"Продала мотлох із хати за 46 тисяч гривень": українська мінімалістка розповіла, як жити без зайвих речей

Для життя потрібно не так і багато речей, але далеко не всі можуть це усвідомити. Гора одягу, що чекає в шафі на свій "зоряний час", кришталь у серванті на випадок приїзду президента, коробки та шкатулки з дрібничками — часто заважають нам рухатися вперед насамперед у психологічному плані.

Як жити на повну з мінімумом речей, позбутися непотребу та навіть заробляти на цьому, розповідає Фокусу українська організаторка простору та блогерка-мінімалістка Ганна Гончарова.

— Що таке мінімалізм — спосіб життя, філософія чи модний тренд?

— Я помітила, що людей чомусь відштовхує це поняття. Багато хто плутає його з аскетизмом, коли ти спиш на підлозі, у тебе одна тарілка для всього, одна сорочка на все життя. Але це не так!

Мінімалізм — це спосіб життя. Спершу ти викидаєш мотлох зі своєї голови — усі негативні історії, спогади, страхи, а потім позбуваєшся зайвих речей. Не тягнеш за собою погані стосунки, нестерпну роботу, на яку не хочеш йти.

Важливо

Справжнє диво: сімейство знайшло у своєму домі скарб вартістю 3,7 мільйона доларів (фото)

Урешті — впорядковуєш свій будинок. Із часом доходиш до тієї думки, що речей має бути не мало, не багато, а саме стільки, скільки потрібно — і всі вони мають працювати на тебе.

— Це мені нагадує шведську філософію лагом.

— Так, але вважається, що мінімалізм прийшов із Японії. Хоча мені здається, що це й наша національна риса. У музеї Пирогово під Києвом можна побачити, що в хатках наших предків взагалі немає зайвих речей.

Щодо шведів: вони насамперед турбуються про себе, про родинні стосунки, затишок у будинку та речі, які радують і приносять щастя, наприклад, ранкова чи обідня кава. Людину там приймають як частину суспільства, а не як функціональну одиницю.

— Як цього досягти?

— Це як тренування: спочатку оцінюєш, що тобі потрібно, скільки, як часто ти цим користуєшся. Потім потрібно дійти до оптимальної системи. Однак багато хто хоче викинути всі речі раз і назавжди й жити по-новому вже сьогодні, але це неправильний шлях, бо потім ти відчуєш дефіцит і набереш ще більше зайвих речей. Це як дієта: якщо сядеш на одну капусту, то зірвешся через тиждень і погладшаєш ще більше — будеш їсти все підряд одночасно разом зі стільцями.

Не потрібно взагалі нічого викидати, якщо ти прагнеш наблизитися до мінімалізму. Схема дуже проста: збери всі речі та відклади свій мінімум, тобто те, без чого ти не уявляєш комфортного життя найближчі два-три тижні. Це може бути одяг, посуд, гаджети, постільна білизна. Із часом побачиш, наскільки мало тобі потрібно. Якщо чогось не вистачатиме, діставай із того, що відклав, і додай до свого мінімуму. Якщо щось виявилось зайвим, — віддай, подаруй або продай.

Мені знадобилося три роки, аби зрозуміти, який мінімум потрібен особисто мені. У когось, можливо, це займе менше часу.

— Що робити, якщо ви — мінімаліст, а в родині всі "плюшкіни"?

— Це в мене так. Я нічого з цим не робила, бо щойно почнеш викидати якісь речі, то буде скандал. Так може й до розлучення дійти!

Я проводила операцію "власний приклад". Казала, що ви можете жити так, як хочете, а я буду жити як мінімалістка. Почала приводити до ладу "власні зони" — свій умовний куточок у квартирі. Це твоє спальне місце, поличка у шафі, у ванній чи на кухні.

Як правило, спочатку близькі дивляться на це зверхньо: "Ха-ха, побачимо, як ти будеш із цим жити". Потім вони бачать, що тобі нормально — зручно. Нічого не подає з рук. Ти все можеш швидко знайти, бо речей небагато й вони всі потрібні. У них з’являється думка: "Я теж так хочу".

Другий етап — це коли проростає бажання всередині прийняти мінімалізм, але ще є внутрішній протест. На цій стадії рідні починають захаращувати твої зони, це така провокація. Спостерігають, як і що ти будеш з цим робити. Зазвичай я кажу: "Окей, я не буду викидати ваші речі, складати їх за вас, просто віднесу їх у ваші зони контролю". Наприклад, прибираю чоловікові шкарпетки зі своєї полички у ванній і кладу їх на його робочий стіл. Звісно, це нікому не подобається. Але операція була успішною. Спочатку мінімалізм перейняв мій чоловік, а потім і діти.

— Бажання купити iPhone останньої моделі або велику квартиру вписується у філософію мінімалізму?

— Тут є два боки однієї проблеми. Якщо ми почнемо впорядковувати дрібні речі — одяг чи посуд, — то з часом усвідомлюємо, що нам не потрібна нова дорога машина, велика квартира та брендові речі. Я просто думаю про інше — книги, театр, кіно, подорожі. Те, що дарує радість, але зазвичай не має матеріального вираження. Це один бік, але є й інший.

У мене була дуже стара автівка. Нам її вистачало, але вона приносила багато проблем — могла зламатися посеред дороги, забруднювала екологію та була незручною для нашої родини. І це вже не мінімалізм — воно заважає і тобі, і людям, і шкодить навколишньому середовищу. Тому придбала нову — більшу, кращу, функціональнішу й екологічнішу — електрокар.

Важливо

Чоловік після 6-годинного прибирання виписав дружині рахунок: вона у боргу не лишилась (фото)

Чи можна сказати, що це уже не мінімалізм? Мабуть, ні. Бо я зробила своє життя комфортнішим і позбулася багатьох проблем. Те ж саме стосується великої родини, яка живе в маленькій квартирі. Бажання мати достатньо особистого простору абсолютно вписується в цю концепцію. Ви не будете страждати, бо вам тісно, дискомфортно, діти сидять на голові.

— Чи варто купувати речі в "чорні п’ятниці"? Наприклад, якщо річ зараз не потрібна, але потенційно знадобиться.

— Узагалі нам потенційно може знадобитися все. Ні, це шлях до "будинку Плюшкіна". Потрібно розуміти, що "чорна п’ятниця" повториться, окрім того, є сезонні знижки — взимку, весною, влітку, восени, до певних свят. Вони завжди будуть! "На запас" раджу брати лише те, що точно будеш використовувати, наприклад, підгузки для дітей, засоби гігієни, побутову хімію, їжу тривалого зберігання.

— Мінімалізм може повністю змінити життя?

— Так. Якось звернулася до мене дівчина з Німеччини та попросила допомогти розібратися з мотлохом у підвалі її приватного будинку. Ми зустрічалися онлайн, і я давала практичні поради, як цього досягти. Одного разу вона мені написала, що почала перебирати старі університетські конспекти й зрозуміла, що разом із ними зберігає своє старе життя.

Того ж тижня вона звільнилася з роботи, яка їй набридла. Сказала: "Я зберігаю весь цей мотлох, і разом із ним роботу, яку тягну на собі. На мені всі їздять, а я не можу зупинитися". Потім вона посварилася зі своїм шефом, бо з’ясувалося, що він обманював її на гроші й водночас завантажував понаднормовою роботою. Окрім того, помітила, що в її оточенні є людина, яка називає себе другом, а коли потрібна допомога, — зникає.

Виходить, що викинуті старі конспекти допомогли їй повністю змінити життя. Вона наважилася відкрити власну справу та знайшла цікаве хобі, бо з’явився вільний час.

— Які є правила й техніки мінімалізму?

— По-перше, потрібно, щоб у шафі речі лежали в один шар і ряд, тобто під ними та над ними не повинно нічого бути. Так ми відразу бачитимемо речі, які є в гардеробі. Те саме стосується посуду, їжі в холодильнику, поличок. По-друге, якщо ви помітили, що не користуєтесь якимись речами, то попрощайтеся з ними, але це потрібно робити поступово.

Ще є правило "30 секунд". Якщо щось можна зробити за 30 секунд, то роби це відразу. Встигнеш помити свою тарілку після сніданку за 30 секунд? Зроби це й не чекай, поки в раковині назбирається гора немитого посуду.

— Непотрібні речі можна і продавати чи віддавати на секонд-хенд. На цьому ж можна заробити.

— Я сама не вмію продавати, а от мій чоловік має до цього хист. Чому б і ні? Одна моя знайома, якій я допомагала впорядкувати будинок, позбутися всього зайвого — продала мотлох та непотрібні речі й заробила 46 тисяч гривень. Чесно, у мене була така заздрість! Вона мала всілякі брендові сумочки, шуби, аксесуари. Це класно, коли людина вчиться й досягає в цьому успіху.

Нагадаємо, раніше Фокус розповідав, як отримувати задоволення від прибирання.