"Ніхто не хоче цієї роботи": військові ТЦК розповіли про особливості діяльності груп оповіщення
Робота груп оповіщення при територіальних центрах комплектування дедалі частіше стає не лише ключовим елементом мобілізації, а й однією з найскладніших і найсуперечливіших ділянок служби. Військові, які щодня виходять перевіряти документи та вручати повістки, говорять про втому, ризики та системні проблеми, що впливають на результат.
Як розповіли військовослужбовці ТЦК у коментарі виданню "УП", саме на них сьогодні фактично тримається процес оповіщення населення, попри те, що частину цих обов’язків мала б виконувати місцева влада.
Групи оповіщення — це екіпажі з кількох людей, зазвичай військових і поліцейських, які зранку до пізнього вечора працюють на вулицях. Вони перевіряють документи чоловіків призовного віку, користуючись цифровими системами, і у разі порушень можуть доставляти їх до ТЦК. У прикордонних районах до таких груп іноді долучаються ще й прикордонники.
Попри чіткі норми, які передбачають участь місцевої влади у роздачі повісток, на практиці чиновники часто уникають цієї роботи. За словами військових, причини банальні — страх конфліктів із сусідами, родичами чи місцевою громадою. У результаті повістки повертаються з формальними відписками, а основне навантаження лягає на плечі військових.
Самі ж військовослужбовці визнають: ця робота — одна з найменш бажаних. У частині ТЦК до неї залучають усіх по черзі, в інших — використовують як своєрідне покарання. При цьому йдеться не лише про фізичну втому. За словами співрозмовників, це морально виснажлива робота, яка часто супроводжується тиском із боку керівництва та негативом від суспільства.
Деякі військові, які мають бойовий досвід, прямо кажуть: у зоні бойових дій їм було психологічно легше. У тилу ж, виконуючи завдання з оповіщення, вони стикаються з недовірою, роздратуванням і навіть ворожістю — як з боку цивільних, так і інколи інших військових.
"Я не знаю жодної людини, яка хоче. Це страшенно невдячна, фізично та морально виснажлива, об'єктивно небезпечна робота. Окрім цього, у тебе ще є керівництво, яке вимагає, щоб ти закрив план, поставив нових людей у військо. Хлопці, які до нас переводилися з бойових частин, казали, що там у зоні бойових дій вони почували себе військовими. А тут… Я ніколи не пробачу нашій владі того, на що перетворився образ військового в тилу", — пояснив один з військовослужбовців ТЦК.
Окрема проблема — ефективність. Зокрема, якщо ще рік-два тому за день можна було вручити десятки повісток, то зараз бувають дні, коли за 16 годин роботи вдається оформити лише одну. Частково це пояснюється тим, що значна частина чоловіків має відстрочки або бронювання. За оцінками військових, із трьох десятків перевірених осіб лише одиниці реально підлягають мобілізації.
Водночас самі військові говорять і про зловживання системою — як із відстрочками, так і з бронюванням, і це ще більше ускладнює виконання планів, які залишаються обов’язковими для ТЦК. Йдеться про конкретні цифри — добові, тижневі та місячні показники, яких потрібно досягти, щоб забезпечити потреби армії.
"Я знаю, що багатьох злить вже сам факт того, що в ТЦК є план, але я до цього якраз ставлюся нормально. У ЗСУ є задачі, є потреби, під кожну задачу треба стільки-то людей. Тут, як на мене, все сходиться", – розповів співрозмовник "УП".
Не менш складною є й взаємодія з поліцією. У правоохоронців — свої завдання: доставити людину до ТЦК. Чи стане вона військовослужбовцем — для них уже не принципово. Такий підхід, за словами військових, іноді призводить до формального виконання роботи без реального результату.
"Поліція приводить чергового бомжа, отримує свою довідку, яку ми їм видаємо – що ось, вони доставили людину. І всьо, довольні", – каже військовослужбовець ТЦК.
Попри поширений у мережі образ постійних конфліктів, самі учасники груп оповіщення кажуть: відверта агресія трапляється не так часто. Проте ризики залишаються — від словесних сутичок до поодиноких випадків застосування зброї. При цьому військові ТЦК зазвичай не мають при собі засобів захисту, на відміну від поліцейських.
Не менш поширеною проблемою є також підготовка, оскільки частина військовослужбовців, які працюють у групах оповіщення, не проходили повноцінного навчання через перевантаження центрів підготовки. В цілому, це впливає як на якість роботи, так і на відчуття безпеки самих військових.
"Військовослужбовці ТЦК, які виходять в оповіщення, на відміну від поліції, не мають із собою зброї. І, відповідно, не мають засобів, якими б могли себе захистити. Поодинокі військові беруть із собою на чергування власну зареєстровану зброю, зокрема на чергування на блокпостах, але це радше виняток. Частина військовослужбовців ТЦК, з якими ми спілкувалися, навіть не проходили БЗВП. Через завантаженість навчальних центрів їх як військових, які служать у тилу, відправляють вчитися почергово", — йдеться в матеріалі.
Раніше колишній військовослужбовець ТЦК, який нині служить у бойовій бригаді, в анонімному коментарі для ЗМІ пояснював, що за законом розшук і доставлення військовозобов’язаних, які не з’являються за повістками, має здійснювати поліція. Однак на практиці, за його словами, правоохоронці привозять лише приблизно кожного десятого, тоді як більшість таких випадків фактично виконують працівники ТЦК.
Також Фокус писав, що уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець заявив про зростання кількості скарг на порушення прав громадян під час мобілізації, зокрема з боку працівників ТЦК. За його словами, лише на Одещині у 2025 році зафіксували сотні звернень, а у 2026-му їх кількість продовжує зростати.