Фінмоніторинг: що знають банки та податкова про ваші перекази через термінал

Оголошена в Україні детінізація йде семимильними кроками. Окрім жорстких правил контролю за фінансовими операціями юридичних осіб, правила фінансового моніторингу поширюються і на всі операції фізичних осіб — від внесення готівки на рахунок до переказів за кордон. Також під пильним контролем — операції з готівкою, яку клієнти здійснюють у терміналах самообслуговування, встановлених у банківських відділеннях.

Відповідно до закону "Про запобігання і протидію легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню поширення зброї масового ураження", заходи фінансового моніторингу застосовуються, зокрема, в разі готівкових переказів (через термінали) у межах України без ідентифікації на суму не вищу за 5 тисяч гривень. Але що означає загадковий термін "ідентифікація", і чи банки можуть ідентифікувати того, хто поповнює через термінал карткові рахунки інших людей, але сам клієнтом цього банку не є?

Таємниця п'яти тисяч. Що дізнається про вас банківський термінал через номер телефону?

Підприємець Андрій Богун часто надсилає невеликі суми на особисті картки своїх помічників і підрядників через термінали великого банку. Сьогодні для здійснення таких операцій термінали банків вимагають ввести телефонний номер того, хто має намір перераховувати готівку. Андрій Богун ніколи не був клієнтом великого банку. Однак при вході на термінал через мобільний номер, яким він користується у своєму основному банку як фінансовий номер, система цього великого банку дозволяла йому переказувати до 5 тис. грн без обмеження кількості операцій (тобто за кілька операцій він міг переказати і 10 тисяч, і навіть 60 тисяч). Але одного разу Андрій використав під час роботи з терміналом свій новий мобільний номер, і відразу отримав обмеження на перекази — до 5 тис. грн на добу. Це наслідок того, що банк, по суті, не зміг провести ідентифікацію клієнта.

"У мене виникла підозра, що системи, які використовує банк, вивужують інформацію з різних реєстрів і баз даних, що може використовуватися для фінансового стеження", — поділився своєю теорією підприємець.

Великий брат стежить. Кому банк може передати інформацію про операції через термінали?

Після набуття чинності в 2020 році оновленого Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом", для банків у їх роботі з клієнтами основним став принцип "Знай свого клієнта". Це означає, що банк на постійній основі з урахуванням ризик-орієнтованого підходу здійснює аналіз фінансових операцій клієнтів на їхню відповідність суті, масштабу та змісту діяльності, а також наявність індикаторів підозрілості фінансових операцій. З цією метою банк проводить ідентифікацію та верифікацію і клієнтів, і джерел походження їхніх коштів.

Зазвичай для ідентифікації банк просить клієнта пройти опитування (усне у відділенні) або заповнити якийсь опитувальний лист. У такому листі, серед іншого, є такі питання, як номер паспорта, ІПН, номери мобільного, місце проживання та місце реєстрації, місце роботи, дані про реєстрацію, як ФОП або самозайнятої особи, зв'язок із публічними особами, рівень середньомісячного доходу, план середньомісячних обсягів банківських операцій та інше.

Усе це не заради цікавості, а для доброї мети — боротьби з шахраями, криміналітетом, злочинними групами, котрі працюють на терені відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом.

Як пояснює податковий консультант Київського центру підтримки та розвитку бізнесу, генеральна директорка компанії Є.С.Консалтинг Олександра Томашевська, заходи ідентифікації клієнтів запроваджено на виконання вимог законодавства про фінансовий моніторинг, щоб не залишити потенційним зловмисникам можливості анонімно переказувати гроші.

За словами Томашевської, для ідентифікації банки можуть використовувати інформацію з відкритих джерел, таких як державні реєстри та дані в пошуковій системі Google, а нормативна база, яка зобов'язує їх це робити, була затверджена Нацбанком. Зокрема йдеться про Постанову НБУ №65 "Про затвердження положення про здійснення банками фінансового моніторингу" від 19 травня 2020 року.

"Банки можуть покладатися на всю наявну інформацію з відкритих джерел, враховуючи дані бюро кредитних історій. Офіційно бази мобільних операторів фінустанови використати не можуть, але, як відбувається на практиці, ніхто не зізнається", — продовжує адвокат, старший партнер АТ "Кравець і партнери" Ростислав Кравець.

Для експерименту оглядачка Фокус спробувала отримати свою кредитну історію з одного бюро кредитних історій. Для цього була потрібна, знову ж таки, ідентифікація за допомогою телефонного номера. В отриманому досьє містилася докладна інформація про всі кредитні картки, відкриті та закриті кредити і кожен платіж за ними. Власне, цю інформацію досить вільно може отримати будь-який банк.

Також за запитом банк може отримати й іншу інформацію про свого клієнта, наприклад, дані про його місце реєстрації, підтвердження дошлюбного прізвища, державну реєстрацію шлюбу / розірвання шлюбу, реєстрацію зміни імені, дані про відсутність актового запису цивільного стану. Це все — через легальний доступ банківських установ до державних реєстрів, зокрема Державного реєстру актів громадянського стану громадян, Єдиного реєстру довіреностей, Державного реєстру прав на нерухоме майно. Така можливість для банків передбачена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування".

"Уся інформація [з прив'язкою до номера] зберігається, і за потреби або на запит уповноважених органів може бути надана. Проте в автоматичному режимі це не відбувається", — пояснює Томашевська.

Тобто, гіпотетично, якщо вищезгаданого підприємця Богуна запідозрять у будь-яких протиправних діях, держоргани можуть отримати в банку інформацію про його операції через термінали і детально вивчити. Хороша новина в тому, що якщо банківські операції конкретної людини не порушують норми законодавства, підстав для їх вивчення, швидше за все, не виникне.

Під підозрою. Як працює фінмоніторинг банку

Киянці Оксані приблизно о 22:00 потрібно було переказати суму кілька тисяч на рахунок іншого банку, дані якого їй надіслали в одному з месенджерів. Проте для підтвердження операції потрібен дзвінок до банку, де після розмови з роботом, клієнтку переадресували на менеджера банку, котрий попередив про випадки шахрайства та вимагання у соцмережах, а потім вимагав назвати особисту інформацію для ідентифікації. Тільки після цього платіж відбувся.

"У мене склалося враження, що в банку зафіксували, що номер картки було скопійовано з месенджера, і саме це викликало підозру", — каже Оксана.

Справді, банки мають право зупинити конкретну транзакцію, тимчасово обмежити платежі або навіть заблокувати операції, так і всі рахунки клієнта.

"Кожен банк, відповідно до вимог законодавства, розробляє внутрішні положення і методологію процедур грошового моніторингу. На підставі отриманих про клієнта даних банк визначає рівень ризику, який може бути прийнятним — тоді у фінустанові можуть ставити питання, але не припиняють обслуговування", — пояснює Олександр Томашевська.

За словами Ростислава Кравця, банки насамперед відстежують регулярність і суми надходжень на рахунки, звертають увагу на наявність зареєстрованої ФОП або самозайнятої особи.

"У кожного банку — своя система аналізу. Однак усі виділяють суми, що підпадають під фінмоніторинг [від 400 тис. грн] і беруть до уваги скарги про шахрайство чи заяви правоохоронних органів", — уточнює адвокат.

Якщо ризики операції виглядають неприйнятними з погляду фінмоніторингу, банк має право відмовити в обслуговуванні та закрити всі рахунки клієнта. Власне, прикладом цього можуть бути історії про підсанкційних осіб, які після накладення санкцій РНБО, якраз і були позбавлені банківського обслуговування.

Коли "закрутять гайки" та податкова отримає доступ до банківських даних про транзакції клієнтів

Олександра Томашевська попереджає: закордонна практика банківського фінмоніторингу ще жорсткіша, ніж в Україні, хоча поки що нам це й складно уявити. Тим не менш, і в Україні буде чергове "закручування гайок", а саме — запровадження непрямих методів податкового контролю, для якого Мінфін уже розробляє законодавчу базу. У зв'язку з цим виникають побоювання, що податківці отримають доступ до інформації банків про транзакції клієнтів і зіставлятимуть її з офіційними доходами. І тут можуть занепокоїтись і батьки, які регулярно отримують на свої карти внески до фонду класу, і керівники, які розсилають через термінали неофіційні винагороди працівникам підприємств.

За словами Ростислава Кравця, податківці й так мають доступ до банківської інформації, а в разі запровадження непрямих методів контролю доходів використовуватимуть цю можливість.

"За нашим прогнозом, непрямий контроль насамперед здійснюватиметься шляхом порівняння відомостей про доходи з офіційними даними реєстрів нерухомого та рухомого майна, — продовжує Олександра Томашевська. — Про інтеграцію руху за рахунками з даними податкової не йдеться, хоча російська практика саме така". Співрозмовниця Фокусу уточнює, що в Європі немає тотального контролю за рухом коштів, і є надія, що в цьому питанні Україна успадкує європейський, а не російський досвід.

Так чи інакше, детінізація гостро стоїть на порядку денному нинішнього уряду, й очікувати, що контролю за грошима громадян поменшає, точно не варто. У межах боротьби з тінню парламент уже ухвалив ключові закони — це закон про фінансовий моніторинг, про фіскалізацію, про банківський спліт, про загальний транзит щодо митниць, а також антиофшорний закон. За допомогою посилення контролю влада розраховує зменшити частку тіньового сектора. Адже, за словами голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, обсяг тіньової економіки в Україні — це половина ВВП, тобто понад 2 трлн грн.