Камалія про стосунки із Залужним, конфлікт із падчеркою та реальну причину розлучення із Захуром: інтерв'ю Фокусу

Співачка Камалія вперше в ексклюзивному інтерв'ю Фокусу зізналася, чи справді її розлучення із Захуром після 20 років шлюбу було фіктивним, які в них стосунки сьогодні та чому вона не порозумілася з донькою чоловіка від першого шлюбу. Також артистка розповіла про захоплення дочок і про що мріють дівчатка.

Ви понад 30 років на сцені. Розкажіть про свою трансформацію за цей час. Сьогодні ви артистка чи більше громадський діяч?

Розпочинаючи свою кар'єру, я була винятково артисткою, але з часом до цього додалася і громадська діяльність. Уже наприкінці 90-х років я долучалася до різних громадських організацій, підтримувала акції проти ВІЛ/СНІДу та раку молочної залози, а також брала участь у заходах на підтримку дітей. Я брала активну участь у різних подіях, де була потрібна підтримка артистів для збору коштів на благодійність. Згодом, понад 11 років тому, я заснувала власний благодійний фонд, який спочатку займався допомогою дітям. Ми тісно співпрацювали з Охматдитом, допомагали, збирали кошти, відправляли, закуповували обладнання, повністю оновили реанімаційне відділення і придбали апарати штучної вентиляції легень. Також ми допомагали дітям із синдромом Дауна, підтримуючи спеціальний будинок-інтернат. Було зроблено дуже багато для допомоги дітям.

Коли почалася війна, ми розширили діяльність і почали допомагати біженцям, переселенцям і Збройним силам України. Уся моя команда одразу після початку повномасштабного вторгнення вже була в Польщі і займалася завантаженням гуманітарної допомоги для України. Я негайно відкрила ще два фонди в Польщі та Німеччині з метою збору коштів і допомоги українцям-біженцям, переселенцям, ЗСУ та дітям.

Крім того, я з дипломатичною місією та концертами відвідала Пакистан, зустрічалася з керівництвом країни, щоб переконати їх підтримати Україну та надати їй допомогу, і нам із Захуром це вдалося. Я також відвідувала табори для біженців за кордоном, координувала з очільниками різних країн, з'ясовувала потреби наших переселенців у цих таборах і працювала над покращенням умов їхнього перебування.

Я не можу сказати, що сьогодні я більше артистка чи громадський діяч. Я вважаю себе одночасно і артисткою, і громадським діячем.

Коли почалася повномасштабна війна і я була змушена на початку березня 2022 року виїхати до Європи, моє ім'я і кар'єра стали для мене великою підтримкою. Завдяки тому, що мене знають у Європі, і завдяки трьом платиновим дискам за англомовні пісні — "Butterflies", "Timeless", "Amelive" — я могла ефективно займатися громадською діяльністю. Я організовувала заходи, концерти, благодійні вечори та аукціони в різних країнах і містах Європи, збираючи кошти для допомоги нашим біженцям, переселенцям, ЗСУ — це були мільйони гривень.

Наприклад, у Бельгії за один вечір мені вдалося зібрати 7 мільйонів гривень. Таким чином, моя популярність сприяла ефективній благодійній діяльності. До війни протягом 10-11 років я щороку проводила благодійні вечори, де виконувала відомі пісні разом із бендом, кавери на різні тематики — пісні з фільмів про Джеймса Бонда, композиції Мадонни, власний репертуар. Ці заходи я присвячувала Дню Святого Миколая. До нас приїжджали не тільки заможні люди з України, які допомагали збирати кошти для Охматдиту на обладнання, а й мої друзі та друзі Захура з-за кордону. Таким чином, моя артистична кар'єра сприяє моїй громадській діяльності, і вони взаємодоповнюють одна одну.

20 років шлюбу, і тут ви публічно зізнаєтеся, що розлучаєтеся? Чому так сталося? Що, на вашу думку, зруйнувало ваш шлюб? І чи справді це так? Чи все ж таки розлучення було фіктивним?

Я вважаю, що на наш шлюб вплинули численні образи, які повторювалися неодноразово. Однією з великих помилок Захура було те, що він привів нас під один дах зі своїми дітьми від першого шлюбу. Якщо з його сином у мене склалися добрі стосунки, то його донька від самого початку ставилася до мене ревниво і, навіть не знаючи мене, не бажала ні знайомитися, ні спілкуватися.

Під час зйомок у фільмі для телеканалу FOX — спільній роботі британських і американських кінематографістів — я жила в готелі, оскільки в рідному домі Захура мешкала його дочка. Вона поставила умови, що він не повинен з'являтися в цьому будинку зі своєю дружиною. Таким чином, я жила в готелі протягом року.

Коли почалася війна, я відмовлялася їхати в той дім через попередній досвід. Однак Захур наполягав. На початку повномасштабної війни всіх іноземців, британців попереджали про необхідність покинути Україну. Він поїхав із дітьми, а я відмовилася виїжджати. Коли ситуація загострилася, як і багато українців, я прокинулася під звуки вибухів і не хотіла нікуди їхати, тим паче в той будинок. Однак діти почали телефонувати, плакати: "Мамо, будь ласка, приїжджай, тебе там уб'ють", і в мене не було іншого вибору, окрім як поїхати до Лондона під один дах із його донькою.

У будинку було багато людей: крім сім'ї дочки, син Захура, 16 біженців, родичі, які виїхали з України. У нас із дочкою Захура почалися конфлікти. Вона постійно втручалася в нашу сім'ю, створювала мені неприємності. Я розповідала про це Захуру, але він не хотів вірити. Після кількох конфліктів Захур не бажав ображати своїх дітей. Я ж очікувала підтримки від нього як від законного чоловіка і батька наших дітей.

Коли стався останній конфлікт, ситуація дійшла до того, що ми майже почали сваритися фізично. У червні 2022 року я зібрала речі, заявила, що більше не повернуся сюди, і поїхала назад в Україну. Захур почав шукати інше житло, але в Британії це довгий процес. Мої діти приїхали наприкінці 2022 року в Україну на зимові канікули і розповіли: "Мамо, вона сказала, що коли ми повернемося в Лондон, вона нам підстриже волосся". Я була шокована тим, що без мого дозволу вирішують такі речі щодо моїх дітей. Коли я запитала Захура, чому ухвалюються такі рішення без мене, він емоційно відповів: "А що ти хочеш? Ти хочеш, щоб я кинув свою дочку? Тоді я швидше розлучуся з тобою, ніж кину її". Це була остання крапля, після якої я вирішила розлучитися.

Це остаточне розлучення, не фіктивне. Наш шлюб було укладено за шаріатом, і розлучення також відбулося за шаріатом.

Чи підтримуєте зараз стосунки із Захуром?

Перший рік після розлучення наші стосунки були дуже напруженими. Однак у нас є спільні діти, яким у вересні виповнилося 11 років, і для нас важливо, щоб вони росли в здоровому середовищі. Тому ми відвідуємо одне одного. Захур придбав квартиру в Лондоні недалеко від їхньої школи, і дівчатка приїжджають в Україну 4-5 разів на рік, а я відвідую їх. Бувало, що торік я не бачила дітей місяць, іншим разом — шість тижнів, оскільки в мене тут, в Україні, є робота, команда, яку потрібно підтримувати, громадська діяльність, кар'єра, плани. Я не можу зупинятися, потрібно рухатися вперед. Також я професійна спортсменка в кінному спорті, зокрема у виїздці, тому мені необхідно постійно тренуватися та брати участь у змаганнях.

Доньки живуть там із батьком і нянею, яка працює в нас уже вісім років і якій я довіряю. Вони її люблять. Щодня вранці та після школи ми спілкуємося, бажаємо одна одній "Доброго ранку" і "Солодких снів". Вони приїжджають у наш дім, який ми із Захуром побудували. Ми спілкуємося, у нас теплі дружні стосунки, підтримуємо одне одного. Усе добре.

Вашим донькам по 11 років. Розкажіть, чим вони займаються, захоплюються? Чи не хочуть піти вашими творчими стопами?

Мої дочки займаються кінним спортом, вокалом, акторською майстерністю, режисурою, гімнастикою, танцями, вивчають корейську мову. Вони захоплюються K-pop музикою, особливо гуртом Stray Kids. Спочатку не хотіли бути співачками чи акторками, але тепер мріють створити свій гурт, стати ідолами. Коли вони жили в Україні, відвідували студію малювання, писали картини — у них це дуже добре виходило. Займалися плаванням. У Лондоні вони також займаються кінним спортом, але не так часто, як хотілося б. Приїжджаючи в Україну, вони тренуються, мають власних коней, виступають і займають перші місця серед дітей в Україні.

Мірабелла мріяла стати олімпійською чемпіонкою з гімнастики, представляти Україну, але війна зруйнувала ці плани. Вона продовжує займатися в Лондоні, але рівень тренувань не такий, як в Україні. Вони відвідують гуртки при школі, займаються випічкою, навчаються в школі режисури, акторської майстерності, монтажу, займаються вокалом. Я трохи вчу їх співу.

Раніше вони не хотіли, коли я пропонувала, а зараз самі просять: "Мамо, давай співати", "Мамо, повчи нас співати". Вони мріють повернутися в Україну, дуже хочуть навчатися тут. Також з'явилися плани після школи поїхати в Голлівуд, стати актрисами, співачками. Мріють побудувати, як я колись мріяла, свою кінну школу. У них багато мрій, хочуть бути бізнес-леді також.

Чи розповідаєте ви донькам про події, які відбуваються сьогодні в Україні?

Їм не потрібно розповідати, адже вони бачать це на власні очі, коли приїжджають. Вони сиділи в підвалі, ховалися з нами під час обстрілів. Ми дуже часто над своїм дахом бачимо дрони, ракети — їх збивають над нами. Вони неодноразово бачили ці "феєрверки". Тому називають агресора так само, як і всі діти. Вони дуже патріотичні. Для них завжди стрес, коли потрібно повертатися до Лондона після канікул — істерики, ховаються по кімнатах, можливо, щоб запізнитися на потяг чи літак. Не хочуть їхати. Їх не лякають ні вибухи, ні дрони, ні ракети. Вони дуже люблять свій дім, дуже люблять Україну.

В одному зі своїх інтерв'ю ви розповіли, що Валерій Залужний відмовив вам іти на фронт. Розкажіть, що це була за розмова?

Так, я особисто знайома з Валерієм Залужним, неодноразово спілкувалася з ним, була на прийомі. Коли я вирішила, що хочу служити і навіть піти на фронт, щоб не жити під одним дахом із донькою Захура, мене запросили на зустріч до Залужного. Він посадив мене перед собою і сказав: "Ти розумієш, якщо підпишеш контракт, ти не зможеш виїжджати. А як же діти? Ти насамперед мати. Ти волонтер, багато робиш для ЗСУ, для людей. Твоя місія — дарувати людям радість, допомагати гуманітарно, бути мамою". Я задумалася і вирішила не підписувати контракт.

Як тісно ви спілкуєтеся із "залізним генералом" і чи підтримуєте зв'язок зараз?

Так, звісно, ми підтримуємо зв'язок. Валерій Залужний також надавав для благодійних аукціонів речі з його підписом.

Ви розповіли, що у вашого чоловіка Захура незаконно відібрали майно. Скажіть, що це за ситуація і чи вирішилася вона на сьогоднішній день?

Це було рейдерське захоплення. Уся необхідна інформація з цього питання розміщена на моєму Facebook, починаючи з 1 серпня. Ситуація на сьогодні не вирішена. Поки що рано щось говорити, я не готова відповісти на це питання. Усю інформацію можна прочитати в моїх постах, датованих з 1 серпня, на моїй сторінці у Facebook.

Ви володарка звання "Заслужена артистка України". Нещодавно Верховна Рада ухвалила рішення позбавити державних нагород артистів, які підтримували війну в Україні та стали на бік загарбників. Що думаєте з приводу цього рішення, кого б ви насамперед позбавили державних нагород?

Звичайно, я підтримую це рішення. Люди не заслуговують носити звання Заслужених або Народних артистів України, якщо вони живуть у країні-агресорі й підтримують війну проти України, політику країни-терориста. Чому вони мають носити почесне звання українських Заслужених або Народних артистів? Кого в першу чергу? Наприклад, Таїсію Повалій, Ані Лорак, а також тих, хто отримував звання в Україні, але підтримує агресію — наприклад, Баскова, Кіркорова. Усіх артистів, які підтримують війну й агресію. І натомість надати ці нагороди артистам, які залишилися в Україні, допомагають країні, підтримують дух народу, ЗСУ, хто виступає для військових, для дітей, які залишилися без батьків, для переселенців.

Я вважаю, що всі артисти, хто залишився в Україні і продовжує працювати, заслуговують на почесне звання Заслуженого або Народного артиста чи діяча України.

Вам, напевно, часто говорять компліменти щодо зовнішності. А чи були у вас пластичні операції? Що б хотіли змінити у своїй зовнішності сьогодні?

Перш за все, я б хотіла повернути форму, в якій була до пологів, схуднути. Щодо пластичних операцій, у мене трапилася історія, коли дівчаткам було два місяці. Мені потрібно було швидко схуднути, але фізичні навантаження були заборонені. Я придбала в інтернеті костюм для схуднення з якимись металевими елементами. Одягла його і пішла гуляти з коляскою. Раптом мені стало погано: серцебиття, потовиділення, жар. Повернувшись додому, я роздяглася і побачила, що вся вкрита кропив'янкою. Пішла у ванну, стало погано, паморочилося в голові, шуміло у вухах, важко було дихати. Хотіла прилягти на диван, але знепритомніла і впала бровою і носом на гострий кут дивана. Прийшла до тями, коли всі були навколо мене, викликали швидку. Мене забрали, зашивали рану над оком, робили операцію на носі. Довелося згодом робити пластичну операцію.

Мабуть, я б хотіла повернути свій ніс, той, що був раніше. У мене ніколи не було думок робити пластичні операції. Можливо, з часом щось підкоригувати, але спеціально переробляти — ні. Хотіла зробити груди, але мені не можна, оскільки чотири роки тому я перенесла онкологічне захворювання молочних залоз. Загалом, я задоволена своєю зовнішністю. Уваги чоловіків мені вистачає, шанувальників багато. Компліменти говорять і чоловіки, і жінки. Уваги мені достатньо. Тож усе добре!

Нагадаємо, раніше ексклюзивне інтерв'ю Фокусу дав ексучасник гурту DZIDZIO, який розповів про сольну кар'єру, стосунки з Хомою і ставлення до Винника.