Втекти від війни: як постояльці будинків для людей похилого віку виживають у воєнний час

Із приходом війни в будинки українців найнезахищеніші верстви населення опинилися у вкрай тяжкому становищі. У тяжких умовах під час воєнних дій опинилися й будинки для людей похилого віку, які розташовані на сході України. Деякі мешканці таких будинків розповіли журналістам The Guardian, як вони виживають і на що сподіваються в непростих умовах війни.

Постояльці будинку для людей похилого віку в селі Часів Яр, розташованого на підконтрольній Україні території Донбасу, були практично всі вигнані зі своїх будинків ще на початку російсько-української війни. Поки що життя мешканців будинку відносно спокійне. Але очікується, що будь-якої миті може початися велика битва між українськими та російськими військами по всій території, тому близько 30 людей похилого віку очікують евакуації на Захід України.

"Я знаю, що тут не буде ні води, ні електрики, ні опалення, ні ліків. Ця ділянка перетвориться на братську могилу за лічені дні. Ми повинні піти", — говорить директор будинку для людей похилого віку Євген Ткачов.

За його словами, проблеми почалися ще у 2014 році, з початком воєнних дій на Донбасі. Багато людей похилого віку змушені були покинути свої будинки. Завдяки фінансуванню ООН було організовано благодійні проєкти, і частину людей поселили в санаторіях. Але коли війна в Україні пішла із заголовків газет, а гроші в регіоні вичерпалися, цим людям похилого віку виявилося нікуди йти, каже Ткачов.

"Проблема в тому, що українська держава дбатиме лише про тих людей похилого віку, у яких немає родичів", — сказав Ткачов.

За його словами, діти більшості жителів не хочуть їх доглядати, а для того, щоб ситуація змінилася, повинні пройти судові розгляди.

Євгеній Кривошей, який у свої 84 роки залишився один, був евакуйований із Ізюма. У середині березня його разом із 40 іншими жителями міста відвезли в церкву на півночі Донецької області. Ніч він провів на матраці на підлозі церкви, але не скаржився на спартанські умови. Єдине, про що жалкує Кривошей, — це втрачені під час переїзду зубні протези, які тепер нема чим замінити. Він також засмутився втратою рідкісних книг зі своєї бібліотеки.

"Чи знаєте ви, що мені довелося залишити свої перші видання книг? У мене була одна — 1872 року", — сказав чоловік.

Проте не всі жителі такі життєрадісні, як Кривошей. Деякі з них мають ознаки недоумства, а близько 10 людей прикуті до ліжка. Один 80-річний чоловік, родом зі Світлодарська, був евакуйований понад рік тому через бойові дії. Місяць тому він перестав їсти від стресу. Його висохле тіло ледве видно під простирадлами, сказав Ткачов.

Інша жінка, 72-річна Лариса Мочалева, плаче щоразу, коли чує згадку про війну. Її стегнова кістка була зламана три тижні тому, коли вона впала, ховаючись від обстрілу у своїй квартирі в Попасній.

За даними влади Краматорська та Слов'янська, понад 70% населення залишило міста, але багато хто залишився — здебільшого це люди похилого віку, яким нікуди йти, або їм занадто важко рухатися.

Раніше повідомлялося, що в Україні вимушені переселенці, які потребують додаткового захисту, отримуватимуть по 2 200 грн щомісяця на кожного члена сім'ї. Як заявив прем'єр-міністр Денис Шмигаль 15 квітня, кошти виплачуватимуть упродовж трьох місяців.