"Солом'янські котики": будемо допомагати і воювати стільки, скільки треба для того, щоб перемогти
Волонтери стали одними з перших, хто разом з військовими зустрів повномасштабне вторгнення ЗС РФ. Фокус поспілкувався про виклики волонтерства з Андрієм Єрофєєвим — виконавчим директором благодійного фонду "Солом'янські котики", який увійшов до рейтингу "Атланти незламності. Топ 25 волонтерських організацій 2023".
Початок роботи і тактична медицина
Як для вас все почалося 24 лютого?
Для нашої команди все розпочалося ще 22 лютого, коли ми були вже певний час стривожені новинами. Ми зібралися з усіма нашими друзями, колегами, знайомими, й обговорили, які можуть бути сценарії розвитку подій та наші дії. Тож 24 лютого ми збиралися в нашому хабі. Ввечері зробили мінімальні закупки для місцевих сил ТрО. Всю ніч просиділи в укритті без інтернету та зв'язку. До ранку слухали радіо. Це була найдовша ніч у нашому житті.
Перший місяць роботи: як координували роботу, як спрацьовувалися в команді.
Спочатку ми працювали просто як волонтерська ініціатива. Брали в роботу буквально всі запити. Переважно займалися допомогою літнім людям, людям з інвалідністю, сім'ям з дітьми, лікарням та захисникам, але старалися не відмовляти нікому. Тому вийшло, що ми і евакуювали людей, і укріплювали культурні пам'ятки, і тваринам допомагали. Загалом виконали понад 1900 запитів.
У нашій постійній менеджмент-команді було десь 30 людей, але хоча б день з нами попрацювало понад 300 волонтерів. Ключові координатори: Геннадій Новіков, Валентин Майданюк, Ксенія Семенова, Рома Грищук та Ігор Кравчишин.
Ми створили власну систему отримання та обробки запитів. Основними напрямками роботи тоді були: кол-центр, координація, комунікації, логістика, екіпажі, які все розвозять, та управління складами. Медичний напрям — один з наших найсильніших.
Загалом за перші 50 днів повномасштабної війни ми допомогли на понад 40 млн гривень. Крім того, понад 5 млн гривень зібрали завдяки благодійним внескам.
Коли і чому вирішили відмовитися від надання гуманітарної допомоги і сфокусуватися на тактмеді та інших напрямках допомоги військовим?
Після успішного контрнаступу ЗСУ на Київському напрямку. В Києві почали працювати аптеки, відчинятися магазини. Ми змогли трішки видихнути та сфокусуватися на допомозі захисникам у напрямах, де маємо найбільшу експертизу: тактична медицина, розмінування.
Розкажіть більше про напрямок тактмеду і домедички для цивільних.
Ми цим напрямком займалися і до повномасштабного вторгнення. Ми проводили тренінги з домедичної допомоги, навчали цивільних. Частина нашої команди залучена до ініціативи "Реаніметро" — дефібрилятори в метро — разом з Машею Назаровою і Ванею Ніколенком навчали, мали певну базу інструкторів. З першого дня повномасштабного вторгнення у нас одним з ключових напрямків було забезпечення медикаментами цивільних та військових. Тому ми мали певний досвід роботи з ліками, у нас були лікарі та інструктори, які були готові навчати людей тактмеду і домедичці. Тому ми вирішили займатися тактичною медициною — бо бачили в цьому запит, почали приймати заявки і навчати людей. У нас були аптечки, які ми збирали перший час за донати, далі ми запартнерилися з Міністерством охорони здоров'я. Вони побачили як ми ефективно працюємо, і забезпечили нас 20 000 аптечок.
До кінця 2022 року ми ставили собі ціль навчити і забезпечити аптечками 10 000 військових. Спочатку всі думали що це нереально, думали як ми це зробимо, але в кінці року були приємно здивовані і раді що змогли досягти цієї цілі, оскільки під кінець року було навчено 17 000 військових — навіть більше, ніж планували.
Загалом тактмеду і домедичці ми вже навчили наразі понад 25 000 людей — і військових, і цивільних. Військових після навчання ми забезпечуємо аптечками, і це філософія фонду, що ми не просто роздаємо аптечки, а розуміємо, що без знань це лише аксесуар. Тому ми навчаємо людей рятувати життя: як правильно накласти турнікет, як користуватися всіма компонентами аптечки, якою має бути якісна аптечка тощо. У нас є вже більше 25 інструкторів, які навчають, і ми зараз знаходимося на стадії сертифікації нашого навчального центру. Ми хочемо сертифікувати наш центр в NAEMT (головній організації тактичної медицини), яка задає стандарти надання тактичної медицини.
Зараз ми активно проводимо адвокацію і забезпечуємо військових обладнанням для переливання крові на догоспітальному рівні. Це спільний проєкт з Міністерством охорони здоров'я, "Госпітальєрами" (волонтерський медбатальйон, що бере участь в російсько-українській війні з 2014 року — ред.). Це дуже важлива зараз тема, і ми хочемо щоб військові вміли рятувати життя. Для цього наші інструктори проводять навчання разом з Машею Назаровою. Ми забезпечуємо військових необхідним обладнанням: холодильники, підігрівачі, різними компонентами для переливання крові, системи для переливання, тести, — щоб підрозділи мали можливість переливати кров на догоспітальному рівні.
Окремо навчаємо цивільних домедичної допомоги, тому що є розуміння, що ніхто ніколи не знає, куди може прилетіти ракета. З цієї причини ми готуємо цивільне населення, щоб вони вміли надавати домедичну допомогу. Глобальна ціль фонду: щоб кожен українець знав, як надати домедичну допомогу. Тому ми проводимо тренінги і для цивільних: вчимо і школярів, і вчителів, і студентів.
Розмінування: тренінги з мінної безпеки та співпраця з ДСНС
Напрямок розмінування: як виник, як розвивається, як плануєте розвивати.
Почалося з того, що ми отримали запит від саперів, які розміновували Чорнобильську зону. Команда подивилася, що можна було зібрати цей запит. Ми дружимо з Епіцентром і вони нам допомагають матеріалами, тому там закупили необхідне, і швидко зібрали цей запит на 50 сумок для розмінування. Нам тоді сапери показали що вони мають стареньку, 83-го року, сумку для розмінування, і потім нам стало цікаво в цьому напрямі рухатись далі. Було розуміння, що розмінування — це така тема, якою доведеться займатися роками. Ми тоді допомогли саперам і потроху почали напрацьовувати експертизу в цьому питанні: спілкуватися з різними саперами з різних підрозділів, їздити на тренінги до організацій, які навчають саперів, дивитися, як це все працює. Сапери радили нам деякі речі, і ми замовляли їх з Америки: щупи, котушки спеціальні, мультитули тощо. Ми запартнерилися з Інститутом металофізики імені Г. В. Курдюмова, там для нас змогли відтворити американські щупи (один з інструментів для розмінування — ред.).
Зараз розмінування — це другий важливий напрям нашого фонду. Ми хочемо допомогти швидше розмінувати країну щоб і люди повернулися додому.
Наборами для розмінування ми забезпечуємо усіх основних операторів розмінування в Україні: ДСНС, Національну поліцію, Національну гвардію, Державну спеціальну службу транспорту і підрозділи ЗСУ, які займаються розмінуванням деокупованих територій (Чернігівщина, Житомирщина, Сумщина, Харківщина, Херсонщина тощо). Експерти кажуть, що розмінування може тривати понад 70 років.
Коли стався підрив окупантами Каховської ГЕС, там виросли ризики підірватися на міні, тому що вода викинула ці всі міни на берег. Тому ми активно працюємо з ДССТ, які займаються розмінуванням інфраструктури і роблять безпечними всі ті території.
У цьому напрямку ще важливо не тільки допомагати саперам розміновувати території, щоб люди швидше повертались додому, але й інформувати населення. Тому команда цього напряму проводить тренінги з мінної безпеки для школярів та дорослих. Минулого року ми їздили по деокупованих територіях — Сумщина, Чернігівщина, Київщина, — були в різних деокупованих містах і розповідали дітям, що робити, якщо побачили вибухонебезпечний предмет.
Мотивація: як більше донатити і хто повинен воювати
Наскільки ви відчуваєте зниження рівня підтримки, донатів, про який говорять останнім часом?
Така тенденція є, але все одно потрібно продовжувати працювати, нагадувати про свої проєкти і збори, бути активними, ділитися результатами. Вибудовувати інші інструменти фандрайзингу. У нас це, наприклад, краудфандингові платформи Спільнокошт та dobro.ua, робота з міжнародними фондами, грантові конкурси, співпраця з бізнесами.
Як мотивувати українців донатити більше на армію та фронт?
Передовсім найбільша мотивація — це наша перемога.
Потрібно розказувати достовірну та докладну інформацію про запити військових, як це допоможе, які можуть бути досягнуті результати завдяки донату, розповідати історії військових, яким допомагаєте. Звітуйте, висловлюйте вдячність всім тим, хто вас підтримав.
Що ви скажете щодо постійної дискусії — чи ходити людям в ресторани і на концерти в Києві/Львові, коли інші українці воюють?
Кожна людина має власний світогляд і контекст, в якому вона приймає свої рішення. Кожен вирішує для себе самостійно. Особисто в мене поза роботою часто не залишається часу на подібні активності.
Воювати повинні всі? Чи хтось, хто не бачить себе у військах, може донатити "за себе і за того хлопця"?
Всі мають бути готові воювати. Почніть готуватися вже. Запишіться на тренінг з домедичної допомоги, зберіть собі аптечку, почніть займатися спортом, навчіться керувати дроном, водити авто та пройдіть курс "База: сучасна військова підготовка" на Прометеус від Центру спеціальної підготовки ASKOLD. Навчайтеся, відпрацьовуйте свої навички, поки є час.
Про досягнення фонду і тривалість війни
Найбільші досягнення за весь період роботи.
Найбільше досягнення — це довіра людей, які кожного дня нас підтримують. Це команда, яка кожного дня працює на результат.
Це відзнака Президента України — Золоте серце, це понад 25 000 навчених людей тактичній медицині чи домедичній допомозі, це виконанні запити від понад 300 підрозділів, це понад 300 наборів для розмінування, це понад 3000 навчених українців мінній безпеці, це 30 тренінгів з мінної безпеки на деокупованих територіях, це понад 200 переданих авто для Сил оборони, це облаштування 8 пунктів незламності "Теплиця" в Києві, це створення центру тактичної медицини, це навчання інструкторів з тактичної медицини, це забезпечення підрозділів обладнанням для переливання крові.
Скільки, за вашими відчуттями, може тривати війна (у деяких ЗМІ вже пишуть про літо 2024-го)?
Коментувати якісь терміни — це марна трата часу. Ми воюємо стільки, скільки треба для того, щоб перемогти.
Чи вистачить до того часу сил та донатерів?
Має вистачити. У нас немає вибору, треба працювати, щоб вистачило і сил і грошей.