Ювілей "Роккі". Як свою бідність і фізичні дефекти Сталлоне переплавив у культовий фільм про бокс

Прем'єра популярного спортивного фільму "Роккі" відбулася 21 листопада 1976 року в Нью-Йорку, а у широкий прокат картина вийшла 3 грудня. При бюджеті $1 млн фільм зібрав рекордні $225 млн. Було ще сім продовжень, які стабільно збирали при не надхмарно високих бюджетах по $200 млн і "нарубали" на астрономічну цифру — $1,4 млрд. Стрічка 1976 року удостоїлася "Оскара" в категоріях "Найкращий фільм", "Найкраща режисура" та "Найкращий монтаж". Сильвестр Сталлоне міг здобути премію як виконавець головної ролі та як сценарист картини — його навіть порівняли з Чарлі Чапліним. Але, як показав час, Слай тоді був ближчим до отримання заповітної статуетки, ніж потім. Номінований Сталлоне був на неї ще за сьомого "Роккі".

Боксери — про Роккі

Цикл фільмів "Роккі" зробив величезний внесок у популяризацію боксу, за що Сталлоне й ввели в 2011 році до Зали Боксерської Слави.

Казахстанський боксер Василь Жиров, ексчемпіон світу за версією IBF, розповідає: "Я прийшов у бокс після того, як побачив фільм. Я загорівся бажанням бути як Роккі. Уперше на рингу було боляче, пропускав удари, отримував синці. Але мене це не зупинило. Я вирішив, що пройду через це, це не так вже й боляче, не так прикро, це може зробити життя кращим".

Фокус розпитав трьох професійних українських боксерів про їхнє ставлення до уславленого фільму.

Владислав Сіренко, чемпіон Азії за версією WBC ABCO у надважкій вазі: "До фільму "Роккі" ставлюся позитивно, ця картина про мій улюблений вид спорту. Кожна з частин франшизи по-своєму класна. Я бачив їх ще до того, як зайнявся боксом. Але не можу сказати, що ці фільми якось мотивували мене стати боксером, проте будь-який чоловік, подивившись таку картину, надихається на подвиги. Якщо говорити про перший "Роккі", це достатньо реальна історія: чемпіон обрав у суперники середнячка. Можна навести приклад бій Ентоні Джошуа з Енді Руїсом. В Ентоні "злетів" суперник, і як заміну його команда запросила Руїса. Мексиканець вийшов і переміг, вписавши своє ім'я в історію світового боксу. Ось і в першому фільмі Роккі нехай не переміг, але показав крутий бій".

"Цей фільм надихнув мене ще зовсім у молодому віці, — розповідає Даніель Лапін, перспективний 24-річний український боксер, який виступає у напівважкій вазі (шість боїв на професійному рингу — шість перемог). — Я побачив людину, яка день у день присвячувала себе боксу, його не цікавили гроші, слава, він мав заповітну мрію — отримати пояс чемпіона світу. Його не лякали імена і титули, він погоджувався на бій з будь-яким противником, просто щоб продовжувати боксувати. У кожній ситуації він залишався людиною, не переходячи межі своїх моральних переконань. Саме це й зробило його чемпіоном.

Щодо правдоподібності, то, по-перше, це художній фільм, там грають актори, а не професійні спортсмени. По-друге, перший фільм знято у 1976 році, а стара школа боксу сильно відрізняється від того, чого навчають у наш час. На мою думку, фільм "Роккі" й уся франшиза слугували серйозним каталізатором для світової кіноіндустрії та спорту. Бокс у фільмах зацікавив глядачів, і незабаром такі фільми, як "Алі" (2001), "Крихітка на мільйон доларів" (2004) і "Воїн" (2011) були на піку популярності.

Не всі спортсмени відгукуються про "Роккі" захоплено. Ексчемпіон світу за версією WBC у напівважкій ваговій категорії Олександр Гвоздик стриманий у своїй оцінці: "Мене цей фільм не надихнув. "Роккі" — це казка. Бойові сцени у цьому фільмі навіть на той час поставлені слабенько. Але я розумію, що якщо цей фільм про бокс знімав режисер, котрий займався цим видом спорту, то картина не була б такою видовищною і яскравою. Перші три частини прогриміли на весь світ і принесли Сталлоне славу, але з точки зору боксу — це жах. Хоча сюжет і власне ідея прикольні, але все-таки це швидше соціальна драма. Додам, що в наступних частинах "Роккі" щодо техніки бою все вже було плюс-мінус нормально".

Сильвестр Сталлоне, він же Роккі Бальбоа. Добрий малий

Розбираючи феномен "Роккі", якому вдалося стати найкасовішим фільмом 1976 року, звернемо увагу на слова ексчемпіона світу, який зауважив, що в стрічці можна розділити драму та спорт.

За сюжетом 30-річний професійний боксер-невдаха італійського походження Роккі Бальбоа на прізвисько Італійський Жеребець живе у Філадельфії (Stallone з італійської — "жеребець"). Він бідний: у нього крихітна комірка з подертими шпалерами, панцирне ліжко та старий червоний абажур на стелі. Але одягається хлопець стильно: чорна шкіряна куртка, капелюх. Він постійно гуморить. Наприклад, шкодує, що його черепашки Кафф і Лінк не вміють співати та танцювати — йому не довелося б заробляти таким важким ремеслом, як бокс. Його крихітну золоту рибку звати Мобі Дік — на ім'я кита-вбивці з класичного американського роману.

Будь-який чоловік, подивившись "Роккі", надихається на подвиги

Головний герой — борець за справедливість. У першому бою Роккі боксує мляво, але коли отримує від супротивника головою в брову, одразу відправляє негідника у нокдаун. Хоча за цю він перемогу отримав лише 45 доларів.

Крім боксу, щоб звести кінці з кінцями, Роккі підробляє колектором у місцевого мафіозі-лихваря.

Особисте життя боксера теж складається не дуже вдало. Він залицяється до молодшої сестри свого друга Адріани (Талія Шайр) — тридцятирічної продавчині зоомагазину, де Роккі придбав свою живність. Адріана — очкаста, нетовариська діва, вона носить розтягнуті кофти та непоказні спідниці. Її брат Полі (Берт Янг), працівник м'ясокомбінату, всіляко заохочує залицяння Роккі, але справа просувається зі скрипом. Усі персонажі незадоволені своїм соціальним і матеріальним становищем. Залицяючись, Роккі безперервно жартує у своєму стилі, але дама не сміється. До всіх невдач Бальбоа його тренер Міккі (Берджесс Мередіт) позбавив боксера шафки в роздягальні, вважаючи його "збитим льотчиком". Такою є експозиція.

У Філадельфії має відбутися боксерський поєдинок темношкірого чемпіона світу у важкій вазі Аполло Кріда (Карл Везерс) із суперником, але останній травмується за п'ять тижнів до бою. Потенційні претенденти відмовляються від дуелі з Крідом, вважаючи, що для підготовки залишилося мало часу.

Аполло показаний спортсменом-бізнесменом, розважливим і цинічним, який тримає величезний штат помічників. Бій задуманий до 200-річного ювілею США, його відзначають у День Подяки в останній четвер листопада. З каталогу за фото Крід обирає на заміну Італійського Жеребця.

"Нехай моїм противником буде місцевий італієць, адже італієць відкрив Америку, — з іронією міркує він. — Це символічно. Я дам йому шанс, адже Америка — країна можливостей, і… укладу в третьому раунді".

Середнячку випала честь битися з чемпіоном. Сталлоне-сценарист взяв у боксера Джо Фрезера для фільму дві фішки: бити по м'ясних тушах і бігати сходами, що ведуть до Філадельфійського художнього музею, які тепер називають "сходи Роккі". А Крід, вважаючи, що на дворового хлопця не варто гаяти час, займається лише тим, що п'є каву в офісі.

Перед боєм Роккі стає на коліна в туалеті й молиться — йому вже не до сміху. Аполло приготував веселе шоу. У залі він з'явився в образі Джорджа Вашингтона, а потім обернувся Дядечком Семом, розкидаючи дріб'язок.

"Я тебе прикінчу", — злісно цідить він Роккі на рингу, той знизує плечима.

Бій — лише десятихвилинний епізод із двогодинного фільму. Але всю картину ми пам'ятаємо про це кульмінаційне випробування. Роккі загадує бажання: "Якщо з фінальним гонгом я буду на ногах, то вперше відчую, що не просто місцевий бандюган".

У першому раунді Роккі відправив Кріда на підлогу. Той швидко приходить до тями і починає в сказі бити Бальбоа. Але він стійкий олов'яний солдатик. Проте вже настільки побитий, що нічого не бачить: у нього набрякли повіки та щоки. Йому роблять звірячу процедуру — ножем надрізають гематому, щоб із неї витекла кров.

Роккі отримує болісні удари в обличчя, Аполло по корпусу. Дзвін дзвону! Судді вважали, що за очками перемагає чемпіон. Для Роккі це тріумф, нікому не відомий боксер протримався проти абсолютного чемпіона 15 раундів, хоча його обличчя — криваве місиво.

Бекграунд. Як пов'язані біографія Сталлоне й історія фільму "Роккі"

Сильвестр народився 6 липня 1946 року в італо-єврейській сім'ї в Нью-Йорку. Батько Френк Сталлоне, перукар із Сицилії, відкрив мережу салонів, завів стайню, де жорстоко поводився з кіньми, та й людей не шанував. Мати Жаклін Лейбофіш-Сталлоне — дочка адвоката, її предки — вихідці з Одеси. Займалася гирьовим спортом, рестлінгом, написала кілька книг з астрології.

Сталлоне під час пологів щипцями пошкодили лицевий нерв — ліва половина обличчя в нього не слухається. У пансіоні він бився щодня з тими, хто називав його Кривим Ротом. Почав активно займатися кінним спортом і гольфом, підкачався в спортзалі. Батьки розлучились, коли Слаю було 15.

Закінчив акторський факультет. Писав п'єси та сценарії, які не мають попиту. Виїхав із Нью-Йорка в Лос-Анджелес. З голоду знявся в порно. При всій своїй яскравій зовнішності має вкрай середні акторські дані. Усвідомивши це, почав писати сценарії під себе.

У березні 1975 року став свідком боксерського бою між Чаком Вепнером та абсолютним чемпіоном світу у важкій вазі Мохаммедом Алі. Перед боєм ставки букмекерів на користь Алі становили 40 до 1. Знаменитий промоутер Дон Кінг хотів влаштувати символічний бій між афроамериканським і білим спортсменом: десятиліттями темношкірі боксери утримували першість, а серед білої Америки постійно виникала примара "нової білої надії".

Несподівано Вепнер протримався проти іменитого суперника дев'ять раундів і потім відправив його навіть у флеш-нокдаун. Стверджували, що він випадково наступив Алі на ногу, і чемпіон опинився на підлозі. У 15-му раунді Алі почав забивати Вепнера, бій зупинили, але факт залишається фактом — Чак простояв 15 раундів проти того, кого й сьогодні називають "найбільшим боксером усіх часів і народів".

Сильвестр був настільки натхненний поєдинком, що за три дні накатав чорновий варіант сценарію. Продюсерам ідея сподобалася, але вони поставили умову: у головній ролі — зірка на кшталт Роберта Редфорда. Сталлоне наполягав на своїй персоні. Йому запропонували $70 тис., тільки б не він, — відмова. Подвоїли суму — знову "ні". Притому що Сталлоне був на мілині: він мав $100 готівки і купу боргів. Акторові навіть довелося продати улюбленого пса-бульмастифа на прізвисько Баткас, якого він потім викупить і зніме в "Роккі".

Зрештою гонорар йому заплатили невеликий, але він виторгував собі головну роль та відсотки від прибутку. І не помилився, враховуючи рекордні збори картини.

Фільму передували п'ять місяців тренувань. Власне стрічку зняли лише за 28 днів. Заощаджували на всьому — бюджет був обмежений, що не завадило Сильвестру зняти у фільмі в епізодичних ролях тата, брата та всіх своїх домашніх вихованців — сім'я для італоамериканця все!

Секрет успіху "Роккі"

У чому головна фішка картини Сильвестра Сталлоне?

Фільм про бокс виглядає як соціальна трагікомедія з докладним описом непоказного побуту головного героя. Але в його вуста Сталлоне заклав свій стендап-гумор, який підсвічує невдачі. Його герой — добрий хлопець. Коли мафіозі доручає йому зламати палець боржнику, якщо той не віддасть $200, Роккі цього не може зробити. Він надто любить людей.

Темношкірий Аполло Крід, навпаки, людина-машина, бізнесмен, цинік, раціоналіст. Він загрожує Бальбоа смертю. Та й тренер Міккі нагадує Роккі, що має смертельно небезпечного суперника. Але той… жартує. Ось, наприклад, діалог Роккі з тренером перед боєм: "Це Аполло?" — "А ти на кого чекав?" — "Я думав, він не прийде".

Телекоментатори у фільмі так характеризують бій: "Людина з підворіття проти лицаря". А більшість американців — "люди з підворіття". На трампліні американської мрії вони хочуть одразу стрибнути у багаті щасливчики. І Роккі це вдається.

Цікаво, що перед поєдинками він молиться. У "Роккі-2" навіть забігає до церкви заради благословення пастора. Він відданий своїй дівчині. Підтримує майбутнього швагра. Він новий позитивний герой правоконсервативної Америки.

Й ось весь у синцях він приніс себе в жертву бою, але встояв, а тому переможець. Звідси формула всіх фільмів "Роккі": добросердечний гуморний боєць — образливий виклик від людини-машини — перемога ціною здоров'я, але з великою грошовою премією.

Насправді Сталлоне свої риси характеру поділив між двома героями — Роккі й Аполло. Так, сам Слай — добрий малий, але свого не проґавить: згадайте, як він торгувався зі студією. Роккі він віддав найкраще, що має, враховуючи почуття гумору.

Як кажуть профі, далеко не після кожного поєдинку в боксера замість обличчя кривава маска, але в Роккі так завжди. Особливо після битви у "Роккі-4" з радянським монстром Іваном Драго (Дольф Лундгрен). У фіналі Італійський Жеребець починає свою традиційну промову зі словами подяки, зокрема, противнику.

Єхидні критики називають Роккі в такі моменти "гематомою, що говорить". Але при цьому, мабуть, все одно у фіналі плачуть сентиментальними сльозами під музичну тему Білла Конті Gonna Fly Now, яка посіла перше місце у хіт-параді Billboard. Тому що не можна не співпереживати цьому чудовому атлету, адже він бореться за добро, за всіх нас. І як би не смішно виглядало, але навіть радянські глядачі у фіналі бою Бальбоа з Драго скандували: "Роккі! Роккі!" Адже він — саме кохання. І в наступних частинах франшизи навіть потоваришує з Аполло Крідом і тренуватиме його сина.