Амбіції Мадуро і реакція США. Чи захопить Венесуела частину Гаяни?

Незважаючи на нещодавні переговори, Венесуела не отримала відсічі за свої зухвалі спроби порушити міжнародне право.

Фокус переклав статтю Луїса Флейшмана про те, чи піде Венесуела на захоплення частини Гайани.

Нещодавно біля берегів південноамериканської держави Гайана з'явився корабель Королівського військово-морського флоту HMS Trent. Хоча судно прибуло для проведення планових навчань із гайанськими військовими, його присутність допомогла запобігти загрозам суверенітету Гаяни, зокрема, заявлене президентом Венесуели Ніколасом Мадуро бажання анексувати регіон Ессекібо в західній частині країни.

3 грудня Мадуро провів референдум із невеликою кількістю учасників, який схвалив анексію. Крім того, він призначив губернатора майбутньої приєднаної території. Двома днями раніше Міжнародний суд ООН зобов'язав Венесуелу "утриматися від будь-яких дій", спрямованих на зміну статус-кво в регіоні Ессекібо.

Найімовірніше, Мадуро має намір повернути собі популярність, звернувшись до венесуельського націоналізму і спровокувавши міжнародний конфлікт так само, як це зробила аргентинська військова хунта 1982 року, вторгнувшись на Фолклендські острови Великої Британії. В обох випадках уряди Аргентини та Венесуели страждали від глибокої кризи легітимності та управління. У випадку з Венесуелою Мадуро дуже занепокоєний високим рівнем участі венесуельців у праймеріз і переважною перемогою Марії Коріни Мачадо – кандидатки, яку уряд не допустив до виборів. Зараз Мачадо оскаржує цю заборону у Верховному суді.

Ще одна причина – економічна. Хоча юридична суперечка почалася понад сто років тому, питання про територію постало знову, коли компанія ExxonMobil виявила в регіоні великі поклади нафти. Економіка Венесуели перебуває в постійній кризі, і Мадуро прагне поліпшити її будь-якими способами – навіть шляхом вторгнення.

Цей крок Венесуели є порушенням міжнародного права.

Як і очікувалося, президент Бразилії Лула да Сілва, який значною мірою сприяв венесуельській наркодиктатурі, змусив Гаяну погодитися на двосторонні перемовини з Венесуелою про майбутнє регіону.

Потім лідери Гаяни і Венесуели зустрілися в Сент-Вінсенті і наприкінці зустрічі пообіцяли, що жодна зі сторін не застосовуватиме силу. Сторони не дійшли згоди про територіальне врегулювання, але пообіцяли зустрітися знову в Бразилії через три місяці.

Такий крок є великою поступкою агресії Мадуро. Чому Гаяна має погоджуватися на переговори про свою територію, незрозуміло, але будь-яка поступка Венесуелі – це капітуляція перед ворогом світової демократії та Сполучених Штатів.

Якщо переговори проваляться, і Венесуела продовжить захоплення району Ессекібо, настане серйозна криза, яку можна порівняти з ірако-кувейтською кризою і війною 1990-91 років.

Ірак під керівництвом Саддама Хусейна вторгся в Кувейт 1990 року, щоб отримати контроль над поставками нафти і поліпшити своє економічне становище після руйнівної ірано-іракської війни (1980-88 рр.). Такий крок у разі успіху призвів би до зростання цін на нафту, посилив би панування Хусейна на Близькому Сході і поставив би під загрозу Саудівську Аравію та інші країни Перської затоки.

У цьому випадку все було б точно так само. Американські нафтові компанії (ExxonMobil) відкрили нафтові родовища і продовжують активно працювати в регіоні Ессекібо. Chevron розробляє великі енергетичні проєкти у Венесуелі та Гаяні.

Адміністрація Байдена має створити коаліцію латиноамериканських країн, які виступають проти такого кроку. Однак водночас Сполучені Штати мають тонко пригрозити Венесуелі воєнними діями.

Якщо Мадуро відкине дипломатію і вторгнеться в Гаяну, США мають мобілізувати свої збройні сили і послати венесуельським військовим сигнал про те, що вони мають намір втрутитися, і заради власної безпеки офіцери та солдати повинні здатися, поки не стало надто пізно. Якщо вони цього не зроблять, мають послідувати військові дії, особливо з повітря. В обох сценаріях результатом має стати усунення режиму Мадуро і відновлення конституційного правління у Венесуелі.

Сьогодні світ занурився в хаос. Росія відіграє надто агресивну роль у світі, нападаючи на Україну, захищаючи режим Асада, зміцнюючи військові відносини з Іраном і мовчки підтримуючи терористичне угруповання ХАМАС у нинішньому конфлікті з Ізраїлем.

Латинська Америка розташована по сусідству зі США. На сьогодні континент являє собою вибухонебезпечну суміш непередбачуваних режимів, наркокартелів і повсюдної корупції. Масштаби злочинної діяльності в регіоні також посилили кризу на південному кордоні США. Крім того, Росія, Іран і Китай проникли вглиб континенту. Венесуельський та інші уряди заохочують усі ці шкідливі елементи.

Протягом десятиліть Латинська Америка була забутим континентом в американській зовнішній політиці. Санкції, введені проти Венесуели, вочевидь недостатні, щоб змінити політику режиму у сфері прав людини та демократичного правління. Малоймовірно, що санкції спрацюють і у випадку з кризою в Гаяні. Однак якщо Мадуро продовжить анексію, він порушить міжнародні принципи і зазіхне на суверенітет сусідньої країни.

Якщо адміністрація вагатиметься, це матиме глибокі наслідки для американської безпеки та глобальної могутності. Нинішній опір Конгресу наданню допомоги Україні вже проектує слабкість на міжнародній арені. Слабкість у Західній півкулі ще більше поглибить регіональну кризу і підірве міжнародний авторитет Америки.

Про автора

Луїс Флейшман – доктор наук, один із засновників Центру демократії та політичних досліджень у Палм-Біч, професор соціальних наук Державного коледжу Палм-Біч і автор книги Latin America in the Post-Chavez Era: The Security Threat to the United States.