Ефект 15 років: чому масовий виїзд молоді за кордон загрожує крахом українському ринку праці

До кінця 2026 року кількість шукачів притулку за кордоном може зрости ще на 300–350 тисяч осіб. Водночас тривале перебування за кордоном змінює обставини, за яких люди ухвалюватимуть рішення про повернення. За оцінкою Центру економічної стратегії (ЦЕС), приблизно 80% українських біженців виїхали ще 2022 року і за цей час багато хто адаптувався до життя в інших країнах. Тому навіть завершення активних бойових дій не означатиме, що вони масово повернуться додому.

Як пояснила дослідниця Ірина Іпполітова, чим менше людей повертатиметься, тим гострішою буде проблема нестачі робочої сили та скорочення молодого населення, від якого залежить демографічне відновлення України. Тож наслідки цих втрат країна відчуватиме ще десятиліттями.

Скільки українців залишаться за кордоном

За даними ЦЕС, на початку 2026 року за кордоном перебували 5,6 млн українців. Оновлену інфомацію нададуть на початку 2027-го, проте моніторинг виїздів і повернень свідчить, що міграція з України триває.

Ми бачимо, що виїзд продовжується, тому очікуємо, що кількість біженців за рік зросте. І хоча нові хвилі виїзду поки кардинально не змінюють загальної структури української міграції, частка чоловіків серед тих, хто перебуває за кордоном, поступово збільшується. Зокрема, суттєво вплинуло на міграцію відкриття виїзду для чоловіків віком 18-22 роки.

За оцінкою економістки, цей процес мав лавиноподібний характер. Більшість охочих виїхати зробили це протягом перших трьох місяців після ухвалення відповідного рішення.

Схожа ситуація могла виникнути 2026 року після рішення про надання тимчасового захисту в ЄС чоловікам віком 18–60 років, які можуть підтвердити законність виїзду з України.

Україна втрачає не лише населення, а й ринок праці

Особливе занепокоєння викликає вікова та освітня структура українських біженців. За даними експертки, 66% із них становлять люди працездатного віку, понад половина молодші за 35 років, а майже третина — діти. Зауважимо, що 71% дорослих біженців мають вищу освіту.

Як пояснює Ірина Іпполітова, за кордон виїхали не лише мільйони людей, а й значна частина тих, хто міг би працювати, створювати бізнес, розвивати інновації та підтримувати народжуваність в Україні.

"Такий профайл біженців — це серйозна небезпека і виклик як для ближнього, так і віддаленого майбутнього. Частіше виїжджають саме ті категорії, які мають відроджувати економіку і підтримувати демографію", — каже вона.

Наслідки вже відчутні на ринку праці. За словами економістки, впродовж 2023-2026 років, ще до початку значних руйнувань української економіки, країна зіткнулася з нестачею робочої сили. Проте найповніше демографічні наслідки можуть проявитися приблизно через 15 років. Тоді Україна матиме ще менше населення, зокрема молодих людей, від яких залежить не лише оновлення робочої сили та впровадження інновацій, а й відтворення населення.

Ірина Іпполітова наголошує, що повномасштабна війна прискорила процес скорочення населення, який розпочався ще в 1990-х роках.

Серед чинників демографічного спаду вона назвала міграцію, воєнні втрати та зниження народжуваності та наголосила, що за кількісним внеском найбільшим із них зараз є саме міграція.

Чому навіть після війни мільйони українців можуть не повернутися

ЦЕС прогнозує, що після війни до України можуть повернутися від 1,3 до 2,2 млн людей. Однак цей діапазон не означає, що всі інші обов’язково залишаться за кордоном. Фактичні рішення залежатимуть від безпекової ситуації та умов життя як в Україні, так і в країнах перебування.

"Основний бар’єр — безпека", — пояснює Ірина Іпполітова.

Люди виїжджали через воєнні ризики, тому саме відчуття безпеки значною мірою визначатиме, чи захочуть вони повернутися. За даними ЦЕС, близько 80% тих, хто планує повернення з-за кордону, хочуть зробити це лише після настання сталого миру.

Проте навіть поліпшення безпекової ситуації не гарантуватиме швидкого повернення всіх охочих. Більшість українських біженців перебувають за кордоном уже понад чотири роки. За цей час вони поступово облаштовують життя в інших країнах: близько 60% дорослих працюють, знання місцевих мов зростає, а діти відвідують школи.

Це змінює ціну повернення. Для багатьох воно означатиме не просто переїзд додому, а необхідність заново шукати роботу, житло та відновлювати соціальні зв’язки.

Дослідження ЦЕС також показало, що 22% біженців належать до сегмента "Нова життєва траєкторія". Це люди, які добре адаптувалися за кордоном і не планують повертатися.

Ще 17% становлять "економічно вразливі" біженці. Вони поки не адаптувалися до життя в інших країнах, але також рідше за інших планують повернення.

"Складність інтеграції за кордоном не обов’язково означає сильне бажання повернутися. На рішення впливають і економічні обставини, і особисті перспективи", — каже експертка.

Хто повернеться до України першим

Найімовірніше, першими повертатимуться українці віком 40 плюс. За словами Іпполітової, вони мають міцніші зв’язки з Україною, а адаптуватися до життя за кордоном їм складніше.

Молодь і люди працездатного віку також можуть повертатися, однак їхнє рішення значною мірою залежатиме від того, які перспективи вони побачать в Україні. Після тривалого перебування за кордоном частині людей можуть знадобитися додаткові заходи для реінтеграції. Йдеться, зокрема, про допомогу з пошуком житла та роботи, перенавчання тощо.

Водночас головною умовою стійкого повернення є не лише підтримка після приїзду, а й можливість нормально жити в Україні в довгостроковій перспективі.

"Мають бути чіткі ознаки покращення ситуації — як безпекової, так і економічної, а також довгострокові гарантії безпеки та добробуту, такі як вступ до НАТО та ЄС", — наголошує економістка.

Тому кількість людей, які фізично повернуться, не є єдиним показником успішності політики повернення. Важливо, чи зможуть вони знайти роботу, забезпечити себе житлом і залишитися в країні.

Діти українців за кордоном можуть стати частиною діаспори

Окремим демографічним викликом для України є діти, народжені українцями за кордоном. Оцінити, скільки з них назавжди залишаться поза українським демографічним контекстом, наразі складно.

Як пояснює Іпполітова, частина таких дітей навіть не потрапляє до статистики українських новонароджених через складність процедури реєстрації, тому Україна не завжди достатньо активно підтримує зв’язок із дітьми громадян, які живуть за кордоном.

"Якщо говорити про дітей, які з народження живуть в іншій країні, шанси на повернення досить низькі — ці діти, в більшості, стануть українською діаспорою", — зазначає економістка.

Це означає, що демографічні наслідки міграції не обмежуються нинішнім скороченням населення. Україна також ризикує втратити частину майбутніх поколінь, які могли б навчатися, працювати й створювати сім’ї в країні.

Які регіони ризикують втратити найбільше людей

Найбільші ризики скорочення населення мають території поблизу кордону з Росією. Причина не лише в безпекових загрозах, а й у руйнуванні інфраструктури, замінуванні та інших наслідках війни.

Водночас переселення людей із найбільш постраждалих регіонів до безпечніших областей не можна розглядати як просте розв'язання демографічної проблеми, адже для приймання значної кількості переселенців потрібні житло, інфраструктура, робочі місця та природні ресурси, зокрема вода. До того ж найбільш уражені регіони до війни були одними з найбільш густонаселених.

Тому масштабне переміщення населення в інші області може виявитися складним і дорогим завданням. Саме економічне відновлення окремих регіонів не обов’язково компенсує втрати, якщо люди не матимуть безпечних умов для життя та можливостей працевлаштування.

Чи зацікавлений ЄС у поверненні українців

Хоча тимчасовий захист українців у ЄС продовжено до 4 березня 2028 року, там створюються можливості переходу на інші, довгостроковіші підстави для проживання.

За даними ЦЕС на початок 2026 року, 20% дорослих українських біженців уже мали дозвільні документи, крім тимчасового захисту.

Для тих, хто планує залишитися за кордоном або ще не визначився щодо повернення, це можливість використати додатковий час для оформлення довгострокового статусу. Натомість частина українців, які налаштовані повернутися, може зробити це після завершення дії тимчасового захисту.

При цьому єдиної моделі для всіх країн ЄС немає: умови отримання довгострокових віз і дозволів на проживання відрізняються. Відповідно, правила конкретної країни можуть як сприяти подальшому перебуванню українців, так і стимулювати їхнє повернення.

За словами Іпполітової, позиція ЄС полягає в тому, що повернення має бути добровільним, стійким та поінформованим. Масового примусового повернення не передбачається.

Водночас інтереси України та європейських країн не повністю збігаються.

"ЄС переважно зацікавлений в українських біженцях, бо це робоча сила та демографічний потенціал приймаючої країни. Тут інтереси України та ЄС не збігаються і кожен буде грати сам за себе, навіть якщо риторика буде на користь повернення людей в Україну", — пояснює економістка і додає, що продовження тимчасового захисту дає українцям більше часу для визначення майбутнього, але водночас може сприяти подальшій інтеграції частини біженців у країнах перебування.

Що потрібно Україні, щоб повернення стало стійким

Повернення 1,3-2,2 млн українців може стати важливим ресурсом для відновлення країни, але сам факт переїзду ще не означатиме повноцінного повернення людей до економічного та суспільного життя.

Для молоді й працездатного населення важливими будуть робота, житло та можливість забезпечувати себе. Так, після тривалого перебування за кордоном частина людей потребуватиме допомоги з адаптацією до українського ринку праці та відновленням повсякденного життя. Але в українців є величезна перевага — соціальна згуртованість. Тож можливі конфлікти між тими, хто перебував за кордоном, і тими, хто залишався в Україні, наразі не виглядають основними перешкодами для повернення.

Найважливіше тут створити умови, за яких люди захочуть залишитися після повернення, які передбачають тривалу безпеку, доступне житло, робочі місця та економічні перспективи. Без цього навіть значна хвиля повернення може виявитися тимчасовою. А якщо молодь, кваліфіковані працівники та діти й надалі залишатимуться за кордоном, Україна зіткнеться не лише з нестачею робочої сили, а й із довгостроковим скороченням демографічного потенціалу.

Нагадаємо, Фокус вже розповідав, що уряд однієї з країн, яка не є членом ЄС, посилив умови надання тимчасового захисту громадянам України, які підлягають військовому обов’язку. Для отримання захисту заявники мають відповідати двом умовам.

Також раніше йшлося, що українців можуть залучити до оборони держави ЄС. За правилами окремих держав, для цього є підстави.