Чому українці захищають фури Ахметова

Ситуація з Ахметовим і його заблокованими фурами – це приклад того, наскільки чудернацькою є система морально-етичних координат, у якій ми з вами перебуваємо.

Нагадаю, що 15 грудня українська сторона заблокувала більше 20 фур "гуманітарної допомоги", яку фонд Ріната Ахметова відправляв з Дніпропетровська до Донецька.

Усі знають, що до сепаратистських виступів на Донбасі був причетний Ахметов. Усі бачили розслідування, які доводять, що серед проводу "ДНР" було багато і ще залишається чимало його людей.

Я як медіа-експерт впевнено можу говорити про медійну складову – канал "Україна" виправдовував і відбілював проросійські мітинги до того, як сепаратисти взяли в руки зброю, визнавав ДНРівську владу в Маріуполі тощо. Усі знають, що бандити з батальйону "Восток" охороняють об"єкти Ахметова від розграбування. І так далі.

Довести, що Ахметов причетний до сепаратизму, що він є одним із паліїв, творців біди на Донбасі – елементарно, це вже не раз доведено. Але величезні гроші та вплив, який він має на економіку та політику, забезпечують йому беззастережну індульгенцію. Таку, що ніхто особливо й не говорить про всім відомий причинно-наслідковий зв"язок. Ніхто навіть не думає в цей бік. Ахметов недоторканний, і ми з цим не сперечаємось.

І навіть навпаки. Якщо ви спробуєте підняти цю тему в фейсбуку, вам неодмінно негайно напишуть щось типу "поки провина не доведена судом", "є органи правопорядку – нехай проводять розслідування" - коротше, всі ці сучасні варіанти пропозиції звертатися зі скаргами в Організацію Об"єднаних Націй.

Тобто є багато людей, які не просто примирилися зі статус кво, а готові активно його захищати – без власної грошової зацікавленості, з якихось інших причин, можливо, в межах стокгольмського синдрому. Або ж переведуть дискусію в площину проклять на адресу влади, яка не карає Ахметова – хоча чому би владі не вибачити Ахметова, якщо його вибачила навіть найактивніша, "майданівська" частина суспільства?

І тут виникає ситуація з заблокованими фурами. І вона обговорюється взагалі без урахування того, що це – крім допомоги голодним – ще й велика піар-акція (я вже писав – щодня мінімум один, максимум чотири, в середньому два сюжети на каналі "Україна" і ще багато де) Ахметова.

І обговорюється так, ніби з Ахметовим усе ОК. Дискусія відбувається у площині "прирікати старих і немічних на голодну смерть чи ні", "годувати сепаратистів чи ні". Чи передавати сферичну у вакуумі гуманітарну допомогу на схематичну окуповану абстрактними терористами територію заради конкретної голодної бабці, з якою ми знайомі завдяки репортерам?

Ясно, що аргументи за "годувати" будуть сильніші – на їхньому боці емоційна правда, під їхнім тиском ми рано чи пізно погоджуємось, що нема різниці, хто годує голодних Донбасу, і не так страшно, якщо частина гуманітарки потрапить до сепарів, а в разі чого нас доб"ють останнім аргументом – "а скількох голодних нагодували ви?".

Але в Україні-за-яку-ми-стояли-на-Майдані розмову треба було би починати з відповідальності Ахметова.

Колонка является жанром, который призван раскрывать субъективные мнения автора, поэтому редакция не может нести ответственность за содержание материала.