За завітами нацистів: у Держдумі хочуть змусити полонених українців здавати кров
Із такою ініціативою виступив депутат від ЛДПР Сергій Леонов.
Українських полонених потрібно зобов'язати стати донорам крові для поранених російських солдатів, заявив депутат Держдуми від ЛДПР Сергій Леонов, повідомляє "Росбалт".
"У Росії відзначається Національний день донора. У зв'язку з цим є пропозиція до українських військовополонених стати обов'язково донорами крові для наших Збройних сил, госпіталів і лікарень, де проходять лікування російські солдати, а також мирних жителів, які постраждали від обстрілів армії України", — сказав депутат.
Практика примусового донорства була поширена в нацистських концтаборах. В'язні Бухенвальду, які вижили, згадували, що у в'язнів брали кров для солдатів вермахту, при цьому людей морили голодом і змушували працювати. Нацисти використовували як донорів і "піддослідних" для медичних експериментів військовополонених і особливо часто — дітей, захоплених на окупованих територіях.
Примітно, що ще 2021 року депутати Державної думи примусове донорство розцінювали як злочин проти людяності. "За роки війни сотні тисяч дітей були закатовані у фашистських концтаборах, пройшли примусове донорство та рабську дитячу працю", — зазначав у червні 2021 року голова фракції "Справедлива Росія" Сергій Миронов, представляючи законопроєкт про надання соціальних пільг малолітнім в'язням концтаборів.
Нагадаємо, раніше уповноважена з прав людини Верховної Ради Людмила Денісова заявила про те, що Росія грубо порушує Женевську конвенцію, яка регламентує поводження з військовополоненими. Про порушення прав полонених українців стало відомо після їхнього звільнення. Ті, хто повернувся з полону, розповіли, що росіяни зверталися з ними негуманно: тримали в полі, в ямі, в гаражі. Іноді виводили по одному та били прикладами, робили постріли біля вуха та залякували.
Військовополонених вивозили та селили в наметовому містечку, де температура повітря була нижчою за 20 градусів. Тому багато полонених отримали обмороження рук і ніг. До українців ставилися як до засуджених: чинили моральний тиск, а під час прогулянок у дворі нацьковували на них собаку. Також час від часу полонених українців протягом кількох днів морили голодом, порушуючи 26 статтю конвенції.