Лівійський вузол. Хто і за що намагався вбити начальника генштабу Лівійської національної армії

Нещодавно у східній Лівії відбувся замах на вбивство одного з найвпливовіших військових у країні, начальника генштабу Лівійської Національної Армії", генерала Абдель-Раззака Ан-Надурі. Його намагалися підірвати, коли він проїжджав повз блокпост "Сі Халіфа" біля лінії розмежування між східною і західною Лівією неподалік міста Бенгазі. Цей замах став черговою ланкою у довгому ланцюжку політичних вбивств, які в геометричній прогресії зростають у Лівії.

Лише за один 2017 рік тут було скоєно понад 200 вбивств політиків, журналістів, правозахисників, польових командирів різного рівня. Занурення Лівії у вир замовних вбивств — свідчення початку процесу зачистки електорального поля країни під різних гравців перед виборами президента та парламенту. Попередньо вони мають пройти восени цього року, але існує великий ризик того, що їх вкотре перенесуть. Різні зацікавлені сторони мають свої погляди на виборчий процес і спробу об`єднати Лівію.

Одні радіють такій можливості завершити конфлікт, інші — намагаються зірвати процедуру та ще більше поглибити розкол між регіонами, затягуючи війну на роки вперед. Замах на вбивство генерала Ан-Надурі — яскравий приклад як політичної боротьби, так і спроби кинути Лівію у чергову безодню.

Генерал Абдель-Раззак Ан-Надурі — один з найвищих командирів "Лівійської Національної Армії". Це військова структура, заснована генерал-фельдмаршалом Халіфою Хафтаром як прообраз нової, відновленої армії країни. Вона складається з уцілілих частин Збройних сил і різних фракцій світського спрямування, лояльних до ідеї відновлення Лівії, якою вона була за часів Муаммара Каддафі.

На сьогодні Лівійська національна армія — найпотужніша військово-політична організація на території країни, яка має сувору ієрархію, військову дисципліну та може здійснювати широкомасштабні військові операції. Утім офіційно сили ЛНА не визнані ніким, адже вони діють на боці східного лівійського уряду, базованого у місті Тобрук.

Міжнародно визнаний уряд прем"єр-міністра Фаєза Сарраджа не визнає східно-лівійську владу та вимагає від неї підпорядкування своїй волі. На практиці ж сам уряд Сарраджа не контролює ситуацію в Лівії і навіть у столиці Тріполі.

Генерал-фельдмаршал Халіфа Хафтар — один із найвпливовіших гравців у сучасній лівійській політиці. За останні роки йому вдалося об`єднати колишніх військових у межах ЛНА та відвоювати значні території на сході та півночі Лівії, включаючи стратегічно важливі міста "нафтового півмісяця", а також головний оплот антиурядових ісламістських сил — місто Бенгазі.

Крім того, Хафтар зробив собі імідж борця з тероризмом, коли його силами було ліквідовано присутність терористів "Ісламської держави" на півночі та сході Лівії. Саме його армія штурмом взяла під контроль їхню "столицю" — місто Сірт у 2016 році. Хоча офіційно його Лівійська національна армія не визнається у світі, Хафтар має неабияку зовнішню легітимність, адже його підтримують Єгипет, Йорданія, Євросоюз, Росія і навіть США.

Це призводить до певного компромісу глобальних гравців навколо Лівії. А тому з Хафтара почали поступово робити майбутнього нового Каддафі, який зміг би "зшити" країну знову, або хоча б втримати найважливішу для усіх частину — прибережні, західні та східні території. Саме тому Халіфа Хафтар оголосив наприкінці 2017 року про свій намір балотуватися на посаду президента.

Однак усе пішло не так пару тижнів тому, коли Халіфа Хафтар був терміново госпіталізований у Франції із серцевим нападом. Він впав у кому та досі перебуває в лікарні десь на околицях Парижа. Хоча офіційні медіа, пов"язані з ним, спростовують інформацію про його поганий стан здоров`я, все свідчить про протилежне. Тимчасова (або навіть остаточна) нездатність генерала Хафтара виконувати свої обов"язки поставила на межу зриву плани багатьох зовнішніх гравців у Лівії вивести його у топ-політики країни.

Відтак йому почали шукати термінову заміну — людину, яка перебере на себе командування силами ЛНА (матиме популярність та авторитет серед військових), зможе очолити передвиборну кампанію (матиме внутрішню легітимність в очах хоча б частини населення), створити та керувати партією (мати зв`язки з іншими політичними гравцями) та зберігати комунікацію із зовнішньою аудиторією, не маючи за своєю спиною кримінального або негативного шлейфу (красива картинка та відносно незаплямована репутація). Інакше кажучи, розпочався пошук того, кого б зробити "новим Каддафі", який стане гарантом нової Лівії на найближчі роки. Власне, одним з кандидатів і став генерал Абдель-Раззак Ан-Надурі, начальник генштабу ЛНА, найближчий соратник генерала Хафтара.

Те, що Ан-Надурі намагалися вбити — красномовний натяк на те, що комусь невигідно просування ЛНА у політику. Халіфа Хафтар і його команда — очевидні фаворити багатьох потужних гравців, включаючи РФ і США, а це означає, що шансів перемогти на виборах у них вдосталь. Відповідно це непокоїть їхніх політичних опонентів, передусім ісламістів із Тріполі, яких підтримують Туреччина, Катар і Саудівська Аравія. Вони не хочуть втратити контроль над ситуацією і свої позиції у новому парламенті.

Для них заведення Хафтара у міжнародно визнані лівійські державні структури — це катастрофа, адже Хафтар автоматично стане частиною нової системи, у межах якої з ним боротися вкрай складно. Але поки він лишається формально поза законом, це зробити легше, адже по-суті він не є політиком і не представляє нікого.

Однак, за задумом ООН, перед голосуванням має відбутися референдум по новій Конституції, яка визначатиме пост-конфліктний політичний устрій країни. Про свій намір балотуватися у президенти вже заявили як мінімум Халіфа Хафтар і Сейф Аль-Іслам Каддафі — старший син колишнього лівійського лідера Муаммара Каддафі.

Очікується, що у виборах візьмуть участь ісламістські сили із заходу та, можливо, племена туарегів з південного заходу. У будь-якому випадку вибори мають стати першим кроком до об`єднання країни, мирного врегулювання конфлікту та встановлення нових правил політичної гри, навіть якщо з допомогою насилля та зброї. І Європі (через міграційну кризу), і Сполученим Штатам (через дестабілізацію Африки), і Росії (через нафту та партнерство з Єгиптом), і Китаю (через нафту) — усім потрібен новий Каддафі, авторитарний правитель, який закріпить за собою владу та знову поверне контроль над державою.

Однак інші сили намагатимуться зірвати процес виборів і відтягнути їх якомога далі, затягуючи конфлікт. Серед основних бенефіціарів продовження війни — ісламістські антиурядові угруповання, політичні сили, які не мають шансів на успіх (наприклад, Уряд національного порятунку Халіфи Аль-Гвейля у Тріполі), торговці людьми та контрабандисти (контролюють цілі міста та практично сформувалися як повноцінна мафія), терористичні організації "Аль-Каїда" та "Ісламська держава", племена туарегів і бедуїни, які не хочуть повернення часів переслідування їх з боку Каддафі.

За спинами цих сил стоятимуть ті регіональні гравці, які не зацікавлені в мирі у Лівії, принаймні зараз, коли обставини складаються не на їхню користь. Це стосується Саудівської Аравії, Катару, Туреччини, Кувейту, ОАЕ, Судану. Поки у Лівії все йде до того, що переможуть знову військові світські сили, країнам Затоки не вигідно підтримувати цей план. Утім зараз тенденція трохи інакша деякі держави поступово змінюють позицію.

На тлі нормалізації відносин із Заходом через зростання своєї геостратегічної цінності для нього Судан може підтримати США та ЄС по Лівії. Також в умовах кризи між Саудівською Аравією і Катаром зв"язки цих монархій з бойовиками у Лівії можуть послабитися, і це відіграє свою роль у деескалації конфлікту. Так само Туреччина може піти на поступки в умовах формування дедалі тіснішого союзу з Росією в енергетичній галузі. Однак поки що їм може завадити газовий конфлікт із Єгиптом у Східному Середземномор`ї.

Зрештою, замах на вбивство начальника генштабу ЛНА Абдель-Раззака Ан-Надурі — це лише один з перших тривожних дзвіночків загострення внутрішньополітичної боротьби в Лівії. У міру наближення виборів кількість політичних вбивств лише зростатиме, а країну дедалі більше розхитуватимуть для провокування нового витку насилля.