Бензоколонка без нафтодоларів. Коли у Росії виникне дефіцит коштів на війну

Ще в 2015 році покійний сенатор США Джон МакКейн назвав Росію бензоколонкою, яка тільки прикидається країною. Пізніше американський політик додав, що РФ є бензоколонкою, яка керується мафією.

Схоже сьогодні у "бензоколонки" настають важкі часи, адже покупців товару поменшало, а ціни обмежили низькою стелею. Відповідно мафія, що контролює бензоколонку, поступово втрачає ресурси для своєї терористичної діяльності.

В результаті зниження цін на нафту і газ МВФ у своєму свіжому огляді регіональної економіки за квітень прогнозує різке зниження надходжень до бюджету Росії у 2023 році. Автори огляду нагадують, що з 5 грудня 2022 року набула чинності заборона Європейського Союзу на імпорт сирої нафти та обмеження цін на експорт до третіх країн на рівні $60 за барель, а з 5 лютого 2023 року почала діяти заборона на імпорт і обмеження цін на нафтопродукти.

"У поєднанні з різким зниженням цін на газ, очікуваним у цьому році, доходи [РФ] від нафти та газу впадуть набагато нижче рівня минулого року. Це означає, що владі доведеться або різко скоротити фіскальні витрати, або знайти способи фінансування значно більшого дефіциту", — коментують у фонді.

Як зазначає Олександр Мартиненко, голова департаменту корпоративного аналізу групи ICU, доходи РФ від експорту і податків різко падають, а в результаті введення у лютому санкцій з відповідними ціновими стелями для російських нафтопродуктів втрати для російської економіки будуть зростати.

А на думку Віталія Шапрана, ексчлена Ради НБУ, закручування санкційних гайок, та виокремлення російської нафти від світового ринку призведе до значного пригнічення ділової активності в РФ та зростанню дефіциту бюджету.

"З тих часів, коли покійний сенатор МакКейн називав економіку РФ бензоколонкою, нічого не змінилось, а санкції тільки погіршили залежність росіян від цін на енергоресурси. Економіка одного продукту, навіть такого ліквідного, як нафта, може існувати тільки до моменту кризи на профільному ринку й цю тезу на практиці довів СРСР у 1990 році", — пояснює Шапран.

Нагадаємо, однією з головних передумов розвалу Радянського Союзу став тривалий період низьких цін на енергоносії, який розпочався з 1985 року. Через це радянська економіка була змушена витрачати більше, ніж заробляє й врешті решт зазнала краху. Проте агонія радянської імперії тривала близько п’яти років.

Непотрібні ресурси. Де Росія шукає ринки збуту для нафти, газу та нафтопродуктів

Санкції Заходу звузили й ускладнили, але не зупинили експорт енергоносіїв з Росії.

"Кривава російська нафта нікому не потрібна крім КНР та Індії. Але вони будуть переслідувати свої економічні інтереси, які полягають у максимізації дисконту. Всі інші друзі Росії або мають свою нафту і газ, або неплатоспроможні як Куба чи Білорусь", — розповідає Віталій Шапран.

Проте, як зауважує Шапран, росіяни мають обмеженні можливості для транспортування нафти та інших енергоресурсів до КНР та Індії суходолом, а шлях їх танкерів, які раніше возили нафту в ЄС, збільшився в 3-5 разів, що призвело до дефіциту транспортних потужностей і підвищення цін на фрахт.

Олександр Мартиненко підтверджує, що головними альтернативними ринками збуту для російської сирої нафти є Індія, Китай і Туреччина, завдяки яким обсяги експорту цього продукту з РФ зазнали не таких суттєвих втрат під час війни проти України, як мало би бути: обсяг експорту нафти морем за перший квартал 2023 року зменшився лише на 12% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

"Обсяги експорту російських нафтопродуктів поки майже не змінилися, адже санкції проти них були запроваджені тільки у лютому 2023 року, — продовжує Олександр Мартиненко. — Але у випадку з нафтопродуктами Росії буде набагато складніше знайти альтернативні ринки хіба що за наявності великих знижок, що вже можна спостерігати на прикладі додаткових постачань до Туреччини і навіть до Бразилії і країн Перської затоки".

Понад тим, як пише видання Bloomberg, завдяки Індії дизельне пальне, вироблене з російської нафти, продовжує потрапляти навіть у Європу. В публікації Bloomberg стверджують, що у квітні до Індії надходило понад 2 млн барелів на день російської сирої нафти — майже 44% від загального імпорту нафти до цієї країни. Оскільки така кількість нафти для внутрішнього ринку Індії не потрібна, її переробляють й експортують. Завдяки цьому обсяг імпорту нафтопродуктів з Індії в Європу вже перевищує 360 тис. барелів на день, що трохи випереджає показники Саудівської Аравії. Оскільки РФ продає Індії нафту зі знижками, на її переробці індійські НПЗ отримують велику маржу.

Тим часом, втрати РФ від експорту газу виявилися значно більшими. Як зауважує Олександр Мартиненко, експортні обсяги Газпрому за межі блоку СНД впали у 2022 році на 46% і цього року можуть впасти ще наполовину.

"Щоби переспрямувати постачання природного газу з європейського ринку на азіатський, Росії можуть знадобитися десятиріччя і десятки мільярдів доларів інвестицій, адже для цього потрібно буде збудувати додаткові трубопроводи і термінали зі скраплення газу, — пояснює Фокусу Мартиненко. — Втім час і інвестиційні кошти – не єдина проблема: адже щоби гарантувати попит на нові обсяги газу потрібно укласти угоди з перспективними покупцями, а, наприклад, Китай наразі не поспішає укладати угоду про будівництво газопроводу "Сила Сибіру-2".

Хто менше. Скільки коштує російська нафта й коли її видобуток стане нерентабельним

Якщо влітку 2022 року Росія продавала свою нафту навіть вище $80 за барель, то в 2023 році для країни-бензоколонки, схоже, настають голодні часи.

"Дисконт між марками нафти BRENT та URALS [з Росії] почав зростати, а тому план по доходам російського бюджету зараз під загрозою. Центробанк РФ прогнозує ціну на нафту на рівні $55 за барель у 2023 році, але я думаю, що закручування санкційних гайок цілком може призвести до падіння URALS до $40-45", — прогнозує розвиток подій Віталій Шапран.

Проте, на думку Шапрана було б помилково вважати, що для нафти або газу існує певна ціна після якої весь видобуток в РФ стане збитковим, адже нафта зі старих свердловин має нижчу собівартість, тоді як в нових проєктах витрати на видобуток як правило більші. Тобто, наприклад, за словами Шапрана при ціні $50 за барель збитковим стає 5% обсягів видобутку, при $45 — 15%, $40 — 45% і т.д.

"Оскільки у РФ відсутні сховища для зберігання енергоносіїв, запас міцності галузі сягає 30-40 діб після чого видобуту нафту не буде де зберігати. Тож супротив PriceCap з боку Росії має короткостроковий характер", — попереджає Шапран. Тобто, з низькими цінами бензоколонці доведеться змиритися.

"За деякими свідченнями учасників галузі, російські нафтовидобувні компанії зараз усіма силами намагаються втримати обсяги виробництва, для чого готові йти на значні поступки іноземним покупцям, — продовжує Олександр Мартиненко. — В умовах накладених санкцій російські компанії також стали активно залучати у ланцюги постачань торгових, страхових і транспортних посередників, яких вони самі засновують в іноземних юрисдикціях і на рахунках яких осідає значна частка валютного виторгу".

Співрозмовник Фокусу додає, що середні витрати на добутий барель російських діючих родовищ становлять приблизно $30, а перспективних нафтодобувних потужностей – трохи вище за $50.

"За середньої ціни експортної марки нафти Urals $50 за минулий квартал нафтовидобуток діючих проєктів залишається рентабельними. Водночас, у російському бюджеті на 2023 рік для досягнення відносно безболісних рівнів дефіциту закладена експортна ціна нафти у $70 за барель", — підсумовує Мартиненко.

Епоха проїдання. Коли у агресора виникне дефіцит коштів на війну

Логічно, що оскудіння потоку нафтодоларів мало б призвести до деградації російської економіки, як це свого часу було з Радянським Союзом.

"Зниження доходів вже призводить до конфлікту між елітами. Менеджмент держкомпаній, таких як Газпром, Роснафта або ВТБ, відчуває погіршення ситуації через зменшення грошових потоків, які вони розкрадали. Тому маємо надію, що не тільки зниження надходжень до федерального бюджету, але й блокування резервів в держкомпаніях призведе до помітного недовиконання плану фінансування злочинної війни", — висловлює сподівання Віталій Шапран.

Співрозмовник Фокусу додає, що навіть попри те, що технічно Путін має великі резерви, їх суттєва частина заблокована або розкрадена, й тому вже у другій половині 2023 року в Росії все піде не по плану не тільки у військовій сфері, а й у соціальному секторі. На думку Шапрана такі тренди вкрай небезпечні для Крайньої півночі РФ, де у разі відсутності підвозу необхідних продуктів і палива протягом навігації може статися гуманітарна катастрофа.

Проте оцінки МВФ поки виглядають доволі оптимістичними для Росії. "Після різкого падіння у другому кварталі минулого року економіка [РФ] значно відновилася в третьому та четвертому кварталах, обмеживши падіння виробництва у 2022 році до -2,1%. Імпульс з другої половини минулого року переноситься на цей рік і прогнозується зростання на 0,7%", — зазначають в огляді МВФ. Автори публікації додають, що у другій половині 2022 року зростання ВВП Росії забезпечило різке збільшення державних витрат, зокрема пов’язаних з обороною.

Подібні оцінки фонду викликали критику деяких ЗМІ. Зокрема, в нещодавній статті видання Time нагадують, що Росія не має доступу до міжнародних ринків, щоб запозичувати кошти для бюджету, а спалює резервні фонди та запаси компаній, щоб фінансувати війну.

"Канібалізм продуктивної економіки для фінансування війни не є розумним управлінням економікою, яке варто зазначати. Путін підкидає [у вогонь] меблі з вітальні, щоб у будинку було тепло. Путін виживає лише за рахунок брехні та канібалізації", — зазначають в публікації. Питання в тому, наскільки ще у Росії вистачить майна і ресурсів для підтримки вогню в цьому умовному багатті.