В основі серіалу "Останні з нас" – Дракула. А гриб кордицепс, який там їсть людей, ми самі вживаємо в їжу

Третій епізод серіалу "Останні з нас", що вийшов 29 січня на HBO, виявився неоднозначним, хоч додав аудиторії каналу. Користувачі Metacritic оцінили третю серію на 5 балів із 10, хоча минулі епізоди зібрали 8,9 балів і 9 балів. Глядачам не сподобалося, що автори телепроєкту приділили багато уваги розкриттю стосунків двох персонажів, Білла та Френка, які у грі згадувалися побіжно. Багато хто вважав, що творцям серіалу потрібно концентруватися лише на історії Еллі та Джоела — чоловіка та дівчинки-підлітка, які подорожують по території США, заповненої до країв жертвами епідемії — мутованими людьми-грибами.

Загалом "Останні з нас" показав надзвичайно успішний старт. Проте, як не дивно, у центрі будь-якої історії про зомбі-апокаліпсис, і в цій, зокрема — два бестселери минулого: "Дракула" (1891) і "Я — легенда" (1954).

Творцям серіалу вдалося повністю відтворити персонажів і постапокаліптичну реальність гри, героям якої доводиться не лише добре стріляти та битися, а й вирішувати складні моральні дилеми.

За сюжетом — живе звичайна сім'я: батько Джоел (будівельник) і дочка-підліток Сара, і брат батька — Томмі. Початок, як у побутовій драмі. Дівчинка залишається сама вдома, як раптом по телевізору передають екстрені новини й картинка за вікном починає змінюватись. "Щось не те діється із сусідами", — каже спантеличено батько, прийшовши з роботи.

Схоже починалася "Війна світів" (2005) Стівена Спілберга: чоловік розлучений, двоє дітей. Він із ними вдома. І теж — надзвичайні новини по телевізору. У "Війні світів" інопланетяни-паразити нагрянули, а тут — гриби-паразити (кордицепс) — із комах на людей перекинулися. Але обстановка зрештою вийшла близькою: вибухи, потоки машин, паніка.

Історія про паразитів

Щоб зрозуміти, звідки ноги ростуть у жанру зомбі-апокаліпсис, треба згадати роман американського письменника Річарда Метісона "Я — легенда" (1954), який кілька разів був екранізований (широко відомий однойменний блокбастер 2007 року з Віллом Смітом).

Метісона, зі свого боку, надихнув "Дракула" (1891) ірландця Брема Стокера.

Як відомо, герой "Я — легенди" — людина, яка має імунітет від зарази, котра передалася від кажанів людям і зробила їх зомбі-вампірами. Ідея роману з'явилася у Метісона під час перегляду фільму жахів "Дракула": "Якщо один вампір — це страшно, як це буде побачити цілий світ вампірів?"

Метісон ще раз перечитав роман Брема Стокера і зробив перевертеня: людина з імунітетом залишилася сама, а навколо — інфіковані кажанами вампіроподібні громадяни, які замочили у фіналі цього одного — нормального. Саме так він став "легендою" у книзі — а не зробивши сироватку і ставши рятівником, як у фільмі 2007 року.

Так загалом виглядає сюжетна матрьошка міфу творів про вампірів та зомбі, у її центрі — вампір Дракула. Граф, кусаючи своїх жертв, повністю випивав із них кров — або "відсмоктував" трохи, не вбиваючи — це було справою його особистого вибору. Але саме ідея, що інфікований вампір кусає своїх жертв і далі вони самі стають вампіроподібними істотами, лягла в основу роману "Я — легенда", який породив цілий жанр.

У нових творах на цю тему два варіанти розвитку подій: або ми всі стаємо кровопивцями за образом і подобою Дракули, або насилу позбавляємося такого "подарунка" людству. У серіалі "Останні з нас" — другий.

Кордицепс сушений

Що стосується серіалу "Останні з нас", то тут роль паразита виконує не кажан або "класичний" вампір, а грибок кордицепс, який у природі проникає в організм мурашки (гусениці, жука) і змушує його змінити поведінку. Через два тижні заражена мурашка йде з колонії, закріплюється на листку, впиваючись щелепами, і далі дає себе пожирати: гриби в такий спосіб забезпечують собі живильне середовище для поширення спорів. Зовнішній вигляд гриба кордицепса страшенно-незвичайний: тонка грибна ніжка, що росте прямо з голови комахи. Тому в Китаї його називають "голова-картопля". Та й латиною схоже. Cordyceps: cord — булава, ceps — голова. У серіалі "Останні з нас" ця модель перенесена з мурашки — на людину: гриб-паразит маніпулює людською жертвою.

У звичайному житті це неможливо — гриби помирають за нормальної температури для людини. Ба більше — це люди їдять кордицепси, бо він надзвичайно корисний. Сушений кордицепс вживають як харчову добавку (50 грамів — 175 грн). Як настоянку, в пігулках або перемелений — у вигляді борошна.

У Голлівуді кордицепс давно в моді, його обожнюють акторки Гвінет Пелтроу та Анжеліка Г'юстон. Чому? Це стовідсотковий омолоджувальний та зміцнювальний засіб. Те, що нещодавно стало відомо на Заході, давно топ — у Китаї. Ці гриби у Піднебесній їли імператорські сім'ї. У китайській медицині кордицепс відомий як стимулятор і природний антибіотик, його там називали "еліксир життя" (зазирніть у мережу — знайдете довгий перелік хвороб, від яких він рятує).

Тож у реалі це людина знищує кордицепс, а не навпаки.

Але — кіно є кіно!