Путіна знову "надули": під виглядом нових технологій нав'язали розробку 50-х років "Буревісник"
За інформацією аналітиків, більшість "сучасних" систем російського ВПК — радянські технології. Х-47 "Кинджал" починався з проєкту 79М6 "Контакт", а "Сармат" — модернізація Р-36.
До 70-х років у СРСР активно працювали над "атомольотами", але після остаточно відмовилися від цієї ідеї через технологічні складнощі. Водночас конструкторам згодом все ж вдалося нав'язати російському президенту Володимиру Путіну проєкт 50-х років під назвою "Буревісник". Про це пише портал Defense Express.
За словами дослідників, в основі більшості сучасних розробок російського ВПК — радянські технології. Серед іншого, Х-47 "Кинджал" починався з проєкту 79М6 "Контакт", а "Сармат" — модернізація Р-36. Це ж вірно і стосовно крилатої ракети з ядерним двигуном "Буревісник".
Ідея розробити крилату ракету з умовно "необмеженою" дальністю польоту завдяки ядерному двигуну не нова. У 50-х роках у США і СРСР одночасно розробляли стратегічні бомбардувальники з реакторами.
У СРСР більш відомий проєкт Ту-119 і перспективний Ту-95ЛАЛ, який здійснив 34 вильоти з реактором на борту 1961 року.
Задум був в тому, щоб встановити на літак чотири двигуни НК-14А, в камерах згоряння якого були б теплообмінники реактора з рідкометалевим носієм. Під час польотів реактор вмикався тільки для відпрацювання біологічного захисту і перевірки його робочих режимів.
Далі пішли розробки КБ Мясіщева і КБ Антонова. Атомні двигуни планували встановити на Ан-22 та Ан-124. У роботі над НК-14А виникла заминка, тому що йшлося про реактор на рідкому металі.
Існували й проєкти турбореактивних атомних двигунів, які мали працювати за замкнутим циклом. Але інженери не змогли довести до кінця навіть "брудний" проєкт НК-14А, який для зменшення радіаційного забруднення мав під час зльоту і посадки перемикатися на звичайне паливо.
Проблема була в ненадійності такої системи, зокрема, якщо металевий теплоносій остигав, то твердів. На двох одиницях військової техніки з такими реакторами — підводні човни К-27 і 705(К) "Ліра" — були аварії, але їх усе ж врятували.
У РФ є й інші проєкти з рідиннометалевим носієм, але найперспективніші з них (БРЕСТ-300 — реактор для електростанції), згідно з планами, мають випустити перший зразок приблизно до 2029 року.
Для ще однієї схеми ядерного двигуна "атомольота" не потрібен рідкий метал як теплообмінник. Мова про прямоточний повітряно-реактивний двигун з ядерною силовою установкою. Це найпростіший реактивний двигун без рухомих частин.
У 50-60-х роках у США розробляли подібний проєкт Pluto.
Було створено два реактори-двигуни Tory II, їх протестували на практиці, довести працездатність вдалося. Призначалися вони для крилатої ракети наземного базування Supersonic Low Altitude Missile — SLAM зі стартовою вагою 27 540 кг. Роботи над нею почалися 1955 року.
Це мала бути ракета необмеженої дальності (за розрахунками, 182 тис. км, або 4,5 екватора). За рахунок маловисотного польоту і швидкості в 3 Маха вона мала переміщатися непередбачуваною траєкторією й атакувати СРСР — скидати до 26 ядерних зарядів під час польоту.
Реактор був відносно невеликий (у версії Tory II-C): довжина — 2,6 м, діаметр — 1,45 м. Тобто йшлося про доволі життєздатну за габаритами концепцію, враховуючи, що це 60-ті роки. Але двигун був украй "брудним" і залишав радіоактивний слід. Цю систему розробляли для обміну ядерними ударами за сценарію кінця світу.
У СРСР планували створити проєкт "Буря" з аналогічним двигуном. Проєкт "атомольота" на її базі отримав окреме позначення — "375". Двигун мали розробити фахівці з ОКБ-670 під головуванням М. Бондарюка. Але не вийшло.
Розробку Pluto у США згорнули, ще раніше аналогічна доля спіткала і радянську "Бурю" зі звичайними двигунами.
Нагадаємо, що Зеленський попередив про ядерні погрози Путіна, яких до кінця року буде ще більше.
Також повідомлялося, що у США продовжують випробовувати нову крилату ядерну ракету.