Заплатити двічі. Як і чому українці примусово отримують нового постачальника газу

Державна компанія "Нафтогаз" активно поповнює базу своїх клієнтів — поступово на обслуговування ГК "Нафтогаз" передають домогосподарства, чий постачальник газу виявився ненадійним — не зміг виконувати покладені на нього зобов'язання. В самому "Нафтогазі" нещодавно повідомили, що оскільки більшість постачальників газу побутовим споживачам не виконують своїх функцій, з 1 травня 2022 року понад 8,8 млн українських домогосподарств уже отримували газ від "Нафтогазу".

"Саме тому рахунки за спожитий газ у попередньому періоді мають сплатити на рахунки ГК "Нафтогаз України"", — повідомили у "Нафтогазі".

Тобто з 1 травня клієнтів, наприклад, постачальника "КиївГазЕнерджі", вже більше не обслуговував вказаний газопостачальник, вони перейшли на обслуговування до нового — ГК "Нафтогаз". Щоправда, колишній постачальник не повідомив навіть у червні, що він більше не постачає газ, а кияни опинились у ситуації, коли платіж за травень пішов на рахунок "КиївГазЕнерджі", і в липні ГК "Нафтогаз" надіслав платіжку клієнтам із зазначенням боргу за травень із тією самою сумою, яка раніше пішла на рахунок "КиївГазЕнерджі". Про це Фокусу розповіла у своїй авторській колонці Вікторія Свєтлова. А далі клієнтам "газзбутів" довелося з'ясовувати, де гроші за травень, сплачені старому постачальнику, і як тепер цей платіж перенаправити нинішньому постачальнику ГК "Нафтогаз".

Як закон регулює питання зміни постачальника газу для приватних клієнтів

Порядок зміни газопостачальника регулюється Правилами постачання природного газу затвердженими Постановою НКРЕП № 2496 від 30.09.2015. "Зараз ці Правила є основним документом, який визначає як добровільний порядок переходу до іншого газопостачальника (коли особа самостійно виявила бажання зробити заміну), так і порядок переходу до "постачальника останньої надії", — зазначив адвокат ЮК "Касьяненко та партнери" Дмитро Касьяненко.

Якщо споживач сам змінює постачальника, він пише заяву новому постачальнику, і повідомляти старому про те, що споживач більше не з ним, не потрібно: про це стара компанія дізнається від нового постачальника газу.

Дмитро Касьяненко звертає увагу, що чинний постачальник не має права вимагати у споживача будь-яких компенсацій у зв'язку зі зміною, якщо це не стосується заборгованостей споживача.

Але що, якщо заміна постачальника відбувається не за бажанням споживача? І тут йдеться про те, що споживач починає отримувати послуги від "постачальника останньої надії" (ПОН).

"Йдеться про те, що споживача перевели на обслуговування до "постачальника останньої надії", функції якого виконує ГК "Нафтогаз" у зв'язку з неможливістю виконання своїх функцій попереднім постачальником природного газу", — зазначила Ірина Подрез-Ряполова, юристка, старша наукова співробітниця НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук. Вона каже, що договір постачання природного газу "постачальником останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

"Постачальник останньої надії" — компанія, яка зобов'язалася "підхопити" споживача у випадку, якщо попередній постачальник з тих чи інших причин більше не може здійснити газопостачання своїм клієнтам. У цьому випадку вважається, що договір постачання укладено, якщо ПОН опублікував на сайті договір постачання, а споживач почав споживати газ. Разом з тим "постачальник останньої надії" аж ніяк не зобов'язаний безпосередньо повідомити особу про те, що відбулася заміна. Єдина вимога таких повідомлень — обов'язкове розміщення відповідної інформації на сайті такого постачальника", — каже Дмитро Касьяненко. І додає: постачання газу таким "постачальником останньої надії" не може тривати понад 60 днів. А потім потрібно укласти догові за процедурою добровільної заміни — споживач може вільно вибирати компанію, що стане новим постачальником газу, оскільки багато клієнтів "газзбутів" перейшли до "Нафтогазу" у травні, то вже в липні їм обов'язково потрібно укласти новий договір з постійним постачальником.

До речі, на сайті ГК "Нафтогаз" є багато інформаційних повідомлень про те, споживачі яких "газзбутів" перейшли на обслуговування держкомпанії. Проблема в тому, що споживачі тієї ж таки "КиївГазЕнерджі" навряд чи починають свій день, читаючи новини на сайті "Нафтогазу", а значить, зовсім не в курсі, що їхній постачальник більше не постачає їм газ.

"Постачальник останньої надії" повинен повідомити споживача про обмежений термін постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та проінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті "постачальника останньої надії". Для побутових споживачів така інформація додатково розміщується у платіжних документах за спожитий газ", — наголосила Ірина Подрез-Ряполова.

Як перенаправити помилковий платіж за газ новому постачальнику

Отже, з травня клієнтів багатьох українських "газзбутів" обслуговує постачальник останньої надії ГК "Нафтогаз". Зокрема, йдеться про клієнтів таких компаній як "Лубнигаз-Трейдинг", "Газ Ресурс Компані", "Уманьгаз Збут", "Твій Газзбут", "Одесагаз-Постачання" та інші.

Дмитро Касьяненко каже, що теоретично постачальник газу має письмово повідомити споживача про розірвання договору за 30 днів до дати розірвання. Тобто, якщо повернутися до історії Вікторії Світлової, яка отримала від "Нафтогазу" платіжку із зазначенням у ній травневого боргу, то виходить, що вина за цей борг лежить на старому постачальнику — в цьому випадку йдеться про "КиївГазЕнерджі".

"Але в умовах війни й того, що постачальники, можливо, не очікували, що Кабмін ухвалить рішення про необхідність застосування процедури "постачальника останньої надії" з 1 травня 2022 року, всі споживачі дізналися про це, отримавши платіжки", — каже Дмитро Касьяненко.

Тобто, споживачі сплатили в червні платіжку за травень за реквізитами старого постачальника, не поінформовані про зміну постачальника. Що далі? У ГК "Нафтогаз" кажуть, щоб клієнти зверталися до попередніх постачальників. Юристи погоджуються — кажуть, що варто насамперед намагатися врегулювати повернення сплаченої старому постачальнику суми в позасудовому порядку.

Це означає, що першочерговим для споживача стає звернення до колишньої компанії із заявою.

"Повернути гроші можливо шляхом надсилання відповідної заяви, що має довільну форму (бо не існує затвердженої форми). Головним в разі звертання до попереднього постачальника із заявою про повернення коштів є вказати основні дані споживача з додаванням відповідних документів, які підтверджують здійснення оплати та які ідентифікують особистість споживача і його рахунки", — пояснила Марина Семенова, адвокатка Адвокатського Бюро "ЮФ "Семенова та Партнери".

Дмитро Касьяненко також упевнений, що необхідно повідомити колишнього постачальника про помилковий платіж і запросити повернення сплачених коштів.

"Якщо кошти сплачені на рахунок постачальника помилково, споживач може звернутися до свого попереднього постачальника з письмовою заявою на повернення помилково сплачених коштів. Заяву можна написати у довільній формі, але в ній обов'язково повинні бути зазначені ПІБ, місце проживання громадянина, суть заяви, дата та підпис. До заяви також необхідно додати копію паспорта, ідентифікаційного коду, квитанції про помилкову оплату, а також банківську довідку з реквізитами карткового рахунку, на який необхідно здійснити повернення помилкового платежу", — зазначає Дмитро Касьяненко. І додає: у разі подання споживачем заяви про повернення помилково сплачених коштів з усіма необхідними документами, постачальник зобов'язаний повернути такі кошти на рахунок споживача протягом п'яти робочих днів після отримання такої вимоги.