Розділи
Матеріали

Якою мовою ти говориш? Чому українізація не повинна бути насильницькою, - соціолог

Уляна Купновицька
Фото: Відкриті джерела | Фото ілюстративне. Ще у 2017 році українською мовою користувалися 50% людей

Мовний омбудсмен б'є на сполох — українізація уповільнилась, молодь вибирає російську мову, а це загрожує національній ідентичності. Фокус поговорив з соціологом і з'ясував, чи варто переживати за майбутнє української мови.

Процес українізації уповільнився у 2024 році. За словами уповноваженого із захисту державної мови Тараса Креміня, спостерігається зменшення частки учасників освітнього процесу, які вважають українську мову рідною.Також зменшилися показники використання української мови в освітньому середовищі та зросла присутність російської мови в інтернет-просторі та соціальних мережах.

"Нескладно зрозуміти, що йдеться про молодих українців, які позбавлені стійкого мовного середовища в освітньому процесі. Відповідно це впливає на їхню мовну культуру і поведінку в соціальних мережах, де їх ніхто не обмежує. Це є наслідок двомовного режиму в домашньому середовищі", — розповідав мовний омбудсмен Фокусу.

Питання захисту української мови, вважає Кремінь, значно глибше, ніж може здатися. Це не лише культурне питання — це основа нашої державності та національної ідентичності.

"Необхідно розставити всі акценти та забезпечити належний захист мови як частини нашої конституційної системи. Від того, якою мовою спілкуються діти зараз, залежить мовне майбутнє України", — наголосив уповноваженого із захисту державної мови.

Українізація: чи важливо якою мовою говорити?

Соціолог, президент Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто вважає, що називати українізацію лише процесом введення української мови — це неправильно. Українізація — це значно більш широкий процес, який включає не тільки відродження, розвиток і популяризацію української мови, але й української культури, традицій і, перш за все, національної ідентичності.

"За останні роки біля 80% людей, що беруть участь в опитуваннях, відзначають, що вони перш за все вважають себе українцями, і лише потім важливими є такі ідентичності, як місцева, європейська чи етнічна. Це значно важливіше для формування громадянського суспільства. Для нього важливо, щоб люди, незалежно від того, якою мовою вони говорять, відчували себе частиною України. Тому процес українізації в цьому сенсі — це не тільки мова, і він не повинен бути надто швидким. Він має бути невідворотним", — каже Фокусу Паніотто.

На думку соціолога, чим швидше намагаються впровадити мовну українізацію, тим більше виникає спротиву. Одна з причин такого спротиву полягає в тому, що методи, якими зараз діють, як і ті, що пропонує омбудсмен, а також дії держави, мають скоріше негативний характер. Це може викликати у людей реакцію, схожу на протест. Наприклад, нещодавно правозахисник Семен Глузман поділився, що хоч і володіє українською мовою, йому важко нею розмовляти, і коли його починають змушувати це робити, він навіть принципово відмовляється.

"Це ще раз підтверджує, що не можна лише застосовувати негативні методи. Ми повинні шукати й позитивні стимули. Варто також використовувати диференційовані підходи залежно від віку і регіону. Зокрема наші зусилля мають бути зворотньо пропорційні віку", — продовжує Паніотто.

Як приклад, від приводить створення українських ЗВО з високими вимогами до мови, що робить їх престижними. Національний університет "Києво-Могилянська академія" була одним із таких ЗВО, який більше сприяв популяризації української мови, ніж штрафи. Це був університет з високими вимогами до знання української мови, і був відомий тим, що має зв'язки із Заходом і американську підтримку, що робило його дуже престижним. Батьки, які хотіли, щоб їхні діти вступили туди, докладали всіх зусиль, навіть наймали репетиторів, щоб підготувати їх до вступу.

Ще приклад позитивного стимулу — це створення українського дубляжу і українських субтитрів на платформах, таких як Netflix.

"Я звжди радію, коли бачу, що фільми мають український дубляж чи українські субтитри і не мають російських, що також є потужним мотиватором для тих, хто хоче вивчати мову або поліпшувати свої знання. Головним методом розвитку української мови має бути не примус, а заохочення і зараз для цього ідеальні умови, бо люди мотивовані відійти від усього російського", — каже експерт.

Двомовні українці: як змінилась статистика за роки війни

Процес українізації в Україні також відображає ширші соціальні зміни.

"Наприклад, після початку війни спостерігався так званий процес "гуртування навколо національного прапора". Це — процес, який соціологи спостерігали під час війни чи стихійних бід. Наприклад, довіра до президента Зеленського зросла з 37% до початку війни до 90% у травні 2022, а довіра до Верховної Ради і уряду теж значно підвищилась. Це позитивне ставлення трималось приблизно 2 років після початку повномасштабного вторгнення, до контрнаступу 2023 році, після якого стало зрозуміло, що війна триватиме ще довго", — розповідає Володимир Паніотто.

І тоді, за словами соціолога, розпочалась активна політична діяльність і сильна критика влади в опозиційних телевізійних каналах і в мережах. Це призвело до зниження загального рівня довіри до влади. Хоча показники залишаються все ще на непоганому рівні для президента, але для уряду та парламенту вони вже негативні. І це впливає на зниження підтримки всього, що робить влада – мобілізації, боротьби з корупцією і мовної політики.

"Крім того, зміни рідної мови, яка сприймається як мова дитинства не можуть відбуватися швидко. Швидко може змінюватися лише ставлення до мови. Зниження на 17% вказує на те, що люди раніше могли казати, що їхня рідна мова — українська через гуртування навколо прапору, піднесення, мобілізації всіх сил на боротьбу, але зараз вони почали відповідати більш щиро, ніж раніше. Тому насправді це просто зміна у ставленні до мови", — вважає експерт.

Протягом цього часу сильно змінилося ставлення до мовної ситуації. Люди, які раніше казали, що вони переважно використовують російську, зараз багато хто відповідає, що використовує рівною мірою обидві мови. У 2017 році переважно українською мовою користувалися 50%, російською 26%, інші використовували обидві мови порівну. У 2022 році користування переважно українською мовою зросло до 58%, а лише 15% вказали, що використовують російську мову, що є значним зниженням порівняно з 2017 роком.

"Зараз більшість людей готові використовувати рівно обидві мови, що також свідчить про зміну ставлення до української мови. Російська мова стала менш престижною, і люди хочуть уникати її використання, хоча змінити мову дуже важко навіть для тих, хто її знає", — каже Паніотто.

Сталін не наш герой: чому Україна не втратить свою ідентичність

Ще один важливий момент — це формування спільних цінностей. Тут є значний прогрес, у українців майже зникли регіональні відмінності у ставленні до Росії, до ЄС, до НАТО. Відбувається і зміна ставлення до історичних постатей. Якщо десять років тому 23% українців ставились позитивно до Сталіна, то зараз цей показник знизився до 2%. В той час, як у Росії ставлення до Сталіна радикально змінилося на позитивне — з 28% до 60% зараз. Ба більше, росіяни називають Сталіна найбільш видатною людиною всіх часів і народів, тут навіть Путін програє.

"Таким чином, хоч мовна українізація не проходить швидко, загальний процес формування української ідентичності набирає сили. Ми не маємо ризиків щодо майбутнього української ідентичності, як це переживає омбудсмен. Я переконаний, що цей процес йде, і хоча мова є важливим фактором з формування української ідентичності, але також є і інші фактори, які необхідно враховувати. Є ще культура, спільні цінності, європейські орієнтири, що розвиваються паралельно", — підкреслює Паніотто.

У жовтні 2024 КМІС досліджували, кого українці вважають належними до української нації. Виявилось, що незалежно від мови більшість вважають людину належною до української нації, якщо вона любить Україну, вважає її своєю Батьківщиною і засуджує Росію. Тобто є широка платформа і запит на інклюзивну версію української нації, де варто збалансовано і стратегічно підходити до процесів українізації.

Також соціолог радить владі звернути увагу на більш позитивні стимули підтримки українізації. Це дуже делікатне питання, і будь-який примус викликає негативну реакцію, а штрафи за нібито порушення мовного закону більш дратують а не допомагають.

"Якщо ми застосовуємо методи "паличок", треба робити це обережно. Наприклад, якщо вдарити паличкою по воді дуже різко, вона зламається, а якщо обережно, то вона вільно входить у воду. Тому важливо, щоб цей процес був розумним. Невідворотність процесу важливіша за його швидкість", — резюмує Паніотто.

Нагадаємо, мовний омбудсмен Тарас Кремінь розповів, що в Україні стало значно більше державної мови, та розповів про одного категоричного порушника. Водночас дані "Опендатабот" свідчать про десятки штрафів, найбільше порушень — у Києві.

Також Фокус писав, що в Івано-Франківську стався конфлікт в автобусі №40. Жінка, відмовившись заплатити за проїзд, почала нецензурно лаятися в бік кондуктора та інших пасажирів, називати франківців бандерівцями та казати, що "Путін на неї не нападав".