Захід перебудовується. Що таке закритий клуб D10, куди не приймуть Росію та Китай

Необхідність протистояти зростанню впливу автократій створює реальні проблеми для міжнародної системи та для обложених демократій світу. Тому аналітики пропонують створити ініціативу демократичної безпеки — неформальний інститут, без бюрократії та юридичних зобов'язань. Він зможе підтримувати та розвивати країни, які не можна назвати демократичними чи навпаки, авторитарними.

11 жовтня міністерка фінансів і заступниця прем'єр-міністра Канади Христя Фріланд виступила з гучним закликом до френд-шорингу [перебудови ланцюжків поставок так, щоб індустріалізовані країни Заходу отримували більшу частину доходу від політично дружніх економік — Фокус ].

Фріланд заявила, що демократичні країни світу повинні об'єднатися, щоб перебудувати глобальні ланцюжки поставок відповідно до "наших найглибших принципів". На цьому вона не зупинилася, заявивши про необхідність зміцнення набагато ширшого спектра зв'язків між демократичними країнами, щоб звести нанівець їхню колективну вразливість перед автократичними режимами.

Ця розширена концепція френд-шорингу буде використовуватися для протидії цілій низці проблем, включаючи економічну конкуренцію та конкуренцію у сфері безпеки з Китаєм, ослаблення демократії та зростання автократії, надмірну залежність від російської енергії, ненадійні ланцюжки поставок та економічну нерівність, а також прискорення переходу до "зеленої енергетики". На думку Фріланд, зв'язки з автократичними режимами слід обмежити, а "проміжні" держави потрібно заохочувати приймати цінності цього нового клубу демократій. Її пропозицію зараз називають "доктриною Фріланд".

Фокус переклав статтю Керрі Бака та Майкла В. Манулака про те, як демократичні країни мають оборонятися та об'єднуватися.

Христя Фріланд не самотня у закликах до глибшої співпраці між демократіями. Колишній прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон у 2020 році виступив за створення групи демократій "D10". У 202 президент США Джо Байден провів свій перший Саміт за демократію, сподіваючись підштовхнути активність демократичного табору. Ідея розширеної Ліги чи Концерту демократій циркулює вже понад десять років. Колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен закликав створити економічну версію положення про взаємну оборону НАТО. Запропонований Вільямом Нордхаусом кліматичний клуб є по суті "зеленішою" версією цієї ідеї та передбачає запровадження фінансових штрафів для порушників кліматичного законодавства.

Нестачі в пропозиціях щодо посилення співпраці між демократичними країнами немає, однак поки мало консенсусу щодо інституційної форми та спрямованості такої взаємодії. На думку міністерки Фріланд, членство має бути обмежене демократичними країнами-однодумцями. Автократії, такі як Росія та Китай, не повинні подавати заявки. Інституційні межі будуть обмежені членами клубу, а основна увага приділятиметься просуванню спільних цінностей.

Прагнення зімкнути ряди за демократію має незаперечну привабливість. Проте створити новий клуб демократій буде непросто, і він ризикує породити контрпродуктивні форми поляризації. Натомість ми пропонуємо Ініціативу демократичної безпеки, яка враховуватиме ці ризики та пом'якшуватиме їх, активно зміцнюючи демократичні норми та інститути. Замість закритого клубу, заснованого на демократичному авторитеті, наша пропозиція передбачає наведення мостів з державами, які не є цілком демократіями, і в той же час зниження стратегічної вразливості. Водночас канали зв'язку з автократичними режимами залишаються відкритими для розв'язання глобальних проблем, таких як зміна клімату та нерозповсюдження ядерної зброї.

Проблеми френд-шорингу

Попри свою привабливість у теперішньому геополітичному контексті, френд-шоринг пов'язаний із серйозними ризиками. Зміцнюючи та інституціоналізуючи розрив між демократією та автократією у світі, френд-шоринг може поглибити поляризацію. Хоча період геополітичного суперництва вже здається неминучим, ми ще не вступили до нової "холодної війни". Такі проблеми взаємозалежності, як зміна клімату та пандемії, породжують спільні інтереси зовсім іншого масштабу, ніж знайомі нам із часів першої "холодної війни". Зв'язки між Китаєм та демократичними країнами набагато тісніші, ніж у випадку з Радянським Союзом у 1940-х роках.

Посилення поляризації також є небезпечним. Через оновлення ядерних арсеналів сьогоднішнє безпекове середовище менш стабільне, ніж під час останньої частини холодної війни. Багато огорож, що використовуються для регулювання напруженості, та каналів переговорів, створених для обмеження розробки та застосування зброї масового знищення, демонтовано або зруйновано. Тому нам слід обережно ставитись до припущення, що світ якось знає, як вести холодні війни, і може безпечно керувати суперництвом великих держав. Замість зміцнення дружніх держав надто прямолінійна підтримка друзів демократії ризикує поглибити глобальний розкол і підвищити ризики безпеки.

Незрозуміло також, якими засобами може здійснюватись френд-шоринг. Що він застосовуватиме для переорієнтації моделей торгівлі та інвестицій — пряники чи батоги? Якщо такі кроки економічно ефективні та політично досяжні, що й досі заважало державам запровадити їх?

Посилення розриву між демократією та автократією також залишає менше можливостей для розширення зв'язків із тими країнами, які міністр Фріланд називає "проміжними": не автократичними, а й не повністю демократичними. Міністерка Фріланд пропонує стимулювати ці країни до вступу до нового ексклюзивного клубу шляхом ухвалення високих стандартів демократії. Проблема в тому, що подвоєння стандартів демократії як основна роздільна лінія між тими, хто входить і хто не входить до клубу, насправді не відповідає іншим інтересам, таким як безпека або стабілізація ланцюжків поставок, для вирішення яких призначений френд-шоринг.

Одним із висновків з війни в Україні стала нерішучість багатьох проміжних країн — не кажучи вже про деякі великі демократичні держави — у засудженні російської агресії. Фактично єдність Заходу проти Росії створила зворотну ситуацію, коли деякі країни, включаючи автократії, такі як Саудівська Аравія, проміжні держави, такі як Куба, великі демократії, такі як Індія, або союзників, таких як Туреччина, використали війну, щоб збільшити свої міжнародні важелі та грати за обидві команди. Вони робили це, купуючи дешеву нафту, домагаючись скорочення боргу Росії, займаючи місця на нафтових ринках, що утворилися внаслідок санкцій, або, у випадку Туреччини, затримуючи вступ Фінляндії та Швеції у НАТО.

Аналогічно, на зустрічах лідерів G20 на Балі або на Конференції ООН зі зміни клімату в Єгипті стало зрозуміло, що проміжні країни не хочуть обирати між світовими демократіями та Китаєм. Немає жодного бажання приєднуватися до однієї із сторін у холодній війні 2.0. Поглиблюючи геополітичний розкол, демократії ризикують забити клин між собою та цими країнами.

Так, ключовим полем суперництва з автократіями, найімовірніше, виступатимуть проміжні країни. У своїй промові перед Валдайським клубом у жовтні 2022 року президент Росії Володимир Путін закликав ці країни протистояти "домінуванню" демократичного Заходу. Останніми роками Китай та Росія розширили свої зв'язки на глобальному Півдні, тоді як демократичні уряди не змогли ефективно відреагувати. У наступне десятиліття зв'язку за межами невеликого кола дійсних демократій, що скорочується, слід зміцнити і посилити.

Френд-шоринг також ризикує підірвати наявну інституційну архітектуру міжнародного співробітництва. Справді, він перебуває у незручних та кілька двозначних відносинах із наявною багатосторонньою системою. У промові міністерки Фріланд є лише одне посилання на Світову організацію торгівлі, і незрозуміло, як її план може бути узгоджений з принципом недискримінації, який лежить в основі глобальних торговельних відносин вже понад 70 років. Посилення поляризації також вплине на Організацію Об'єднаних Націй та інші багатосторонні інститути, де ліберальні демократії потребують підтримки інших країн, щоб зміцнити будівельні блоки міжнародного порядку. Вступ до закритого клубу демократій призведе до зворотного результату.

На шляху до демократичної ініціативи у сфері безпеки

Попри ризики, пов'язані з френд-шорингом, глобальна хода автократії та відкат від демократії потребують відповіді. Ми пропонуємо створити форум співробітництва між країнами, які зобов'язуються спільно обстоювати ключові демократичні засади. Ініціатива боротьби з поширенням озброєнь, створена у 2003 році, служить моделлю для таких угод. Ця ініціатива, яка набула істотного розвитку з моменту свого виникнення під час "глобальної війни з терором", вже дозволяє здійснювати гнучку багатосекторну співпрацю між 107 країнами для протидії розповсюдженню зброї масового знищення та засобів її доставки. Аналогічно, Ініціатива демократичної безпеки стане неформальним інститутом, без бюрократії та юридичних зобов'язань.

Запропонована ініціатива підтримуватиме продемократичні сили в усьому світі, не дозволяючи їм відкотитися назад та зміцнюючи їхню стійкість. Замість використання економічних інструментів, ініціатива спиратиметься в основному на політичні інструменти для вирішення переважно політичної проблеми. Вона зміцнюватиме демократичні норми, сприяючи співпраці, зокрема з нарощування потенціалу демократії у партнерстві з проміжними країнами. Вона стане платформою для обміну передовим досвідом щодо просування та захисту демократії від нових викликів, таких як дезінформація.

Особливої важливості набувають основні риси цієї пропозиції.

• По-перше, важливо, хто саме вступить до клубу.

Участь характеризуватиметься відкритістю та інклюзивністю. Ініціатива боротьби з поширенням є модель, де участь визначається одностороннім схваленням урядами Заяви про принципи припинення. Країни фактично проходять самовідбір. У нашому випадку головним визначальним фактором участі могло б стати, наприклад, схвалення Заяви про демократичні принципи, що визначають цілі групи. Клуб буде доступнішим для проміжних країн, використовуючи мережеву дипломатію для створення коаліцій за інтересами та забезпечення зобов'язань у тих галузях, які мають найбільше значення для глобальної демократії та безпеки. Основна група демократичних країн запрошуватиме і заохочуватиме проміжні держави приєднатися до ініціативи, схваливши її принципи. Ті проміжні держави, які ще не в змозі підписати принципи, але все ще бажають брати участь у зміцненні потенціалу демократії, могли б виступати як спостерігачі. Метою буде постійне розширення кола демократій.

Водночас такий підхід обмежить поляризацію: чим менш жорсткими будуть критерії включення, тим більшим буде ефект. Пропонована група використовуватиметься для наведення мостів, а не для зведення бар'єрів. Справді, замість того, щоб нагороджувати за демократичні здобутки, ініціатива підтримуватиме країни у їхньому прагненні до демократії. Ця відкрита позиція має обмежуватися державами. Більшість концепцій френд-шорингу, включаючи концепцію, запропоновану міністеркою Фріланд, є надзвичайно статистичними. Проте, необхідно вжити заходів для забезпечення участі недержавних та субнаціональних суб'єктів, які сприяють досягненню цілей такої угоди.

Хоча такий підхід залишає відкритою можливість участі держав, чиї демократичні риси поки що під питанням, можливість, що ці суб'єкти в майбутньому дотримуватимуться Заяви про демократичні принципи, вартий цього ризику. В принципі, ці двері повинні залишатися відчиненими для всіх.

• По-друге, наявні багатосторонні зусилля необхідно підтримати.

Ініціатива демократичної безпеки спонукала б держави пов'язати себе вже зумовленими та новими нормами та зобов'язаннями щодо демократії. Хоча кілька наявних форумів займаються відповідною роботою, більшість із них виграє від консолідації у міцніших інституційних рамках. Наприклад, перший Саміт США за демократію, що відбувся у грудні 2021 року, призвів до прийняття 750 зобов'язань та проголошення Року дій щодо зміцнення демократії. Втім, ця ініціатива навряд чи переживе зміну адміністрації США, оскільки вона тісно пов'язана з президентом Байденом і повністю залежить від американського керівництва.

Мережева дипломатія навколо демократичних зобов'язань могла б стати платформою для співпраці на багатосторонніх форумах. Знову ж таки, Ініціатива боротьби з поширенням служить гарним прикладом. Зусилля боротьби з розповсюдженням зброї, що вживаються в межах цієї ініціативи, підтримують виконання резолюції 1540 Ради Безпеки ООН. Наша нова ініціатива могла б зміцнити діяльність ООН у таких сферах, як політичні права, свобода думок та об'єднань. Вона також могла б сприяти дотриманню Загальної декларації прав людини. Ці угоди є оплотом проти глобального маршу автократії. Що стосується режиму міжнародної торгівлі, то демократична співпраця прагнутиме дотримання правил Світової організації торгівлі та ринкових норм, таких як недискримінація та режим найбільшого сприяння.

• По-третє, найважливіше те, чим є сам клуб.

Замість дружити проти іншого табору міжнародних гравців наша пропозиція розрахована на досягнення конкретних цілей. Вони будуть зазначені у Заяві про демократичні принципи, яка визначить сферу дії ініціативи. Наша пропозиція спрямована на цілеспрямоване зміцнення демократії у момент глобальної потреби. Ширшу і невизначенішу концепцію френд-шорингу можуть використати ті, хто має суто протекціоністські цілі. Співпраця в галузі економічної безпеки повинна бути обмежена кроками, необхідними для зниження стратегічної вразливості в галузях, які негативно впливають на демократію, таких як енергетика, критично важливі мінерали, напівпровідники, інфраструктура 5G, вибори, дезінформація чи кібербезпека.

Держави зосередяться узгодженні щодо інших світових питань, пов'язаних із демократією. Співробітництво з різних питань, таких як адаптація до змін клімату, полегшення боргового тягаря та продовольча безпека, слід вважати центральним елементом спільних зусиль, оскільки ці проблеми потенційно можуть бути перешкодами для довгострокової демократизації. Така співпраця буде привабливою для проміжних держав.

Чітке визначення меж цієї нової ініціативи дозволить створити те, що Кевін Радд називає "керованою стратегічною конкуренцією" з автократичними країнами на кшталт Китаю та Росії. Тут чітке розмежування відмінностей може стати кристалізацією очікувань щодо областей потенційного зближення у свідомості як конкурентів, і демократичних країн. Подібно до того, як домовленості з контролю над озброєннями та наукове співробітництво служили засобом для розрядки під час холодної війни, глобальні проблеми можуть використати як сировину для поступового та цілеспрямованого покращення каналів зв'язку з автократіями.

Оскільки світ вступає у вирішальне десятиліття щодо пом'якшення наслідків зміни клімату та стикається з проблемами у скороченні викидів парникових газів, ми вважаємо, що ця галузь цілком дозріла для співпраці. Ширша і погано оприділена версія френд-шорингу внесе менше ясності і, можливо, сприятиме подальшому розширенню сфер конкуренції. Крім того, запропонована нами ініціатива закладає інституційну основу багатостороннього співробітництва.

Висновок

Необхідність протистояти зростанню впливу автократій створює реальні проблеми для міжнародної системи та для обложених демократій світу. Проте відмова від парадигми протистояння із нульовою сумою створює серйозні ризики. Наша пропозиція враховує ці ризики, відкриваючи шлях до відкритішої, глобально залученішої міжнародної позиції. Така відкритість грає на руку демократіям та розв'язує найважливіші проблеми взаємозалежності, що стоять перед міжнародною системою.

Про авторів

Керрі Бак — посол Канади в НАТО з 2015 до 2018 року. До цього вона займала керівні посади в міністерстві закордонних справ Канади, відповідаючи за міжнародну безпеку, "Велику сімку", Афганістан, Африку та Латинську Америку, а також Близький Схід.

Майкл В. Манулак — доцент Школи міжнародних відносин імені Нормана Патерсона за Карлтонського університету. Автор книги Change in Global Environmental Politics, опублікованої 2022 року видавництвом Кембриджського університету. З 2015 по 2019 рік він працював у Міністерстві національної оборони Канади, представляючи уряд у межах Ініціативи у боротьбі з поширенням та інших форумів щодо нерозповсюдження зброї.