Львів у другий день війни: військовослужбовці на вокзалі, черги до банкоматів та закриті магазини
Як західне місто мешкає в критичний для України період.
У Львові 25 лютого під час сигналу повітряної тривоги місцеві продовжують гуляти в центрі. Укриття є, але не всі відкриті й не всім. Продуктові магазини працюють, але за скороченим графіком. Є невеликі черги в аптеки та до банкоматів. Комендантська година з 22:00 до 6:00.
Фокус розповідає про те, як Львів проживає другу добу війни Росії проти України.
Вночі Львів патрулюють люди з автоматами
Львівський вокзал опівночі зустрічає велику кількість українських військовослужбовців у формі та з рюкзаками — вони готуються сідати в потяг. Хлопці бадьорі, у відповідь на посмішку — усміхаються.
За межами вокзалу тихо — в місті комендантська година. Автомобілів на дорогах мало, людей на вулицях — також. Дівчина йде від вокзалу та плаче.
Уздовж парку ім. Івана Франка в центрі міста йде патруль — двоє чоловіків у формі, з автоматами. Дивляться уважно, але документи не просять.
Загалом — Львів як Львів, так і не скажеш, що це місто країни, в якій ось уже другий день триває війна.
Де сховатися в разі авіаудару
О 7:00 ранку місто будить сигнал тривоги. У соцмережах — повідомлення мера міста Андрія Садового про повітряну тривогу із закликом спуститися в укриття. Пізніше городяни писали в коментарях до посади міського голови, що сигнал був тихий, його почули не в усіх районах. У відповідь на це Андрій Садовий сказав Фокусу, що підхід до сповіщення місцевих змінили — зараз покладаються не лише на звуковий сигнал, а й на радіо- та телебачення, пости в соцмережах.
Пізніше з'ясувалося, що Львів "тривожили" перед тим, як Росія атакувала аеропорт у Рівному — не розуміли, куди потрапить ракета.
О 12.20 знову пролунав сигнал повітряної тривоги. Цього разу діємо швидше і згідно з інструкціями: виходимо на вулицю та йдемо до найближчого укриття згідно з картою на сайті міськради. В центрі міста, неподалік пам'ятника Тарасу Шевченку, підвальні приміщення, які можна використовувати як укриття, позначені чи не в кожному будинку. На практиці — жодних вказівок, що там є укриття, всі двері зачинені.
Поки по "Супільному радіо" звучить сигнал повітряної тривоги та просять пройти в укриття, люди у Львові спокійно ходять вулицею і не намагаються знайти безпечні підвали. Це дуже контрастно.
Місцевий житель, пан Роман, запропонував відкрити котельню, щоб ми пересиділи там тривогу. І додав, що це врятує лише від авіаудару, а в разі ракетного — ні. За його словами, гарне укриття має мати запасний вихід, а підвали в будинках у центрі — ні. Ще сказав, що неподалік, через будинок, є укриття. Воно зараз закрите, але він знає, хто має ключі.
"Укриття мали підготувати, але зараз там нічого немає і вони закриті", — сказав пан Роман.
У міськраді запропонували піти в Гарнізонний храм святих апостолів Петра та Павла УГКЦ, Ратушу чи Преображенську церкву.
Пізніше Фокус питав у місцевих жителів про укриття. Пані Тамара розповіла, що біля її будинку є укриття, його підготували та відкрили: "Сусіди з вікон стежать, щоб туди не заходили чужі, диверсанти, а всі свої давно знають, що там можна сховатися. Сьогодні після сигналів тривоги дехто спускався туди, а я залишилася: в мене кіт, його треба ловити по всій квартирі, щоби взяти з собою».
Якщо пройтись тією вулицею, про яку говорила пані Тамара, — там лише закриті на замок парадні входи до будинків. Карта міськради говорить про те, що в кожній будівлі є підвал на 200-300 квадратних метрів. Але очевидно, що приїжджому туди не потрапити — він просто не знає, як і до кого звернутися.
Виглядає так, ніби місцеві знають, де можна сховатися в разі атаки й чи підготувалися, чи ні. А приїжджим після сигналів повітряної тривоги краще шукати укриття в старовинних церквах.
Графік роботи воєнного часу: аптека – до 19:00, Пузата хата – до 16:00.
У центрі Львова більша частина торгових майданчиків не працює: в п'ятницю близько 17:00 темні вітрини закритих магазинів "Книгарня", "Київстару" та інших операторів зв'язку, "Алло" та інших продавців техніки, магазини одягу та взуття. McDonald's, звісно ж — нещодавно мережа заявила, що припинила роботу в Україні.
Аптеки працюють, але зачиняються раніше, ніж написано на вивісці на дверях. Продавчиня зізнається: "Медикаментів немає. Ми зараз дуже багато відмовляємо: ні валідолу, ні цитрамону — нічого немає. Учора розкупили. Постачання обіцяють у понеділок". За її словами, вранці аптека відкривається як завжди, а ось увечері зачиняється близько 19:00 через комендантську годину з 22:00.
Перед деякими аптеками черга із 4-5 людей.
До банкоматів великих банків теж черги, іноді до 10 осіб.
Невеликий продуктовий магазин повісив на дверях паперову вивіску з новим графіком: з 8:00 до 20:00.
Працює відділення Rozetka, також до 19:00. Там точка видачі товарів, великий алкогольний відділ і такий самий — з продуктами та госптоварами. Продавчиня каже, що скоро очікують на нове постачання, переважно це будуть товари першої необхідності: "Наприклад, можна буде купити power-банк, а ось техніку можна хіба що замовляти – і ми не знаємо, коли вона надійде".
"Пузата хата" зачинена. Перед дверима походжає чоловік. Каже, що сьогодні заклад зачинився о 16:00, а завтра не працюватиме. У відповідь на питання, коли його знову відчинять — розводить руками: "Це залежить від того, як розвиватиметься ситуація".
Чоловіки про ситуацію з безпекою у Львові
Петро ходить проспектом Свободи. Говорить, що йому 63 роки — але якщо знадобиться, він готовий захищати Батьківщину. У відповідь на питання про укриття каже: "Я не турбуюся про це. Якщо і бомбитимуть — то військові частини, інфраструктуру, по житлових масивах навряд чи будуть бити. Думаю, за день-два ситуація вирішиться".
Двоє молодих хлопців приїхали до Львова із Сум кілька років тому. "Напевно, зараз Львів — одне із найбезпечніших міст в Україні", — каже Вітя. "Тут тривожно, але безпечно", — ділиться Влад. Вони зізналися, що спускалися в укриття після сигналів про повітряну тривогу — у ЖК є паркінг, він позначений на карті й зараз відкритий. Хлопці кажуть, що не збираються виїжджати з України — крім того, їх і не випустять через загальну мобілізацію. Вони не очікують, що їх призвуть найближчим часом: кажуть, зі здоров'ям не все гаразд. "Але я не бігатиму, якщо покличуть — піду".