Росія нарощує постачання вугілля замість нафти: хто торгує з агресором
Попит на вугілля залишається досить високим ще й через те, що країни по всьому світу шукають дешевші альтернативні джерела замість дорогого газу.
Морський експорт вугілля з Росії повернувся майже до найвищого рівня за всю історію після того, як Європейський Союз послабив обмеження щодо транспортування цього товару. Про це повідомляє видання Bloomberg.
Так, у жовтні 2022 року Росія надіслала 16,6 млн тонн вугілля — трохи менше за рівень у червні, який був найвищим як мінімум від 2017 року. З того часу експорт трохи знизився відповідно до нормальної сезонної волатильності.
Хоча Європа не купує вугілля в РФ безпосередньо, європейські компанії можуть постачати його в треті країни. Тому спостерігається різкий стрибок постачання російського вугілля в країни Азії, який розпочався відразу після вторгнення РФ в Україну. Все тому, що країні-агресорові вдалося перенаправити частину свого європейського експорту.
Попит на вугілля залишається досить високим ще й через те, що країни по всьому світу шукають дешевші альтернативні джерела замість дорогого газу. За даними Bloomberg, зараз Росія найчастіше постачає своє вугілля Туреччині та Китаю.
Нагадаємо, що 5 грудня почало діяти нафтове ембарго на постачання російської нафти в Європу. Ціну на нафту з РФ обмежили близько 60 доларів за барель.
Президент України Володимир Зеленський був незадоволений такою низькою стелею ціни на нафту. Росія, за його розрахунками, зароблятиме на продажу нафти близько 100 млрд доларів за 1 рік.
Водночас у Кремлі обговорюють можливу відповідь на цінову стелю для російської нафти. Як пише російська газета "Ведомости", є три варіанти розвитку подій:
- повна заборона на продаж нафти в країни, які підтримали цінову стелю, у тому числі через посередників або їх ланцюжок,
- постачання нафтопродуктів заблокують, якщо нафту купить у РФ нейтральна країна, а кінцевим одержувачем стане член G7,
- заборона експорту за контрактами зі включенням умови стелі цін незалежно від цього, яка країна буде одержувачем ресурсу.
Третій варіант передбачає запровадження Росією індикативної ціни — максимального дисконту російської нафти Urals до еталонного сорту Brent.