Социальная "дыра", или Почему власти невыгодна перепись населения

Социальная сфера сейчас напоминает большое решето, которое пропускает через себя всех — и тех, кому действительно нужна помощь, и откровенных мошенников

Related video

У нашій країні про "діри" в бюджеті говорять з буденною легкістю. Це уже ні в кого не викликає шоку чи здивування. Проте, якщо хоч на хвилину замислитись, як саме утворюються ці "діри" і скільки через них витікає грошей платників податків, то волосся дибки стає. Адже йдеться не про сотню-другу гривень, а про мільярди, які розчиняються в бюджетних пустотах. Чому? Можна припустити, що такий штучно створений безлад є ідеальним способом для корупційних зловживань та різноманітних спекуляцій.

Показова в цьому контексті є соціальна сфера. Це свого роду апетитний шматок пирога, якого, якщо не вкусити, то хоч понадкушувати вишикувалась черга охочих.

Відсутність надійної системи обліку і контролю в сфері соціального захисту вимагає від уряду негайних і рішучих дій. Адже тягар цих витрат стає все більш відчутним для держбюджету. Особливо з урахуванням низької кваліфікації його "верстальників", які, тільки за офіційною версією, допустили пробіл у фінансуванні ЖК-субсидій на рівні 10-15 млрд грн! І найстрашніше, що таких сюрпризів у нас є чимало.

Уявімо, як нині виглядає соціальна сфера. Вона нагадує величезне сито, яке пропускає через себе усіх — і тих, кому дійсно потрібна допомога, і відвертих шахраїв. Українським чиновникам досі не вдалось налагодити надійну систему перевірок одержувачів державної соціальної допомоги. Такий стан речей потрібно якомога швидше змінювати.

Спроба Мінфіну провести верифікацію його одержувачів з тріском провалилася. Там ще у 2015 році створили спеціальний відділ, який мав здійснювати перевірку та забезпечити економію в 5 млрд грн. На ділі ж вдалося заощадити всього 102 млн грн. Цікаво, чи хтось виміряв ККД такої "активної" роботи? Хоча навіщо? У нас часто так буває — обіцяють золоті гори, а на ділі — повний провал. І що найцікавіше, винних немає. Мовляв, що ж вдієш, таке життя.

Цікаво, як здійснювати належний контроль щодо надання соціальної допомоги, коли, за офіційними заявами, ще наприкінці минулого року в Україні "була відсутня навіть централізована база паспортів". Вдумайтесь, в якій системі координат ми живемо! Це ж абсолютно абсурдна ситуація.

"Ідея створити надійну систему верифікації є позитивним сигналом. Особливо якщо в законопроекті йтиметься про створення відкритих електронних реєстрів"

За підрахунками експертів, відсутність верифікації одержувачів пенсій та соціальної допомоги призводить до мільярдних втрат для бюджету країни. І це в той період, коли у нас йде війна на сході, коли волонтери досі збирають гроші на одяг для наших хлопців на передовій! Проте така реальність, вочевидь, не дуже хвилює владу — мільярдом більше, мільярдом менше. Яка різниця. У нас же особлива країна, тут і не таке трапляється.

Наприклад, в Україні кількість ветеранів Другої світової війни з кожним роком не зменшується, а зростає! Хіба ж це не диво? При цьому, різниця між кількістю людей, які можуть претендувати на допомогу з боку держави за об'єктивними показниками (18 років на момент закінчення Другої світової війни), і кількістю ветеранів, які стоять на обліку в громадських організаціях, просто величезна.

За даними статистики, на початку 2016 року в Україні проживало трохи більше 180 тис. осіб, яким виповнилося 90 і більше років. Проте в Організації ветеранів України в цей же період на обліку перебувало понад 932 тис. людей. Це майже в 5 разів більше! Хто кого хоче обвести навколо пальця, незрозуміло. Тому в такій ситуації варто провести перепис населення. Лише тоді отримаємо точну картину і зупинимо грабіжницьку вакханалію.

Здавалось, перепис населення — звичайна європейська практика. Чому ж ось уже більше десяти років в Україні ніхто цього не робить? Влада всіляко уникає перепису, посилаючись на "дефіцит коштів". Мовляв, це коштуватиме один мільярд гривень. Дійсно, просто смертний вирок усій економіці.

Однак така сума в масштабах держави є в рази меншою порівняно з економією бюджетних коштів, яку отримаємо в результаті проведення перепису. І головне — зруйнуємо ще одну корупційну схему. Відповідно, людям можна буде істотно підняти соціальні виплати та пенсії. Невже це не аргумент?

Звісно, деякі законодавчі ініціативи в цьому напрямку все-таки з"являються. Так, Мінфін готує проект закону "Про верифікації", а Міністерство соціальної політики вже розробило законопроект про соціальні інспекції.

"Українським чиновникам досі не вдалось налагодити надійну систему перевірок одержувачів державної соціальної допомоги. Такий стан речей потрібно якомога швидше змінювати"

Якого результату досягнуть "фінансисти", поки неясно. Сама ідея створити надійну систему верифікації є позитивним сигналом. Особливо якщо в законопроекті йтиметься про створення відкритих електронних реєстрів.

А от із "соціальниками" цікавіша ситуація. Вони уже встигли накреативити сповна! Головною їхньою новацією є поява ревізорів (соціальних інспекторів), які зможуть ходити по сім'ях і перевіряти, чи дійсно ті потребують допомоги від держави. Соціальні інспектори працюватимуть в органах соціального захисту на місцях. Для цього створять окрему структуру на чолі з регіональними керівниками, яких призначатиме держсекретар Міністерства соціальної політики. Якщо Верховна Рада підтримає законопроект, то інститут соціальних інспекторів запрацює уже з наступного року і обійдеться бюджету приблизно в 50 млн грн.

Чи доцільно таке відомство створювати? Звісно, що ні. Перш за все — через різке зростання корупційних ризиків, яких буде неможливо уникнути, якщо соціальні інспектори розпочнуть роботу без попереднього створення прозорих реєстрів.

Уявімо собі картину: чиновник (з відносно низькою зарплатою) отримає можливість заходити в квартири претендентів на отримання допомоги. Тобто встановлюватиме прямий контакт і оцінюватиме рівень їхнього добробуту.

Висновок очевидний — уникнути спокуси "домовитися" буде вкрай складно. При цьому не можна виключати і того, що з'явиться новий вид чиновницького рекету, коли буде створена злочинна вертикаль для видавлювання поборів не з порушників, а із законослухняних громадян. Тому така ініціатива аж ніяк не покращить соціальний добробут українців, а навпаки — держава вкотре показово буде принижувати своїх громадян.

Відновити соціальну справедливість — це ключове завдання. Мусимо врешті-решт перекрити всю цю багаторічну шпарину для шахраїв, які незаслужено отримують соціальну допомогу. Це дозволить зекономити величезні ресурси і направити їх дійсно тим людям, які цього найбільше потребують. Для таких змін потрібно небагато — політична воля і відповідальність перед своїм народом. Можливо, тоді наша соціальна сфера не асоціюватиметься із дірявим ситом, а буде повноцінною глибокою посудиною, де концентруватимуть ресурси тільки для благих намірів.