"Ваш рахунок закривається". Чому банк може розірвати договір з клієнтом та чи поверне кошти

Наприкінці червня клієнти ПриватБанку почали отримувати повідомлення про внесення змін до чинних договорів. Зокрема йдеться про те, що банк вніс зміни до Умов та Правил надання банківських послуг у частині "Розірвання договору та закриття рахунків". Тепер, якщо клієнт отримав відмову у продовженні ділових відносин, банк автоматично спише з рахунку суму його заборгованості за кредитом (звісно, якщо у клієнта був непогашений кредит). Проте це стосується не всіх клієнтів, з якими банк вирішить розірвати договір, а лише тих, з ким відносини завершені через недотримання чинного законодавства щодо незаконного використання та отримання коштів. Фокус дослідив, коли банки можуть ініціювати припинення ділових відносин з клієнтом і що відбувається з коштами на рахунках таких клієнтів.

Багато підстав: якими є головні причини для банку попрощатися з клієнтом-фізособою

Сьогодні питання розірвання банківських договорів регулюють кілька основних законів. Як повідомив Фокусу юрист ЮФ GRACERS Сергій Савинський, підстави для розірвання ділових відносин і право банку розірвати договір з клієнтом передбачено Цивільним кодексом України, а також низкою інших документів, зокрема законом "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Податковим кодексом України, законом "Про банки і банківську діяльність", нормативами НБУ та правилами самих банків.

Наталія Бута, головний бухгалтер юридичної компанії GLS, каже, що на підставі ст. 1075 ЦКУ банк може закрити рахунок клієнта у разі:

• відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку;
• наявності підстав, передбачених Законом "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" №361-IX від 06.12.2019;
• наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України.

"Таким чином, регулюють питання розірвання банківських договорів: ЦКУ, ПКУ та Закон України про фінмоніторинг №361-IX від 06.12.2019", — повідомила Наталія Бута.

У банках пояснюють: стандартні договори всіх банків містять пункти щодо можливості розірвання договору за ініціативою фінансової установи.

"Адже відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" банки зобов'язані проводити на постійній основі моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (зокрема, в разі необхідності, про джерело коштів, пов’язаних з фінансовими операціями)", — каже Дмитро Замотаєв, директор департаменту роздрібного бізнесу Глобус Банку.

Найчастіше банки ідуть на розірвання співпраці тоді, коли клієнт тривалий час не користується послугами – немає ані руху коштів по його рахунку, ані самих коштів (залишку). "Цивільним кодексом передбачено, якщо відсутні операції протягом трьох років та нуль на рахунку, банк може відмовитися від відносин з клієнтом. Також банк може піти на розірвання договору через порушення, що вказані в законі "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів…", там великий перелік – це ризиковані операції, операції з контрагентами з Росії чи Білорусі і інші. Також є підстави, коли сума на рахунку менша від мінімальної, передбаченої договором банківського рахунку. Другий момент – якщо відсутні операції протягом року, якщо інше не встановлено договором. Ключові випадки – це відсутність коштів на рахунку або відсутність банківських операцій протягом тривалого часу", — розповів Сергій Савинський.

Дмитро Замотаєв пояснив: банк, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, зобов’язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин або відмовити клієнту у відкритті рахунка чи обслуговуванні у таких випадках:

1. якщо при здійсненні ідентифікації та/або верифікації клієнта не можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників, якщо у банку виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
2. якщо клієнт не надав всіх необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей або банком встановлено клієнту неприйнятно високого ризику;
3. у разі подання клієнтом чи його представником недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб’єкта первинного фінансового моніторингу;
4. якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Тобто, порушення норм законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів – дуже важлива підстава, аби банк вирішив припинити ділові відносини з клієнтом та розірвав договір.

Треба попереджати? Як банк інформує клієнта про розірвання договору

Наталія Бута каже, що деталі, яким чином банк проводить процедуру розірвання ділових відносин, мають вказуватися у договорі банківського обслуговування – тобто, договорі, який підписує клієнт перед відкриттям рахунку в банку.

"Процедура розірвання договору за ініціативою банку визначається кожним банком самостійно та має бути доведена до відома клієнта, як частина договору. Як правило, банк в письмовому вигляді повідомляє клієнта про наявні підстави розірвання договору та визначає кінцевий термін, протягом якого клієнт або має виправити наявні зауваження, або договір буде розірвано", — каже Дмитро Замотаєв. Звісно, експерт каже про наявні зауваження, які мають місце, коли клієнт своїми операціями викликав прискіпливу увагу банківського фінмоніторингу.

"Особа, уклавши договір, має ознайомитися з деталями договору, де йдеться про підстави розірвання договору банком. Часто маємо ситуації – розірвали договір, клієнта не попередили – не надіслали імейл чи лист. Але ж у договорі визначено, коли банк може розірвати договір. Особа, яка вчиняє певні дії, що можуть призвести до розірвання відносин, має усвідомлювати, які саме порушення можуть до цього привести", — каже Сергій Савинський.

Фокус дослідив умови договору банківського рахунку одного з великих українських банків. І там віднайшов пункт 8 "Порядок зміни та розірвання Договору". Зокрема йдеться про те, що "банк може розірвати цей договір в односторонньому порядку та закрити рахунок, якщо операції за рахунком не здійснюватимуться протягом трьох років підряд і на рахунку не буде залишку коштів, або виникнуть підстави для відмови від підтримання з клієнтом ділових відносин, зокрема у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику, чи ненадання клієнтом необхідних для його вивчення документів чи інформації (відомостей), а також в інших випадках, встановлених положеннями чинного законодавства України".

Також в тексті договору банк обіцяє повідомити клієнта про розірвання договору не пізніше ніж за 45 календарних днів до дати його розірвання із зазначенням у повідомленні причин, що надають йому право на таке одностороннє розірвання цього договору, та дати його розірвання. Отже, деталі, коли саме банк має повідомити про рішення розірвати відносини з клієнтом, мають бути у договорі. Проте, як з’ясував Фокус, термін відрізняється: деякі банки в договорі вказують на повідомлення клієнта за 45 днів до розірвання договору, а деякі – за 30 днів.

Повідомлення може бути надіслане клієнту через поштового оператора, через електронну пошту або через смс-повідомлення. Причому, у договорі банк може вказати і підстави, коли таке інформування про розірвання договору не здійснюватиметься. "У разі розірвання договору та закриття рахунку з підстав відсутності операцій протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку повідомлення клієнта про розірвання договору не здійснюється", — йдеться в умовах договору банківського обслуговування фізичних осіб одного з великих українських банків.

Гроші, кредити, депозити: що відбувається з коштами у разі розірвання ділових відносин з банком

За словами Наталії Бути, після ухвалення банком рішення про розірвання ділових відносин залишок грошових коштів на рахунку клієнта в будь-якому разі повертається клієнту. Це може бути зроблено у готівковій формі через касу банку або ж безготівковій – через переказ залишку на рахунок, номер якого клієнт надасть банку.

Щодо кредиту, то Наталія Бута вважає, що банк має право списати суму заборгованості. "Банк має право списувати кошти з рахунку для погашення кредиту, але якщо клієнт дав на це згоду і це передбачено умовами договору", — каже Наталія Бута.

Дмитро Замотаєв пояснює: кожен банк самостійно визначає процедуру повернення коштів з рахунків клієнта, які було закрито за ініціативою банку. "В більшості випадків кошти повертаються через касу банку або перерахуванням за наданими реквізитами. В той же час, якщо клієнт має кредитну заборгованість перед банком, то банк може перерахувати кошти на рахунок погашення кредитної заборгованості, але це має бути прописано у відповідних договорах з клієнтами", — повідомив Дмитро Замотаєв.

Проте, врешті, як і коли повертатимуть кошти з рахунків клієнта, з яким банк розірвав договір, залежить ще й від підстав, відповідно до яких банк вирішив попрощатися з клієнтом. Адже в разі порушення закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів…" банк зобов’язаний заблокувати кошти клієнта. "Якщо договір розривається через підозру у відмиванні коштів, можуть кошти блокуватися на рахунку, поки не буде відповідного рішення суду. Ті кошти можуть бути, як речовий доказ", — каже Сергій Савинський.

У банківському договорі, текст якого вивчив Фокус, теж йдеться про таку ситуацію. А саме – що банк зобов’язаний заморозити без попереднього повідомлення клієнта активи, пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.