Знімати по-європейськи. Як українські біженці орендують квартири і скільки витрачають на житло

Українці, які перебувають зараз у Європі, дуже швидко зрозуміли, що в Україні вони й гадки не мали, що таке житлова криза. "Мотиваційні листи" власнику, запрошення на перегляд з довгими чергами, дикі ціни та ніякого "ми подивимось ще пару квартир та зателефонуємо". Власник обрав саме тебе? Від такої удачі ніхто не відмовляється.

З житлом у європейських країнах було складно і до повномасштабної війни, але зараз потенційним орендарям доводиться проходити наддовгий шлях. Хтось шукає квартиру місяцями, хтось роками, а хтось, не дочекавшись щасливого випадку, їде в іншу країну або взагалі додому.

Польща: у великих містах багато бажаючих, а у маленьких – мало пропозицій

Незважаючи на впевненість співгромадян в Україні, що за кордоном для "наших" майже все безкоштовно, у Польщі три чверті українців винаймають житло власним коштом, тобто без допомоги від держави, яка прихистила. Такі результати показало опитування аналітичного центру міжнародного агентства з працевлаштування Gremi Personal, що було проведене у жовтні 2023-го. Автори дослідження пояснили, що кількість орендарів-українців виросла насамперед тому, що рівень соціальних виплат у Польщі не дозволяє прожити без роботи. Водночас заробітна плата дає можливість винаймати окреме житло, тому українці працевлаштовуються та отримують гідні умови життя. Проте платоспроможність — це не єдина умова для оренди. До грошей треба мати ще завзятість та міцні нерви.

"Знайти житло у містах, де можна працевлаштуватися, дуже важко, — розповіла Фокусу Катерина, що майже рік прожила з чоловіком та трьома дітьми у Варшаві та півроку у Битомі. – Пропозицій чимало, але й потенційних орендарів не менше. До того ж ріелтори та власники квартир можуть не відповідати на дзвінки декілька днів, а потім збирають на перегляд десяток клієнтів. Здавати житло українцям не дуже хочуть: бояться, що обдурять чи не буде грошей для оплати".

У маленьких містах інша проблема – пропозицій майже немає. Коли родина переїжджала до Битому, Катерина пошукала по сайтах та знайшла лише п’ять трикімнатних квартир. Вона написала всім, відповіли двоє. Одна квартира була зовсім порожня, навіть без плити на кухні, а друга — повністю "вбита". Довелося вибирати "вбиту": 2500 злотих (560 євро) на місяць плюс 3800 злотих (852 євро) застави.

Заставу власник житла бере при оплаті за перший місяць, сума складає, як мінімум, місячну орендну плату, але часто півтори або дві. Кошти обіцяють повернути, коли орендарі виїжджатимуть із помешкання, проте дуже часто нічого не повертають. При виїзді власник може сказати, що спочатку перевірить відсутність боргів та сплатить комуналку, а потім просто не відповідає на дзвінки.

Часто орендодавець вимагає підписати договір на рік. І якщо людина захоче виїхати раніше, вона щонайменше втратить заставу, а, можливо, доведеться і штраф сплачувати, якщо це вказано у договорі.

Якщо пошуком житла займається агенція, вона візьме додаткову оплату за послуги – знову-таки, у розмірі місячної плати. До речі, в оголошеннях майже ніколи не вказано, хто займається орендою — агенція чи власник. Тому цей момент варто відразу уточнювати.

Найдорожчі квартири у Варшаві — 2000-3000 злотих (450-675 євро) за однокімнатну плюс комуналка залежно від району та стану квартири. У Кракові та Катовіце однокімнатні квартири стартують від 1600 злотих (360 євро), у Любліні, Лодзі, Вроцлаві, — від 1300 злотих (292 євро).

Західна Європа: легше одружитися, ніж знайти постійне житло

Теоретично у багатьох країнах Європи – Німеччині, Австрії, Британії, Ірландії, Нідерландах тощо — українці можуть розраховувати на соціальне житло, але практично його вже майже ніде немає. В Ірландії новоприбулих українців розміщують у наметах, у Швейцарії – у переповнених гуртожитках, а у Великій Британії десятки тисяч мігрантів ризикують залишитися безхатьками. Майже немає житла під оренду в Австрії, Німеччині, Нідерландах, а те, що є, коштує нечувані гроші.

За 9 місяців, що Олеся з Києва шукала житло у Берлині, вона взяла участь у семи великих кастингах від власників, і пройшла тільки останній. Весь цей час жила у передмісті, де платила за кімнату 400 євро на місяць. Зараз вона живе в однокімнатній квартирі в столиці Німеччини, за яку платить 900 євро на місяць плюс комуналка, їй довелося самостійно придбати всі меблі, проте вона вважає, що їй дуже пощастило.

Без меблів здаються квартири не тільки у Німеччині, але й у більшості країн Європи. І це не найбільша проблема.

"Ми взагалі зняли квартиру без освітлення – тобто навіть проводків на стелі немає, — каже Світлана, що два місяці прожила в готелі Мюнхену і витратила на це купу грошей. — Добре, хоч розетки є, тому купили торшери та настільні лампи, і радіємо, що влаштувалися значно дешевше, ніж в готелі. Заплатили ми одразу 4500 євро: 1500 – оренда, 1500 – застава та 1500 – плата ріелтору, вдалося вмовити частину грошей взяти готівкою".

За словами співрозмовників Фокусу, знайти квартиру у Німеччині дуже важко — легше одружитися. Дехто не витримує пошуків: з готелю вирушає або до Польщі, або додому, в Україну. І це враховуючи надвисокі ціни на житло. Найдорожчі квартири у Німеччині здаються у Мюнхені — тут за 19-метрову "студію" доведеться викласти мінімум 1100 євро. У Берліні однокімнатні квартири стартують від 1000 євро, у Франкфурті-на-Майні — від 900. Не дивно, що високою популярністю у Німеччині користуються Wohngemeinschaft – аналоги радянських комуналок. Це велика квартира з окремими кімнатами, у кожній з яких свій власник. Кухня та санвузол знаходяться у загальному користуванні. Орендувати таку кімнату у Мюнхені можна по ціні від 600 євро на місяць.

У соцмережах орендарі-щасливчики діляться досвідом, як досягти успіху при пошуку квартири. Тут і "секретні перегляди" квартир, яких ще немає на ринку (можна дізнаватися через знайомих), і дружба з ремонтниками, що ремонтують квартири (бо вони знають про вільне житло, звідки з’їхали орендарі), і оголошення в газетах, і дописи у Фейсбуці в групах конкретних районів міста. Все це потрібно об’єднати та шукати день і ніч.

У це важко повірити, але у Нідерландах багато квартир здається не те що без меблів – навіть без підлоги. Навіщо це робиться – незрозуміло. Місцеві щось невиразно кажуть про те, що все одно доведеться робити ремонт, то нема різниці, з підлогою чи ні.

Родина Андрія орендує квартиру з двома спальнями і терасою в найближчому пригороді Амстердаму. Будинок зовсім новий, тож там був не тільки ламінат, а ще й обладнані ванна та кухня. Ліжка та меблі купували самі. Коштує це щастя 1900 євро на місяць. Плюс комуналка та обслуговування будинку близько 600 євро. Тобто, щоб винаймати комфортну квартиру доводиться віддавати 2500 євро щомісяця.

"Квартиру шукали довго, великою перешкодою став собака. Знайти житло у Амстердамі – завдання із зірочкою, а якщо у тебе є тварина – то з трьома. Європейці дуже люблять розповідати про любов до тварин, але брати орендарів з котом чи собакою ніхто не хоче. На перегляд запросять не кожного навіть без тварин – спочатку треба надіслати "мотиваційний лист" на кшталт резюме, потім довго чекати. Застава складає орендну плату за три місяці. Готівка не приймається – всі розрахунки тільки безготівкові. До того ж, власнику треба надати діючий робочий контракт з вказанням заробітної плати – він хоче бути впевненим, що вам це житло по кишені", — розповів Андрій.

Така ж ситуація у Австрії. Марина з дочкою шукали житло у Відні два місяці. Теоретично на ринку є квартири по 500 євро, але насправді це або житло у трущобах, або кімната в квартирі. Навіть за щонайменшу квартиру потрібно одразу викласти 7 тисяч євро (оренда — від 1200 євро, застава, плата агенції). "Таких грошей в нас не було, і ми поїхали до Литви", — розповіла українка Фокусу.

Естонія: складніше у "російськомовних" містах

Знайти житло у Естонії непросто, найбільші міста країни – Таллінн та Тарту – переповнені. Проте більшість українців не бажають їхати до маленьких міст, бо там складніше знайти роботу і немає такої розвиненої дитячої інфраструктури.

Однокімнатні квартири в Тарту в середньому здаються по 300-400 євро на місяць плюс комуналка, в Таллінні — 400-500 євро на місяць. Проте є випадки, коли люди орендують квартири навіть по 250 євро на місяць.

Відмінною рисою місцевих ріелторів є повна байдужість. Здається, що вони зовсім не зацікавлені знайти клієнта. Можуть пообіцяти вийти на зв'язок завтра і зателефонувати через тиждень. Можуть сказати, що ввечері надішлють договір – і взагалі зникнути. До речі, така поведінка естонцям зовсім не властива, спостерігається лише у ріелторів.

Якщо мати справу зі власником, тут все дуже залежатиме від того, з ким саме – з естонцем чи так званим "російськомовним". Звісно, цей "мовний розподіл" — умовний, трапляються винятки. Але тенденція існує.

Більшість російськомовних естонців здавати житло українцям не хочуть. "Скільки разів я чула питання: "а вы откуда?", — каже Ганна, яка мешкає у Таллінні. - І як тільки чують, що з України, кажуть, що це їм не підходить. Можливо, побоюються, що виявимося неплатоспроможними, а виселити нас буде важко. А можливо, ставляться до нас з деякою ворожістю — у багатьох же в РФ залишаються родичі. Врешті, почала розмовляти по телефону англійською, і дуже швидко знайшла житло. На етапі телефонних розмов мене про громадянство не запитали, а коли підписували договір, ми вже якось знайшли спільну мову".

Натомість естономовні ставляться до українців дуже добре і часто йдуть назустріч. Можуть скинути ціну, самостійно сплачувати обслуговування будинку та якісь інші платежі, іноді не беруть застави.

"Коли ми приїхали у березні 2022-го, власник квартири в Тарту сам запропонував нам три місяці платити за оренду півціни, — розповідає Наталя, яка й досі живе в цій квартирі. – І що цікаво, він з нас ці три місяці брав не тільки половину плати за оренду, але й половину комунальних платежів".

До тварин естонські орендодавці ставляться, на диво, лояльно. "Я шукала житло з трьома собаками і двома котами – оце було важко, — каже Тамара, що мешкає в Ельва. – А з однією твариною мої знайомі знаходили квартиру досить легко".

Єдине, до чого естонці відносяться без позитиву – це готівка. Більшість справно сплачують податки, тому готівка, щоб приховати доходи від податкової, їм не потрібна.