Обирають окупацію замість життя в Україні: чому переселенці повертаються на ТОТ

В Україні існує проблема, коли переселенці залишають відносно безпечні райони та повертаються в окупацію. За словами колишнього заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Георгія Туки, він не знає жодну людину, яка повернулася на ТОТ за власним бажанням.

"99% людей (з якими Тука спілкувався, — ред.) повертаються, тому що вони не змогли налаштувати нормальне життя на території, яка контролюється центральною владою. Це стосується і проживання, і роботи, і виховання дітей. Практично весь спектр соціальних питань залишається невирішеним", — сказав Георгій Тука.

Переселенці повертаються під окупацію?

Нардеп, член комітету Ради з питань прав людини Максим Ткаченко в інтервʼю "Укрінформу" зауважив, що на ТОТ повернулися близько 150 тисяч переселенців.

"Наприклад, за наявними даними, 200 тисяч маріупольців залишили своє місто, тікаючи від війни, яку принесла на нашу землю Росія. Водночас кожен третій з них повернувся додому, в Маріуполь, в окупацію. За підрахунками, це приблизно 67-70 тисяч осіб. На мою думку, це жахливі цифри", — повідомив Ткаченко.

Незабаром нардеп спростував свою заяву щодо кількості переселенців, які повернулися в окупацію, та назвав її своїм "необґрунтованим та емоційним припущенням". Він наголосив, що є випадки, коли українці їздять на окуповані території, проте "аж ніяк не йдеться про сотні чи навіть десятки тисяч, і загальної перевіреної статистики навіть теоретично не може бути".

Проте ще наприкінці жовтня у коментарі Фокусу Ткаченко стверджував, що кількість осіб, яка повернулася на підконтрольну РФ територію перевищує 150 тисяч та збільшується з кожним місяцем.

Своєю чергою віцепрем'єр-міністерка — міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук заявила, що немає жодної підтвердженої статистики щодо кількості ВПО, яка повертається на ТОТ. Ба більше, вона наголосила, що Україна для переселенців робить те, що обіцяє.

"Можливо, цього недостатньо, але в нас йде війна, і ресурси держави обмежені. Втім, це не є причиною їхати у ворожу окупацію. Ніколи не повірю, що тисячі українців їдуть в російську окупацію через відсутність 2-3 тисяч гривень на місяць державної допомоги. Так, держава не може подарувати всім переселенцям по квартирі. Але тимчасове житло є. Так, ми не можемо кожному переселенцю дати таку саме роботу за такі саме гроші, як було. Бо ми на війні. Але для тих, хто хоче працювати, робота є", — сказала Верещук.

Вибирають жити під окупацією: чому так відбувається

За словами Георгія Туки, переселенці повертаються в окупацію, тому що не можуть облаштуватися на території, яка контролюється центральною владою. Він зауважив, що влада не має достатньо ресурсів, аби сприяти адаптації людей.

"Якщо ми не мали можливості розв'язати це питання в 2015-17 роках, хоча гострота питання була набагато меншою, ніж зараз, то я можу щиро сказати, що мені невідомий досвід будь-якої країни світу, яка могла б вирішити подібний виклик у короткий термін", — відповів Фокусу Тука.

Він наголосив, що питання розв'язання цієї проблеми є складним і комплексним, та потребує величезних фінансових вливань. Зокрема, йдеться не просто про будівництво житла, а створення робочих місць. Тоді як переселенці збільшують навантаження на медичні заклади, магазини, школи, дитячі садки.

"Наприклад, у населеному пункті було 15 тисяч населення, а потім приїхали люди з окупованих територій, їх умовно стало 600 тисяч. Зрозуміло, збільшується навантаження на інфраструктуру цього міста", — пояснив Тука.

Багато чого сприяє нелегкому вибору — повертатися туди, звідки люди були змушені тікати, вважає голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк.

"Нерішучість держави в окремих питаннях штовхає цих людей робити подібний вибір. Родини переселенців не мають можливості купити житло у тих громадах, які вони вибрали як нову домівку. Не мають можливостями скористатися програмою єВідновлення у випадку, якщо їх зруйноване житло знаходиться на тимчасово-окупованих територіях. Не мають можливості знайти на новому місці проживання роботу, віддати дитину у школу, дитячий садок, стати на облік у сімейного лікаря", — каже Фокусу Шуляк.

Ці моменти змушують переселенців вертатися додому, сподіваючись, що там буде простіше. Втім, як показує практика, програми, які обіцяє окупаційна влада для тих громадян, які повертаються, не працюють. Все лишається лише на рівні обіцянок. За словами Шуляк, це відбувається і з програмою компенсацій за зруйноване житло, так і з нібито доступною іпотекою, яка є аналогом нашої єОселя.

Експерт із соціальної та економічної політики, ексглава Мінсоцполітики Павло Розенко нагадує Фокусу, що біженці почали повертатися на окуповані території не сьогодні та не вчора. Він наголосив, що за 2,5 роки Україна зіткнулася з новою хвилею вимушеної внутрішньої міграції, проте в цьому напрямку нічого не зроблено, окрім посилення вимог до отримання соціальної допомоги для ВПО.

За його словами, уряд почав забирати допомогу в переселенців, яку надавав на розв'язання житлових проблем, адже "люди працездатного віку мали б уже знайти роботу та самостійно розв'язувати свої проблеми".

"От у цій фразі лежить ключова проблема, що Міністерство соціальної політики не розуміє елементарних речей, що навіть влаштувавшись на роботу, сьогодні вимушений переселенець не розв'язує житлове питання, він не може придбати чи винаймати пристойне житло, тому що рівень заробітних плат в Україні не дозволяє це робити. І коли ви в людини забираєте соціальну допомогу, фактично ви його штовхаєте на дві речі — або повертатися назад на окуповані території, що відбувається, тому що там у людини є хоча б житло і якісь можливості десь влаштуватися, або тікати, шукати шляхи виїзду за межі України в країни ЄС, де допомагають із житлом, роботою, навчанням", — пояснив Розенко.

Він зазначив, що сьогодні ключовим для вимушеного переселенця є наявність житлових умов. Розенко вважає, що людям потрібно дати нормальну грошову допомогу, аби ті винаймали собі житло. Також необхідно зняти обмеження, зокрема, для людей працездатного віку, аби ті швидше адаптувалися до нових умов.

Житло і інтеграція: як влада має допомагати переселенцям

За словами Олени Шуляк, є декілька моментів, які треба якнайшвидше відпрацювати. Йдеться, по перше, про розширення єВідновлення на тимчасово-окуповані території. По-друге, знайти можливість для збільшення фінансування програми.

"На 2025 рік у держбюджеті виділили для неї лише 4 млрд гривень. А це майже втричі менше необхідної суми. Але варіанти для фінансування є — ми можемо перенаправити на неї частину місцевих бюджетів і продовжуємо вести перемовини з міжнародними партнерами, які вже надавати під це кошти", — каже Шуляк.

По-третє, переглянути умови програми єОселя для ВПО — що вона стала для них доступною. Йдеться про зменшення для них відсоткової ставки з 7% до 3%, а також про зменшення першого внеску з 20% до 15%. Через нинішні — непідйомні, умови у 2023 році Оселею змогли скористатися не більше 200 переселенців.

"Важливо, що для цих змін не потрібне окреме законодавство. Це можливо вирішити на рівні підзаконних актів, тобто потрібне тільки відповідне рішення Уряду. Одну з наших рекомендацій, яку ми змормулювали підсумками ініційованих Комітетом публічних консультацій, Кабмін все ж таки врахував. Йдеться про можливість для переселенців купувати житло віком до 10 років, тоді як раніше їх обмежили житлом до 3 років. Тобто, новобудови, які по кишені далеко не всім", — продовжує Шуляк.

Але навіть всіх цих спроб покращити життя ВПО — наразі недостатньо.

Одним з головних моментів також є сприяння інтеграції у приймаючі громади. На жаль, деякі громади все ще ставляться до переселенців як до тимчасового явища.

"Людський капітал — один з надважливих пунктів нашого відновлення і нашої державності. Тому нам потрібно дбати про нього. Зокрема, вирішення житлового питання переселенців сприятиме цій інтеграції. Громади, які ставляться до переселенців як до повноцінних, а не тимчасових мешканців, завдяки ВПО справедливо можуть розраховувати на розвиток, оскільки осідлість переселенців означає більше податків до місцевих бюджетів. Тому нам потрібно створювати для них ефективні можливості — податкові преференції для запуску власної справи, можливість придбати житло, можливість влаштувати дітей у школи, садочки, мати роботу з гідною оплатою праці тощо", — каже Шуляк.

Повернення людей на ТОТ: наслідки для України

Георгій Тука вважає, що в такому випадку Україна втрачає людей, насамперед йдеться про проукраїнськи налаштованих. Також знищується репутація країни через незмогу попіклуватися про власних громадян. Він наголосив, що люди знають про проблеми та відсутність підтримки з боку держави, а тому все менше і менше залишають потенційно небезпечні населені пункти, аби намагатися знайти притулок на території центральної влади.

Розенко погоджується, що таким чином Україна втрачає кадровий потенціал, тоді як нині країна перебуває в демографічній кризі. Він розповів, що після закінчення війни доведеться відбудовувати Україну, прийдуть інвестиції. За його словами, люди перетворюватимуть ці інвестиції в добробут та розвиток країни.

"Для інвестора перше питання — це легкість ведення бізнесу й умови, які створені в країні, але друге, одне з найголовніших, — це люди. Хто буде працювати? Де взяти людей? Не можна втрачати людей", — наголосив експерт.

З цією думкою погоджується і Олена Шуляк. За її словами, людиноцентричність — це основа демократичної державності України. Відповідно, не дбати про інтеграцію людей — це ставити під загрозу багато процесів для розвитку та відновлення країни.

Нагадаємо, у пресслужбі Мінреінтеграції повідомили, що в Україні для переселенців передбачена спеціальна підтримка. Так розмір допомоги залежить від категорії переміщених осіб.

Раніше в Мінсоцполітики зазначили, що переселенці можуть втратити право на виплати на проживання в разі переїзду. Для того, аби цього уникнути, потрібно стати на облік.