Флот у наявності. Яку тактику можуть використати на морі Іран та США

Обговорюючи ризики, пов'язані з асиметричним потенціалом Ірану і його маріонетковою тактикою в морі, аналітики залишають поза увагою можливість застосування Тегераном історичної морської стратегії, що має назву "флот у наявності" (fleet in being). Починаючи з XVII століття слабкі військово-морські сили усього світу протистояли сильнішим завдяки цій стратегії.

Фокус переклав статтю Шона Бантінга про те, що являє собою флот Ірану.

Іранський флот у його сучасному розумінні не потребує глибоких вод і великих кораблів, а спирається на проксі у східному Середземномор'ї та Червоному морі. Для переслідування й ослаблення американських ВМС ці посередники можуть використовувати цілу низку озброєнь, включно з ударними БПЛА, безпілотними надводними кораблями, протикорабельними крилатими ракетами, балістичними ракетами, морськими мінами і швидкохідними ударними кораблями. Така стратегія може позбавити ВМС США контролю над стратегічними водними шляхами і призвести до ще більшого навантаження на їхні і без того обмежені ресурси.

З огляду на ризик, який являє собою ця потенційна іранська стратегія, фахівці з планування з-поміж ВМС і морської піхоти США мають враховувати її у відповідних військових іграх, а також під час підготовки до надзвичайних ситуацій і оперативного планування. Крім підготовки до протидії цій загрозі в Червоному морі та східній частині Середземного моря, військово-морські планувальники мають бути уважні до її потенційного впливу на операції в західній частині Тихого океану.

Морські стратегії. Що таке "флот у наявності"

Стратегія "флоту в наявності" використовується, щоб позбавити сильніший флот панування на морі шляхом переслідування й ухилення. Вона може набувати різних форм, але загалом передбачає, що менший флот уникає прямого зіткнення, водночас активно забезпечуючи стратегічний ефект на морі, наприклад, нападаючи на торговельні судна.

Термін "флот у наявності" був уперше використаний у 1690 році британським адміралом лордом Торрінгтоном для обґрунтування його стратегії уникнення великого бою з французьким флотом перед критиками в парламенті. Відтоді стратегію "флоту в наявності" успішно застосовували і слабші флоти. Наприклад, французький флот у XVIII столітті часто відмовлявся від вирішального бою з королівським флотом, зберігаючи свої сили для переслідування морських комунікацій або вичікуючи отримання тактичних переваг для вступу в бій. У Першій світовій війні німецький Флот відкритого моря після Ютландського бою використовував стратегію "флоту в наявності", щоб зв'язати Королівський флот у Північному морі й у такий спосіб обмежити кількість бойових кораблів, які були в розпорядженні британців для захисту торгового судноплавства. Навіть ВМС США на початку Другої світової війни використовували стратегію "флоту в наявності". Адмірал Честер Німіц переслідував японський флот і уникав рішучого зіткнення, щоб зберегти авіаносці ВМС США і виграти час для створення Тихоокеанського флоту США.

Стратегії "флоту в наявності" бували і невдалими. Зазвичай це відбувається, коли флот, що поступається, потрапляє в пастку блокади, позбавляється можливості вести переслідування або вплутується у вирішальний бій і знищується. У книзі "Ретроспектива війни між Японією і Росією" Альфред Тайєр Меген як приклад невдалої стратегії "флоту в наявності" наводить докладну розповідь про те, як імператорський флот Японії загнав Тихоокеанський флот Росії в пастку в Порт-Артурі та знищив його. Однак проти іранського маріонеткового флоту така контрстратегія буде представляти складності. В Ірану немає капітальних кораблів для блокади або пастки, і навіть захоплення порту, утримуваного хуситами або "Хізбаллою", за прикладом японського флоту в Порт-Артурі, не завадить використанню БПЛА, морських мін і протикорабельних крилатих ракет.

Іранський проксі-флот у реальності

Протягом останніх п'яти років Іран і його маріонеткові структури ведуть активну морську діяльність. Поширення Іраном зброї серед своїх маріонеток у Лівані та Ємені дало йому змогу створити "флот у наявності" у східній частині Середземного та Червоного морів. Нещодавні морські операції Корпусу вартових ісламської революції та хуситів показали, що Іран може атакувати комерційні судна за сотні морських миль від своїх портів і загрожувати основним торговельним маршрутам, як це робили флоти минулого. За останні п'ять років Корпус вартових ісламської революції успішно застосовував міни-"лімпети" та одноразові безпілотники проти саудівських, еміратських та ізраїльських танкерів. У Червоному морі безпілотні надводні кораблі хуситів успішно застосовуються проти військових і торговельних суден з 2017 року. Багато з цих безпілотних апаратів з дистанційним управлінням переобладнані з риболовецьких суден і можуть бути легко заховані серед інших цивільних кораблів.

Водночас потенціал безпілотних надводних кораблів хуситів неухильно зростає. Так, наприклад, вони змогли атакувати саудівські танкери на півночі, в Янбу, за сотні морських миль від єменських вод. Ці кораблі завдали значної шкоди саудівським суднам і призвели до тимчасового закриття великих портів, зокрема Джидди. Хусити також успішно застосовують проти судноплавства і саудівських портів безпілотні літальні апарати, морські міни і протикорабельні крилаті ракети, які постачає Іран.

Хоча за останні п'ять років ліванська "Хезболла" не брала участі в такій кількості морських атак, вона продемонструвала схожий потенціал, що загрожує східному Середземномор'ю. Вона також часто долучалася до навчання хутистів використанню іранських систем озброєнь, здатних загрожувати морським цілям. За допомогою БПЛА з доведеною дальністю польоту 950 км, балістичних ракет з дальністю 1200 км, протикорабельних крилатих ракет з дальністю понад 120 км або безпілотних надводних кораблів з дальністю понад 150 км Іран може проєктувати силу зі своїми маріонетковими партнерами від східного Середземномор'я до Індійського океану.

Одним словом, Іран послідовно доводить свою спроможність здійснювати складні багатоосьові та багатодоменні атаки на критично важливі об'єкти інфраструктури та стратегічні водні шляхи на Близькому Сході. Ці можливості дають змогу Ірану порушувати торгівлю, переслідувати, ухилятися і вимотувати своїх супротивників, що є суттю стратегії "флоту в наявності". Ба більше, маріонетковий флот відповідатиме і доповнюватиме наявну доктрину асиметричної війни Ірану, в якій особлива увага приділяється уникненню звичайних військових переваг супротивника і використанню його слабких сторін.

Іран також має всі можливості для подолання деяких історичних проблем, які змусили деяких військово-морських стратегів обговорювати ефективність стратегії "флоту в наявності". Вейн Г'юз вважав, що "зростаюча вразливість кораблів у порту", зумовлена розвитком авіації та ракет, може звести нанівець стратегію "флоту в наявності". Г'юз також писав, що неактивний флот, який уникає участі в бойових діях, згодом слабшає, що зрештою дає змогу його супернику здобути панування на морі.

Однак це передбачає наявність пасивного флоту, який залишається в порту і покладається на традиційні капітальні кораблі. Переосмислена стратегія Ірану не матиме навіть потреби в порту або використовувати традиційний флот і, отже, буде менш вразливою для атак ВМС США. Це відповідає концепції "флоту в наявності", описуваної Джеффрі Тіллом, яка варіюється від пасивної оборони до обмеженого наступу. На думку Тілла, флот у наявності має кілька форм, але кожна з них зрештою дає змогу досягти стратегічного ефекту завдяки переслідуванню, ухиленню, атакам на торговельні шляхи та виснаженню сил переважаючого флоту. Проксі Ірану можуть використовувати ударні БПЛА, безпілотні надводні кораблі, протикорабельні крилаті ракети, балістичні ракети, морські міни і швидкохідні ударні кораблі замість капітальних кораблів для досягнення тих самих ефектів, які описує Тілл.

Наслідки

Якщо Іран вирішить реалізувати стратегію "флоту в наявності", це матиме серйозні наслідки для ВМС і морської піхоти США. У разі виникнення конфлікту зі США Іран може "активувати" свій маріонетковий флот у східному Середземномор'ї та Червоному морі. Ці сили, найімовірніше, уникатимуть великої атаки на американські військові кораблі, але завдадуть шкоди комерційному судноплавству або допоміжним суднам ВМС США. Що особливо важливо, під загрозою, за допомогою цих маріонеткових сил, можуть опинитися Суецький канал і Баб-ель-Мандебська протока.

Важливо зазначити, що якщо Іран реалізує стратегію створення маріонеткового флоту, це означає, що ВМС США будуть змушені витрачати свої обмежені ресурси на захист судноплавства від східного Середземномор'я до Індійського океану. Початок "другої танкерної війни" може значно підірвати американські зусилля із гарантування безпеки в набагато важливіших регіонах, таких як західна частина Тихого океану. Це ще одна мета стратегії "флоту в наявності" — виснаження ресурсів переважаючого флоту. ВМС США вже стикаються з високими оперативними темпами, нестачею екіпажів і проблемами технічного обслуговування, які стратегія "флоту в наявності" може ще більше посилити. Наявність іранських маріонеткових флотів у східній частині Середземного і Червоного морів також обмежить свободу дій ВМС США в більш стратегічно важливих районах, як це зробив німецький флот щодо Королівського флоту в Першій світовій війні. Захист морської лінії сполучення від східного Середземномор'я до Індійського океану означає, що додаткові бойові кораблі не можуть бути використані для захисту Малаккської або Лусонської проток.

Не виключено, що Іран активізує свої маріонеткові флоти в разі залучення США до конфлікту в західній частині Тихого океану, особливо якщо Іран побачить можливість кинути виклик американській могутності на кількох фронтах. Це вплине не лише на свободу дій ВМС США, а й на їхніх союзників у Східній Азії. Наприклад, майже 95% нафти в Японію надходить із Близького Сходу, і будь-який збій може завдати серйозного удару по ключовому союзнику Америки в Тихому океані.

Для морської піхоти США стратегія створення іранського флоту поставить під серйозну загрозу її історичну роль у регіоні як основної сили, використовуваної для проведення операцій з евакуації некомбатантів. Морську піхоту неодноразово направляли до Лівану для проведення операцій з евакуації військовослужбовців і виконання миротворчих місій. У 2006 році експедиційні підрозділи морської піхоти, спираючись на морські сили ВМС США, висаджувалися на ліванські пляжі в районі посольства США і евакуювали американців. Експедиційні підрозділи морської піхоти також мають досвід роботи в Ємені, коли 24-й експедиційний підрозділ морської піхоти евакуював співробітників посольства США, сили спеціальних операцій і президента Ємену на кораблі в Аденській затоці. Як показали недавні морські атаки, і ліванська "Хезболла", і хусити можуть серйозно ускладнити контроль над морем з боку ВМС США, а отже, і здатність експедиційних підрозділів морської піхоти проводити такі операції. І це на додачу до їхніх можливостей завдавати ударів по американських силах на березі.

Отже, не маючи "флоту" в традиційному розумінні, Іран може кинути виклик морському контролю ВМС США за допомогою стратегії "флоту в наявності" — використання нетрадиційних маріонеткових флотів, що складаються з ударних безпілотних надводних кораблів, швидкохідних ударних суден, морських мін, безпілотників і протикорабельних крилатих ракет. Стратегія "маріонеткового флоту" змушує ВМС США перенапружувати свої ресурси для захисту протяжної морської лінії комунікацій. Під загрозою опиниться і місія Корпусу морської піхоти США з евакуації некомбатантів, яка залежить від сприятливої морської обстановки.

Минулі п'ять років мають стати тривожним сигналом для фахівців із планування ВМС і морської піхоти США. Маріонеткові сили Ірану створили необхідний потенціал для того, щоб кинути виклик морському контролю ВМС США в східній частині Середземного і Червоного морів. Тепер американські сили повинні почати підготовку до потенційної стратегії створення іранського маріонеткового флоту. Планувальники повинні включити "червоні клітинки", що імітують іранський маріонетковий флот, у варгейми для обох регіонів. Іранський маріонетковий флот також має бути включений у планування дій у надзвичайних ситуаціях і оперативного планування для командувань. Фахівці з планування повинні не тільки розробити стратегії протидії "проксі-флоту", а й бути готовими до того, що він може вплинути і на інші регіони, наприклад, на західну частину Тихого океану. Зробивши ці перші кроки, ВМС і Корпус морської піхоти США зможуть уникнути несподіванок, пов'язаних із застосуванням стратегії 330-річної давності.

Про автора

Шон Бантінг — офіцер розвідки морської піхоти. Служитиме офіцером з регіональних питань Близького Сходу в Центральному командуванні морських сил. Має ступінь магістра в галузі стратегічної розвідки та магістра в галузі вивчення безпеки Близького Сходу.