"Ми не укладаємо угод із комуністами". Чи будуть Аргентина та США дружити проти Китаю?

Президентська кампанія Хав'єра Мілея в Аргентині була єдиною у своєму роді — від бензопили, якою він розмахував на мітингах, до його обіцянки створити ринок людських органів. Він кричав "Хай живе свобода!" розпаленому натовпу та називав власних клонованих собак своїми найближчими радниками. Ці витівки, однак, затьмарили найрадикальніший пункт у платформі Мілея — зовнішню політику, спрямовану на відхід Аргентини від її головного торгового партнера, Китаю.

Фокус переклав статтю Бенджаміна Гедана про важливість приєднання Аргентини до США в протистоянні з Китаєм.

Протягом усієї своєї переможної кампанії новий ультраправий президент країни, економіст-лібертаріанець, давав зрозуміти, що він не буде другом Сі Цзіньпіна. "Ми не укладаємо угод із комуністами", — заявив він у серпні в інтерв'ю Bloomberg Television, поставивши Китай в один ряд із Кубою, Нікарагуа, Венесуелою та Північною Кореєю.

Тепер, коли Мілей перебуває при владі, ця політика обіцяє кардинально змінити міжнародні відносини Аргентини, підвищує ймовірність катастрофічного для економіки дипломатичного зіткнення між Буенос-Айресом і Пекіном та надає Сполученим Штатам несподівану можливість запропонувати альтернативу китайській торгівлі й інвестиціям. Ставки в регіоні, де вплив Китаю різко зріс за останні десятиліття, а в місцевих еліт не залишається стимулів ставати на чийсь бік в американсько-китайському протистоянні, високі як ніколи. Вашингтон має максимально використати цю можливість і продемонструвати переваги співпраці з Америкою.

Коротка довідка

Висловлювання Мілея здивували багатьох у регіоні, де неприєднання до дедалі сильнішого протистояння між Сполученими Штатами та Китаєм стало догматом віри. Торгівля між Латинською Америкою та Китаєм стрімко зростала з 2000 року, досягнувши 450 мільярдів доларів на рік. Пекін також спрямовує в регіон величезні державні та приватні інвестиції. Китайський банк розвитку та Китайський експортно-імпортний банк за останні два десятиліття надали Латинській Америці кредити на суму 136 мільярдів доларів.

Тому не дивно, що Сполучені Штати знайшли мало прихильників своєї ідеї відходу від Китаю. Перший держсекретар президента Дональда Трампа Рекс Тіллерсон попереджав сусідів США про "імперські" амбіції Китаю. Його наступник Майк Помпео дотримувався аналогічного тону, вирушивши до Панами, щоб підкреслити "хижацьку економічну діяльність" Китаю. В листопаді на зустрічі латиноамериканських лідерів у Білому домі президент Джо Байден висловив тривогу щодо "дипломатії боргової ями" Китаю.

Латиноамериканські лідери явно дотримуються іншої думки. Минулого року Гондурас розірвав дипломатичні відносини з Тайванем на користь офіційних зв'язків із Китаєм. Це послідувало за аналогічними рішеннями Коста-Ріки 2007 року, Панами 2017 року, Сальвадору й Домініканської Республіки 2018 року та Нікарагуа 2021-го. Сьогодні на країни Латинської Америки та Карибського басейну припадають 7 із 12 дипломатичних партнерів Тайваню, що залишилися.

У жовтні президенти Чилі та Колумбії зустрілися ыз Сі в Пекіні, де Колумбія та Китай підвищили статус своїх відносин до "стратегічного партнерства". Обидва президенти — ліві, але консерватори в регіоні також домагалися прихильності Китаю. До них належить тодішній президент Еквадору Гільєрмо Лассо, колишній банкір, який у травні підписав із Китаєм угоду про вільну торгівлю. Загалом до китайської ініціативи "Пояс і шлях" приєдналася 21 країна регіону.

Досі це було особливо актуально для Аргентини, яка є четвертим за обсягами одержувачем кредитів від китайських банків — загалом 17 мільярдів доларів. Китай — другий за величиною експортний ринок країни після Бразилії, що заповнює вантажні судна на річці Парана величезними партіями аргентинської кукурудзи, сої та пшениці. Багатомільярдна кредитна лінія Народного банку Китаю стала найважливішим джерелом твердої валюти, допомагаючи Аргентині оплачувати імпорт і виплачувати борги Міжнародному валютному фонду. Для Аргентини, яка не має доступу до міжнародних ринків капіталу й де інфляція минулого року перевищила 200%, Китай залишається незамінним.

Натомість Аргентина погодилася розмістити в Патагонії космічну станцію під управлінням Народно-визвольної армії; запропонувала використовувати китайські технології для свого наступного ядерного реактора; висловила зацікавленість у придбанні винищувачів, розроблених Китаєм і Пакистаном; а також вивчила можливість будівництва китайського порту на Вогняній Землі на стратегічній протоці Бігля. Китай є головним інвестором у літієву промисловість Аргентини, що швидко розвивається.

Дивно, але 2016 року аргентинська берегова охорона потопила китайське риболовецьке судно, яке незаконно працювало в морі. Проте зазвичай Аргентина виявляє повагу до Пекіна. У 2021 році попередник Мілея, лівоцентрист Альберто Фернандес, відсвяткував столітній ювілей китайської Компартії, згадавши про дружбу Хуана Перона та Мао Цзедуна.

Новий поворот

Однак Мілей, схоже, готовий пожертвувати цими відносинами. Перебуваючи при владі, він не так прямолінійно висловлює своє неприйняття Китаю, неохоче приймаючи торговельні й інвестиційні відносини з цією країною. Під час інавгурації він дружньо обмінявся привітаннями з високопоставленим китайським дипломатом і доброзичливо відповів на вітальний лист Сі. Проте Мілей не приховує своїх справжніх уподобань. Після зустрічі в Білому домі в листопаді він заявив, що в зовнішній політиці Аргентини пріоритет буде віддано "країнам, які поважають свободу".

Із огляду на консерватизм Мілея і його войовничий та імпровізаційний стиль керівництва, дипломатична криза видається дедалі ймовірнішою. Лише за два місяці перебування на посаді президента він відхилив запрошення приєднатися до очолюваного Китаєм блоку БРІКС на користь Організації економічного співробітництва та розвитку, назвав президента Колумбії "комуністичним убивцею" та пообіцяв перенести посольство Аргентини в Ізраїлі з Тель-Авіва до Єрусалима. Навіть серед західних друзів він здається незграбним. На Всесвітньому економічному форумі в Давосі Мілей критикував своїх колег за зраду капіталістичних принципів.

Дилема Китаю

Для Китаю Мілей — це дипломатичний виклик. У Китаю великий апетит на аргентинський експорт сільськогосподарської продукції та корисних копалин, але Сі відомий тим, що не підставляє другу щоку. Китай наклав сумнозвісні економічні санкції на Австралію за критику неправильного поводження Китаю з пандемією COVID-19, а потім зробив те ж саме з Литвою через Тайвань. Коли колишній ультраправий президент Бразилії Жаїр Болсонару задумався про те, щоб виключити китайську компанію Huawei зі своєї бездротової мережі 5G, Китай пригрозився відмовити в постачанні вакцин проти COVID. (Він здійснив цю погрозу в Парагваї, єдиному дипломатичному партнері Тайваню в Південній Америці).

Останніми роками Сі прагне пом'якшити імідж Китаю, який постраждав унаслідок пандемії та агресивної "дипломатії вовка-воїна". У Латинській Америці Сі, схоже, не звертає уваги на ідеології президентів і дружить як із консерваторами, так і з лівими лідерами. Ставка на чарівність дала неоднозначні результати. За даними дослідницького центру Pew Research Center, майже половина бразильців негативно ставляться до Китаю, те ж можна сказати й про третину аргентинців. До того ж китайські інвестиції в регіон останніми роками випарувалися, навіть попри те, що термін погашення попередніх кредитів добігає кінця.

Проте Сі не виявляє особливої терпимості до Мілея. За кілька днів до його інавгурації в Global Times, газеті Комуністичної партії Китаю, було опубліковано інтерв'ю з аргентинським економістом, що мало назву "Найкращий підхід для Аргентини — ніколи не ставати ні на чий бік". Пізніше Китай висловив невдоволення через зустріч (згодом спростовану) між новим міністром закордонних справ Аргентини та старшим дипломатом Тайваню в Буенос-Айресі, що призвело до побоювань щодо можливого заморожування кредитної лінії Китаю.

Повчальним є досвід останнього консервативного президента Аргентини Маурісіо Макрі. Хоча Макрі був ввічливішим, ніж Мілей, на початку свого президентства він розбурхав Пекін, пообіцявши зміцнити зв'язки з Вашингтоном, оприлюднити секретні угоди між Китаєм і Аргентиною та переглянути пріоритетні китайські проєкти, включно з двома спірними греблями у віддаленій провінції Санта-Крус. У відповідь Китай, як повідомляється, пригрозив призупинити інші інвестиції в інфраструктуру, включно з не пов'язаним із ними залізничним проєктом, що стало прикладом використання незвичайних положень про перехресний дефолт і перехресне анулювання в його зарубіжних контрактах.

Макрі в підсумку поступився, і цілком можливо, що Мілей також уникне розбрату з Китаєм. Водночас Мілей, на загальну думку, набагато менш дисциплінований і набагато ідеологічно затятіший, ніж колишній бізнесмен і правоцентрист Макрі. Напруженість у відносинах із Китаєм може мати значні наслідки для Аргентини. У відповідь на західний поворот Аргентини Китай може обмежити доступ на свій ринок для аргентинського експорту продовольства, призупинити кредитну лінію, припинити обговорення угоди про вільну торгівлю з блоком Mercosur, скоротити інвестиції в інфраструктуру та корисні копалини, а також застосувати інші економічні санкції. Прикладів такого економічного примусу безліч. Тільки цього місяця Еквадор відклав плани з передачі Україні військового обладнання російського виробництва після того, як Росія пригрозила бойкотувати еквадорські банани, які є однією з основних галузей промисловості.

А як щодо Америки?

Парадоксально, але Мілей — це випробування і для Сполучених Штатів. Його неприховане захоплення призвело до завищених очікувань підтримки хворої аргентинської економіки. Потреби Аргентини різноманітні, і їх нелегко задовольнити.

Сполучені Штати, наприклад, навряд чи нададуть кредит Аргентині, яка є серійним неплатником. Не очікується також, що вони зрівняються з багатомільярдними мегапроєктами, які Китай реалізує в межах ініціативи "Пояс і шлях", наприклад, будівництвом залізниць і гребель. Американські фермери та скотарі конкурують зі своїми колегами в Аргентині, тому Сполучені Штати не замінять Китай як основний експортний ринок. Нарешті, Байден не має такого впливу, як Сі, на ухвалення рішень у приватному секторі, і американські компанії зі зрозумілих причин побоюються інвестувати в Аргентину.

Розбіжності в політиці можуть стати ще одним каменем спотикання, принаймні для Байдена. Мілей називає зміну клімату "соціалістичною брехнею", виступає проти прав на аборти й контроль над зброєю, а також його люблять ультраправі діячі, включно з Трампом, Такером Карлсоном і Віктором Орбаном. 24 лютого він виступив на Конференції консервативних політичних ініціатив і із захопленням обіймав Трампа за лаштунками. Мілей уже випробував адміністрацію Байдена на міцність своїми спробами контролювати протести в країні, яка звикла до того, що демонстранти заважають руху транспорту й заполоняють площі по всій столиці. У нового уряду вже було кілька можливостей продемонструвати свій підхід, зокрема під час загальнонаціонального страйку в січні. Його жорстка реакція викликала критику з боку Міжамериканської комісії з прав людини. Мілей також продемонстрував презирство до своїх опонентів у Конгресі, назвавши "зрадниками" законодавців, які проголосували проти запропонованих ним реформ, і припустивши, що він зможе керувати країною за допомогою виконавчих указів.

Така поведінка може призвести до спроб запровадити умови для підтримки Аргентини, щоб уникнути повторення політики холодної війни США в регіоні, коли логіка "ворог мого ворога — мій друг" призводила до сліпої підтримки репресивних антикомуністичних режимів. Це стосувалося й Аргентини, де Сполучені Штати підтримували військовий режим "брудної війни", який убив, за оцінками, 30 тисяч осіб у період із 1976 по 1983 рік. Під час свого сповненого натхнення візиту в Буенос-Айрес 23 лютого державний секретар США Ентоні Блінкен справедливо натякнув на можливі розбіжності. Стоячи поруч із міністром закордонних справ Аргентини на пресконференції, він наголосив на "сильній і довгій історії Аргентини в галузі трудових прав, прав жінок і дівчаток, прав людини в ширшому сенсі". Якщо Аргентина не впорається з цими завданнями або її демократичні інститути опиняться під загрозою з боку авторитарного президента, Білому дому слід переглянути свій підхід. Як тригери слід розглядати жорстоке поводження з мирними демонстрантами або залякування законодавців, суддів чи журналістів.

Вплив США

Однак поки що Сполучені Штати намагаються діяти по-старому. Це правильна ідея. Зрештою, такої любові до США в Буенос-Айресі не відчувалося від початку 1990-х років, коли адміністрація президента Карлоса Менема прагнула "тілесних стосунків".

Байден відрядив свого міністра енергетики на інавгурацію Мілея, а пізніше відправив до Аргентини свого заступника радника з національної безпеки з питань міжнародної економіки. Зі свого боку, Блінкен пообіцяв, що "народ Аргентини може розраховувати на нас, поки ви працюєте над стабілізацією своєї економіки". За повідомленнями, Сполучені Штати дали добро на продаж Аргентині літаків F-16 — давнє прохання, раніше відхилене Великою Британією через побоювання нового вторгнення на Фолклендські острови. За Менема Сполучені Штати внесли Аргентину до списку "основних союзників, які не входять до НАТО", і тепер ведуть розмови про те, щоб включити цю країну до числа офіційних партнерів НАТО (Колумбія — єдина країна в регіоні, яка наразі носить це звання).

Білий дім також шукає способи стимулювати закупівлі аргентинського літію для акумуляторів електромобілів, хоча Закон про зниження інфляції віддає перевагу мінералам для акумуляторів, виробленим і переробленим усередині країни або в країнах, які підписали угоду про вільну торгівлю зі Сполученими Штатами. НАСА висловило зацікавленість у підготовці аргентинського астронавта для польоту на Міжнародну космічну станцію. Але Сполучені Штати мають іти далі й швидше. Поки Аргентина стримує надмірні державні видатки, уряд США має вжити заходів зі створення інфраструктури для істотного розширення виробництва продовольства й енергії та включення Аргентини до американських ланцюжків постачання екологічно чистої енергії.

Від стратегії США щодо Аргентини залежить дуже багато. Навіть активна підтримка Аргентини з боку США не зможе компенсувати погіршення відносин Аргентини з Пекіном — Китай залишиться впливовим гравцем у цій країні. Однак якщо Сполучені Штати допоможуть стабілізувати економіку Аргентини, це представить їх як надійного друга, який очолює другу за величиною економіку Південної Америки. Це також продемонструє цінність партнерства зі США для президентів, готових не піддаватися спокусам величезного ринку Китаю та любителів набивати кишені.

Із іншого боку, відмова підтримати Мілея в цей складний період, коли глибокі бюджетні скорочення й інфляція, що зашкалює, підривають його популярність, стане негативним сигналом, посилюючи прагнення до неприєднання в усій західній півкулі.

Про автора

Бенджамін Н. Гедан (@benjamingedan) — доктор філософії, директор Латиноамериканської програми Міжнародного наукового центру імені Вудро Вільсона, ад'юнкт-професор Школи перспективних міжнародних досліджень Університету Джонса Гопкінса, колишній директор відділу Південної Америки в апараті Ради національної безпеки в адміністрації Обами.