Як повернути довіру до ядерного стримування: значення F-35 для НАТО

Критики та прихильники системи ядерного стримування НАТО, яка частково спирається на передове розгортання американської ядерної зброї в Європі, рідко в чомусь погоджуються. Але коли йдеться про спільне використання ядерної зброї, їхні оцінки виявляються напрочуд схожими. Обидві групи прямо або побічно стверджують, що американські термоядерні бомби B-61 і угода про спільне використання ядерної зброї загалом застаріли у військовому плані та не заслуговують на довіру. Однак учасники дискусій про майбутню позицію ядерного стримування НАТО не усвідомлюють, що технологічна та політична природа спільного використання ядерної зброї змінюється.

Фокус переклав статтю Френка Куна про те, яке значення має стелс-винищувач F-35 у ядерному стримуванні країн НАТО.

Літак F-35A Lightning II, який має прийти на зміну застарілим винищувачам практично в усіх країнах НАТО-учасницях спільного використання ядерної зброї, значно перевершує за своїми можливостями винищувачі, які він замінює. Разом із модернізованою ядерною бомбою B61-12 він відновить регіональний потенціал стримування НАТО й допоможе запобігти подальшій російській агресії. Зокрема, закупівля F-35A великим числом членів НАТО, і зокрема Німеччиною, зніме сумніви в політичній надійності зобов'язань щодо спільного використання ядерної зброї.

Оскільки F-35A стане головним винищувачем у Європі та користувачі не зможуть вносити в нього зміни, це також відкриває нові можливості для членів альянсу зі Східної Європи, аби направляти винищувачі та пілотів у Західну Європу для підготовки до виконання місії зі спільного використання ядерної зброї. Оскільки пілоти зі Східної Європи, з огляду на їхню підвищену готовність до загрози, цілком можуть бути готові застосувати ядерну зброю в потенційному конфлікті з Росією, така пряма участь дасть змогу східноєвропейським союзникам переконатися в тому, що ядерні зобов'язання заслуговують на політичну довіру.

Якщо НАТО активно розвиватиме таку співпрацю, то часи, коли спільне використання ядерної зброї було неактуальним пережитком холодної війни, скоро залишаться в минулому — крім посилення стримування, така угода сприятиме зміцненню єдності й згуртованості трансатлантичного альянсу.

Питання довіри до спільного використання ядерної зброї

Відповідно до угоди НАТО про спільне використання ядерної зброї США розміщують тактичну ядерну зброю в Європі, щоб переконати своїх друзів і супротивників у надійності зобов'язань щодо захисту Європи. Це пов'язано з тим, що тактична ядерна зброя створює ескалаційний ланцюжок, який пов'язує безпеку США з безпекою їхніх європейських союзників, — так званий механізм сполученості. Зокрема, тактична ядерна зброя передового базування сприяє стримуванню, оскільки її наявність поблизу лінії фронту підвищує ймовірність ядерної ескалації у звичайному конфлікті.

Через три десятиліття після закінчення холодної війни США вивели з Європи практично всі свої тактичні ядерні озброєння. Лише невелика кількість термоядерних бомб B-61, призначених для нанесення ударів по ворожих цілях за допомогою так званих літаків подвійного призначення, що експлуатуються європейськими членами НАТО, залишилася на кількох авіабазах союзників по всьому континенту. За останніми оцінками, близько сотні бомб розміщено в Італії, Німеччині, Туреччині, Бельгії та Нідерландах.

Цим запасам більше не можна довіряти.

Одна з проблем — військово-технічна. Згідно з поширеною думкою, використання винищувачів четвертого покоління, таких як F-16 або застарілого Tornado, для подолання сучасних російських ППО й доставки некерованих бомб на російську територію буде "сьомим чудом світу". Крім того, що літак має пережити перший удар супротивника й отримати від президента США дозвіл на застосування ядерних бомб, він ще й має успішно злетіти, зустрітися з літаком-заправником для дозаправлення паливних баків у повітрі, долетіти до цілі, не зустрівши ворожих ППО або винищувачів, знайти й ідентифікувати ціль і випустити зброю за призначенням.

Війна в Україні ще більше підкреслила проблеми, з якими матиме справу будь-який літак четвертого покоління в сучасному бойовому просторі. Застосовуючи сучасні системи ППО, Росія та Україна взаємно позбавили себе переваги в повітрі, що зробило практично неможливим виконання завдань ближньої авіаційної підтримки без втрати власних літаків. Тому для нанесення стратегічних ударів із повітря російські війська вдаються до використання балістичних і крилатих ракет, до того ж часто з власного повітряного простору, далеко від українських зенітно-ракетних батарей.

Інше питання — політичне. Після ратифікації Договору про заборону ядерної зброї в жовтні 2020 року дедалі більша кількість країн НАТО відкрито обговорювала питання про приєднання до цього договору та припинення своєї участі в механізмі спільного використання ядерної зброї НАТО. Зокрема, у Німеччині розгорілася дискусія про майбутнє спільного використання ядерної зброї, до того ж високопоставлені політики виступали за виведення американських ядерних боєголовок, які залишилися. Це викликало питання про готовність західноєвропейських держав розділити ризики, пов'язані з ядерним стримуванням. Побоювання виникли і в Східній Європі, де експерти й політики побоювалися, що вихід Німеччини може завдати серйозного удару по ядерній згуртованості Альянсу та в підсумку знизити довіру до гарантій безпеки НАТО на східному фланзі. Адже політичний аспект спільного використання ядерної зброї, що охоплює обмін інформацією, консультації, а також спільне планування та здійснення, часто вважається навіть важливішим, ніж військово-технічні чинники.

Зокрема, НАТО не змогла адаптувати схему спільного використання ядерної зброї до різних уявлень про загрози всередині альянсу, що ще більше підриває політичну довіру до цієї схеми. Хоча найактуальніша загроза для НАТО перебуває на Сході, майже всі країни-учасниці Альянсу розташовані на Заході. Тому не дивно, що Польща неодноразово зверталася з проханням розмістити в себе американську ядерну зброю.

Зміна технологічної природи спільного використання ядерної зброї

Можливо, сьогодні угода НАТО про спільне використання ядерної зброї не є надійною, але в найближчому майбутньому вона, швидше за все, стане такою. Оскільки F-35A має замінити літаки четвертого покоління, що залишилися в Альянсі, а B61-12 мають надійти на європейські склади цього року, нинішні стратегічні перспективи істотно відрізняються від тих, що були кілька десятиліть тому.

Попри те, що літаку F-35A ще належить провести низку найважливіших випробувань для запуску в серійне виробництво, він зазнає проблем із готовністю до експлуатації через відсутність запасних частин і справних двигунів, а також має понад 800 виявлених недоліків, він уже є дуже потужним винищувачем. Завдяки стелс-можливостям, комплексу радіоелектронної боротьби та передовим сенсорам, які забезпечують пілотам ситуаційну обізнаність, яку не можна порівняти з жодною платформою четвертого покоління, F-35A надасть учасникам ядерного обміну безпрецедентні можливості для проникнення у високозахищений повітряний простір Росії.

Переваги стелс-технологій мають бути очевидними для всіх, хто уважно стежив за діями F-117 Nighthawk у першу ніч операції "Буря в пустелі" 1991 року. Якщо винищувачі четвертого покоління використовувалися в складі великих ударних груп для забезпечення належного захисту, то F-117 проскочили крізь іракську ППО та безперешкодно завдали удару по своїх цілях без будь-якої додаткової підтримки.

Безумовно, самого лише стелсу вже недостатньо для забезпечення прориву проти сучасних інтегрованих систем ППО. Планувальникам необхідно використовувати засоби розвідки, спостереження та рекогностування для виявлення проломів у системі ППО противника, а також для визначення місць і часу глушіння або придушення радарів супротивника, щоб намітити траєкторію польоту, що мінімізує ризик виявлення радаром. Однак F-35A здатний самостійно виконувати значну частину цієї складної роботи. Використовуючи сучасний набір датчиків, літак здатний швидко визначати місце розташування та класифікувати радари противника, а також відображати їх на екрані пілота. Ці можливості, які наразі використовуються на східному фланзі НАТО для збору цінної розвідувальної інформації, значно підвищують здатність F-35A безпечно діяти в спірному повітряному просторі, і не випадково F-35A має великий успіх на міжнародному ринку.

Модернізована бомба B61-12, яка буде повністю інтегрована у варіант F-35A Block 4, забезпечує додаткову оперативну надійність для виконання місії зі спільного використання ядерної зброї. Традиційна бомба B61 може бути доставлена чотирма різними способами: вільним падінням, відкладеним вибухом у повітрі, поверхневим вибухом у вільному падінні або в режимі "укладання", коли бомбу скидають із літака на низькій висоті і сповільнюють парашутом (для запобігання дезінтеграції) перед підривом за таймером. У всіх цих випадках бомба поводиться, як будь-яка некерована бомба загального призначення, — вона не така точна, як сучасні високоточні боєприпаси, і пілотам необхідно дуже близько підходити до цілі. Однак B61-12 оснащена новим хвостовим комплектом, що включає інерціальну систему наведення та GPS-приймач, що дозволяє пілотам F-35A доставляти ядерні бомби з набагато більшою точністю. Як повідомляється, за наявності даних GPS імовірність кругової похибки бомби становить не більш ніж п'ять метрів, а за відсутності — не більш ніж 30 метрів. Це означає, що половина ядерних боєголовок вибухне в межах 6 або 30 метрів від своїх реальних цілей відповідно. Це суттєве поліпшення порівняно зі 100-метровою точністю старих моделей B61. Невелика дальність ураження B61-12 також підвищує живучість літаків, оскільки залишає більше часу для безпечного відходу літака після доставки зброї.

Зв'язка F-35A та B61-12 дасть змогу значно підвищити оперативний авторитет місії НАТО зі спільного використання ядерної зброї. Звичайно, це не означає, що все буде легко та що успіх буде гарантовано. Повітряні кампанії — справа надзвичайно складна, і критики спільного використання ядерної зброї справедливо вказують на низку оперативних проблем, серед яких не останнє місце посідає необхідність дозаправлення літаків подвійного призначення НАТО у спірному повітряному просторі. Але оскільки російські засоби ППО не настільки ефективні, як прийнято вважати, і не створюють непроникних "бульбашок" для операцій НАТО, шанси на успіх цілком реальні.

Виправлення політики спільного використання ядерної зброї

Крім вирішення військово-технічних проблем, пов'язаних зі спільним використанням ядерної зброї, F-35A може також допомогти вирішити проблеми політичної довіри.

F-35A є потужним політичним сигналом, який свідчить про те, що західноєвропейські уряди продовжуватимуть брати участь в угоді про спільне використання ядерної зброї та, як і раніше, готові доставляти американську ядерну зброю на територію противника. Це пояснюється тим, що цей винищувач, на відміну від інших літаків, представлених на західному ринку, пристосований для виконання завдань із доставки ядерної зброї. Наразі єдиним сучасним винищувачем, сертифікованим для застосування B61-12, є F-15E Strike Eagle, і він, імовірно, матиме великі труднощі під час прориву ворожої ППО. Зокрема, як зазначили у своїх рішеннях щодо закупівель Швейцарія та Фінляндія, F-35A забезпечує не тільки високу надійність постачання, а й найвищий потенціал розвитку серед усіх наявних на ринку винищувачів, що гарантує його актуальність у бойовому просторі принаймні до 2060 року. Отже, F-35A свідчить про довгострокову політичну прихильність до місії спільного використання ядерної зброї — набагато більшою мірою, ніж такі моделі як F/A-18F Super Hornet, закупівлі яких Німеччина розглядала як тимчасовий захід, хоча їхня виробнича лінія дихає на ладан.

Придбання Німеччиною F-35A має й політичне значення, оскільки закріплює ядерний характер Альянсу та робить вкрай малоймовірними спроби припинити участь Німеччини в угоді НАТО про спільне використання ядерної зброї. Поки Німеччина ще не визначилася з наступником своїх застарілих винищувачів-бомбардувальників Tornado, законодавцям випала рідкісна в житті можливість вийти з непопулярної угоди. Зважаючи на жалюгідний стан боєготовності німецьких винищувачів Tornado, рішення "за" або "проти" конкретної моделі літака або взагалі відсутність рішення могло фактично унеможливити подальшу участь у схемі спільного використання ядерної зброї. Зокрема, фактичний вихід Німеччини міг би спонукати інші країни наслідувати її приклад. Тепер, коли угода підписана та скріплена печаткою, таку можливість втрачено. Як останню спробу критики намагалися довести, що F-35A — це марне витрачання грошей. Але зі створенням військово-технологічної бази критикам ядерного обміну буде важко відмовитися від угоди, оскільки для цього необхідне активне рішення, а не проста бездіяльність.

І, мабуть, найголовніше: F-35A відкриває нові шляхи співпраці між членами НАТО, яких раніше не існувало. Щойно винищувач надійде на озброєння Польщі, Чехії, Фінляндії та Румунії, союзники з НАТО на східному фланзі зможуть перекидати літаки та пілотів у Західну Європу і спільно тренуватися застосовувати американську ядерну зброю. Така програма, яка наразі неможлива, оскільки всі країни експлуатують літаки різних типів, значно підвищила б політичний авторитет угоди НАТО про спільне використання ядерної зброї. Наприклад, через відмінності у сприйнятті загроз польський уряд і польські льотчики цілком можуть бути готовішими до застосування ядерної зброї, ніж, скажімо, німецький уряд і німецькі льотчики.

Як правило, навіть експлуатація одного й того ж типу літака не гарантує повної оперативної сумісності, оскільки існують відмінності між національними версіями, прикладом чого може слугувати англо-німецька місія з охорони повітряного простору в Прибалтиці. Водночас для F-35A більшості держав буде заборонено вносити зміни у фізичні або інформаційні системи літака. Отже, члени НАТО могли б активно вивчати можливість такого співробітництва, до того ж Німеччина могла б стати в ньому лідером. Як побічний ефект розміщення додаткових літаків у Німеччині також послабить тиск на її невеликий парк F-35A.

Росія навряд чи оцінить таку домовленість, але вона все ж набагато менш провокаційна, ніж розміщення американських ядерних боєголовок у Східній Європі. Ба більше, оскільки Росія вже оголосила про свій намір розмістити ядерну зброю в Білорусі, вигоди від поглиблення співробітництва в галузі обміну ядерною зброєю в межах НАТО, найімовірніше, переважать будь-які негативні наслідки для європейської безпеки від гіпотетичних російських контрзаходів.

Перетворення F-35A на центральний елемент регіонального стримування

Через понад три десятиліття після закінчення "холодної війни" загальновизнано, що угода НАТО про спільне використання ядерної зброї не має достатнього військово-технічного та політичного авторитету.

Прагнучи воскресити цей "чарівний інгредієнт" стримування, різні експерти пропонують Сполученим Штатам зрівняти умови гри та розмістити в Східній Європі власні ракети наземного базування. Вважають, що таке розгортання дасть змогу розв'язати проблему надмірної оснащеності Росії звичайними та ядерними ракетними системами й закрити пролом на сходах ескалації після припинення дії Договору про ядерні сили середньої дальності, який забороняв ракети класу "земля-земля" з дальністю ураження від 500 до 5500 км. 2021 року НАТО наголосив, що не має наміру розміщувати в Європі ракетні комплекси з ядерними боєголовками, однак повномасштабне вторгнення Росії в Україну 2022 року надало нової гостроти дискусії про звичайні та навіть ядерні ракети.

F-35A Lightning II, імовірно, вирішить давні проблеми довіри до ядерного компонента НАТО, коли надійде на озброєння європейських союзників НАТО. Якщо НАТО прагне зберегти ядерний потенціал, що частково спирається на ядерну зброю передового базування, то Альянсу слід зробити F-35A центральним елементом своєї стратегії стримування. F-35A підходить для виконання широкого спектра завдань, як-от наступальна й оборонна протидія, захист від крилатих ракет, придушення або знищення ППО супротивника, розвідка, радіоелектронна боротьба, безпосередня підтримка з повітря, а також перехоплення на полі бою, що забезпечує значно більшу гнучкість порівняно з ракетами наземного базування, які можна застосовувати тільки проти стаціонарних цілей. Зокрема, ця система має важливе політичне значення, що виходить за межі військових можливостей.

Замість того, щоб приймати на озброєння в Європі цілий комплекс нових систем озброєнь, НАТО слід було б повною мірою використовувати можливості F-35A й інвестувати в додаткові озброєння і досвід для придушення й ураження російських ППО. Європейські користувачі F-35A могли б також оцінити можливість застосування стратегій, аналогічних до концепції Agile Combat Employment ВПС США. Наприклад, "гаряча дозаправка" винищувачів на землі може стати рішенням для збільшення дальності операцій в умовах протистояння. Нарешті, членам НАТО слід розглянути можливість перекидання літаків F-35A та пілотів зі Східної Європи на авіабази в Західній Європі для підготовки до виконання ядерної місії. Усі ці заходи ще більше підвищать довіру до угоди про спільне використання ядерної зброї та, зрештою, зміцнять систему стримування.

Про автора

Френк Д. Кун — координатор проєктів Кластера досліджень із контролю над озброєннями в галузі природничих і технічних наук в Інституті досліджень проблем миру у Франкфурті. У сферу його наукових інтересів входять питання ядерного стримування, контролю над озброєннями та нерозповсюдження, а також військові технології та стратегія.