731 день великої війни. Українські бійці про проблеми на фронті, тактику ЗС РФ і FPV-дрони

Україна відстоює своє право на існування в повномасштабній фазі десятирічної російсько-української війни. 24 лютого відлік бойових дій перейде на третій рік. На честь цього Фокус підготував великий матеріал про наших захисників.

Ми поспілкувалися із сімома військовослужбовцями і запитали в них про таке:

• Чого не вистачає українським захисникам?
• Як росіяни змінюють тактику застосування FPV-дронів?
• Що потрібно змінити в Силах оборони?
• Як змінилося забезпечення за два роки великої війни?
• Чи є проблеми зі зв'язком у військових?
• Що мотивує продовжувати щоденну боротьбу?

Кожен і кожна з бійців, з якими поспілкувався Фокус, представляють різні роди військ і мають власний шлях в армії. З міркувань безпеки дехто із захисників і захисниць спілкувався з Фокусом на умовах анонімності або залишав лише свої імена чи позивні.

Героями цього матеріалу стали: спецпризначенець із позивним Zeus, аеророзвідник одного з добровольчих підрозділів Гліб, оператор ППО Данило, морпіх Дмитро, старша бойова медикиня "Ремі" із 41-ї окремої механізованої бригади, спецпризначенець із Бахмутського напрямку та командир взводу Тарас Ківсяк.

"Сидять у Києві та п'ють банановий лате" — бійці про те, чого і кого не вистачає на фронті

Часто звучить думка, що не вистачає людей. Данило, який служить в одному з підрозділів протиповітряної оборони, каже, що їхня рота вважається найбільш укомплектованою, але все одно ще кілька бійців їм би не завадило. Глобально кожен із військових озвучує свої проблеми: машини, дрони, засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), командування чи дефіцит боєприпасів.

"Бракує на фронті людей, які, замість того, щоб захищати свою країну, сидять у Києві, п'ють банановий лате і кажуть, що Сирський — поганий головнокомандувач, а для перемоги 500 грн задонатили за всю війну. Ось таких там не вистачає", — каже спецпризначенець Zeus.

Командир взводу Тарас Ківсяк продовжує: його підрозділу дуже не вистачає машин із високою прохідністю. Вони зібрали доволі великий автопарк, але машини ламаються швидше, ніж ремонтуються. Іноді бувають ситуації, коли все простоює через поломки.

"Нам не вистачає портативних зарядних станцій і дронів для розвідки. Ворожа РЕБ з'їдає по кілька безпілотників на тиждень, і ми просто не встигаємо поповнювати свій парк. Ну і, звісно ж, не вистачає справної зброї. Настріл наших стволів дуже великий, їм пора вже на пенсію, проте ми продовжуємо витискати з них усе можливе", — ділиться Тарас Ківсяк, додаючи, що нові стволи потрібні всюди.

Фактично те саме сказав і Гліб із добровольчого підрозділу. Але їх забезпечення залежить від волонтерів і від того, що вони самі купують для ведення бойових дій. Від поставок медпрепаратів і обладнання залежить і робота медикині "Ремі". За її словами, забезпечення фронтової медицини далеко не ідеальне, але волонтери допомагають усім — від рукавичок до медеваків. Завдяки цьому "Ремі" забезпечена буквально всім, що потрібно для бойового медика. Медична служба теж допомагає — але постачає менше і не таке якісне.

"Загалом по підрозділу найбільше бракує автомобілів, бо вони часто пошкоджуються і ламаються. Мій підрозділ безпосередньо працює з БПЛА, і, звісно, постійна потреба для нас — дрони ("Мавікі", "Сови", "Пуми" та FPV-дрони). Ми часто втрачаємо борти, тому іноді потреби не встигаємо закрити", — розповіла "Ремі" Фокусу.

Спецпризначенець, який воює на Бахмутському напрямку, каже, що їм не вистачає засобів радіоелектронної боротьби, саме портативних виробів.

"Я маю на увазі не просто валізку, а саме виріб, який можна зручно носити на спині. Насправді питання використання РЕБ теж досить складне, тому що шлях FPV-дронів може перетинатися зі своїм же РЕБ. Якщо великі армійські системи РЕБ підпорядковані конкретним підрозділам, то окопні та портативні можуть бути власними виробами водіїв, розрахунку мінометів тощо", — каже боєць і додає, що такі мобільні комплекси розробляють ентузіасти-інженери.

Військовий також сказав Фокусу, що в армії не вистачає інновацій. Усе сприймається складно, командиру простіше відправити в бій групу з п'яти бійців з автоматами, щоб вони збивали дрони, навіть якщо всі вони стануть більш уразливими для ворога. Усе робиться екстенсивним методом, а не інтенсивним, підкреслює боєць спеціального призначення.

Про командирів в армії детально розповів морпіх Дмитро. Він воює в морській піхоті з літа 2022 року. За його словами, командири рівня роти, батальйону і бригади ментально не готові до великої маневреної війни.

"Вони як за часів ООС, коли фронт був статичний. Командир, наприклад, мінометної батареї міг зранку з чашкою кави в руках вийти, кинути кілька мін — і все. На цьому бойові дії закінчувалися. Така сама ситуація і з піхотою, яка сиділа в окопах роками. Усе, що було потрібно від командира батальйону — своєчасне підвезення їжі, БК і води. Ніяких там тактичних операцій, а якщо вони і проводилися, то рідко були успішними. Зараз час для творчості на фронті [...] Треба, щоб командири не просто слухали, а чули. У нас немає ні того, ні іншого", — сказав морпіх у коментарі Фокусу.

Дмитро додає: Україна могла бути далеко попереду в технологічному розвитку від РФ, якби командири дослухалися до низових ініціатив. До того ж в армії є таке явище як "недоліки" — так називають неефективних і проблемних бійців. Командирам легше до всіх ставитися як до "недоліків".

"Так, як мені кажуть працювати — так працювати неможливо, я дуже швидко загину, а я цього не хочу — це одна причина. Друга причина — я доброволець, я хочу змінювати все на краще, щоб система працювала максимально ефективно, а для командирів це розрив шаблону", — продовжує морський піхотинець і резюмує, що він намагається щось змінити на своєму рівні та продовжує "рубатися з орками".

"Перейшли в нову фазу війни" — медикиня "Ремі" про FPV-дрони в окупантів

Серед бійців, з якими ми поспілкувалися, двоє є пілотами дронів. Гліб каже, що зараз у російських військових дуже багато FPV-дронів і вони намагаються полювати за українськими операторами БПЛА.

"Спочатку запускали по техніці, потім запускали вже по машинах, потім почали пускати по бліндажах, потім по ничках в окопах, зараз уже FPV-дронів настільки багато, що вони їх запускають по окремих пацанах. З нашого боку ситуація абсолютно така сама. Ми ось сьогодні відпрацювали хвилин за 40: приїхали, розклалися, в'ї**ли, зібрали і з'ї**лися", — пояснив тенденції Гліб.

Майже всі опитані Фокусом військовослужбовці підтверджують, що в окупантів немає дефіциту FPV-дронів. Вони швидко вчаться, переймають досвід і ставлять усе на промислові рейки. Якщо раніше метою була українська техніка, то зараз ворог не пошкодує два-три FPV-дрони на одного українського солдата. Оператор дрона Дмитро зауважує, що окупанти швидше за Україну все масштабують. Якщо на початку повномасштабної війни в них були в наявності "Орлани" і в розробці "Ланцет", то зараз літає вже друге покоління "Ланцетів", а FPV-дрони вже не просто з нічними камерами, а з повноцінними тепловізорами.

"Дуже сильно змінилося все. Вони стежать за нами. Дуже швидко переймають наш позитивний досвід. Ми теж швидко вчимося, але ворог масштабує набагато швидше. У них дуже великий відсоток браку. Але якщо в тебе прилетить десять FPV-дронів, з яких у гіршому разі половина не вибухне, інша половина вибухне. Вони відстають від нас приблизно місяці на два в розвитку частот і так далі. Факт у тому, що все погано, все дуже погано. У нас є шанс — технологічно перемогти в цій війні. Дати солдатам і матросам проявляти ініціативу — це по-перше, а по-друге, дати можливість їм творчо імпровізувати", — підкреслює Дмитро.

Тарас Ківсяк звертає увагу: використання баражуючих боєприпасів призвело до того, що напрацювання військових за останні сто років нівельовано. Від артилерії можна сховатися за рельєфом, але від FPV-дрона рельєф не допоможе.

"Окупанти перейняли нашу тактику використання баражуючих боєприпасів, проте збільшили їх використання до нечуваних масштабів. Рельєф не може вберегти від боєприпасу, який облітає пагорби, дерева, і прямує просто у двері. Більше немає безпечних зон, тому доводиться експериментувати і застосовувати рішення, про які не написано в підручниках", — каже Ківсяк.

Спецпризначенець, який з міркувань безпеки побажав залишитися анонімним, додає, що окупанти почали застосовувати FPV-дрони по шляхах забезпечення, а з жовтня удари перейшли на 1-2 лінію оборони. Проблемні ділянки намагаються закрити засобами РЕБ.

"Якось ми навіть були свідками того, що росіяни цілили FPV по медеваку, насправді їм байдуже, в кого цілитися, а в окремих випадках медики є пріоритетною ціллю. Взагалі зараз ми начебто перейшли в нову фазу війни, де значно ширше стали використовуватися БПЛА. Одного разу два "Мавіки" зупинили штурм", — продовжує тему FPV медикиня "Ремі".

"Зараз вони не особливо заморочуються з кількістю дронів. Якщо не вийшло перший раз залетіти в окоп до наших пацанів, вони сміливо летять ще раз 5-6 різними дронами, тому що з кількістю немає проблем", — додає Zeus.

"Це точно ахіллесова п'ята" — що треба змінити в Силах оборони на думку військових

Фокус поцікавився у бійців, що, на їхню думку, реально змінити в українській армії. Медикиня "Ремі" порушила тему поранених та їх реабілітацію. Держава виділяє більше коштів на протезування бійців — замість того, щоб зберігати кінцівки.

"Є дуже багато речей, які хотілося б змінити, але найбільше я, як медик, переживаю саме за поранених. На жаль, після поранення військові стикаються з неймовірними проблемами — починаючи від фінансових і закінчуючи тим, що необхідної реабілітації немає. Чомусь держава виділяє більше грошей на протезування, ніж на те, щоб зберегти кінцівки військовим. Поранені та їх подальший шлях до одужання — ось що найбільше мені не подобається в армії та в країні загалом. Це потрібно змінювати докорінно", — зазначає "Ремі".

Боєць з Бахмутського напрямку також каже, що армії треба зробити всі процеси менш інертними, бо досвід набувається дуже великою ціною, однак через "совковість" армійської системи не всі засвоюють досвід. Армії потрібно, щоб у ній було менше армії, парадоксально резюмує військовий. Ахіллесовою п'ятою армії оператор ППО Данило називає журнали.

"Ведення журналів — це точно ахіллесова п'ята. Коли я тільки прийшов на КСП (командно-спостережний пункт, — ред.) у червні 23-го, у нас було два журнали й один зошит. Коли мене перевели з КСП у січні, у нас було близько 7 журналів і все той же робочий зошит. Зараз в МВГ (Мобільна вогнева група, — ред.) та сама біда — купа макулатури, яка не зрозуміло для чого потрібна", — каже Данило.

Тарас Ківсяк акцентує на тому, що в Україні треба зробити пріоритетом військову освіту населення, а командири всіх рівнів мають прагнути освоювати різне озброєння та володіти ним. Також треба змінювати підхід до мобілізації, сказав Фокусу морпіх Дмитро. Він знову і знову повертається до питання ставлення офіцерів ланки роти-батальйону-бригади. Від їхнього ставлення багато що залежить, потрібно відходити від позиціонування: "Немає невдалих операцій — є недостатня кількість поповнення".

"Я доброволець із 2014 року. У мене інше ставлення до всього цього. Я бачив, як працює армійська система, в якій кожен солдат — це особистість зі своїми думками. Часто ці думки правильні, тому їх варто вислухати. Командир під час доведення інформації про операцію до бійців, запитує їхню думку: як краще це буде зробити? (Зараз) у нас такого здебільшого немає. Якщо це змінити, буде набагато менше смертей, буде більше позитивних відгуків і люди захочуть служити, а не просто відбувати повинність", — зазначає в коментарі Фокусу морський піхотинець.

До того ж не кожна атака — це "на м'ясо". Дмитро каже, що таке сприйняття виникає через те, що офіцери не пояснюють, для чого треба взяти позицію. Офіцерам, на його думку, треба пройти перепідготовку в країнах НАТО. Бо якщо навіть він пройде такі курси і стане сержантом натовського зразка, то в реаліях армії цей досвід... "на**р нікому не буде потрібним".

Оператор БПЛА Гліб пояснив Фокусу, що треба переглянути систему придбання та постачання, оптимізувати систему доступу до різних БПЛА, а також налагодити комунікацію між техніками, щоб відбувався обмін досвідом між розробниками РЕБ та FPV-дронів.

Деякі захисники розповіли про ситуацію зі списанням майна. Наприклад, аптечки (IFAK), які видає держава, часто не використовуються, бо їх дуже складно списати. Тому всі просто купують за власні кошти, щоб обійти армійську забюрократизованість або звертаються до волонтерів.

"Не зрівняється з тим, як було": як змінилося забезпечення війська

Держава та волонтери працюють над тим, щоб у захисників було все необхідне для виконання завдань. Фокус спілкувався з військовими з різних родів військ і специфікою завдань — і помітно, що забезпечення від підрозділу до підрозділу відрізняється. Наприклад, спецпризначенець Zeus каже, що за два роки війни забезпечення зробило два кроки вперед, а морпіхи Дмитро і Тарас Ківсяк особливої різниці не бачать, бо одразу було все добре. До того ж Ківсяк необхідне докуповував за власні кошти. Специфіка роботи на БПЛА така, що армія не все може видати, а волонтери можуть передати не зовсім те, що треба, розповів оператор безпілотників.

"Тилове забезпечення вже зовсім не те, що було — завдяки гуманітарній допомозі та якісній роботі наших тиловиків. Ми ходимо в чудовій і зручній формі з правильно підігнаними засобами захисту: бронежилетами, касками тощо", — ділиться Zeus.

Також спецпризначенець із Бахмутського напрямку каже, що від початку повномасштабної війни в бригадах і батальйонах люди набралися досвіду, стали компетентнішими. Проблеми з провізією були тільки перший місяць, зараз на пунктах постійної дислокації шикарно годують: "Не просто крупи, а й фрукти, і купа всього іншого".

"Якщо говорити про забезпечення фронту загалом, то ситуація трохи інша, хоча теж може перегукуватися з вищесказаним. Коли до нас "зайшли" касетні боєприпаси, то це одразу відчулося, і загалом по роботі дружньої арти, і на передку, а потім, коли снаряди закінчилися, теж одразу всі відчули", — продовжує боєць, який на умовах анонімності поспілкувався з Фокусом.

Данило лаконічно пояснив різницю в забезпеченні. З лютого по травень 2022 року не вистачало медицини, а на ринку ціни були сильно завищеними, зараз ситуація стабілізувалася.

"Насправді, в плані одного бійця армія може забезпечити всім необхідним (це якщо про особисті речі). У 2022 році не було, як на мене, вироблено чіткого логістичного принципу роботи з постачанням. Зараз, через час ведення бойових дій, забезпечення не є таким проблематичним, оскільки ми маємо чіткі позиції, чітких постачальників і чіткі суми для того чи іншого. Зараз можна отримати все значно швидше", — каже медикиня "Ремі".

"Не працює радіостанція — використовуєш інтернет, і навпаки". Військові про зв'язок в армії

Під час бойових дій одним із найважливіших елементів є зв'язок, від якого залежить скоординованість підрозділів на полі бою. Без нього складно уникнути дружнього вогню, знати про дії побратимів і спільно виконувати завдання. Опитані військові кажуть, що в них проблем зі зв'язком у підрозділах немає. Але якщо ситуація динамічно змінюється, то і зв'язок може ускладнитися. Усе залежить від командирів і частин на конкретній ділянці фронту.

"У нас проблем зараз немає, тому що "стоялово" з плюс-мінус чіткою лінією фронту. А коли відбувається активний п***ець, то може бути і роз**б повний, що взагалі ні**я не буде зрозуміло. А найчастіше саме так і буває, особливо на початку [повномасштабної війни] так було. А зараз нормальний зв'язок", — розповів Фокусу Гліб.

Про покращення взаємодії між підрозділами розповів морпіх Дмитро. Наразі бригади морської піхоти діють на одному напрямку спільно, тож налагодження зв'язку відбулося доволі швидко.

"Взаємодія між підрозділами в структурі морської піхоти покращилася дуже сильно. Раніше кожна бригада морської піхоти воювала, хто де. Часто налагоджувати взаємодію між підрозділами морської піхоти, десанту, піхоти, ТрО було важко через різне розуміння війни і підготовки. Зараз ми другу операцію виконуємо разом: усі бригади морської піхоти на одній лінії. Взаємодія на високому рівні, але — немає межі досконалості", — пояснює Дмитро.

Спецпризначенець із Бахмутського напрямку та Zeus зазначають, що в них питання зв'язку завжди було пріоритетним. "Наші зв'язківці щодня роблять і тестують нові прошивки на радіостанції, щоб ми не хвилювалися, що нас хтось слухає", — каже Zeus. Боєць, з яким Фокус спілкувався анонімно, продовжує: "Служба зв'язку бата стала більш досвідченою, були зроблені кроки для оптимізації роботи засобів зв'язку". Завдяки цьому, за словами Zeus, якщо окупанти й захочуть дізнатися якусь інформацію, їм знадобиться щонайменше тиждень-другий для прослуховування, але інформація буде вже неактуальною. Війна — це постійні перегони з ворогом, треба бути в усьому швидшим і кращим.

"На зв'язок було гріх скаржитися, весь час юзали мотороли DP4400 і досить часто їх перепрошивали", — розповів оператор ППО Данило.

Медикиня "Ремі" і Тарас Ківсяк зійшлися в тому, що на якість зв'язку на фронті також впливає наявність терміналів Starlink.

"Зв'язок — один із небагатьох аспектів, за який хвилюєшся найменше. Не працює радіостанція — використовуєш інтернет, і навпаки. Це також вирішує проблему дозвілля там, де для цього раніше не було простору. Нині солдат на позиції перед сном уже не споглядає земляну стіну свого бліндажа, а, наприклад, дивиться новини на YouTube або спілкується з рідними", — розповів Ківсяк.

"Як на мене, то зі зв'язком у нас проблем узагалі немає, як мінімум хоча б із тієї причини, що в кожного підрозділу є по Старлінку. У нас чітко вибудувані ланки зв'язку. Це стосується як так званих "тапіків", так і самого Старлінка. Ми не щодня на "нулі", там ситуація вже інша. Часто між суміжними підрозділами немає зв'язку або комунікації, і це призводить до втрат позицій. Але, мені здається, все залежить від ситуації і самих командирів на місцях. У всіх по-різному", — резюмує старша бойова медикиня.

"Як ми можемо відступити назад, якщо дім попереду": що мотивує військових продовжувати боротьбу

У кожного захисника і захисниці своя мотивація щодня продовжувати виконувати завдання і боротися. Два роки повномасштабної війни виснажують, але бійці не мають наміру здаватися. Далі наводимо слова всіх семи військових у повному обсязі:

• "Особисто мене мотивує те, що шляху назад немає. Ми ні на кого не нападали, і в нас немає опції домовитися і розійтися по домівках. Наші будинки за нашими спинами, і якщо нас не буде — не буде і всієї країни", — Тарас Ківсяк.
• "Я доброволець, тобто, знав куди йду. До того ж 24 лютого ніхто особливо хорошого нічого не очікував, але ми всі тоді були свіжими і не втомленими. Зараз, на 10-й місяць третього виїзду, я, звісно, відчуваю втому. Ми втратили багато товаришів, їх загибель — мотивація продовжувати боротьбу. Ми були в різних ситуаціях, втомилися одне від одного, бо група стала досить маленькою, набридли чутки, що нас виведуть", — спецпризначенець із Бахмутського напрямку.
• "Нічого — це просто моя робота. Я просто роблю свою роботу", — Гліб із добровольчого підрозділу.
• "Гроші — хороший мотиватор. Раніше були більш ідеалістичні переконання, але держава змогла їх заруїнити постійними "обсерами" з корупцією та регуляціями", — оператор ППО Данило.
• "Мій побратим сказав гарну фразу: "Як ми можемо відступити назад, якщо дім попереду". Помста за своїх побратимів, які віддали своє життя на полі бою — за нашу землю і за народ. Звичайно ж, наші жінки, діти, які чекають на нас удома і підтримують", — спецпризначенець Zeus.
• "Є багато речей, які мене мотивували на початку. Зараз як такої мотивації немає, але є внутрішня дисципліна, яка не дає мені змоги здаватися, оскільки, опустивши руки, я насамперед програю самій собі", — медикиня "Ремі".
• "Це як питання, для чого ти пішов на війну. Мабуть, те, що я вже тут майже два роки провів. А якщо рахувати і 2014-2015 роки, то всі три роки. Я вже хочу, щоб це все закінчилося. Чим менше людей пройде через бойові дії, тим мені здається, країні буде легше потім відродитися. Бойові дії суперпозитивно на людей не впливають. У мене є теорія про "країну глобального ПТСР". Одна справа, коли люди живуть у тилу під ракетними обстрілами чи загрозами — це один ПТСР. А бойові дії — це зовсім інший ПТСР. Не хотілося б, щоб ми всі були однаково ї**нуті. Це не цікаво і після умовної перемоги не буде часу на перепочинок. Треба буде одразу працювати далі на відновлення, на посилення країни. Військові відпочиватимуть, але от цивільні працюватимуть дуже активно. Якщо дуже багато буде ветеранів, то нікому буде працювати в нас, от і все", — морпіх Дмитро.

Важливо

Чому не вийшло. Аналіз наступу ЗСУ у 2023 році від західних аналітиків