Занадто багато хліба. Чи зможе Україна вивезти за кордон минулорічний урожай
Фокус дізнався, як Україна експортує зернові в умовах закритого моря, що дало експортерам звільнення острова Зміїний і що буде, якщо компанії не зможуть збільшити постачання зерна за кордон.
До війни основний потік експорту зернових з України йшов через морські порти, які дозволяють щомісяця постачати за кордон 5-6 млн тонн продовольства. З початку російського вторгнення в Україну морська торгівля стоїть на паузі, проте з кожним місяцем зростає експорт зернових альтернативними шляхами.
За даними, які наводить Світлана Литвин, аналітикиня Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), у червні 2022 року з України експортували 1,4 млн тонн зернових, що на 23% перевищує аналогічний показник травня 2022 року. А станом на 17 липня експорт зернових становив 0,8 млн тонн, що на 9% більше, ніж за аналогічний період попереднього місяця.
"Зараз збільшилася кількість точок перевалки на кордоні й це позитивні, але не суттєві зміни, — коментує Андрій Бут, директор департаменту зовнішньоекономічної діяльності Групи Агротрейд. — Основна проблема полягає у роботі залізниці: вона не справляється з навантаженням, багато потягів стоять в очікуванні переходу кордону, їхня оборотність — дуже низька, іноді вагони стоять в очікуванні місяць і більше. Для розуміння, якщо раніше по Україні потяги здійснювали 2-2,5 обороти на місяць, то сьогодні ця цифра — 0,5-1 оборот".
Розблокування портів могло б суттєво допомогти агрокомпаніям під час відправлення мільйонів тонн урожаю минулого року за кордон.
Ще один струмок. Що дало експортерам визволення острова Зміїний
Ситуація з експортом дещо покращилася після того, як над островом Зміїний знову підняли жовто-блакитний прапор. Уже 9 липня в Адміністрації морських портів України оголосили, що через звільнення від російських військ острова Зміїний і скупчення великої кількості суден, що очікують проходження каналом Сулина, можна використовувати гирло Бистре.
"З військового та логістичного погляду звільнення острова Зміїний стало надзвичайно важливою подією — завдяки цьому зменшилася вразливість наших портів, а гирло Бистре суднового ходу Дунай — Чорне море стало доступним для проходу суден, що перевозять агропродукцію. Адже з початку війни в Україні працюють лише три порти — Рені, Ізмаїл та Усть-Дунайськ, та й ті не на повну потужність", — коментує Богдан Духницький, старший науковий співробітник відділу економіки аграрного виробництва та міжнародної інтеграції ННЦ "Інститут аграрної економіки".
Тобто відтепер у три вищезгадані порти через гирло Бистре зможуть заходити відносно невеликі судна та вивозити агропродукцію до румунського порту Констанца, де після перевантаження на габаритніші судна експортуватиме її далі.
За словами Світлани Литвин, відкриття для суден гирла Бистре — ще один маленький струмок для вивезення агропромислової продукції. За попередніми оцінками, цей шлях дозволить збільшити пропускну спроможність дунайських портів приблизно на 200 тис. тонн на місяць. Богдан Духницький додає, що, на думку багатьох фахівців зернової галузі, це допоможе Україні збільшити щомісячний експорт зерна максимум на 0,5-1 млн тонн.
"За умов використання дунайського гирла Бистре є проблема з дозволеним осадженням, яке має бути не більше чотирьох метрів. Через цей канал може пройти дуже невелика кількість кораблів. Тож звільнення острова Зміїний, звісно, полегшило роботу експортерам, але суттєво на проблему українського експорту не вплинуло", — додає Андрій Бут.
Тобто без розблокування інших морських портів на довоєнні обсяги експорту сподіватися не варто.
"На жаль, звільнення острова ніяк не вплинуло на експорт зерна, незважаючи на заяви влади, адже це просто ще один крок до розблокування, але його одного недостатньо для безпечної логістики по Чорному морю, — узагальнює Ігор Ясько керівний партнер ЮК Winner. — Крім загрози обстрілів з Криму та Херсона, існує проблема мінування, і тільки повернення Зміїного ніяк не допоможе у питанні розмінування акваторії біля Одеси й інших великих портів, що також негативно впливає на безпеку вантажів і людей".
Ціни чекають. Що відбувається на світових ринках із цінами на зернові
До війни Україна входила до п'ятірки найбільших світових експортерів пшениці. Вторгнення РФ і, відповідно, обмеження експортних можливостей України спровокувало стрибок світових цін на продовольство.
"Війна на нашій території безпосередньо впливає на світові ціни пшениці та кукурудзи, — каже Богдан Духницький. — У травні прогнозували зменшення врожаю пшениці в Україні в 2022 році, і ціни на неї зростали. А в червні до цього фактора додався вплив сезонного збільшення обсягів нового врожаю у країнах Північної півкулі разом зі скороченням попиту з боку імпортерів цієї культури, що спричинило деяке зниження цін".
На підтвердження своїх слів експерт посилається на індекс цін на зернові ФАО (продовольча та сільськогосподарська організація ООН), який у червні 2022 року склав 166,3 пункти, що на 4% нижче за показник травня, але майже на 28% вище червня 2021 року.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну ціни на пшеницю на світовому ринку зросли на 45%, досягнувши показника $450 за тонну, кукурудзи — на 22% до $360 за тонну. Зараз ціни знизилися, але залишаються вищими за довоєнний рівень: пшениці — на 17%, кукурудзи — на 5%", — уточнює Світлана Литвин.
За словами співрозмовниці Фокусу, до зниження цін призвели такі фактори:
- хороші врожаї в країнах Північної півкулі, особливо в Канаді;
- налагодження часткового експорту з України;
- заяви міжнародних організацій щодо можливості розблокування частини українських портів.
Світлана Литвин попереджає, що якщо Україна не зможе наростити експорт, на ринках стане відчутним дефіцит і ціни на зернові культури можуть суттєво зрости. При цьому навіть у разі розблокування одеських портів не варто розраховувати на миттєве відновлення їхньої потужності.
У світі ціни на агропродукцію зросли і це могло б зіграти на руку українським аграріям. Якби вони могли вивезти торішнє зерно
Питання про поновлення повноцінного експорту залишається відкритим. Нещодавно відбулися чотиристоронні переговори щодо відновлення експорту українського зерна через Чорне море, проте їх результати ще не затверджені офіційною угодою.
Духницький додає, що внаслідок російсько-української війни зростають ризики забезпечення продовольством окремих країн у середньо- та довгостроковій перспективі. Тому деякі країни вже вдаються до відповідних запобіжних заходів. Наприклад, експерт наводить заборону Грузією експорту пшениці та ячменю до 1 липня 2023 року.
Частково перекрити відсутність постачання з України можуть інші найбільші світові експортери зернових:
- Росія;
- країни ЄС;
- Канада;
- США;
- Бразилія;
- Австралія.
Тобто Росія — країна-агресор, яка не лише блокує експорт українського зерна, а й розкрадає чи знищує врожай, зможе скористатися вигідною кон'юнктурою. А крім того, продати вкрадене в Україні зерно. За оцінками Агроцентру KSE, орієнтовна вартість викраденого Росією українського зерна й олійних культур перевищує $600 млн.
Нижче за собівартість. Чому в Україні зернові подешевшали
Поки на світових ринках зберігається приваблива кон'юнктура, за словами Богдана Духницького, в українських портах заблоковано 22 млн тонн зерна й існує високий ризик, що в міру збирання нового врожаю виникне дефіцит потужностей для зберігання.
У такій ситуації аграрії готові збувати продукцію, незважаючи на ціни.
"Надлишкова пропозиція зерна призвела до суттєвого просідання цін на українському ринку. Практично на всі види зернових ціни знизилися вдвічі порівняно з довоєнним рівнем і продовжують знижуватися. Тобто, зернові продаються нижче за собівартість виробництва, тому що аграріям необхідні кошти для господарської діяльності", — описує ситуацію Світлана Литвин. Наприклад, один із фермерів Одеської області розповів Фокусу, що зараз намагається продати пшеницю за ціною 2 500 грн за тонну. Для порівняння, у разі продажу на експорт ціна могла б бути, як мінімум, утричі більшою.
Ігор Ясько, зазначає, що війна з РФ створила низку труднощів для аграріїв, через які тонна зернових коштує нижче за сукупні витрати на збір і доставку вантажу в порт.
Три причини, через які в Україні впали ціни на зерно
- проблеми зі збиранням урожаю;
- складності з вивезенням зерна та логістикою;
- зростання цін на пально-мастильні матеріали для техніки.
Духницький підтверджує, що внутрішні ціни на зерно в Україні у червні-липні 2022 року продовжили знижуватися до мінімальних значень — на умовах EXW, коли покупець несе всі витрати від отримання товару на складі продавця — ціни на пшеницю, кукурудзу та ячмінь перебувають у межах 4 тис. грн за тонну. Експерт не заперечує, що в разі неможливості відновлення експорту в звичайному режимі внутрішні ціни на зерно в Україні будуть під ще більшим тиском і можуть і надалі знижуватися.
В Україні ціни на зернові стрімко падають — аграріям ніде зберігати такі обсяги. Але це зовсім не означає, що в країні буде дешевий хліб
У Європі, яка залишилася одним із небагатьох доступних напрямків для українського агроекспорту, цінова кон'юнктура зараз не набагато краща.
"З початку війни Україна завезла до Європи таку кількість зерна, яку вони не встигають споживати, тому ціни в ЄС дуже впали. Для українського виробника, з урахуванням подорожчання логістики, вони стали критично низькими. Іноді доводиться продавати товар навіть нижче за собівартість", — додає Андрій Бут.
Для громадян України така ситуація означає зниження тиску на ціни на продукти харчування на внутрішньому ринку. Тим не менш, Богдан Духницький зазначає, що вартість продовольства залежатиме від багатьох факторів економічного, політичного та соціального характеру, наочним підтвердженням чого є те, що на тлі зниження закупівельних цін на зерно вартість продуктів харчування в Україні з початку російського вторгнення помітно зросла, а загалом рівень інфляції в Україні у червні сягнув 21,5% (рік до року).
Туманні перспективи. Що чекає на агросектор в умовах обмеження експорту
Якщо ситуація з експортом не зміниться, на думку Світлани Литвин, деякі виробники не проводитимуть повне збирання врожаю, який призначався для експорту, та зменшать посівні площі під урожай у наступному році.
Марія Богонос, керівниця KSE Агроцентру прогнозує, що збереження обмеження експорту до 1,5 млн тонн на місяць призведе до необхідності довгостроково зберігати 45% врожаю пшениці, 50% врожаю ячменю і 30% врожаю кукурудзи. За словами експертки, у виробників буде мало коштів для продовження виробництва у 2023 році й, у кращому разі, вони зможуть задовольнити лише невеликі потреби внутрішнього ринку.
Марія Богонос попереджає, що якщо експорт зерна не відновиться до рівня 2021 року, Україна ризикує втратити до 10% ВВП.