Другий фронт. Чи нападе Білорусь на Україну та чим небезпечна її армія

Дії супроводжуються і гучними заявами самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка. Наприклад, на початку червня він припустив, що білоруським військам, можливо, доведеться воювати за Західну Україну.

Сьогодні українська сторона впевнена: безпосереднє залучення білоруської армії у війну з Україною є малоймовірним. У Раді національної безпеки та оборони пояснюють: Мінськ не має достатньої кількості сил і засобів для такого наступу. В Офісі Президента України кажуть, що білоруси відмовляються йти воювати, а населення не підтримує вторгнення РФ. Але виключати такий сценарій не можна — напередодні 24 лютого мало хто думав, що Росія здатна воювати 200-тисячною армією відразу на семи напрямках.

Чому Білорусь — не пасивний учасник

Режим Лукашенка став співучасником російської агресії проти України, надавши білоруську територію як плацдарм для вторгнення. І це незважаючи на те, що до початку війни Лукашенко обіцяв, що Білорусь не братиме участі в нападі на Україну.

Територія Білорусі використовувалася для ударів оперативно-тактичними ракетними комплексами "Іскандер", там же базувалася російська авіація. Більшість ударів по Чернігівщині було завдано з території Білорусі. Більшість сил армії РФ були зосереджені в Гомельській області, звідки Росія наступала в п'яти напрямках.

Крім того, на територію України заходили білоруські солдати.

Ще на початку березня спікер регіонального управління сил тероборони "Північ" Віталій Кирилов заявив, що білоруські військові ведуть бойові дії на території України, і ідентифікувати їх можна за маркуванням у вигляді "0".

Бачили білорусів і місцеві жителі.

Наталя, мешканка села Андріївка Чернігівської області, запевняє, що під час окупації зустрічала білоруських військовослужбовців. "Спочатку вони сказали, що росіяни. Але потім з'ясувалося, що все-таки білоруси. На них не було відзнак російської армії — триколорів, а такий червоний шеврончик, схожий на зірку із серпом", — згадує вона.

"На жаль, жодних фото-, відеоматеріалів, що свідчать про присутність армії Білорусі, так ніхто й не продемонстрував. Але я як військовий історик брав коментарі в людей із Количівки, Лукашівки, Михайло-Коцюбинського, які особисто бачили, по-перше, білоруську форму на загиблих, і, по-друге, білоруський прапор на підбитій бронетехніці, — каже Фокусу військовий історик і аналітик Михайло Жирохов.— Також я розмовляв із людьми з прикордоння, наприклад, села Добрянка, які можуть відрізнити за говіркою білорусів від росіян — вони стверджували, що в їхні села також заходили білоруси, але не зупинялися, а йшли далі”.

Експерт припускає, що білоруські військові не просунулися на Київщину, а зупинилися на Чернігівщині, і це була ініціатива окремих командирів.

"Вони підтримували росіян як тилові підрозділи, не більше, — продовжує Жирохов. — У бойових діях армія Білорусі не брала участі. Крім того, чітко не ідентифікували себе як білорусів, діяли в складі російських військ, хоча при цьому відсторонено. Деякі білоруські командири, мабуть, вирішили підтримати Росію без наказу згори: подібні випадки в арміях бувають. На підйомі пішли "карати" Україну".

Тим часом у Генштабі Збройних сил України весь березень говорили, що білоруські війська нібито вже отримали офіційний наказ перейти кордон. Але цього не сталося. А коли на початку квітня російська армія була змушена відступити — піти з Чернігівської та Київської областей, перекинувши основні сили на Донбас — Росія взагалі перестала активно використовувати білоруський плацдарм.

Чим є армія Білорусі

На початку травня ситуація змінилася. Спочатку міністерство оборони Білорусі оголосило раптову перевірку сил реагування, а потім і другий етап. Виявилося, що навчання біля кордонів із Україною — це реакція на "загрозу з боку НАТО" й "формування контингенту Збройних сил України на кордоні Білорусі". Тоді ж у Мінську вирішили розконсервувати військову техніку, яка була на тривалому зберіганні.

Навчання продовжились і в червні. За даними Генштабу України, основні сили збройних сил республіки Білорусь зосереджуються на розвідці наших військ, інженерному обладнанні позицій, а також проведенні заходів бойової підготовки. Крім того, білоруси мінують об'їзні колії, лісові дороги, мости в прикордонних із Україною районах Брестської області.

"На кордоні Білорусі з Україною, у Брестській і Гомельській областях, зафіксовано близько семи білоруських батальйонів чисельністю 4 тисячі військових", — повідомив речник Міністерства оборони України Олександр Мотузяник. Він каже: загроза з боку Білорусі "нікуди не зникала", але для початку її наступу потрібно створити потужне наступальне угруповання, що наразі не спостерігають.

Українські експерти вважають, що армію Білорусі взагалі навряд чи можна назвати боєздатною. Це приблизно 17 тисяч людей, які можуть реально воювати (всього їхнє військо за різними оцінками налічує близько 45-60 тисяч військовослужбовців). Але це — непідготовлені кадри.

Якщо в росіян — люди з досвідом війни в Чечні, Сирії, то білоруси не мають навіть тих, хто брав участь у миротворчих операціях.

Про мобілізацію в Білорусі взагалі не йдеться. "Зброя Мінська зразка 1980-х. Є триста танків, сотня БМП. Частину цього Білорусь отримала від Росії. Наприклад, Москва подарувала п'ять літаків", — пояснює військовий аналітик.

Є в Білорусі й спецназ. Але він застосовується для розгону мирних демонстрацій зі щитами та гумовими кийками.

"За кордоном Лукашенко міг купити лише світлошумові гранати й техніку, яку можуть використати для протидії мирним акціям", — доповнює експерт.

Але й такі сили можуть ускладнити ситуацію в Україні: "Якщо білоруська армія буде задіяна, а їхні танки хоча б раз вистрілять — це буде для України проблема: доведеться витрачати додаткові сили та засоби на захист і оборону. І Генштаб України це розуміє. Зараз на кордоні з Білоруссю стоять кілька бригад, які мають відбити можливий наступ із півночі".

Як Путін може дотиснути Лукашенка

Опитування, проведене британським центром Chatham House серед міського населення Білорусі, свідчить, що участь білоруської армії у війні проти України готові підтримати лише 3% населення. Але те, що білоруси нібито не хочуть воювати — не гарантія того, що вони не підуть.

Підтримувати чи не підтримувати агресію — так ніхто не питає, буде наказ — доведеться виконувати. Навіть якщо втрати будуть величезними.

Військовий експерт Олег Жданов каже, що якщо армія Білорусі й розпочне наступ в Україну, то це, найімовірніше, може статися в Рівненській і Волинській областях. І все заради досягнення двох основних цілей.

• Перша – спроба відкрити другий фронт. "Будь-який військовий скаже, що воювати на два фронти важко", — уточнює Жданов.
• Друга — відрізати Україну від західної допомоги.

Інша справа — Лукашенко намагається уникнути такого сценарію. З одного боку, він повністю залежить від російського капіталу. Якщо Путін припинить фінансово підтримувати країну, то настане крах Білорусі. З іншого боку, Лукашенко, очевидно, не хоче залучати до війни свою армію, тому зараз змушений маневрувати. Раніше йому багато років вдавалося тримати Росію на дистанції, відмовляючи РФ у розміщенні її військових баз. Він ясно уявляє, що станеться в країні, коли стане відомо про перші сотні білорусів, які загинули в Україні.

Але для Лукашенка Україна — це не єдиний виклик. Днями Литва заблокувала транзит санкційних товарів із РФ до Калінінграда, і Росія вже погрожувала "застосувати заходи". І в цьому випадку вона може діяти лише через територію Білорусі.