40 років головній американській військовій машині – "Рембо". Україні б такий воїн зараз був у нагоді

У цьому персонажі — солдату Джоні Рембо — є якась привабливість і таємниця. У його "невразливості" та універсальності. Перший фільм про Рембо зняли за романом "Перша кров" (1972) письменника Девіда Моррелла. Рембо — ветеран в'єтнамської війни, якого намагаються, як волоцюгу, вигнати з провінційного містечка. У нього трапляється конфлікт із поліцейськими, який переросте у війну.

Головну роль зіграв Сильвестр Сталлоне. Фільм мав величезний успіх і перейшов у франшизу – серію бойовиків, які виходили протягом чотирьох десятиліть: "Рембо: Перша кров" (1982), "Рембо: Перша кров 2" (1985), "Рембо 3" (1988), "Рембо IV" (2008) та "Рембо: Остання кров" (2019). Усі вони були успішними.

Фокус розбирався, чому образ Джона Рембо настільки "невмирущий" — та тому що він приховує в собі архетипи Тарзана, Самсона та інших міфологічних героїв

Фільм "Рембо. Перша кров" сильно відрізняється від книги. Вілфред Тісл, начальник поліції містечка Медісон штату Кентукі бачить на узбіччі дороги хлопця у військовій куртці з довгим волоссям. Запитує, де той працює. Ніде. Коп відповідає, що знає таких типів і що у його місті їм не місце. Вілфред буде настільки люб'язний, що сам хлопця відвезе за межі міста, а якщо той повернеться – на нього чекатимуть неприємності.

Джон Рембо – ветеран в'єтнамської війни, "зелений берет". Він незадоволений, що це вже п'яте провінційне містечко, де його як "небажаного соціального елементу" просять зникнути. Рембо порушує умову начальника поліції – повертається. Його забирають за бродяжництво. У поліцейській дільниці конфлікт посилюється, потім Рембо втікає, вбивши пару копів, і — пішло-поїхало.

Тісл – ветеран корейської війни, Рембо – в'єтнамської: хто – кого, це дуель двох професійних воїнів. Але один знайшов себе в поліції, а інший не зумів влаштуватися в мирному житті, задовільняючись випадковими заробітками. З часом сутичка з Рембо набуває масштабів битви. Коли в цій війні вже задіяли Нацгвардію та гелікоптери, то знаходять капітана, який був командиром Рембо. У фіналі звучить знаменитий монолог зеленого берета – про посттравматичний синдром, коли й так після війни важко адаптуватися, то ще й суспільство починає звинувачувати їх – колишніх американських солдатів – у розв'язуванні війни у В'єтнамі. Начальник поліції та Рембо завдають один одному травм. Капітан у фіналі пристрелив свого небезпечного учня, та й шеф поліції не вижив.

У фільмі у містечка вигадана символічна назва Хоуп (від англ. hope — надія), Рембо сюди приїхав відвідати товариша з фронту, але той помер. Начальник поліції міста зображений хамом, поліцейські — звірами. Заступник шерифа — садист, який починає бити затриманого Рембо палицею заради задоволення. Поліцейські змушують хлопця роздягнутися, щоб знущально помити водою зі шланга, як худобу. Водночас вони бачать його шрами, розуміють, що той багато пережив. А у Рембо дежавю — йому здається, що він у полоні і його катують в'єтконгівці. Після спроби копів насильно поголити Рембо небезпечною бритвою він "втрачає самоконтроль", і рахунок жертв праведного гніву піде на десятки…

У фіналі Рембо оточують війська та гелікоптери, один з яких йому вдається збити. Появляється його вчитель – але у званні полковника. Командир проводить розмову. Звучить знаменитий монолог, як ветеранів усі "кинули на гражданці". Їх вчили лише вбивати, а не заливати бензин в авто чи працювати офіціантами. Полковник переконує Рембо здатися. Він і начальник поліції залишаються живими.

"Рембо: перша кров" — перша реакція

Сталлоне не надто сподобався і його персонаж, і фільм, актор навіть хотів викупити стрічку та знищити. Він вимагав, щоб там "його обличчя було якнайменше". І був радий, що в нього так мало тексту порівнянюючи з романом. Проте успіх фільму був нестримним: з бюджетом $15 млн касові збори становили $125 млн. Сталлоне змінив свою думку на протилежну.

Чому Сильвестру Сталлоне міг не сподобатися Рембо?

У романі два ветерани на рівних. Рембо зі своєю кровожерністю навіть менш симпатичний. А Сталлоне хоче завжди зображати позитивних персонажів, тому в сценарії з копів зробили садистів, щоб у Рембо була індульгенція на їх знищення.

Що далі, то більше Сильвестр Сталлоне перетворював зеленого берета на супермена. Про його посттравматичний синдром у другій частині франшизи вже не йшлося. Якщо формула боксерських фільмів "Роккі" була такою: добросердий веселий боєць — образливий виклик від людини-машини — перемога, то в "Рембо" ланцюжок інший: солдат-бойова машина — виклик катів-негідників — ветеран здійснює відплату. Можливо, ця формула і примітивна, але візуально Сталлоне вийшов на міфологічний рівень. Довге волосся, голий накачаний торс (і все це на тлі джунглів) робить його Рембо спадкоємцем іншого легендарного американського супергероя – Тарзана, з яким Голлівуд зняв понад 50 фільмів за романами Едгара Берроуза.

Рембо: Тарзан із гранатою

Перша з 26 книг про Тарзана вийшла 1912 року. Остання – у 1964 – вже не авторства Борроуза. Сам він надихався від Мауглі з "Книги джунглів" (1893) Кіплінга. Тільки Мауглі – вихованець вовків, а Тарзан – мавп (ім'я Тарзан перекладається як "біла шкіра").

Тарзан, вихований мавпами, інтегрується до цивілізованого людського суспільства, але періодично повертається до джунглів. У цьому персонажі втілилося схрещення двох ідей – надлюдини Ніцше і надмавпи Дарвіна, як прародички людини. Одне з відгалужень ідеї надмавпи — Кінг-Конг.

Звичайно, все це не без впливу Фрейда, популярного в США — Конг закохується в дівчину Енн, а Тарзан — в Джейн. Конг міг тільки захоплено носити свою даму на руках, а Тарзан з Джейн одружився і створив сім'ю.

А тепер – ось вам один із сюжетів роману про Тарзана: внаслідок нападу арабів та їхніх рабів-людожерів на село африканців помер вождь. Тарзан приймає на себе командування мешканцями села, що залишилися живими. Внаслідок його партизанської тактики вдається перемогти ворогів, уникнувши втрат. Нічого не нагадує? Це практично сюжет "Рембо. Перша кров – 2". Тільки місце дії не Африка, а В'єтнам, де Рембо рятує американських військовополонених, застосовуючи свої улюблені методи партизанської війни.

Так що Тарзан — прямий "родич" Рембо, звідси його небалакучість і деяка похмурість – він трохи дикун.

Навряд чи справжнім військовим зручно боротися без одягу, але не Рембо. У "Рембо 2" основна зброя супергероя у в'єтнамських джунглях — лук і стріли, як у Тарзана. Незабаром нашому "дикунові" довірять і вогнепальну зброю: у "Рембо 3" головний герой стріляє зі штурмової гвинтівки М16, потім у нього будуть важкі кулемети та гранатомети. Усі кулеметні стрічки – винятково на голе тіло.

Тому Рембо нікуди на північ не посилають – замерзне. Крім В'єтнаму він мав відрядження до Таїланду, Афганістану, Бірми, Мексики. До речі, у "Рембо 5" герой знову повертається до лука зі стрілами — "гени" Тарзана дають знати. Звичайно, оголений м'язистий торс героя викликає асоціації і з грецьким Гераклом, і зі старозавітним Самсоном — до того ж у останнього в арсеналі ще й довге волосся.

Бойова машина на ім'я Рембо

Сталлоне максимально прибрав у своєму герої реалістичні риси і сповна нагородив його міфологічними, перекроївши сценарій Джеймса Кемерона, якого після успіху Термінатора залучили до написання франшизи – він навіть зазначений серед авторів. Сильвестр Сталлоне зі сценарію "Рембо 2" прибрав лінію Кемерона з посттравматичним синдромом, а додав лук і стріли, а також боротьбу з корупцією в генералітеті США — Рембо став зовсім "хорошим". Таким, що навіть сам Рональд Рейган, тодішній президент США, похвалив виконавця головної ролі за те, що його герой – "це символ американської армії".

В афганському "Рембо 3" масштаб бойової американської машини в особі Рембо виріс до того, що він один бореться з радянськими військами, як Самсон — з усіма філістимлянами.

З огляду на те, що Україна та США є союзниками в українсько-російській війні, було б непогано уявити таку "машину" в лавах ЗСУ – особливо з його знанням диверсійних методів партизанської боротьби. Та тільки, напевно, холоднувато восени та взимку у наших широтах, доведеться на Рембо шинель одягнути.