Аль-Каїда та війна в Ізраїлі. Терористичне угруповання знову нагадує про себе

Виведення військ з Афганістану, оголошене президентом США Джо Байденом, ознаменувало завершення найтривалішої війни Америки проти того самого супротивника, який її розпочав. "Пам'ятаєте, що я говорив про Афганістан? Я сказав, що "Аль-Каїди" там не буде. Я обіцяв, що її там не буде", — заявив Байден, викликавши резонанс у народі, який жадав відкрити нову сторінку. Однак реальність розбила цю впевненість 15 серпня, коли у Філадельфії заарештували 17-річного підлітка, пов'язаного з "Аль-Каїдою", за звинуваченням у використанні зброї масового ураження. Тепер американцям доведеться відповісти на запитання, яке, як багато хто вважав, залишилося в минулому: чи справді "Аль-Каїда" переможена, а чи ж загроза просто еволюціонувала?

Фокус переклав статтю Сари Гармуш про те, чи можна говорити про остаточну перемогу над "Аль-Каїдою".

Можливо, президент Байден і оголосив про закінчення афганської війни, але "Аль-Каїда" — ні. Станом на червень 2023 року, згідно зі звітами ООН, діяльність цього угруповання активізується не лише в Афганістані, а й у всьому світі. Стійкі зв'язки угруповання з талібами та стратегічне повернення їхніх лідерів до Афганістану — це прогрес, а не занепад. У той час як верхівка "Аль-Каїди" закликає до відновлення джихаду в Судані, в ісламському Магрибі угруповання проводить нові пропагандистські кампанії в таких країнах, як Марокко. Крім того, погрози "Аль-Каїди" на адресу Швеції та Данії — не порожні розмови. Після спалення Корану угруповання заявило, що "ми досі тут і відкриті для пропозицій". Ескалація конфлікту між Ізраїлем і Хамасом ще більше підживлює відродження "Аль-Каїди", яка використовує палестинську боротьбу для мобілізації підтримки, зміцнення своєї бази та повернення впливу на батьківщині. Ці події не тільки підтверджують адаптивність і рішучість "Аль-Каїди", а й наочно демонструють, що будь-які заяви про поразку "Аль-Каїди" наразі передчасні.

Поширення

Всупереч думці Байдена, прихід до влади талібів 2021 року лише дав новий поштовх діяльності "Аль-Каїди" в Афганістані. Командири "Аль-Каїди" повернулися в Афганістан, швидко активізувавши угруповання. У п'яти провінціях, включно із Забулом і Нурістаном — районами, які Усама бен Ладен свого часу називав найважливішими для "Аль-Каїди", — діють тренувальні табори. У Нурістані ці табори активно готують терористів-смертників, що свідчить про відродження колишніх стратегій "Аль-Каїди", які нагадують про її роль у вибухах посольств США 1998 року, підриві американського лайнера "Коул" 2000 року та терактах 11 вересня — усі вони були здійснені під прикриттям талібів.

Однак відродження "Аль-Каїди" вже не обмежується Афганістаном. Лише 2023 року філії "Аль-Каїди" організували 1305 терактів по всьому світі. "Аш-Шабаб", що лідирує за кількістю терактів у Сомалі та Кенії (1057), продовжує становити серйозну загрозу через її щораз більший транснаціональний потенціал. Одночасно "Джамаат Нусрат аль-Іслам валь-Муслімін" у Сахелі та "Аль-Каїда на Аравійському півострові" в Ємені здійснили 184 і 64 теракти відповідно. У Західній Африці часті перевороти і вихід військових з країни сприяли зростанню кількості філій "Аль-Каїди" в таких країнах, як Буркіна-Фасо, Малі, Нігер і Нігерія. Глобальний масштаб цих атак свідчить про схильність "Аль-Каїди" отримувати вигоду з регіональної нестабільності. Ця закономірність стає ще очевиднішою, коли ми спостерігаємо за розвитком ситуації в Судані.

"Аль-Каїда" використовує громадянські заворушення в Судані для створення нового опорного пункту. Абу Худайфа аль-Судані, видатний діяч організації та колишній соратник бен Ладена, має намір "посіяти насіння джихаду" в умовах хаосу. Бойова риторика аль-Судані, підкріплена його історією в Афганістані та Іраку, надає ваги його заклику до зброї і змушує вірити цій загрозі. Створені ним Сили швидкого реагування, пов'язані з "Аль-Каїдою", послабили збройні сили Судану, відкривши можливості для екстремістської діяльності. Судан з його стратегічним положенням, багатством ресурсів та ісламською спадщиною був головною мішенню для "Аль-Каїди" з 1990-х років. За Омара аль-Башира в Судані переховувався бен Ладен і було сформовано сумнозвісне ополчення "Джанджавід" (нині — Сили швидкого реагування). Маніфест аль-Судані 2022 року "Час вступити в бій: військові послання моджахедам у Судані" і стратегія Ібрагіма аль-Куссі вказують на прагнення перетворити Судан на "Афганістан 2.0" — центральний вузол для організації терактів, які перевершують за масштабами теракти 11 вересня.

Помилковий оптимізм

Незважаючи на запевнення Байдена, внутрішня загроза з боку "Аль-Каїди" також залишається актуальною. У травні 2022 року колишній бойовик "Аль-Каїди" Шихаб Ахмед планував убивство президента Джорджа Буша в штаті Огайо і таємно переправив до США через південний кордон чотирьох іракських бойовиків. Примітно, що Шихаб в'їхав до США непоміченим спецслужбами, незважаючи на те, що в його минулому були вбивства американських солдатів під час війни в Іраку. Подібні інциденти свідчать про здатність "Аль-Каїди" використовувати прогалини в системі національної безпеки. ФБР зірвало цю змову, однак вона, як і напад на військово-морську станцію Пенсакола 2019 року, нагадує аналітикам про те, що "Аль-Каїда" не забута і не переможена. Попередження директора ФБР Крістофера Врея про майбутнє зростання терористичної активності, зокрема про підвищення ризику атак "Аль-Каїди" на території США, ще раз підтверджує цю тривожну тенденцію.

У період з 2021 по 2023 рік "Аль-Каїда" активізує свої публікації, повторюючи свою давню стратегію, спрямовану на "далекого ворога" — США. Напередодні 22-ї річниці терактів 11 вересня "Аль-Сахаб", її медіа-крило, розкрило плани нових атак із залученням досвідчених бойовиків, деякі з яких були ветеранами терактів 11 вересня. Щораз більше охоплення їхніх ЗМІ, насамперед журналу "Моджахеди на Заході", віщує перехід до більш ідеологізованих методів ведення війни. Ця платформа не тільки підбурює до одиночних нападів, а й пропонує новаторські методи. У публікації "Дорога на Найробі і Дар-ес-Салам" "Аль-Каїда" прямо називає напади на американські економічні активи і громадян "простими і легкими", рекомендуючи такі доступні тактичні прийоми, як підпали. У комюніке "Аль-Каїди" міститься попередження про майбутній "ісламський удар", обмежений за ресурсами, але потенційно руйнівний за наслідками.

Всупереч твердженням Крістін Абізаїд про мінімальну присутність "Аль-Каїди" в Афганістані, оперативний успіх угруповання залежить не тільки від чисельності. "Аль-Каїда" відома тим, що віддає перевагу стратегічній винахідливості перед чисельністю. Теракти 11 вересня, здійснені всього 50 членами угруповання, підтверджують її ефективність. Незважаючи на скромний афганський слід, до 2020 року "Аль-Каїда" налічувала 20 тисяч бойовиків у Сирії, щонайменше 2 тисячі в Сахелі, 6 тисяч у Ємені та 7 тисяч у Сомалі. Їхній спосіб дій, заснований на використанні низьких технологій і високої ефективності, дає змогу їм долати географічні та кількісні обмеження.

Про стратегічну гнучкість "Аль-Каїди" свідчить і її реакція на регіональну напруженість, наприклад, на конфлікт між Ізраїлем і Хамасом. Керівництво угруповання схвалило удар ХАМАСу 7 жовтня як історичний тріумф глобального джихаду, що виявив вразливість Заходу та Ізраїлю. Ця позиція підкріплюється підтримкою з боку "Аль-Каїди в країнах ісламського Магрибу", "Джамаат Нусрат аль-Іслам валь-Муслімін" і "Аль-Шабаб", які не лише надають конфлікту міжнародного резонансу, а й вплітають місцеві проблеми у свій ширший джихадистський порядок денний. Заклики "Аль-Каїди на Індійському субконтиненті" до атак на західні об'єкти та потенційні "солідарні" атаки "Аль-Шабабааб" слугують прикладом такого експансивного підходу. Кульмінацією стає заклик сирійського осередку "Аль-Каїди"–"Хуррас ад-Дін" до мусульман приєднатися до джихаду, що загострює стару ворожнечу і стимулює нове покоління бойовиків. Ці узгоджені зусилля дають змогу "Аль-Каїді" повернути собі роль авангарду глобального джихаду.

Незмінною є здатність угруповання використовувати геополітичні потрясіння. Яскравим прикладом тому стала "арабська весна" 2011 року. "Аль-Каїда на Аравійському півострові", скориставшись моментом, органічно вписалася в місцеві владні структури Ємену, водночас реалізуючи свою програму глобального джихаду. Ця подвійна стратегія проявилася у спробі збити американський авіалайнер у 2012 році. Здатність угруповання перетворювати регіональні конфлікти на можливості для ширшої агресії становить серйозну загрозу міжнародній безпеці. Ця закономірність, відображена в серії терактів у США і Європі, особливо в період з 2004 по 2006 рік і в 2015–2018 роках, зберігається і в сучасних близькосхідних конфліктах.

Нова точка опори

Адаптивна стратегія "Аль-Каїди" в умовах ізраїльсько-хамасівського конфлікту знаменує собою новий етап у її діяльності. Тепер угруповання активно шукає союзу з "Ісламською державою", прагнучи створити єдиний джихадистський фронт проти спільних супротивників. Це зрушення, про яке йдеться в 4-му номері журналу "Моджахеди на Заході", свідчить про поєднання оперативної винахідливості та ідеологічного завзяття, спростовуючи уявлення про ослаблення впливу угруповання. Подібна еволюція не є новою: у Західній Африці "Аль-Каїда" та "Ісламська держава" і раніше співпрацювали, координуючи атаки та створюючи спільні зони впливу для підриву як західної, так і місцевої влади. Така адаптивність перетворює "Аль-Каїду" на велику загрозу.

Після смерті колишнього лідера Аймана аль-Завагірі "Аль-Каїда" продемонструвала свою стійкість, стратегічно приховавши зміну керівництва. Тактична непрозорість, спрямована на захист ключових фігур руху, проявилася в публікації "Дорога в Найробі та Дар-ес-Салам" і документах бен Ладена. Такий підхід свідчить про прагматичність керівництва, націленого на виживання та ухилення від цілеспрямованих ударів, що підтверджує ефективність децентралізованої моделі, створеної після 11 вересня. "Аль-Каїда" організувала процеси своєї діяльності, розробивши всеосяжні плани атак і надавши оперативникам на місцях повну автономію в їх виконанні. Це підвищує гнучкість організації. Ще одне приголомшливе відкриття — публікації "Аль-Каїди" показують, як контртерористичні дії несподівано полегшили їхню фінансову логістику. У сукупності ці чинники свідчать про організацію, яка, попри невдачі, залишається непохитною.

Саїф аль-Адель, ймовірний фактичний лідер "Аль-Каїди", відіграє вирішальну роль у цій трансформації. У своїй новаторській книзі "Вільне читання книги "33 стратегії"", написаній за мотивами книги Роберта Ґріна "33 стратегії війни", аль-Адель закликає відмовитися від традиційних методів, спираючись на креативність і маневреність. Він пропагує непередбачуваність і радить "завдавати ударів там, де супротивник найменше їх очікує", використовуючи для цього партизанську війну в містах і потужну пропаганду для нагнітання страху. Орієнтуючись на психологічні наслідки, він пропонує завдавати серію послідовних ударів для посилення їхнього ефекту. Цікаво, що, схвалюючи "легкі цілі", аль-Адель відмовляється від нападу на цивільних осіб "як на нашій, так і на ворожій землі", що свідчить про стратегічну перебудову "Аль-Каїди", яка поєднує войовничість з інформаційно-пропагандистською діяльністю. Ця еволюція в лавах "Аль-Каїди" є відображенням висхідної траєкторії розвитку угруповання.

Висновок

Розвінчуючи міфи про занепад "Аль-Каїди", ми переконуємося, що вона залишається життєздатною і динамічною силою, яка постійно вдосконалює свої методи. Хитре і винахідливе, це угруповання являє собою витончену глобальну загрозу, вправно маневруючи у геополітичній динаміці і обходячи контртерористичні заходи. Незважаючи на ці реалії, дехто стверджує, що "Аль-Каїда" — це новина вчорашнього дня. Такі експерти, як Деніел Байман, вважають, що "Аль-Каїду" затьмарюють новітні терористичні угруповання. У своїх оцінках Байман випускає з уваги перевірений часом стратегічний курс бен Ладена щодо цього угруповання: "війна на виснаження проти тиранічних наддержав". Моджахеди перемогли Совєти, а прихід до влади дружнього "Аль-Каїди", режиму талібів, після відходу США лише підтверджує розуміння ситуації бен Ладеном. Для "Аль-Каїди" це марафон, а не спринт.

Десятиліття конфлікту зробили Захід втомленим і легковажним, але недооцінка рішучості "Аль-Каїди" є критичною помилкою. Прийняття бажаного за дійсне не викорінить тероризм, а самовдоволення відкриває перед ним усі двері. Уроки історії очевидні: прихід до влади талібів передбачив 11 вересня, зростання "Ісламської держави" розв'язало міжнародний терор, а вакуум в Іраку та Афганістані зростив екстремізм. Відродження ХАМАСу — це нагадування про те, що вугілля тероризму досі тліє. У нашій боротьбі з терором прорахунок в оцінці загрози з боку "Аль-Каїди" може стати найсерйознішою помилкою — адже невидиме часто являє собою найбільшу небезпеку.

Про автора

Сара Гармуш — громадянка Лівану і докторантка Школи суспільних відносин Американського університету, спеціалізується на боротьбі з тероризмом. Вона не з чуток знайома з наслідками тероризму завдяки своєму вихованню і великій польовій роботі, проведеній у регіоні Близького Сходу і Північної Африки. Гармуш консультує уряд США і приватний сектор, а нещодавно проводила брифінг для НАТО щодо релігійних терористичних груп. Її дослідження присвячені асиметричним війнам, політичному насильству та загрозам демократіям.