Війну закінчено? Переговори щодо поразки Саудівської Аравії та перемоги хуситів у Ємені

Кадри сотень ув'язнених, які обіймають свої сім'ї після обміну між хуситами та міжнародно визнаним урядом Ємену, що підтримується Саудівською Аравією, вражають. Цей обмін полоненими в поєднанні з раптовим і швидким позірним зближенням між Іраном і Саудівською Аравією дало багатьом людям підстави дивитися в майбутнє з оптимізмом. Чи можливо, що жорстока війна в Ємені, яка стала причиною однієї з найстрашніших гуманітарних катастроф у світі, матиме щасливий кінець після багатьох років безуспішних зусиль із досягнення миру?

Фокус переклав статтю Томаса Джуно про те, чи може завершитися кривавий конфлікт у Ємені.

Швидше за все, ні. На жаль, зараз ведуться переговори не про стабільний мир. Замість цього Саудівська Аравія намагається керувати результатами своєї невдалої війни проти хуситів. Ер-Ріяд хоче мінімізувати витрати, пов'язані з виходом із війни, яка вже давно стала програшною. Я вважаю, що результатом переговорів між Саудівською Аравією та хуситами стане інституціоналізація політичної та військової влади хуситами та формування Ємену як роздробленої держави. Такий результат не сприяє стабілізації та розвитку, оскільки початкові причини громадянської війни нікуди не поділися. У результаті ризик того, що Ємен знову скотиться до насильства, залишиться високим, а політика країни буде фрагментованою в найближчому майбутньому. Це трагедія для єменського народу, який і так страждає від однієї з найважчих гуманітарних криз у світі. Крім того, стримати довготривалу нестабільність у межах країни не вдасться — вона неминуче перекинеться за її кордони.

Чого хочуть Саудівська Аравія, хусити й Іран

Ємен, який давно потерпає від нестабільності й насильства, вступив у нинішню фазу війни 2014 року, коли повстанці-хусити, що базувалися тоді на північному заході країни, захопили столицю Сану. Саудівська Аравія, і без того занепокоєна нестабільною ситуацією у свого південного сусіда, стала ще більше хвилюватися через зближення між її суперником Іраном і хуситами. На запрошення міжнародно визнаного уряду, який зазнав поразки, Саудівська Аравія в березні 2015 року почала військову інтервенцію, щоб відкинути хуситів і відновити уряд. Однак війна швидко затягнула Ер-Ріяд у безодню витрат. Саудівські військові не досягли жодної з поставлених урядом цілей. До початку 2023 року хусити зміцнили свій статус найвпливовішого гравця в Ємені. Іран значно поглибив своє партнерство з хуситами та створює потужний плацдарм уздовж кордону Саудівської Аравії.

Розрахунок Саудівської Аравії на взаємодію з хуситами відображає безліч чинників і мінливі пріоритети. Найголовніше — це результат усвідомлення спадковим принцом Мухаммедом бін Салманом того, що війна в Ємені провалилася. Від самого початку конфлікту спадковий принц наполягав на його продовженні, і результат війни тепер асоціюється з його особистим іміджем у країні. Як повідомляється, із ходом війни кронпринц усвідомив, що агресивна й авантюристична зовнішня політика перших років його правління принесла країні більше болю, ніж користі.

Тому Мохаммед бін Салман здійснив радикальні зміни в зовнішній політиці: Він активно працює над стабілізацією саудівських зовнішніх відносин, про що свідчить не лише зближення з Іраном, а й зусилля зі врегулювання або принаймні ефективнішого управління суперечностями із сусідами, зокрема з Катаром. Схоже, він усвідомив, що залежність від іноземних гравців, особливо коли вони можуть примусити хуситів націлити на королівство ракети й безпілотники, які постачає Іран, стають перешкодами для його грандіозного бачення економічних і соціальних реформ. Отже, переговори з хуситами в цьому контексті не стосуються миру в Ємені. Навпаки, умови, яких домагається Саудівська Аравія, — це вихід зі згубної війни, а також припинення вторгнень хуситів через кордон і ударів ракетами й безпілотниками вглиб саудівської території.

Хусити, зі свого боку, здобули обмежену перемогу у війні. Це угруповання стало домінантною політичною та військовою силою в країні. Тому вони не мають наміру йти на серйозні поступки Саудівській Аравії або підтримуваному нею міжнародно визнаному уряду, який зараз розкиданий між Аденом, Ер-Ріядом і Абу-Дабі. Хусити хочуть міжнародного визнання та легітимації своєї влади, а також інституціоналізації свого панування в Сані та на північному заході Ємену. Будь-яке перемир'я є для них не кроком до міцного миру, а можливістю перевести дух після багаторічних боїв і закріпити досягнуті успіхи. Можливо, хусити також готуються до нових наступальних операцій, аби розширити територію, що перебуває під їхнім контролем. Цілком імовірно, що в недалекому майбутньому хусити почнуть нові наступальні операції з метою захоплення стратегічно важливого та багатого на вуглеводні центрального міста Маріб, спірного міста Таїз на південь від Сани та частини західного узбережжя. У міру того, як Саудівська Аравія поступово йтиме з Ємену, її і без того обмежені можливості протистояти цим атакам ще більше зменшаться.

Ступінь впливу Тегерана на ухвалення рішень хуситами вельми спірний і обмежений, але яким би не був його рівень, це другорядне питання. Куди важливішим тут є відносний збіг інтересів, і відповід тут ясніша. За розрахунками Ірану, оскільки його єменський партнер здобув перемогу, настав час перейти до етапу закріплення цих успіхів. Тому він підтримує зусилля хуситів, спрямовані не на досягнення миру, а на інституціоналізацію того, що ще кілька років тому здавалося немислимим: закріплення позицій Тегерана на південно-західному краю Аравійського півострова. З цим згодні і Іран, і хусити.

У деяких ЗМІ висловлювалися припущення, що в межах зближення із Саудівською Аравією Іран погодився припинити або скоротити постачання зброї хуситам. Було б дивно, якби Тегеран погодився на це на постійній основі, з огляду на цінність, яку його зв'язки з хуситами наразі становлять для регіональних прагнень Тегерана. Проте цілком імовірно, що Тегеран може погодитися тимчасово скоротити або припинити постачання, хоча б для того, щоб забезпечити перепочинок для переговорів, які приведуть до закріплення його перемоги. Це цілком досяжно: хусити добре забезпечені зброєю, а оскільки рівень насильства значно знизився порівняно з попередніми роками, вони можуть тимчасово обійтися меншою підтримкою своїх іранських покровителів або взагалі без неї. У довгостроковій перспективі, однак, обидві сторони мають усі стимули для збереження цінного партнерства — у хуситів через брак альтернативи, а в Ірану — через його цінність як засобу тиску на Саудівську Аравію.

Майбутні проблеми Ємену

За повідомленнями ЗМІ, мета Ер-Ріяда — запропонувати "дорожню карту" з довгостроковим перемир'ям, після якої відбудуться внутрішньоєменські мирні переговори. В ідеалі такий результат міг би стабілізувати ситуацію та навіть знизити рівень насильства, принаймні в короткостроковій перспективі. Однак цей процес зіткнеться із серйозними перешкодами.

Важливо зрозуміти, що означатиме формалізація та зміцнення влади хуситів на північному заході Ємену та як це перешкоджатиме стабільному мирному процесу. Адміністрація хуситів є жорстко репресивною, обскурантистською та корумпованою. Вона нетерпима до опозиції, і, що ще важливіше, у цього руху немає ані схильності, ані стимулу ділитися реальною владою. Їхній підхід до післявоєнної політики буде не примирливим, а домінантним. Вони також не показали себе компетентними менеджерами зруйнованої війною економіки. Тому перспективи поліпшення ситуації на цьому фронті невеликі.

Те, що залишилося від міжнародно визнаного уряду, підтримуваного Саудівською Аравією, слабке, корумповане та роздроблене. Фактично головною причиною перемоги хуситів є не підтримка Ірану, а нездатність уряду сформувати послідовний і єдиний антихуситський фронт. У відчайдушній спробі зміцнити урядові сили у квітні 2022 року Саудівська Аравія розпорядилася про створення Ради президентського керівництва — органу широкого спектру саудівських і еміратських фракцій, об'єднаних лише своєю опозицією до хуситів. Однак статус Ради як цілісної структури вже більше фікція, ніж реальність. Теоретично угода між Саудівською Аравією та хуситами покликана відкрити простір для переговорів між хуситами та Радою президентського керівництва, можливо, за посередництва ООН. На практиці, однак, крихка єдність ради опиниться під серйозним ударом, якщо або коли підтримка Саудівської Аравії зменшиться. Ба більше, деякі з фракцій, що входять до складу ради, не мають наміру миритися із захопленням влади хуситами без бою. Важко уявити, як Рада президентського керівництва переживе наслідки можливої угоди між Саудівською Аравією та хуситами.

Наслідки угоди між хуситами та Саудівською Аравією матимуть складні наслідки на півдні Ємену, який був незалежним із 1967 по 1990 рік. Сепаратистська Перехідна рада Півдня, підтримувана Об'єднаними Арабськими Еміратами, сьогодні є панівною силою на південному заході країни. Тим не менш, вона була практично виключена з недавніх переговорів між Саудівською Аравією та хуситами. Хоча вона висловила боязку підтримку, пряма угода між Ер-Ріядом і хуситами неминуче ігноруватиме невдоволення південців, що в кінцевому підсумку може спонукати Перехідну раду Півдня до нових сепаратистських дій. Насправді схоже, що не існує дієвого шляху для повторної інтеграції південної та північної половин країни. Поділ Ємену може бути єдиним варіантом, але він не відбудеться гармонійно.

Дедалі більша напруженість між прихильниками Перехідної ради Півдня в Об'єднаних Арабських Еміратах і Саудівській Аравії посилює ці проблеми. Абу-Дабі й Ер-Ріяд мали конкурентні інтереси в Ємені впродовж багатьох років, але досі їм здебільшого вдавалося домовлятися в разі розбіжностей. Однак виключення Абу-Дабі з переговорів між Саудівською Аравією та хуситами й домінування останніх на півночі виведе деякі з цих розбіжностей на поверхню. Об'єднані Арабські Емірати, зокрема, не мають наміру відмовлятися від сильного впливу, який вони створили на півдні країни завдяки підтримці Перехідної ради Півдня та різних ополчень. У відповідь Саудівська Аравія активізувала свої зусилля з протидії цьому впливу — це місцеве протистояння триватиме та, певно, посилюватиметься.

Нарешті, фатальним видається той факт, що поточні переговори між хуситами та Саудівською Аравією повністю виключають єменське громадянське суспільство. Однак, як часто зазначають єменські експерти, не існує життєздатного шляху до сталого миру без всеосяжного процесу діалогу, що включає всі верстви суспільства тк переписує суспільний договір. Проблема, однак, полягає в тому, що ні Саудівська Аравія, ні хусити не зацікавлені в підтримці такого процесу й участі в ньому. Багато експертів, наприклад, стверджують, що тільки федералізм може дати шанс на примирення численних регіональних інтересів та ідентичностей Ємену, однак хусити дотримуються глибоко централізованого бачення держави.

Роздроблений Ємен

ЗМІ повідомляють, що переговори, які тривають між хуситами та Саудівською Аравією, можуть привести до встановлення перехідного періоду, що включатиме перемир'я та заходи зі зміцнення довіри, після яких відбудеться внутрішньоєменський діалог. На папері це, безумовно, правильний шлях. Однак на практиці шлях до миру буде надзвичайно складним. Який вигляд матиме Ємен після укладення угоди?

Угода інституціоналізує панування хуситів над північним заходом країни. Можливо, це неминучий результат. Але їхнє правління стає дедалі жорстокішим і нетерпимішим. Це буде ще однією трагічною подією для єменського народу, і без того змученого десятиліттями конфлікту та неефективного управління. Хусити, найімовірніше, скористаються перемир'ям для зміцнення свого правління. Це угруповання може відмовитися від і так символічного поділу влади й продовжити придушувати опозицію на контрольованих ними територіях. Вони також, безсумнівно, прагнутимуть до розширення цих територій.

Подальші амбіції хуситів стикатимуться з амбіціями інших центрів сили. Деякі фракції всередині міжнародно визнаного уряду, безсумнівно, відкинуть динаміку, створену новою угодою між Саудівською Аравією та хуситами, і продовжать боротьбу. Перехідна рада Півдня скористається вакуумом, що утворився після відходу Саудівської Аравії, щоб продовжити рух до незалежності. Цілком можливо, що будуть періоди відносного спокою, але за відсутності будь-якого розв'язання глибоко вкорінених проблем країни насильство наростатиме й наростатиме.

Ось чому замість миру угода між хуситами та Саудівською Аравією, найімовірніше, призведе до подальшої інституціоналізації влади хуситів і становлення роздробленого та конфліктного Ємену. Це трагедія для єменського народу, оскільки одна з найважчих гуманітарних криз у світі навряд чи вирішиться. Нестабільність також вийде за межі країни. Хусити становлять довгострокову загрозу судноплавству в Червоному морі, а їхнє партнерство з Іраном дасть їм змогу підтримувати тиск на Ер-Ріяд. Їхні ракети й безпілотники і надалі матимуть здатність завдавати ударів як по Саудівській Аравії, так і по Об'єднаних Арабських Еміратах, а зрештою, можливо, і по Ізраїлю. Однак проблема для Сполучених Штатів і їхніх союзників полягає в тому, що в них є лише обмежені важелі впливу на катастрофу, що розгортається.

Про автора

Томас Джуно — доцент Вищої школи суспільних і міжнародних відносин Оттавського університету й гостьовий науковий співробітник Центру стратегічних досліджень у Сані.