НПЗ у глибині Росії чи склади біля фронту: чи дають українські deep strikes реальний ефект
Українські дрони за два тижні серпня скоротили нафтопереробку Росії на 21%, змусивши Кремль рахувати збитки. Водночас військові наголошують: бракує ресурсів для ударів по ближньому тилу, які могли б напряму вплинути на ситуацію на фронті. Фокус з'ясував, чи варто Україні змінювати тактику та що реально здатне зупинити наступ РФ.
Сили оборони України в ніч на 28 серпня атакували два російських НПЗ: Куйбишевський та Афіпський. Виробництво російської нафтопереробної галузі за ніч скоротилося на 4,7%, що еквівалентно понад 13 млн тонн у річному вимірі. Загалом за два тижні серпня втрати становили близько 21%, повідомив командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт "Мадяр" Бровді.
"Бензин хробачий стає рідиною дефіцитною, а газ та нафта — швидкозгореними",— зазначив він.
Чи справді удари по НПЗ руйнують російську економіку
Військовий експерт із систем радіоелектроніки та зв'язку Сергій "Флеш" Бескрестнов наголошує: удари в глибину території РФ (deep strikes) мають великий інформаційний ефект, проте їхня реальна результативність викликає питання.
"У публічній площині ніхто не доводить дані про відсоток успішних вильотів і співвідношення витрат та завданих збитків. Ми бачимо лише гарну картинку. А от удари на середній відстані — це можливість доставляти більші боєголовки й завдавати відчутніших збитків із прямим впливом на фронт", — пояснює він.
Бескрестнов вважає, що саме на відстані 50–200 км зосереджена найбільша кількість російської техніки, живої сили та логістичних вузлів. Однак сучасні системи HIMARS через обмеженість ракет не завжди можуть повністю закривати ці потреби.
Удари по глибокому тилу РФ: чому вони необхідні
Військовий експерт Роман Світан переконаний: у росіян є три головні "ахіллесові п'яти" — Москва, Крим та нафтогазова галузь. І саме удари по енергетичній інфраструктурі мають стратегічний ефект.
"Росія отримує понад три трильйони доларів на рік від нафтогазу, які йдуть на війну. Якщо системно бити по НПЗ, трубопроводах і терміналах, то російська економіка почне сипатися. За останній місяць РФ втратила до 20% потужностей НПЗ. Якщо так триватиме й далі, то до кінця року Москва втратить третину доходів від нафти. Без цих грошей утримувати війну буде неможливо", — каже Фокусу Світан.
Він наголошує: для досягнення критичного ефекту удари мають бути системними. Всього в Росії близько 30 великих НПЗ і понад 50 дрібніших. Ключові об'єкти — не лише заводи, а й трубопроводи та термінали в Новоросійську, Приморську та Усть-Лузі.
"На відміну від символічних цілей, таких як палац Путіна в Геленджику, удари по нафтогазовій інфраструктурі мають стратегічне значення. Вони не лише послаблюють економіку, але й обмежують військові можливості Росії, адже без дизеля, бензину, та авіакеросину армія втрачає мобільність. Постачання пального ззовні в достатніх обсягах неможливе, що робить ці удари ключовим інструментом для економічного тиску", — додає експерт.
Чому ближні цілі залишаються поза пріоритетом
Світан зауважує: Україна має достатньо ресурсів, зокрема дронів і ракет, для системних ударів по глибоких тилах Росії. Однак, з березня по серпень 2025 року атаки на російські НПЗ фактично припинилися без публічних пояснень. У цей період дрони запускали хаотично — по кілька одиниць, що не завдавало шкоди, а лише давало росіянам змогу відпрацьовувати ППО. Це виглядало як "утилізація дронів".
За його словами, при масованому ударі можна прорвати російську протиповітряну оборону й дістати стратегічні об'єкти. Але обмеженість ресурсів та, ймовірно, політичні рішення вплинули на відсутність системності.
HIMARS: робота на середній глибині фронту
Нині, за словами Світана, для ударів по цілях на середній відстані (50–200 км) Україна має достатньо ракет М31 завдяки поставкам із Німеччини. HIMARS ефективно працюють по Донецьку, Макіївці, Горлівці, Токмаку, Пологах.
У відповідь Росія намагається розвивати "довгу руку" — FPV-дрони з ретрансляторами, які діють на десятки кілометрів. Це створює ризики для застосування HIMARS поблизу фронту, однак для секторних ударів у тилу вони залишаються надзвичайно ефективними.
Таким чином, експерти сходяться на думці: удари в глибину потрібні як інструмент економічного тиску, але без системної роботи по ближніх і середніх цілях вони не дають швидкого ефекту для фронту. Головне питання полягає не у відсутності можливостей, а у виборі пріоритетів і наявності ресурсів.
Нагадаємо, що літня наступальна кампанія Росії в Україні зазнала краху: ворог не зміг захопити Покровськ, створити буферну зону на Сумщині чи досягти просування на півдні. Фокус проаналізував причини невдач російського наступу та розкриває, які плани окупанти будують на осінній період.
Також Фокус писав, що 25 серпня невідомі дрони атакували військові об'єкти РФ в окупованому Криму. Росіяни скаржились на гучні звуки у районі Джанкоя, який є залізничним логістичним вузлом ЗС РФ на південному відрізку фронту. Крім того, було неспокійно у Керчі поруч з Кримським мостом.