Ріжуть чотириметровий лід: як Росія та США змагаються у будівництві атомних криголамів

Значимість російського атомного криголама "Урал" не зводиться до його технічних параметрів. Криголам символізує арктичну стратегію Росії в умовах глобального протистояння.

Фокус переклав статтю безпекового аналітика Брендона Вайхерта для порталу National Interest про спроможності РФ та США у Північному Льодовитому океані та на Північному полюсі. У статті "Як російські атомні криголами забезпечують її панування в Арктиці" Вайхерт пояснив, чому Москва, зокрема, набудувала немалу кількість потужних криголамів.

Російський атомний криголам "Урал" є вершиною сучасного суднобудування, що доводить прагнення Москви до стратегічного домінування в Арктичному регіоні. "Урал", представник амбітного Проєкту 22220, також відомого як клас "Арктика", — один з найбільших і найпотужніших атомних криголамів у світі.

Ситуація в Арктиці й панування РФ над Північним морським шляхом

Цей криголам спроєктований для підкорення крижаних просторів Північного морського шляху (ПМШ) — спроби Росії створити альтернативний Суецькому каналу морський коридор. "Урал" відіграє ключову роль у забезпеченні цілорічного судноплавства, розвідці ресурсів і геополітичному впливі на Крайній Півночі.

Подвійна осадка "Уралу" надає йому універсальність, даючи змогу супроводжувати судна через замерзлі води, буксирувати пошкоджені кораблі і навіть виконувати дослідницькі завдання. У ширшому контексті Проєкту 22220, який на 2025 рік включає чотири судна в дії — "Арктику", "Сибір", "Урал" і "Якутію" — і три судна, що знаходяться в стадії будівництва, "Урал" доповнює російський флот із семи запланованих криголамів.

Це розширення має життєво важливе значення для Північного морського шляху — маршруту довжиною 5 тис. км, який скорочує час доставлення між Європою та Азією майже на 40% і зможе обробляти до 80 мільйонів тонн вантажів на рік.

Це розширення життєво важливе для ПМШ, маршруту довжиною 5 тис км, який скорочує час доставлення вантажів між Європою та Азією майже на 40% і здатний обробляти до 80 мільйонів тонн вантажів на рік (станом на 2024).

"Урал" — найновіший приклад того, як Росія оновлює свій флот криголамів, щоб забезпечити економічну та військову перевагу над американцями та китайцями.

Будівництво "Уралу"

Історія "Уралу" почалася в кінці 1980-х років, коли Радянський Союз робив спроби модернізувати свої застарілі криголами класу "Арктика". Після розпаду СРСР Росія розпочала програму оновлення флоту, кульмінацією якої став проєкт ЛК-60Я, завершений у 2009 році Центральним конструкторським бюро.

"Урал", третє судно серії Проєкту 22220 і друге серійне судно, було замовлено 13 березня 2012 року в межах контракту, укладеного з Балтійським заводом у Санкт-Петербурзі на будівництво двох додаткових криголамів вартістю 84,4 мільярда рублів. Будівництво розпочалося з церемонії закладання кіля у 2016 році, що стало важливою віхою у відродженні російського суднобудування. Судно було спущено на воду у 2019 році, а його хрещеною матір'ю стала Ельвіра Набіулліна, керівниця Банку Росії. Однак проєкт наразився на низку труднощів, зокрема затримки через проблеми з паровою турбіною і невеликою пожежею в лютому 2021 року під час оснащення. Морські випробування почалися 14 жовтня 2022 року і завершилися в рекордно короткі терміни до 31 жовтня, що привело до офіційного введення "Уралу" в експлуатацію 22 листопада 2022 року.

Побудований повністю на Балтійському заводі, "Урал" вирізняється інноваційними конструктивними особливостями, як-от установка ядерних реакторів РИТМ-200 безпосередньо на стапелі, що відрізняє його від попередніх суден. Такий підхід спростив збирання, але вимагав ретельного інженерного доопрацювання з урахуванням величезних розмірів судна. Корпус криголама був добудований до льодового поясу до лютого 2019 року завдяки досвіду верфі в роботі з ядерними компонентами.

Попри труднощі, створення "Уралу" довело важливість власного суднобудування для Росії: всі ключові технології були розроблені всередині країни.

Технічні характеристики криголама Проєкт 22220

• Рік введення в експлуатацію: 2020
• Кількість побудованих: 4 (із 7 запланованих в класі)
• Довжина: 17,4 м
• Ширина: 34 м
• Водотоннажність: 33 327 тонн (за повного завантаження)
• Двигуни: два водо-водяних реактори РИТМ-200; ядерна турбоелектрична система (60 МВт); три гребні гвинти
• Максимальна швидкість: 22 вузли (41 км/год) у відкритому морі; ~2 вузли (3,7 км/год) у кризі
• Дальність ходу: необмежена
• Озброєння: немає
• Екіпаж: 75 осіб

За наявними даними, "Урал" може пробивати кригу товщиною до чотирьох метрів у зимових умовах. Він має авіаційні споруди, включно з вертолітним майданчиком та ангаром, і запас ходу на сім років на реакторному паливі (або шість місяців на замінниках).

Цей масивний криголам побудований для арктичних місій і розрахований на 40 років служби. Його система змінної осадки варіюється від 8,5 до 10,3 метрів, що дає змогу плавно переходити від глибоководдя вздовж СМП до мілководних гирл арктичних річок на кшталт Єнісею.

Історія експлуатації "Уралу"

"Урал" належить ФГУП "Атомфлот" і базується в Мурманську, головному арктичному порту Росії. Його перший робочий рейс у Карському морі відбувся 2 грудня 2022 року, де він супроводжував вантажні конвої й продемонстрував свої криголамні можливості. Після завершення сезону він пройшов ремонт на Кронштадтському морському заводі, який завершився тільки в кінці жовтня 2023 року, — доказ логістичних проблем, пов'язаних з обслуговуванням таких величезних суден.

Проте росіяни, як і раніше, рішуче налаштовані домінувати в Арктиці та вкладають у цю місію набагато більше коштів, ніж американці. Сполучені Штати взагалі не мають атомних криголамів, а їхні кілька криголамів зі звичайними двигунами залишають їх далеко позаду росіян в арктичних перегонах.

Значення російського атомного криголама "Урал" виходить за межі технічних досягнень. Він символізує арктичну стратегію Росії в умовах глобального протистояння. У міру того як зміна клімату відкриває нові морські шляхи, "Урал" допоможе з видобутком вуглеводнів і корисних копалин, а також торгівлею, приносячи мільярди російській економіці. У стратегічному плані він підкріпить претензії Росії на арктичні території перед загрозами з боку країн НАТО і навіть Китаю.

Про автора

Брендон Дж. Вайхерт — аналітик з національної безпеки National Interest, колишній співробітник Конгресу і геополітичний аналітик, який пише для The Washington Times, Asia Times і The-Pipeline. Автор книг Winning Space: How America Remains a Superpower, Biohacked: China's Race to Control Life і The Shadow War: Iran's Quest for Supremacy.