Вони не зупиняються — про що попереджає Залужний

"Вони не зупиняються", — такими словами нещодавно описав російську агресію український генерал Валерій Федорович Залужний – головнокомандувач Збройних Сил України.

Ось ці слова Залізного генерала — ключ до розуміння того, що відбувається.

СРСР втратив за десять років війни в Афганістані 69 тисяч осіб, серед яких безповоротні втрати становили близько 15 тисяч. Як сильно ця війна вплинула на СРСР та його майбутнє, розповідати нема потреби — про це вже багато сказано.

США втратили за двадцять років війни в Афганістані трохи понад 23 тисяч осіб, з яких 2 420 — безповоротно. Так, там ще були сили Коаліції, де теж кожна країна зазнала втрат: наприклад, Великобританія втратила 457 осіб безповоротно, а Канада — 159. Але основний тягар втрат був усе-таки на плечах США.

Ми знаємо, що американці зрештою зрозуміли безглуздість свого перебування в Афганістані та пішли.

І ось ключовий момент. Росія вже втратила у цій війні щонайменше 220-250 тисяч пораненими і вбитими. Це за оцінками уряду США та західних оглядачів. І тут треба не забувати, що коли такі цифри озвучують Держдеп та Пентагон, то це завжди обережні та консервативні оцінки.

Реальна цифра вища і, мабуть, суттєво вища. І це за трохи понад одного року повномасштабної війни. Нагадаю, що наведені вище цифри втрат СРСР та США — це втрати за 10 та 20 років відповідно.

Ключовий момент у цьому всьому, що, попри такі приголомшливі втрати, ЗС РФ не зупиняються. Залужний, як грамотний військовий, одразу в лоба вказав на це.

Що відбувається?

Подивіться на демографічну ялинку населення РФ. Не треба бути демографом, щоби зрозуміти, що Росія вимирає — просто йде на дно.

Заради справедливості, демографічна ялинка України не в кращому стані, але це хоч і дуже важлива, проте інша тема.

Здавалося б, у такій ситуації не може бути такої великої та страшної війни. Скептики повномасштабного вторгнення, серед іншого, вказували зокрема і на цей фактор, мовляв, в РФ нема кому воювати, населення зменшується, а не збільшується.

Але війна почалася, і якщо вона йтиме в тому ж дусі (а ми не бачимо жодних варіантів закінчення цієї війни, окрім відходу загарбників з України), то сумарні втрати РФ цілком обчислюватимуться півмільйоном — у найближчому майбутньому.

Це складно вкласти у голові, але це об'єктивна реальність.

Пояснення такому процесу може лише одне: РФ як державний організм взяла курс на остаточне саморуйнування. Те, що відбувається — інерція.

Логіки виживання тут нема. Логіка виживання — піти з України, оголосити "перемогу" над НАТО, яке "зупинено" на кордонах РФ, забути всю цю авантюру як страшний сон.

Але цього не відбувається. Отже, просто відбувається вмирання недобитої імперії. Вона розпочала свій розвал у 1917 році, і цей розвал був штучно зупинений та відстрочений на 69 років більшовиками. Тепер ми бачимо продовження цього процесу. Фактично, кульмінацію.

Війна, на жаль, триватиме ще довго. Корабель, що тоне, вже ніяк не зупинити. А це означає, що Україні треба продовжувати вбивати загарбників дедалі більше, щоб прискорити процес відходу цього російського корабля на дно.

Але не просто прискорювати цей процес, а ще будувати і мати велику і сильну армію, як наголошує Залужний, але не для того, щоб захиститися від Росії "майбутнього", а для того, щоб не піти слідом за нею.

Армія творить державу. Зазвичай це відбувається навпаки, але у випадку з майбутньою Україною справедливо ставити армію на місце первинної інституції. Не просто як озброєну організацію державного апарату, а як новий фундамент.

Міцний фундамент не дасть осісти на дно. Це головний заповіт Залізного генерала.

Важливо

Є 200 тисяч. Скільки ще Путін може мобілізувати для війни в Україні