Вирок з аварії рейсу МН17: чи доведено вину Росії?

Право на виправдувальний вирок

У Гаазі в захищеному судовому комплексі Схіпгол після 2,5 років слухань пролунав вирок у справі збитого малайзійського Boeing, який прямував з Амстердама в Куала-Лумпур. У липні 2014-го у небі над Сніжним Донецької області загинуло 298 людей.

У результаті винними названо трьох. Двоє громадян РФ — Ігор Гіркін (позивний "Стрєлков"), так званий "міністр оборони ДНР" та Сергій Дубинський (позивний "Хмурий"), так званий "начальник розвідуправління ДНР". А також громадянин України Леонід Харченко (позивний "Крот"), який перевозив зенітно-ракетний комплекс "Бук", що і збив літак. Усіх засуджено до найвищої міри покарання — довічного ув'язнення, на їхнє майно накладено арешт.

Суд встановив, що Гіркін був на зв'язку з Москвою, просив зброю для контролю повітряного простору над окупованою територією та керував усім процесом, Дубинський відповідав за перевезення з РФ конкретного "Бука" та віддавав накази Харченку.

Водночас суд назвав точне місце постійної дислокації зенітного комплексу (він належить 53-й зенітно-ракетній бригаді протиповітряної оборони Збройних сил РФ, що дислокується в Курську), його маршрут територією України, місце запуску. І визначив: пасажирський літак виявився випадковою ціллю. Але для служителів Феміди цей факт не мав жодного значення. У суді було важливо довести, що всі літаки на той час були навмисною ціллю, що організували операцію атак на літаки.

Про переміщення "Бука" знав ще й четвертий підозрюваний — громадянин Росії Олег Пулатов (позивний "Гюрза"), підпорядкований Дубінському. Але йому вдалося уникнути покарання — його суд у Гаазі визнав невинним.

Пулатову швидше пощастило (а він єдиний, хто скористався своїм правом захисту — його адвокати були присутні під час процесу). І не тому, що цей громадянин не причетний до катастрофи. Не вистачило вагомих доказів, зібраних прокуратурою, щодо його безпосередньої участі у злочині. Суд заявив, що роль Пулатова у цих подіях значно перебільшена. Річ у тому, що якщо в українському кримінальному праві є різні типи співучасті — якщо хтось просто стояв поруч, може виявитися співучасником, то в нідерландському — важлива так звана функціональна співучасть, яка кримінально карається. Якщо ж дії людини не мали значного впливу на наслідки, кримінальна відповідальність не настає. Наприклад, у суді розглядали епізод зустрічі Пулатова та Харченка біля магазину "Фуршет" у Сніжному. На думку суду, на той момент Харченко вже отримав від Дубинського чіткі вказівки про транспортування "Бука" та подальші дії. Інакше кажучи, на дії Харченка Пулатов не міг впливати. Суд вирішив, що підлеглий Дубинський не мав сил змінити перебіг подій.

І хоч як це дивно це звучало, але виправдання Пулатова — гарний знак, адже суд не просто сказав, що доказів його ролі у подіях на Донбасі немає, навпаки — підтвердив його участь, просто зібраних наслідком доказів не вистачає. Так суд додатково підтвердив причетність засуджених.

Крім того, суд зазначив, що Росія намагалася перекласти відповідальність на Україну, надаючи сфабриковані докази та різні нереальні версії щодо участі українського літака. Всі такі факти вивчені та відкинуті.

Участь Росії у трагедії рейсу МН17

Текст вироку, тобто його резолютивну частину, судді зачитували близько півтори години. Повний текст незабаром опублікують. Багато юристів-міжнародників відмовилися коментувати рішення, не прочитавши його.

Річ у тому, що у вироку є слова, які важливо було звірити з оригіналом. А саме — про те, що на момент запуску "Бука" з боку Первомайська Україна не контролювала території, де цей "Бук" переміщався — частина Донецької та Луганської областей перебувала під контролем "ДНР", яку, зі свого боку, контролювала Росія.

Юристи наполягають, що нідерландський суд міг говорити про контроль Росії в конкретній ситуації, а не повний з 2014 року. Тим паче висновки про те, що на території України відбувався міжнародний збройний конфлікт за участю РФ поза його юрисдикцією.

Річ у тому, що процес відбувався на національному рівні — йшлося про звинувачення за конкретними статтями кримінального кодексу Нідерландів, а саме про вбивство. Встановлено коло конкретних підозрюваних, доводилося причетність кожного з них — громадянство не мало жодного значення. Інакше кажучи, за вчинок окремого громадянина держава відповідальності не несе. Відповідальність держави наступала б у разі, якби довели, що до запуску ракети "Бук" причетний кадровий російський військовий, а не умовний доброволець, якими визнані всі троє засуджених.

Але щоб довести останнє, необхідно продовжувати розслідування та користуватися іншими міжнародними інстанціями.

Що важливо буде для них у контексті участі РФ, то це те, що суд у Гаазі чітко вказав: установка "Бук", за допомогою якої збито літак рейсу МН17, знаходилася на озброєнні російської армії. Тобто, за його застосування відповідальність несе Росія.

Продовження слідства у справі малайзійського Боїнга

Відомо, що до початку слухання у Гаазі працювала Міжнародна слідча група (Join Investigation Team – JIT). До неї входили представники Офісу генерального прокурора України та Служби безпеки України.

Їхній внесок був значним. Під час процесу адвокати Пулатова навіть казали, що слідство надмірно зважає на надану Україною інформацію, а суд може бути заангажованим.

Крім того, що українська сторона надала всі перехоплення розмов, спеціальні групи проникали на окуповану територію, щоб отримати докази. Наприклад, носій, на який знято рух тягача з "Буком" без однієї ракети. Це необхідно було для підтвердження автентичності раніше наданих фотографій.

Також українські слідчі затримали людину, яка вкрала з автопідприємства трейлер для перевезення зенітно-ракетного комплексу "Бук". Йдеться про так званого "начальника служби тилу розвідуправління ДНР" Дмитра Купріяна з позивним "Батя". На момент початку процесу у Гаазі у 2020 році він уже відбув п'ятирічний термін покарання за участь у терористичній організації — на свободу Купріян вийшов 20 червня 2019 року. У Нідерландах він виступав свідком особисто, хоч і не публічно.

Що важливо — навіть під час слухання та після вироку робота цієї групи не зупинялася — слідство триває. Це лише перші чотири особи, які опинилися під судом. Слідчі працюють над встановленням причетних до збиття малазійського Боїнга з-поміж російського командування. Важливо назвати прізвища тих, хто наказував, сформував професійний екіпаж.

Інакше кажучи — експерти зараз вивчають, хто міг віддати наказ у 53-й зенітно-ракетній бригаді у Курську переміщати "Бук", і хто наказав зверху. Отже, рішення 17 листопада — лише перший крок до визначення відповідальності Росії на рівні суду в Нідерландах. Вже навесні може розпочатися новий процес.

Крім того, рішення, які прозвучали в Схіпголі, — фундамент для подальших дій в інших процесах проти Росії.

Нагадаємо, епізод збиття літака МН17 розглядається також у Європейському суді з прав людини і є частиною міждержавної справи "Україна та Нідерланди проти Росії".

26 січня 2022 року, за місяць до повномасштабного вторгнення, на слуханнях про прийнятність у Страсбурзі Україна та Нідерланди продемонстрували і докази порушень Росією прав людини, зокрема у разі катастрофи МН17. Рішення ЄСПЛ — таке очікуване.

Справа про боїнг МН17. Реакція зацікавлених сторін

Після винесення вироку родичі сімей загиблих, які приїхали до Гааги з Австралії та різних міст Нідерландів, говорили, що вони задоволені рішенням. Їм головне, що у суді визначили роль Росії.

Сама ж Росія на вирок відреагувала у день винесення. Міністерство закордонних справ РФ заявило, що не визнає вердикту. Там вважають, що в основі розслідування "лежало політичне замовлення", а на суд нібито тиснули політики Нідерландів, представники прокуратури та медіа.

Обвинувачення має 14 днів на апеляцію. Але подавати її адвокатам єдиного фігуранта, який скористався правом на захист — Пулатова — нема чого. Водночас на початку листопада міністр юстиції Нідерландів написав листа до парламенту з інформацією про те, що відомство вже готується до оскарження.

Тим часом міністерка закордонних справ Австралії Пенні Вонг заявила, що Росія "приховує вбивць" пасажирів літака і зажадала від Москви видати засуджених у справі МН17. Але очікувати на такі кроки з боку Росії не варто — конституція цієї країни прямо забороняє видавати своїх громадян іноземним державам.