Зорі прозорі вгорі. Феномен Олега Винника

2018-11-07 16:35:00

18 0
Зорі прозорі вгорі. Феномен Олега Винника

Зорі прозорі вгорі. Феномен Олега Винника

Перше знайомство…

Якщо ти ніколи не слухала Винника, то це ще не значить, що не зможеш згадати жодного рядочку з його пісні. Ця історія почалася у нас в дівчачій компанії. Все як завжди. Дівчата мене зрозуміють. Спочатку джаз, дороге вино і дієтичні закуски, а потім, наприклад, Ліля, каже: "Неси сало, а я достаю віскарь". І тут починається найцікавіше… Саме на таких посиденьках хтось раптом сказав "зорі прозорі вгорі", і все. Постало нагальне питання, хто ж такий Винник. У нас на чотирьох було шість вищих освіт і багато алкоголю, тому до обговорення постаті цього видатного чувака з білбордів ми підійшли грунтовно.

Ми таки послухали одну пісню, зробили мистецтвознавчий аналіз творчого доробку, літературний аналіз слів до кількох пісень, і коли вже дійшли до морфології, психології і діалектики, вирішили спинитися.

Але всі навкруг обожнювали Винника — "Винник повні зали", "Винник стадіон", "куплю печиво, яке тримав в руках Винник", "віддам зарплату за кришечку, під яку зазирав Винник" — оце все змушувало замислитися. Та що ж таке? Що ж це за володар сердець?

Ні, квиток на його концерт я не купила. Мені просто не вистачило квитків. Але почала прискіпливіше озиратися і вивчати його як суспільний феномен.

Цікаві досліди…

Одна із версій була про те, що Винник — це такий український замінник Стаса Михайлова (даруйте, що згадую його, але ефект народної любові тут подібний). Проте лиш дещо нагадувало у Олегові той типаж. Наш Винник не стидається співати нормальною українською мовою, і це вже плюс. Він не носить хреста на всю душу, це ще один плюс, і в нього немає тих бридких вусиків — це от прямо величезний плюс. А розстебнута до пупа сорочка, то так навіть Оззі Осборн на сцену виходив… Тоді йому, певно, хтось казав: "Та вдінься ж ти, не май на дворі".

З тих хто "усиновив" Винника, виходять найлютіші фанатки. За будь-який жарт чи не доведи господи хейт довкола Винника вони можуть перекусити горло

Версія під номером два. Стосувалася віку шанувальниць. Я от якраз із тих, хто пам’ятає Влада Сташевського і навіть Женю Бєлоусова (краще б я щось толкове запам’ятала). І от у віці мого статевого дозрівання було лиш кілька варіантів — проливати сльози і шукати вічну любов, або податися в анархісти, пацифісти, растамани і своїм видом лякати поважних пенсіонерок у під’їзду. Красивим дівчаткам було легше страждати і чекати вічне кохання, воно іноді навіть знаходилось. А я власноруч в гаражі набила на свою куртку 44 закльопки і навіть почала уловлювати мелодику в піснях Сепультури. Мені з вродою трішки не пощастило. Так от щасливий збіг — майже всі дівчатка, які тоді обирали шлях пошуків вічного кохання, знайшли себе і свою історію в піснях Олега Винника. Тоді, в ті буремні зачаткові дев’яності, їй подобалися стрункі, біляві, з проникливим поглядом і ніжними словами. Часи змінилися, та дівчинка, яка захована десь там глибоко в кожній із нас, і досі намагається розгледіти той образ із минулого. Ну або ж хоча б зрозуміти слова в піснях Сепультури.

Але і тут я не попала. Бо на концерт мучилися, але пробивалися сьогоднішні підлітки. Діти, які не те що не знають приспів пісні "дєвочка моя", вони навіть СССР розшифрувати не зможуть без "Вікіпедії". І тут вже на якісь комплекси і на реалізацію юнацьких мрій не спишеш. Одне лиш може пояснити: жіноцтво в усі віки і за всяких обставин шукають свого ліричного героя.

А ще була версія, що феномен Винника спричинений тим, що чоловіки перестали лазити у вікна до своїх дам, горлати їм серенади і називати "кицюнями". З одного боку, це й непогано. Бо рівноправ’я. Бо жінка все ж не "кицюня", а особистість. А з іншого боку, лишилося стільки жінок, яким усе це треба — любов на розрив аорти, крик під під’їздом о третій ночі: "Єслі ти нє вийдеш, я умру". І так, іноді відтягавши за день 40 ящиків по 50 кг вагою їй, себто ліричній героїні, хочеться романсу, а дома Він, питає: "Де борщ?", дивиться футбол і чухає пузце. Ну як тут на страшенний соціальний запит жінок, що прагнуть отакої любові, не народитися феномену Винника?!

Сюди ж можна вставити і версію із синочком, пояснюючи популярність серед старших жінок. Ось свій домашній паразит виріс, знайшов собі жінку, а на мамку, що годувала, вдягала, ночей недоспала, наплював. І от є Він, майже синок, і про материнство розкаже, і про любов заодно, і на душі легше. З таких, з тих хто "усиновив" Винника, виходять найлютіші фанатки. За будь-який жарт чи не доведи господи хейт довкола Винника вони можуть перекусити горло. Ці ластівочки, так жорстко вміють щебетати, що, якби не анонімність інтернету, довелося б тікати на іншу планету.

Остання версія, здається, найближча до правди. Сьогоднішнє жіноцтво надзвичайно нерозказане і промовчане. Наших буденних історій немає в кіно і в літературі. Там немає Світлани, яка працює на трьох роботах, щоб виростити сина. Там немає Олени, яка за день може перетнути пару країн за кермом. Там немає Аліни, впевненої бізнес-леді, яка сподівається знайти своє кохання. Там немає Ірини, яка в свої 40 кардинально змінює своє життя і летить на інший кінець світу вчитися. І от Олег Винник в образі давньої юнацької мрії виходить на сцену і говорить з ними їхніми ж мріями, про них самих і про їхнє життя.

Це, мабуть, не феномен, це просто прагнення любові в усього жіноцтва, а Олег просто вчасно вибрав хороший напрямок. Головне, щоб вся ця історія була про любов!