"Королі репу". Україна видала запальний екшн про те, як репер-початківець потрапив у банду вбивць

Про музично-кримінальну драму "Королі репу" Мирослава Латика, яка перемогла на італійському кінофестивалі фільмів для дітей і підлітків Vvfilmf (Festival Internazionale di Cinema per Ragazzi), давно говорять. 2021 року на ОМКФ вона програла стрічці "Стоп-Земля" Катерини Горностай, що не дивно: "Земля" тоді вже отримала "Кришталевого ведмедя" на Берлінале. Нарешті, "Королі" дісталися до екрана. Побувавши на брифінгу та допрем'єрному показі, Фокус ділиться своїми враженнями.

Нагадаємо, що режисер Мирослав Латик зняв атмосферний козацький трилер "Максим Оса і золото Песиголовця" (2022).

У чому головна фішка нової стрічки режисера?

Таких напівмузичних, напівкримінальних стрічок про реперів наприкінці дев'яностих і на початку нульових у Штатах було валом. Тоді у них жанр репу потрапив у мейнстрим, а багато зірок репу були безпосередньо пов'язані з криміналом: Тупак Шакур, The Notorious B.I.G., 50 Cent. Водночас у нас гримів шансон. Саме про цей час в Україні зняв фільм "Носоріг" Олег Сенцов. У Латика виникла інша ідея: зробити фільм не про кримінал, а становлення і втрачені ілюзії.

"Ми отримали від продюсера Юрія Мінзянова сценарій "Королі репу" набагато більш криміналізований, — розповів на брифінгу Латик. — Але я не хотів знімати про 1990-ті. Фільму Сенцова "Носоріг" достатньо. У нашій стрічці час набагато ближчий до сучасності. А приблизно років п'ять тому і почав прогресувати український реп".

Село і реп

Головний герой — 17-річний міцний хлопець Діма на прізвисько Казан (Михайло Дзюба), який щойно закінчив школу в рідному селі. Він зі своїм другом Женею на прізвисько Арахіс (Антон Вельбой) намагаються читати реп так, щоб це зайшло на місцевій дискотеці. Казан прагне сподобається юній продавчині сільмагу Світлані (Карина Химчук). У неї є залицяльник Кока, з яким нібито вона крутила роман. Кока — місцевий ватажок. Але дівчині подобається саме Діма. Така зав'язка картини.

Казан і Арахіс намагалися одного разу "порвати" зал, але не вийшло. Світлана підбадьорила їх культовою фразою з "Польоту над гніздом зозулі": "Зате ви спробували".

Арахіс злісно каже другові й напарнику: "Навіщо ти намагаєшся писати про кримінал? У тебе хіба є такий досвід?" Фраза запала Казану в голову.

Фатальний вчинок "правильного" Казана

Дімі, як ніде не працюючому типу (Арахіс працює на бензозаправці) хронічно не вистачає грошей. Але у нього є червоні "Жигулі" батька. Йому обіцяє підкинути роботу якийсь підозрілий Ганс. Що за робота, Діма не уточнює.

І ось тут починається кримінальна сторінка стрічки — з появою рецидивіста на прізвисько Сухий у чудовому виконанні актора Юрія Кулініча.

Кулініч буквально був засипаний нагородами за роль маніяка-військового з ОРДЛО у стрічці "Погані дороги" (2022), який тримав у заручницях українську журналістку. Він там був абсолютно за межею нормальності, але водночас абсолютно переконливий.

Мені подобається фраза Альфреда Гічкока: "Що яскравіше зло, то кращий фільм". Кулініч своєю присутністю в "Королях" дав потужний градус небезпеки цій картині. Погляд у його героя — як ніж. Коли він дає пачку грошей Дімону і той, не питаючи, "за що" бере їх — ця сцена подібна за напруженням до угоди між Фаустом і Мефістофелем. Тільки Фауст знав, на що йшов, а Казан вирішив "зіграти в незрозумілість". Це його фатальна помилка. Причому Сухий тут максимально солодко посміхається. Він як досвідчений хижак — "веде" жертву. З цього моменту Діма в "справі", якої не знає.

Причому Казан у житті — навіть надмірно "правильний". Він постійно іде на принцип. Починає, наприклад, допитуватися у Світлани на побаченні: чи була вона з Кокою? Він пафосно відкидає залицяння дівиці Арахіса, тільки тому, що та раніше переспала з другом.

Але ось тут він чомусь не поцікавився: куди і навіщо йому доведеться возити шайку Сухого? Зате він скоро отримає бажаний кримінальний досвід.

Вовк і бик

Паралельно у Казана, як у музиканта-електронщика, виходить вдалий трек. Він накладає на нього текст і — опа! — перший успіх із репом у сільському клубі. "Успішно" йде і його кримінальна "кар'єра". Але ж він "хороший", — як казала його мама.

Основний конфлікт у стрічці між Сухим і Казаном. Сухий — вовк архетипічно, Казан — бик, а точніше — бичок, зважаючи на юний вік. "Йде бичок, гойдається…" саме так доля Діми і стала висіти на волосині від падіння, як у бичка у відомому дитячому вірші Агнії Барто.

Рівень напруги у стрічці до фіналу зростає, разом із гостротою конфлікту Сухий-Казан. Діма наважиться, нарешті, на Вчинок.

Фільм безумовно вийшов вдалим. Кінцівка не така страшна, як можна вирішити з вищенаписаного. Ідіть у кіно, не бійтеся.

Мінуси: у картині чимало і "косяків".

Хто їздить на злочини на "малопомітному" червоно-білому авто?

Чому Казан не підтримує матір у її бажанні переїхати в місто, якщо він хоче робити музичну кар'єру?

Багато разів було заявлено про образ місцевої сільської повії Нінки на прізвисько Обочина, яку грає сама Ірма Вітовська ("Мої думки тихі", "Коза ностра. Мама їде") .

Хто сперечається: талановита актриса, у якої в арсеналі не одна знакова роль.

Але в "Королях репу" їй грати нічого. Автори не придумали їй нормальну історію. Точніше, спочатку розповідається про неї одне, потім інше.

Можна було посилити роль героїні Ірми її участю в житті головного героя, коли він їй проговорився: в якому злочині замішаний. Але Ніна не повідомила "куди слід". Тоді, можливо, могли нагрянути копи. Загалом, на жаль, персонаж Вітовської в картині опинився в "підвішеному стані".

Але закінчимо на позитивній ноті.

Головна заслуга режисера Мирослава Латика в тому, що він зумів зрівняти масштаби двох протилежних постатей — майже хлопчика Діми Казана і дорослого небезпечного мужика Сухого. Що стосується харизми останнього, то Латик, сміючись, розповів Фокусу, що на кастингу сам злякався "якогось небезпечного типа в коридорі" і зажадав, щоб закрили двері — про всяк випадок. Цим "небезпечним типом" виявився Юрій Кулініч, який у житті, як розповіли кіношники, "дуже добрий". Кулінічу наші окремі вітання — за яскраво зіграну негативну роль. Такого непростого і переконливого рецидивіста в кінематографі Незалежної України ще не було. Браво!