Зниклі безвісти. Чому ПАРЄ байдуже на полонених та ув"язнених українців

Якщо ми дійсно хочемо, щоби весь світ говорив про нас, давайте почнемо з того, що перестанемо самі мовчати

Фото: Минобороны
Фото: Минобороны
Related video

Нещодавно на сайті Парламентської асамблеї Ради Європи зареєстрували Проект резолюції "Гуманітарні наслідки війни в Україні".

Як з інформаційного, так і з політичного погляду, для України це важлива подія, про яку в нас чомусь ніхто не говорить, хоча в одному з важливих політичних центрів Європи обговорювали найактуальніші проблеми нашої країни.

Доповідачем виступив Егідіюс Варейкіс (Литва, Європейська народна партія (Християнські демократи).

Дивує те, що, попри всю актуальність теми, за проект резолюції проголосували лише 59 членів ПАРЄ. Загальна кількість депутатів — 318. 44 члени її підтримали, 8 членів виступили проти і 7 утрималися. Уявіть собі, що лише одна сьома всіх депутатів підтримує нас у цьому питанні! Ігнорування решти красномовно свідчить про те, наскільки європейців цікавить українське питання.

Серед тих, хто сказав "ні", — Сполучене Королівство Великої Британії, Словаччина, Німеччина, Чехія, Нідерланди, Іспанія та двоє депутатів із Норвегії.

Про що це свідчить? Багато хто може (не без іронічної посмішки) зауважити: а що ви, мовляв, хотіли? Європа стомилася від постійних проблем України… Тоді у мене виникає не менш іронічне зауваження: хто ці люди, які стомлюються обговорювати такі важливі питання та сприяти вирішенню наслідків війни?

Якщо ти позиціонуєш себе політиком, то чи маєш право стомлюватися від страждань людей — тих, долею яких так "стурбований"?

Тому я відмовляюся вірити, що Європа справді демонструє стан амнезії щодо всього того жаху, який відбувається на теренах України.

Інакше виникає ще одне питання: чи дійсно "втомлена Європа" є тим ідеалом демократії, свободи, поваги до прав людини і закону, про який ми так часто з вами говоримо?

Повертаючись до доповіді, все-таки пропоную ознайомитися з деякими, на мій погляд, дуже важливими її частинами.

Зниклі безвісти

В Україні катастрофічна ситуація з пошуком зниклих безвісти внаслідок бойових дій на Донбасі людей.

Але на законодавчому рівні це питання досі ніяк не врегульоване. Про це, зокрема, наголошують наші європейські колеги.

У відповідь на інформаційний запит пана Варейкіса, СБУ повідомила, що станом на жовтень 2017 року 404 людини вважаються зниклими безвісти (серед них 112 військовослужбовців, 11 бійців добробатів і 281 мирний житель, включаючи шість волонтерів та одного журналіста).

У той же час, згідно з даними Міжнародного комітету Червоного Хреста, в Україні з початку військових дій 645 випадків зникнення людей залишаються нерозкритими.

При цьому приблизно половина всіх зареєстрованих випадків зникнення стосується мирного населення.

Наголошується, що для запровадження в українське законодавство статусу "особа, яка зникла безвісти", а також для ефективного задоволення всіх потреб родин осіб, які зникли безвісти, необхідна відповідна нормативно-правова база.

Нагадаю, що на сьогоднішній день законопроект про правовий статус осіб, зниклих безвісти, перебуває на розгляді парламенту України. Пан Варейкіс закликав зробити все необхідне для негайного прийняття цього закону.

У полоні

У звіті зазначено, що, згідно з даними СБУ, незаконні збройні формування захопили в полон 152 людини (70 військовослужбовців, чотирьох бійців добровольчих батальйонів і 78 мирних жителів, включаючи трьох волонтерів та одного журналіста).

За повідомленнями Незалежного центру зі звільнення полонених і пошуку зниклих безвісти осіб, створеного при Службі безпеки, з початку військових дій в Україні з полону звільнили 3140 осіб — 1534 мирних жителів і 1606 військовослужбовців.

З моменту ухвалення в 2016 році резолюції Асамблеї про гуманітарну стурбованість з приводу становища осіб, захоплених в полон у ході воєнних дій в Україні, наголошується в доповіді, істотного просування у вирішенні цього питання досягнуто не було.

В ПАРЄ заявляють, що процес обміну полоненими набув політичного характеру і, по суті, залишається заблокованим на рівні робочої групи з гуманітарних питань Контактної групи з питань Донбасу.

"Міжнародні організації не мають доступу до осіб, захоплених у полон незаконними збройними формуваннями на тимчасово окупованих територіях. Особи, звільнені з полону, зокрема цивільне населення, зустрічаються з багатьма проблемами, пов'язаними з відновленням документів, а також з обмеженням доступу до юридичної, соціальної та медичної допомоги. До того ж механізм, який забезпечує державну підтримку таким людям, відсутній, оскільки досі українське законодавство не визнає за ними особливого правового статусу. Здебільшого допомогу особам, звільненим з полону, надають неурядові організації. Крім того, через брак професіоналів в Україні є серйозна проблема медичної реабілітації осіб, які постраждали від перебування в полоні", — йдеться в доповіді.

Крім того, у ній зазначено, що СБУ зібрала свідчення більше ніж 1500 військовослужбовців, яких раніше захопили в полон незаконні збройні формування.

"Половина із цих військовослужбовців повідомили про те, що їх катували та примушували до співпраці з російськими спецслужбами. 47 раніше полонених осіб подали відповідні скарги до міжнародних інституцій. Зокрема, в Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Попри численні прохання та обговорення цього питання на переговорах у Мінську, міжнародні гуманітарні організації, а також неурядові організації, що надають гуманітарну допомогу, мають украй обмежений доступ до тимчасово окупованих територій і не можуть перевірити умови утримання ув'язнених і полонених".

В українському законодавстві, як і раніше, відсутнє визначення правового статусу осіб, які перебувають у полоні

Тому, йдеться в доповіді, життєво необхідно визнати військові дії на території Донбасу "міжнародним воєнним конфліктом" і на цій підставі застосовувати у відповідних випадках норми міжнародного гуманітарного права, передбачені Женевськими конвенціями.

У в"язницях Росії

Згідно з даними міжнародної правозахисної кампанії LetMyPeopleGo, станом на листопад 2017 року російські правоохоронні органи піддали переслідуванню через "політичні мотиви" щонайменше 56 громадян України.

Їхня кількість постійно зростає, розповідають в ПАРЄ, адже проукраїнському населенню, як і раніше, загрожують утиски та переслідування.

"Процес обміну та звільнення ув'язнених набув політичного характеру, що істотно сповільнює вирішення поставлених завдань. На сьогоднішній день Тристороння контактна група в Мінську є єдиною платформою для переговорів про обмін ув'язненими. Але доля осіб, ув"язнених на території Російської Федерації і в Криму, по суті, в Мінську не обговорюється. Політична заангажованість мінського переговорного процесу перешкоджає просуванню питань, що стосуються дотримання міжнародного гуманітарного права, а також забезпечення прав ув'язнених, цивільного населення та військовослужбовців".

Варейкіс рішуче підтримує ідею, запропоновану кількома українськими неурядовими організаціями, щодо створення (на додаток до Мінської робочої групи з гуманітарних питань) нової платформи для переговорів з гуманітарних питань, пов'язаних з війною в Україні.

Отже, ми бачимо, що європейська спільнота чудово усвідомлює все те, що відбувається як на окупованій території, так і всередині України.

Зокрема, усвідомлює все те, що діється на законодавчому рівні. А точніше сказати — не діється. Звісно, ми можемо скільки завгодно звинувачувати Захід у втомі, скупості чи в тотальній зраді. Але це не змінить того факту, що українська влада зі свого боку також не виконує свою роботу.

Перш за все йдеться про зволікання із законодавчим врегулюванням статусу осіб, зниклих безвісти, та тих, що перебувають у полоні.

Якщо ми дійсно хочемо, щоби весь світ говорив про нас, давайте почнемо з того, що перестанемо самі мовчати.