Талібан наступає. Що можуть зробити 650 американців і місцеві ополченці

Наступ Талібану: версія для своїх і для західних ЗМІ

— Прессекретар політичного відділення талібів Ісламського емірату Афганістан Сухаіл Шахін заявив, що наразі "Талібан" контролює 163 райони — і це 80% усієї території Афганістану. Як ви оцінюєте цю заяву?

— Гадаю, ця заява чисто політична. Насправді таліби не контролюють повністю жодної з 34 провінцій Афганістану. Вони дійсно проводять наразі масштабний наступ, особливо на півночі країни. Але спроби захоплення та утримання великих міст поки безуспішні. Такими заявами Талібан швидше хоче психологічно натиснути на Кабул. Переговорний процес, який наразі заморожений, може відновитися — не виключено, що саме для такого випадку і робляться ці гучні заяви.

Ще одна ймовірна причина — тиск на громадську думку в США. Розрахунок на те, що американці будуть менш мотивовані заступати і ризикувати своїми солдатами для захисту "приреченого" партнера, який уже втратив 80% країни.

— Однак, у внутрішніх інформаційних каналах, які ведуть для своїх, таліби про ці 80% території не згадують. Чому так?

— Важко сказати. Можливо, тому що командири талібів на місцях розуміють справжню ситуацію і сприймуть такі заяви як брехню. З урахуванням того, що військове і політичне командування талібів автономні, така пропаганда (або навіть дезінформація) може породити зайву напругу і недовіру до керівництва руху. Та й рядових бойовиків не потрібно заздалегідь заспокоювати близькістю перемоги.

— І все ж, що саме сьогодні контролюють таліби? Про що можна говорити виразно?

— Точно ніхто не знає. Справа в тому, що з 2018 року інформацію про те, як контролюють територію сторони конфлікту, перестали публікувати в офіційних піврічних звітах Департаменту оборони США. Офіційно це було зроблено для того, щоб не заважати концентрації зусиль на політичному рішенні конфлікту і переговорах. За фактом же картина, коли таліби захоплювали все нові і нові райони, дуже не подобалася Вашингтону, і її вирішили просто "не помічати".

Є ще одне джерело — база даних від аналітиків FDDʼs Long War Journal. Вони збирають інформацію з відкритих джерел. За їхніми даними, таліби контролюють 40% території Афганістану — або 159 з 407 районів країни. Причому з них понад 60 додалися тільки за останні два місяці. Про те, що з травня цього року таліби захопили 50 районів, говорять і в ООН. Однак, перевірити ці цифри важко, тому що ситуація постійно змінюється і територія переходить з рук у руки.

Американці засвоїли уроки Іраку

— США вивели з Афганістану 4 000 своїх солдатів, залишивши всього 650 бійців. Це багато чи мало? На що вони здатні? Виведуть ці 650 теж?

— Усе залежить від того, яку стратегію оберуть США. Наразі обговорюється варіант про те, щоб залишити великий контингент американців у Кабулі для охорони дипломатичного представництва. Будуть потрібні фахівці для забезпечення контртерористичних операцій, збору розвідданих.

Розглядається і питання про надання афганцям авіапідтримки — у разі крайньої необхідності. Наприклад, якщо таліби почнуть наступ на Кабул. Раніше спроби талібів захопити великі міста, наприклад, Кундуз, провалювалися через авіацію США.

У будь-якому випадку, повного відходу США з країни не буде: американці засвоїли уроки Іраку, коли після виведення військ у 2011 році в країні почалася політична криза, якою скористалися терористи.

Хто зможе чинити опір талібам

— Які чинники допомагають уряду Афганістану утримувати владу сьогодні? Чи є міста, які вони можуть втратити в найближчому часі?

— Допомагає армія, яку так-сяк вдалося зібрати за допомогою США. Допомагає усталений компроміс еліт, які виросли і зміцнилися в тому числі і на американській фінансовій та інфраструктурній допомозі. Допомагає страх — у першу чергу, освіченого і матеріально забезпеченого за афганськими мірками середнього класу — перед талібами. Усі памʼятають публічні страти і побиття за часів правління талібів у 1990-х роках. До речі, таліби намагалися змінити уявлення про себе, у першу чергу, серед міських жителів, але безуспішно.

— У чому це виражалося?

— Наприклад, у деяких районах, особливо на півночі країни, таліби дозволяли відкривати школи для дівчаток. На прохання місцевих старійшин дозволяли працювати лікарням, у яких були іноземні лікарі. Вони навіть дозволяли лікарям розповідати місцевим жінкам про контрацепцію, чого неможливо було уявити в 1990-х роках. Але такі послаблення робилися в тих районах, де таліби відчували себе невпевнено, у першу чергу на півночі країни.

На півдні Афганістану правління талібів жорсткіше: з публічними стратами і побиттям, із заборонами для жінок на роботу й освіту.

— На фоні просування талібів в Афганістані збирається ополчення. Хто це організовує і хто оплачує? Чи зможуть такі локальні загони стати адекватною відповіддю на наростання наступу Талібану?

— Ополчення організовується не зовсім стихійно. Власне, воно існувало завжди, просто поки проти талібів воювали американці й офіційна армія, ополченці залишалися осторонь. Тепер же, коли виникла загроза відновлення влади Талібану, вони згадали про свою зброю.

Найбільші структури — це етнічне ополчення. Узбеки під керівництвом генерала Дустума. Таджики під керівництвом сина легендарного Ахмад Шаха Масуда — 32-річного Ахмада Масуда. Хазарейці, які особливо постраждали від талібів, а сьогодні страждають ще й від терористів "Ісламської держави". Плюс місцеве ополчення, яке збирають старійшини районів, які не хочуть приходу талібів.

Самостійно такі ополченці протистояти талібам не зможуть. Але якщо Кабул зуміє їх обʼєднати або хоча б переконати не заважати одне одному, вони стануть серйозною силою. Потрібно згадати, що саме таке ополчення успішно протистояло талібам на півночі в 1990-х роках.