Соціально активна женщіна. Якось вона викрила політичний заколот на районі

Якоїсь миті ми почали її називати "соціально активна женщіна", раніше підбирали менш толерантні і цензурні епітети, а потім якось так сталось, що ми усвідомили себе культурними дамами і почали вживати термін "соціально активна женщіна".

Ніхто не знав як її звати. Але кожного ранку всі чули її активність:

- Мусор. Му-сор! МУСОР!!! Кругом мусор. Дєвушка! Дєвушка!!! Да я до вас женшіна в білій курточці! Ви оце бачили? Ви бачили шо творять оці люди. Вчора подозрітєльний мужчина з сьомої квартіри вийшов і кинув бичок. Представляєте? Би-чок! Взяв і кинув. А я ж усе бачу. Мусор кругом. Ви от мусор куда виносите? В контейнер за домом? Ніколи не виносьте туди мусор. Ні-ко-ли!!! Там місце погане. Коли жековці приїхали там ставить контейнер у них всі кольоса спустили. А все чого, бо в Бога не вірим, а там місце прокляте і криси як маршрутка. А ви шо на маршрутку йдете? Підтримуєте значить мєстні власті? Я ніколи не їжжу маршрутками. Я протів цієї власті. Я убіждьонний монархіст.

- Може анархіст?

- Ти диви яка умна. І мусор за дом носить, в контейнер!!! Свєта Павловна, ви бачили? Му-сор!!! І оця от дєвушка тільки шо таке мені розказала.

Одним вона писала заяви, як вона невдоволена їхньою діяльністю, іншим писала подяки про те що вона шалено вдоволена їхньою діяльністю, а під настрій і в хорошу погоду навіть могла організувати стихійний мітинг на підтримку мурах, яких ловили юннати на корм якійсь худобині. Подяки і скарги видавалися нею рандомно.

Так, наприклад, газовики в понеділок могли отримати скаргу на те що газ іде якись розбавлений, чайник закіпає довше, світить полум'я менше, і майже не гріє. Наступного дня, на стіл керівника могла впасти подяка у віршах зі словами "Дуже хороший газ, витончений аромат і прекрасне полумя".

Так по результату за місяць газовики не знали чи їм виписувати догану чи подяку. Але з огляду на реалії тодішньої країни здається виписували здебільшого догани. Бо газовики пересувались на районі як спецназівці – втискалися в стіну, спілкувалися мовою жестів і незмінно вказували на 4 поверх, де обов"язково мало бути соціально-активне обличчя однієї женщіни.

Змінювалася влада, вона йшла до рук народу і знову падала під ноги вчорашнім бандюкам. Потім народ знову бив бандюків і одбирав владу, щоб знову кинути її до ніг чергового бандюка. Змінювалося усе, окрім соціально активної женщіни.

Якось вона зустріла мене:

- Сволочі, бадяжать лікарства. Да-да! Шо ти дивишся? Беруть ото крейду, сахар - намішали і продають нам по 200 гривень.

- Ужас.

- Та да. Врач сказав, шо треба пропити успокоїтєльне. Ну я ж і пила. П"ю, п"ю, а воно не дєйствує, ну я й перестала пить. І шо? Подєйствувало. Я в понеділок побилась із дворнічкой. Спокойно так. Да. Взяла і побилась. А шо вона думала, шо її усі бояться? А я не боюсь. А потом у вівторок чуть не уволила дірєктора елєктрокантори.

Сірьожа, - закричала вона, побачивши сусіда, - Сірьожа, я до тебе обращаюсь! Ти чого тут машину завів? Га? Вона ж іспарєнія дає, ти ж нас травиш, одкатуй її на сто метрів і там заводь. Свєта, а ти шо по хліб ходила? І як там хліб, Свєта?

Ми так і називали її "соціально активна женщіна", бо ніхто не знав як її звати. Іноді її соціальна активність приносила суспільству користь, якось вона допомогла зловити крадіїв, врятувала від наглої смерті сантехніка, і викрила політичний заколот на районі. І все це було, навіть не виходячи з дому.

Ми згадували її і сміялися. А днями розказую одній з тих подруг, як нещодавно вивалилася з вікна і кричала на алкоголіків, які штурляли свою алкоголіческу жінку. А подруга каже, що вже давно так робить, і буквально сьогодні з вікна кричала "Свєта, а ти шо по хліб ходила? І як там хліб, Свєта?".

І ми сміялися, що з нас виросло нове й міцніше покоління "соціально активних женщін". Різниця лиш в тому, що в тієї жінки було тільки вікно, а в нас ще й соціальні мережі є.