Доходи українців восени 2023 року: чому отримують менше, ніж потрібно для нормального життя

У 2023 році зарплати в Україні потроху рухаються вгору, але й видатки українців через інфляцію та інші чинники збільшуються. Наразі для нормального життя українцям в середньому потрібно 12 750 грн на місяць на одну особу. Про це йдеться у Соціологічному моніторингу "Українське суспільство", проведеним Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Інституту соціології НАН України.

Відповідаючи на питання, наскільки теперішні доходи близькі до вказаної ними суми, 43,5% респондентів зазначили, що вони значно нижчі, 25,8% — дещо нижчі. Кожен четвертий-п’ятий (21,9%) вказав, що заробляє приблизно стільки, скільки треба, а 8,9% — серед щасливчиків, доходи яких вищі за зазначені суми.

Фокус дізнався, що зараз відбувається на ринку праці, кому пропонують найвищі зарплати, чому для айтівців настали складні часи та що очікує на український ринок праці.

Гроші українців: зарплати ростуть, проте доходи не дуже

За даними кадрового порталу work.ua, в останній місяць літа середня зарплата в Україні зросла до 17,5 тис. грн. А згідно з даними порталу robota.ua, середня зарплата за вакансіями за останні три місяці склала 15,3 тис. грн, за резюме — 15 тис. грн. Здавалося б, суми значно вищі за ті, що назвали респонденти дослідження КМІС, розмірковуючи про "нормальне життя", але не все так просто.

Як українці оцінюють потреби родини у грошах

По-перше, це саме зарплата, а не дохід на одну особу. Але в більшості родин ще є діти, пенсіонери, безробітні, тож, якщо розділити зарплати людей, які працюють, на всіх, то дохід буде значно меншим.

По-друге, середня зарплата — як середня температура у лікарні: десь густо, а десь і пусто. За даними work.ua, найбільше у серпні зарплата зросла у Київській, Львівській та Одеській областях. Якщо говорити про категорії, то це, насамперед, "Топменеджмент, керівництво вищої ланки", "Нерухомість", "Транспорт, автобізнес", "ЗМІ, видавництво, поліграфія", "Юриспруденція".

Чи заробляють українці достатньо грошей для забезпечення себе та родини

Стабільно серед найоплачуваніших посад знаходяться айтівці (зарплата залежно від напрямку складає від 27,2 до 80 тис. грн), водії-міжнародники (42,5 тис. грн), рієлтори (35 тис. грн), а також автоелектрики, автомеханіки, бурильники, головні інженери (30 тис. грн). Натомість серед найменш оплачуваних посад із зарплатою від 6,7 тис. грн до 11 тис. грн опинилися консьєрж, санітар, прибиральник, посудомийник, асистент ветеринарного лікаря, працівник лінії роздачі.

Лідери та аутсайдери: як відбувається відновлення ринку праці

Цього року український ринок праці розпочав новий етап відновлення, не дочекавшись осені. Вже в серпні було встановлено рекорди за кількістю вакансій та розміром зарплат. Наведемо трохи статистики. За даними work.ua, у серпні роботодавці опублікували більш ніж 100 тис. вакансій.

П’ятірка областей за кількістю запропонованої роботи залишається незмінною:

1. Київська (33 283 вакансій).
2. Дніпропетровська (9 831).
3. Львівська (9 705).
4. Одеська (6 927).
5. Харківська (3 732).

До того ж, Київська область опинилася серед лідерів приросту (+11% до липня) разом із Хмельницькою (+12%), Рівненською (+16%), Житомирською (+27%) та Чернігівською (+29%).

Роботою українців зараз насамперед забезпечують такі сектори:

1. "Сфера обслуговування" (19 449 вакансій).
2. "Робочі спеціальності, виробництво" (18 853).
3. "Продаж, закупівля" (13 449).
4. "Роздрібна торгівля" (12 497).
5. "Готельно-ресторанний бізнес, туризм" (10 861).
6. "Логістика, склад, ЗЕД" (10 179).

Чимало пропозицій у серпні було пов’язано з початком нового навчального року: роботодавці шукали вчителів математики та іноземних мов, вчителів початкових класів, корекційних педагогів та вихователів. В абсолютних цифрах найзатребуванішими фахівцями виявилися продавці-консультанти (8 591), менеджери з продажу (6 608), водії (3 504), кухарі (3 447) та бухгалтери (3 334).

Широкий вибір вакансій дає змогу шукачам вибирати та встановлювати свої умови на ринку праці. Зі свого боку, рекрутерам доводиться докладати зусиль, щоб залучити найкращих кандидатів. Тож, роботодавці реагують на це збільшенням пропозицій для шукачів без досвіду, ветеранів, людей з інвалідністю, студентів, пенсіонерів. Крім того, компанії намагаються надати ще дещо робітникам, окрім, власне, стабільного доходу. За даними robota.ua, крім зарплати, компанії пропонують співробітникам бонуси та премії (23%), безкоштовне навчання (16%), регулярний перегляд зарплат (11%), корпоративні заходи (11%), знижки співробітникам (11%) та офіси з генератором (6%).

Цікавий момент: загальна тенденція "боротьби за працівників" не торкнулася айтівців. На посаду програміста Java та Javascript, Python-програміста, тестувальника, UI/UX-дизайнера та Front-end-розробника конкуренція претендентів у десятки разів перевищує середні показники ринку.

Це досить дивно, особливо якщо згадати, що ІТ-сфера була єдиною галуззю, що росла протягом 2022-го. Проте експерти пояснюють: у 2022-му айтівці допрацьовували за контрактами, укладеними до повномасштабної війни. Але сьогодні іноземні клієнти не поспішають укладати нові контракти через цілу низку причин: глобальна рецесія (у минулому році багато міжнародних компаній скоротили десятки тисяч співробітників, тож загальна тенденція вказує на зменшення ринку праці), ризик блекаутів, труднощі з бронюванням співробітників, відсутність реального механізму навіть короткострокових відряджень за кордон.

Ці фактори перешкоджають сфері IT працювати на довоєнному рівні. Що означає доволі велику кількість "вільних" айтівців, які шукають стабільний заробіток всередині України.

Тенденції нового ринку праці України: хочуть бути ФОПами та працювати вдома

Директор консалтингової компанії "Михайлов та партнери" Віталій Михайлов каже, що 100 тисяч вакансій на провідних кадрових порталах — це дуже великі цифри. Для порівняння: у розпал коронавірусу їх було лише 35 тисяч, а у березні 2022-го — взагалі приблизно 6 тисяч.

"100 тисяч — це довоєнний рівень. А якщо врахувати тимчасово окуповані території, які не беруть участь у статистиці, та релокований в інші країни бізнес, стає зрозуміло, що довоєнні 100 тисяч та теперішні — це різні речі. Зараз кадровий голод сильніший", — зазначив Михайлов у коментарі Фокусу.

Проте майже кожен, хто сьогодні шукає роботу, на собі відчуває неприємний парадокс: вакансій багато, але влаштуватися на роботу досить важко. Попит та пропозиція, на жаль, не збігаються.

"Така розбіжність завжди була — і до війни хорошу роботу треба було шукати не один місяць. Зараз такі перекоси стали ще більшими, й особливо це стосується кваліфікованих вузьких фахівців, білих комірців. По-перше, це пов’язано з війною: жінки поїхали за кордон, чоловіки пішли на фронт. Ринок потенційних претендентів на вакансії знизився на мільйони, до того ж, відбувається перерозподіл робочої сили. Тож роботодавцю та робітнику знайти одне одного все складніше. По-друге, впливають світові тенденції, пов’язані з автоматизацією та роботизацією. Бізнес переходить в онлайн, все рухається у "безконтактному" напрямку, замість операторів і фахівців вже багато де працюють чат-боти. З робітничими спеціальностями все простіше. В Україні попит на робітників, які можуть будувати та відновлювати, тільки росте, і таку роботу знайти значно легше", — каже Віталій Михайлов.

Якщо казати про основні тенденції на українському ринку праці, то, за думкою генерального директора ESCADRA Recruitment Agency Ltd Юрія Гороховського, наразі їх декілька.

"Почнемо з того, що сьогодні кандидати, які мають роботу, не хочуть розглядати нові пропозиції, намагаючись досягти стабільності хоча б у цьому. Спостерігається повна неготовність до релокації у межах України — про переїзд в інше місто на більшу зарплату переважна більшість не хоче навіть чути. Це не кажучи про те, що зараз найкращою роботою всюди, де це тільки можливо, вважається дистанційна. Українці настільки звикли до віддаленої роботи, що повний день в офісі сприймається, як якась "небесна кара". З "воєнних" тенденцій є така: якщо раніше робота в штаті та біла зарплата були перевагами, то зараз чоловіки не хочуть ані того, ані іншого. Всі намагаються бути ФОПами — щоб військкомат не знайшов. Тож, якщо почуєте чергові новини про рекордне зростання кількості ФОПів в Україні, майте на увазі, що відкриттів нових бізнесів це, скоріш за все, не стосується", — розповів Фокусу Гороховський.

Прогнози на майбутнє: зарплати зростатимуть, але потрібна "програма повернення"

За даними опитування, проведеного Європейською Бізнес Асоціацією (ЄБА), у 2024 році переважна більшість українських компаній (87%) підвищить заробітну плату своїм співробітникам. З них майже половина (46%) планує підвищення до 10%, а 41% — від 10% до 20%. Лише кожна сота компанія скорочуватиме рівень заробітної плати, 12% планують залишити зарплати співробітників без змін.

Порівняно з минулим роком зросла кількість компаній, що планують впровадження нових інвестиційних проєктів, — з 19% до 26%. Середня вартість запланованих проєктів також зросла та складає майже 8 млн доларів (у 2023-му — 3 млн доларів). Так само дещо зросла кількість компаній, що планують інвестиції в соціальні ініціативи, — із 60% до 65%. В середньому, за даними ЄБА, бізнес готовий спрямовувати на соціальні проєкти приблизно 6% від доходів компанії.

"Бізнес поступово відновлюється, інвестує та будує плани, а отже, вірить у краще майбутнє України та нашу перемогу. Ба більше — усіляко її наближає та робить великий акцент на соціальних ініціативах", — прокоментували результати опитування Анна Дерев'янко, виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації.

Юрій Гороховський з висновками ЄБА погоджується: до кінця 2023 року кількість вакансій збільшиться, а зарплати, дійсно, продовжать зростати — принаймні, на рівень інфляції. А Віталій Михайлов додає: коли є така конкуренція за співробітників, роботодавець просто вимушений платити більше.

"Зарплати і зараз ростуть — вже дісталися довоєнного рівня у гривні, — каже експерт. — У доларовому еквіваленті через девальвацію національної валюти заробітки просіли, тож, є куди рухатися".

Щодо довгострокової перспективи, то, вважає Віталій Михайлов, ринку праці доведеться вирішувати декілька серйозних проблем. По-перше, це перекваліфікація людей, які втратили роботу через те, що їх компанії та виробництва фізично перестали існувати. Таким фахівцям доведеться опановувати нові професії та шукати себе в нових умовах.

По-друге, це адаптація людей, які повернулися зі фронту з контузіями та інвалідністю. Багато хто з них фізично не зможе працювати на старому робочому місці, але ці люди не мають почуватися "зайвими". По-третє, це величезна нестача молодих фахівців унаслідок того, що з країни поїхали діти та підлітки.

"Чим довше діти живуть та навчаються в інших країнах, тим глибше вони інтегруються і тим нижча вірогідність їхнього повернення. Вони опановують нову мову і, швидше за все, підуть навчатися до місцевих училищ та вишів, а потім вийдуть на місцевий ринок праці. Якщо в Україні не вигадають якусь "суперпрограму" щодо повернення мільйонів українців назад, це стане для нашої економіки справжньою катастрофою", — резюмував Віталій Михайлов.