"Фартовий Арлекін": історія розвідника ЗСУ, який до фронту працював клоуном у цирку (фото)

53-річний артист оригінального жанру Микола Біленький зі Львова 35 років працював на манежі. 2022 року він повернувся в Україну з Англії, щоб стати на захист своєї Батьківщини, і вступив до лав ЗСУ. Микола має позивний "Фартовий Арлекін". У боях він був поранений і отримав контузію, але продовжує служити в українському війську. Історію бійця розповідає "Українська правда".

Після рішення Мінкульту бронювати від мобілізації працівників цирків у суспільстві виникла жвава дискусія. Утім, здебільшого в ній не згадувалися такі представники цирку, як Микола Біленький.

Важливо

Цирк під час війни: за якими критеріями в Україні бронюють співробітників культурної галузі

Журналісти галузевого видання "Circuslife" нарахували 44 представників циркових колективів України, які пішли на війну. Серед них є й загиблі, зокрема, Владислав Грудінін — артист балету ДП "Національний цирк України".

Мій позивний "Фартовий Арлекін"

На момент повномасштабного вторгнення Микола Біленький жив і працював в Англії. У Європі він мав підписаний контракт і міг далі працювати там. Але коли з новин 24 лютого 2022 року він дізнався про напад Росії на Україну, то зібрав речі та повернувся на Батьківщину.

"То була конкретна мотивація. Так, міг не їхати, займатися улюбленою справою. Але повернувся. Головне в цьому виборі було те, що у Винниках поховані мої батьки. У мене в Україні сім'я, діти, сестра. І якщо росіян не зупинити там, де вони лізуть, ворог дуже, дуже далеко дійде. Проти нас, щоб ви знали, воюють люди без голови", — розповідає боєць.

Він говорить, що коли у військкоматі сказав, що він — артист оригінального жанру, його кілька разів перепитали про те, що це таке та що він вміє робити. Чоловік розповідає, що служив у радянській армії свого часу та потрапив у "афганську учебку", але йому пощастило, бо війна якраз закінчилася.

"У 2022 році в мене було три тижні підготовки, потім нас відправили на Херсонщину. Я починав із 24-ої бригади імені короля Данила водієм-розвідником. Потім був Донбас і 138-й центр спеціального призначення ВСП. Зараз я в 116-й бригаді старший розвідроти. Під Бахмутом я отримав контузію. Для тих, хто не в курсі, це якесь нестрашне слово. Для тих, хто її отримав, — така, знаєте, штука (сміється), яка не виліковується до кінця. Вона повертається знов і знов. Зір у бійців падає. Стреси. Важкі сни", — розповідає Микола.

Він також був поранений. Уламок залетів йому в ногу на Херсонському напрямку. Там тоді загинув їхній 28-річний комбат.

Пишаюся своєю професією

Боєць говорить, що інколи дивиться на те, що відбувається в Раді, у політиці, і йому смішно.

"Якщо то й "цирк", то дуже й дуже аматорський. Зі справжнім, професійним цирком він не має нічого спільного. У Львові я з 14 років займався в студії "Арлекін". У мене в родині нікого не було з цирку. Мама була військовим медиком, батько водієм. Але я сам собою людина творча, тому, потрапивши в студію "Арлекін", так і залишився в цирку на 35 років. Я закінчив естрадно-циркове училище, академію мистецтв імені Карпенка-Карого. У мене прекрасна дружина, двоє синів на льоду працюють у Кабакова", — розповідає Микола.

Він говорить, що пишається своєю професією.

"Клоун — то таке, знаєте… То на політиків можна так казати. Себе я називаю "артист оригінального жанру". Я стою на котушках, на сходинках, їжджу на моноколесі. Володію такими жанрами, що ви навіть не уявляєте. Я пишаюсь своєю професією, якщо навіть на мене кажуть "клоун". Я не соромлюся того. Клоун — дуже серйозна професія", — розповідає Микола Біленький.

Чоловік зізнається, що для нього найважче — це бачити молодих хлопців біля себе.

"Сили в мене ще є, повірте. Тримаюся. От би мені ще побільше вмотивованих, таких, як на початку великої війни, узагалі бомба була б!" — говорить боєць.

Він зізнається, що його роздратували коментарі українців під рішенням Мінкульту про бронь працівників цирку.

"В тилу багато що дратує. Заїдьте у Львів, подивіться, що там робиться ввечері в центрі. Ти йдеш брудний, смердючий, перепрошую, а мужики сидять у ресторані, пиво п'ють. Найголовніше, що їх ніхто не чіпає. Їм 30-40 років, вони спокійно відпочивають. Що я можу сказати тим, хто обурюється: "От тим циркачам бронь дають!"? Ну от що? У мене двоє знайомих (робітників цирку. — Ред.) загинули. У мене найкращий друг Дімка, із яким ми ще зі студії "Мімограф" товаришуємо, артилеристом у 24 бригаді служить. Йому 58 років", — говорить Микола.

Він вважає, що цирк під час війни потрібен, оскільки діти ростуть, мають відпочивати й бачити щось щасливе.

Нагадаємо, що Державне підприємство "Пересувний цирк України" подало на бронь від мобілізації тільки 12 співробітників. Решта бояться йти у військкомат.

Раніше повідомлялося, що 8 квітня Мінкульт визнав "критично важливим" державне підприємство "Пересуваний цирк України". Відстрочку від мобілізації також отримали співробітники телемарафону "Єдині новини", Української асоціації футболу, а також низка футбольних клубів.