Винищувач F-16: чи зможе "бойовий сокіл" у руках українських асів здобути перевагу в небі

Вже чималий час заголовки українських та західних ЗМІ порушують тему надання українським збройним силам бойової авіації західних зразків, і насамперед американських багатоцільових винищувачів F-16 Fighting Falcon, які перебувають на озброєнні країн НАТО. І поки політики обговорюють це непросте рішення, а військові експерти розмірковують про сильні та слабкі сторони цієї, без перебільшення, легендарної машини, Фокус розбирався у питанні, чи зможуть українські льотчики здобути перевагу в повітрі на цих винищувачах, враховуючи багатий досвід бойового застосування F-16 .

Історія появи на світ винищувача F-16

Історія F-16 розпочинається 9 квітня 1965 року. Того дня під час В'єтнамської війни відбувся повітряний бій між винищувачами F-4В Phantom, які наблизилися до острова Хайнань, та китайськими МіГ-17. Під час бою обидві сторони атакували один одного, але після зіткнення всі чотири китайські літаки повернулися на авіабазу, тоді як американці не дорахувалися одного "Фантома". Після цього перед військовим командуванням ВПС постало питання про створення легкого маневреного та відносно недорогого винищувача нового покоління.

Розробка такої машини для ВПС США розпочалася на початку 1972 року в рамках програми Light Weight Fighter (LWF). Було оголошено конкурс, у якому виграв проект YF-16 компанії General Dynamics, після чого Міністерство оборони США підписало з компанією контракт на суму понад 39 млн доларів. Серед фіналістів конкурсу була також компанія Northrop з проектом YF-17, напрацювання якої також стали в нагоді в програмі LWF.

Перший прототип LWF під позначенням YF-16 (№ 72-01567), вперше піднявся в повітря 21 січня 1974 на авіабазі Edwards в Каліфорнії, причому зліт вийшов ненавмисним. Справа в тому, що під час планової пробіжки по злітній смузі прототип почав розгойдуватися з боку в бік, чіпляючи бетон ЗПС стабілізатором, тому льотчик-випробувач Філіп Остріхер, щоб не розбитися, злетів у повітря і через 6 хвилин благополучно приземлився на аеродромі. А 2 лютого того ж року майбутній F-16 вирушив у політ офіційно.

13 січня 1975 року прототип YF-16 позбавився індексу "Y", яка належить США експериментальним машинам і був запущений в серію. Тоді ж винищувачу було надано і власне ім'я Fighting Falcon — "бойовий сокіл".

Модифікації F-16

Основною модифікацією, так званий Block, "Бойового сокола" був F-16А. Загальна довжина цієї модифікації була 15,03 м, а розмах крила — 9,45 м.

1977 року з'явився двомісний варіант літака, проіндексований як F-16В. Традиційно цю модифікацію називають навчально-тренувальною, але за фактом вона була навчально-бойовою і могла використовувати всю номенклатуру озброєння, доступну і для модифікації F-16А — а це не тільки 20-мм гармата M61 Vulcan та ракети класу "повітря-повітря" AIM -9 Sidewinder, але й далекобійні AIM-7 Sparrow з напівактивною головкою самонаведення, а також некеровані авіаційні бомби калібру 227 кг, 454 кг та 907 кг. Таким чином, з F-16В літак за фактом став винищувачем-бомбардувальником, і ця роль згодом стане основною.

До 1980 року були створені варіанти Block 5 і 10. Вже в Block 15 в кабіну пілота було встановлено кондиціонер, також розширилися можливості підвіски. Починаючи з Block 25 у серійне виробництво пішла модифікація F-16С/D, яка була обладнана новою бортовою РЛС та модернізованим пілотажним обладнанням. При цьому індекс D був наданий двомісній машині.

Наприкінці 1988 року з'явився варіант Block 40 та 42, призначений для дій у нічний час – літак оснащувався радаром LANTIRN та системою проектування інформації на лобове скло кабіни.

Останній варіант літака — Block 50 і 52 почав вироблятися з 1990 року. Інженерам вдалося збільшити тягу двигуна, за рахунок чого покращилися розгінні та маневрені характеристики машини. На базі цього варіанту було створено літак Block 50D|52D, який здатний вести боротьбу з радіолокаторами противника. На основі Block 52 розроблено двомісний варіант для ВПС Ізраїлю — F-16I.

Модифікації:

• F-16A — одномісний багатоцільовий тактичний винищувач для дій у світлий час доби;
• F-16B — двомісний навчально-бойовий варіант літака F-16A;
• F-16C — одномісний вдосконалений багатоцільовий винищувач;
• F-16D — двомісний навчально-бойовий варіант літака F-16C;
• F-16N та TF-16N — одно- та двомісні варіанти літаків умовного супротивника, побудовані для школи льотчиків винищувачів ВМС США "Топ Ган";
• F-16ADF — літак ППО для Національної гвардії ВПС США;
• RF-16C (F-16R) – літак-розвідник, призначений для заміни літаків RF-4C.
• На основі F-16 у Японії у 1987 р. створено винищувач-бомбардувальник FS-X(SX-3).

Характеристики F-16

Конструкція літака

F-16 є однокільовим монопланом з середньорозташованим крилом і двигуном у хвостовій частині фюзеляжу. Літак має інтегральне аеродинамічне компонування, яке відрізняється плавним сполученням крила і фюзеляжу, за рахунок чого забезпечується додаткова підйомна сила машини.

Нерегульований повітрозбірник знаходиться під фюзеляжем. Шасі забезпечені гідравлічним приводом. Передня стійка знаходиться одразу за повітрозабірником. Паливо міститься у крильових баках та у п'яти відсіках фюзеляжу.

Машина виконана на 78,3% із алюмінієвих сплавів, 4,2% із титанових сплавів, 4,2% із вуглепластику та 3,7% із сталі.

Літньо-технічні параметри

Тактико-технічні характеристики F-16 Fighting Falcon залежать від модифікації. F-16 з конформними паливними баками може без посадки пролетіти понад 4000 км за максимальної швидкості 2145 км на годину. Практична стеля літака знаходиться на висоті від 12000 до 18000 метрів. Бойовий радіус машини — 1361-1759 км.

Маса машини складає 8-9 тонн залежно від двигуна та типу паливних баків.

Двигун — турбореактивний з регульованим соплом General Electric F110 (Block 50) з форсажною тягою 13 100 кгс, або Pratt & Whitney F100-PW-229 з форсажною тягою 12 900 кгс.

Основною особливістю винищувача 4 покоління F-16 є його маневрові характеристики, наявність спеціального купола, що забезпечує особливий кут видимості пілота під час повітряного бою, перспектива проведення безпечного катапультування за рахунок кута крісла на 30 градусів.

Двигун F-16

• 1× ТРДДФ General Electric F110 (Block 50);
• Безфорсажна тяга: 1× 12 700 кгс;
• Форсажна тяга: 1×13100,6 кгс;
• 1 × ТРДДФ Pratt & Whitney F100-PW-229 (Block 52);
• Безфорсажна тяга: 1×7900,2 кгс;
• Форсажна тяга: 1×12900,4 кгс.

Швидкість F-16

• Максимальна швидкість: 2120 км/год на висоті 12200 м;
• Швидкопідйомність: ~275 м/с.

Озброєння

Винищувач-бомбардувальник F-16 має 9 точок підвіски. Бойове навантаження складає 5420 кг. Щоправда, на шкоду маневреності вона може становити 9276 кг. Літак може нести один гарматний контейнер GPU-5/A з 30 мм гарматою.

Ракети AGM-65 Maverick – популярна у всьому світі ракета, в основному призначена для знищення бронетехніки на дистанції 30 км. Також є модифікації для руйнування укріплень. На F-16 можна підвісити до шести штук.

AGM-84 Harpoon – протикорабельна ракета з дальністю польоту від 120 до 280 км залежно від моделі.

AGM-88 HARM – протирадіолокаційна ракета з дальності від 80 до 225 км залежно від висоти пуску та моделі.

Крилата ракета AGM-158 JASSM — високоточна крилата ракета від знаменитої компанії Lockheed Martin.

Mark 82/83/84 — звичайні вільнопадаючі бомби масою від 220 до 460 кг.

GBU-10/12/24/27 Paveway — високоточні кориговані бомби з лазерним наведенням.

GBU-39 SDB — високоточні плануючі бомби, що можуть вражати цілі на відстані до 110 км. F-16 може нести 8 таких бомб, крім іншого озброєння.

Маса озброєння:

• центральні — два по 1,58 тис. кг;
• під фюзеляжем – 1 тис. кг;
• внутрішні — два по 2,04 тис. кг;
• на законцівках – два по 193 кг;
• зовнішні – два по 318 кг;
• Додатковий точки підвіски збоку повітрозбірника – два по 408 кг.

Боєкомплект:

• стрілецько-гарматне озброєння — 6-ствольна гармата М61А1 20 мм на 511 снарядів;
• ракети "повітря-повітря" — AIM-7 (9,120), Python 3 (4), Derby, Magic 2, Sky Flash;
• ракети "повітря-поверхня" — AGM-65, 84, 88, 158;
• бомби — кориговані (GBU-10/31), кориговані касетні (GBU-103/105), некеровані (Mark 82/84);
• БРЛС — AN/APG-66/80.

Експлуатація

F-16 є на сьогоднішній день наймасовішим бойовим літаком Заходу. За даними на 2018 рік, було збудовано понад 4600 машин. При цьому він досі виробляється на експорт, а Туреччина та Південна Корея збирає його за ліцензією для власних повітряних сил.

На сьогоднішній день F-16 перебуває на озброєнні 26 держав, зокрема США, Ізраїль, Польща, Греція, Португалія, Румунія, Сінгапур, Таїланд, Туреччина, ОАЕ та ін.

Бойове застосування

"Бойовий сокіл" брав участь у багатьох конфліктах другої половини XX століття та першої половини століття нинішнього. У послужному списку літака участь у бойових операціях сил НАТО в Югославії 1999 року, у Боснійській війні 1993, у війні в Перській затоці 1990-х, в операціях в Афганістані 2001 та Іраку 2003.

Однак одним із найяскравіших епізодів в історії повітряних операцій за участю F-16 є повітряний бій у ході війни в Лівані. 4 червня 1982 року ВПС Ізраїлю завдала ракетно-бомбових ударів по воєнних об'єктах у районі Бейрута та по всьому Лівану, вщент розгромивши угруповання сил та засобів протиповітряної оборони Сирії, дислоковане на території Лівану.

У рамках операції "Мир Галілеї" військово-повітряні сили Ізраїлю завдали позиціям зенітно-ракетних і радіо-технічних військ противника раптових ракетно-бомбових ударів, після чого протистояння розгорнулося і в небі. За деякими даними, в небі над Ліваном зійшлися близько 100 ізраїльських літаків IAI Kfir, F-4 Phantom, F-15, F-16 і стільки ж сирійських літаків радянського виробництва МіГ-21, МіГ-23 і Су-22М.

Масштабна битва в повітрі почалася 9 червня 1982 року в рамках повітряної операції Ізраїльських ВПС "Арцав-19" (Ведмедка-19), яка тривала два дні. За цей час сирійські ВПС, за різними оцінками, втратили від 78 до 82 літака МіГ-21, МіГ-23 та Су-22М, при цьому льотчикам радянських літаків не вдалося збити жодного F-16! За іншими даними, втрати сирійців склали — 37 літаків МіГ-21, 24 літаки МіГ-23, 7 літаків Су-22М, але в будь-якому разі повітряні та протиповітряні сутички закінчилися тим, що Ізраїль завоював повне панування у повітрі.

F-16 в Україні

Питання про передачу багатоцільових бойових літаків F-16 Україні, по суті, вирішено. 6 червня президент України Володимир Зеленський заявив, що після досягнення остаточних домовленостей із західними союзниками про передачу бойових літаків F-16 на потреби ЗСУ в Україні розпочнуть підготовку відповідної інфраструктури для них, проте цей процес вимагатиме певного часу.

Щодо підготовки льотчиків, партнери озвучили готовність організувати навчання з експлуатації цих машин західними фахівцями, але терміни поки що невідомі.

Щодо потенційного застосування винищувачів F-16 у небі над Україною, то тут деякі експерти вважають, що українські ВПС можуть отримати F-16AM Block 20 MLU, які стоять на озброєнні Данії, Бельгії, Норвегії та Нідерландів. Ці машини пройшли глибоку модифікацію, яка наближає їх до пізніших моделей F-16C/D Block 50/52. Щодо гіпотетичного зіткнення F-16 та російських Су-27 точаться багаторічні суперечки експертів, причому деякі віддають перевагу машині "Сухого", інші ж говорять про перевагу в небі американських літаків. Водночас, однозначну відповідь може дати лише практичне застосування F-16 в умовах реального бою з російською технікою, хоча не виключено, що українські аси зможуть повторити епічний розгром сил противника сорокарічної давності.