Росія перемогла Францію? Проросійські диктатори в Африці створили свій союз — що це означає для світу

Сахель: колоніальне минуле та авторитарне сьогодення

Упродовж 2020-2023 років у Малі, Буркіна-Фасо та Нігері відбулися військові перевороти, результатом яких став прихід до влади у цих країнах військових хунт. Ці трансформації відбувалися в контексті більш широких процесів, що відбувалися в усьому регіоні Сахелю (територія, що знаходиться між саванами Центральної Африки та пустелею Сахара).

Усі ці перевороти мали один яскравий спільний знаменник – усі вони відбувалися під "антиколоніальним соусом". Військові хунти, які прийшли до влади, звинуватили скинуті ними уряди у продовженні колоніальної політики, причому основним ворогом змальовувалася Франція. Основним наслідком цієї серії військових переворотів стало витіснення офіційного Парижа із його фактичної зони впливу у франкомовній Африці – колишнього ядра французької колоніальної імперії.

Франція прощається, але не йде

Диму без вогню не буває, і військові диктатори взяли на риторичне озброєння те про що говорили усі довкола. Париж справді залишав за собою суттєвий вплив на свої колишні колонії. Так держави, що утворилися кілька десятиріч тому на території французьких колоній у Західній Африці, увійшли разом з колишніми англійськими та португальськими колоніями до організації під найменуванням ECOWAS – Економічна співдружність африканських держав.

Проте в межах цієї організації "французи" утворили своє субрегіональне об’єднання – Західноафриканський економічний та валютний союз (французька абревіатура UEMOA), який використовує для фінансових операцій франк CFA, що прив’язаний до євро, тобто знаходиться під певним впливом французького Центрального банку.

За образом "французького монстра" стирчать вуха Москви та Пекіна

Французькі компанії мають доступи до природних ресурсів на достатньо вигідних умовах, і усе це на фоні тотальної бідності переважної частини країн регіону. Справді благодатний ґрунт для створення "пропагандистського монстра", боротьба з яким виправдає усе. Саме таку потвору в головах переважно малоосвічених жителів регіону зліпили із сучасної Франції. Питання у тому, хто цим займається. Часто за різними анонімними каналами у месенджерах чи сторінках у соцмережах видніються "вуха" Москви та Пекіна.

У державах Сахелю відбувалися і більш відкриті інформаційні кампанії проти колишніх колоніальних імперій (найбільше страждала Франція) за підтримки "борців зі світовим імперіалізмом". Якщо Пекін традиційно більше зосереджувався на економічних та культурно-освітніх проектах, то Москва приміряла на себе роль бойового пса. У формі різноманітних проксі сил Кремль де-факто брав владу в Африці. Кілька років основним знаряддям для цього була сумновідома "ПВК Вагнер", а влітку минулого року її місце зайняв "Африканський корпус".

Росіяни проти французів: поле битви — Африка

Ще коли відбувалися перші перевороти у Малі, Буркіна-Фасо та Гвінеї, багато аналітиків почали говорити про ймовірне утворення Конфедерації, що мала б об’єднати африканський регіон від Атлантичного до Тихого океану під фактичним контролем цієї кремлівської проксі-групи. Проте невдача союзників групи в Судані не дала реалізуватися цій амбітній меті російських найманців.

Переворот у Нігері влітку минулого року знову змінив баланс на шальках терезів. Справа в тому що Нігер контролює обширні території, які несуть стратегічний характер для геополітики регіону. Також він володіє стратегічним ресурсом – запасами уранових руд. Цей козир суттєво посилює роль потенційної конфедерації навіть без прямих доступів до океанів.

Малі, Буркіна-Фасо та Нігер об’єднує фактор близькості до російських проксі. Лідерів перших двох держав охороняють бійці ПВК "Вагнер" / "Африканського корпусу".

Ці проксі надають інструкторів та військових фахівців для підготовки збройних сил цих держав. Вони залучаються для проведення військових операцій проти різноманітних повстанських груп на території цих держав. Тож можна говорити про певний рівень окупації цих двох держав російськими проксі-силами. А з літа минулого року – після військового перевороту — ширяться чутки про присутність сил "Африканського корпусу" в Нігері.

Конфедерація Сахелю: презентація

Ці три країни утворили альянс між собою ще восени 2023 року. А 6 липня 2024 року на зустрічі в столиці Нігеру Ніамеї полковник Асімі Ґойта з Малі, капітан Ібрагім Траоре з Буркіна-Фасо та господар саміту генерал Абдурахаман Тіані проголосили створення Конфедерації держав Сахелю. Загальна чисельність населення країн цього нового інтеграційного об’єднання становить приблизно 72 млн осіб.

Якщо тезово викласти основні моменти декларації про утворення Конфедерації Сахелю та заяв очільників держав-засновниць, то вони такі:

• У 1960-х колишні колонії Франції отримали "ілюзорну незалежність". Їхні попередні лідери залишалися "домашніми рабами" на службі в колишніх колонізаторів.
• Французи продовжували економічний визиск регіону через використання франка CFA та "несправедливі умови доступу до природних ресурсів регіону"
• Офіційний Париж спеціально затягував вирішення проблеми із повстанцями у Малі (переважно це джихадисти, які воювали проти уряду із 2013 оку. Спочатку у боротьбі з ними владі Малі допомагали французькі військові) та інших державах регіону для виправдання своєї військової присутності.
• Франція повинна розпрощатися зі своїми мріями надалі впливати на свої колишні колонії та остаточно піти з регіону.
• Країни домовилися про створення єдиних сил безпеки та координацію потенційних воєнних дій.
• Конфедерація має намір розширюватися та поглиблювати інтеграцію, зокрема, у планах на майбутнє створення валютного союзу. Наразі створено спільний інвестиційний банк.

Тобто Конфедерація позиціює себе як зразок існування колишніх колоній західних країн. Альтернативу чинній моделі. Якщо взяти до уваги, що колишні європейські колонії становлять більшість сьогодні існуючих держав, то перспективи такої моделі для посилення антиколоніального формату м’якої сили важко переоцінити.

Хочуть контролювати Середземне море і уранові копальні

Проте є і більш буденні перспективи у значно ближчих часових межах. Так, у перший же тиждень Буркіна-Фасо відвідав Саддам Хафтар – син бунтівного підтримуваного Росією та її проксі лівійського генерала Халіфи Хафтара. Угода з лівійськими повстанцями надасть Конфедерації Сахелю доступ до Середземного моря, виходи з якого, щоправда, де-факто контролюють держави НАТО.

Відкритим залишається питання участі в роботі об’єднання інших країн, де останніми роками відбулися військові перевороти під схожими гаслами у тотожній політичній ситуації. Також не варто відкидати перевороту чи посилення проросійських угрупувань у державах, що мають доступ до океану із перспективою їх подальшого входження до Конфедерації Сахелю. Вихід до морського узбережжя вивів би її геополітичну вагу на якісно новий рівень і це, очевидно, буде ціллю союзу у близькій перспективі.

Поки ж основним активом Конфедерації держав Сахелю є природні та географічні ресурси Нігеру.

Військова влада держави вже відібрала уранові шахти у французької кампанії. Є ймовірність що її візьмуть під контроль росіяни або китайці. Весною влада Нігеру заявляла про можливий продаж цього ресурсу Ірану.

Стан запасів урану в Європі незрозумілий. Чи може Старий Світ справитися без постачання із Нігеру в умовах зростання ставки на саме атомну енергетику у стратегічній перспективі? Поки що європейські чиновники заявляють: все під контролем.

Повзуча загроза. Чому Сахель — навіть не Північна Корея

Для України формування та функціонування таких відвертих антисистемних, антизахідних утворень однозначно негативний сценарій.

У стратегічному плані Конфедерація держав Сахелю – це яскравий виклик чинній системі і демонстрація альтернативної моделі геополітичних взаємин. Сформувався мінісвіт – об’єднання, в якому діють зовсім інші правила гри. Це модель міжнародних відносин, коли діє право сили як воно є.

Владу в усіх країнах-учасницях силою захопили військові, які впроваджують свої цінності і отримують визнання інших суб’єктів. І це утворення, якщо продемонструє свою життєздатність, неодмінно буде розширюватися – у світі, а особливо в Африці достатньо правителів, які бажають іншого джерела легітимності влади, ніж те, яке демонструє західна доктрина, а саме — воля народу.

У конфедерації Сахелю таким джерелом є наявність об’єктивної сили. Якщо ти захопив владу, зміг це зробити, то ти її матимеш і більше нічого для цього не потрібно. У Північній Кореї, наприклад, режим демонструє хоча й повністю фейкову, проте народну підтримку. У Конфедерації Сахелю відмовилися навіть від цього театру абсурду. Це зовсім новий рівень життєустрою: тепер західну правову традицію ніхто не намагається навіть імітувати. І це вже цілком реальна альтернатива західному укладу суспільства, а відтак і цивілізації.

Підтримка України, урановий шантаж Франції та африканський вузол

У тактичному плані Конфедерацію Сахелю можуть використовувати як предмет торгу із Заходом, зокрема із Францією — щодо урану. На іншій шальці терезів цілком ймовірно може опинитися питання підтримки нашої держави. І не факт, що цей козир не стане дієвим.

Офіційний Париж можуть поставити перед вибором – відправити в Україну війська і неодмінно отримати жертви серед особового складу та залишити свої атомні електростанції без ядерного палива, а провідні міжнародні ресурсно добувні компанії без левової частки заробітку — або залишити війська в казармах, зброю на складах, а енергетичну логістику — у статусі-кво.

Це приклад доволі грубий, але десь так може відбуватися розмова. І що має обрати патріотично налаштований президент Франції, який піклується про своїх громадян та їх добробут? Питання, яке не передбачає простої та однозначної відповіді.

І чим більше таких питань Росія зможе поставити перед нашими партнерами, тим хиткішим ставатиме становище України у питаннях військово-технічного забезпечення.