"Плівки Тимошенко": що стоїть за черговою корупційною справою та які сценарії далі

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) разом зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) офіційно повідомили про підозру голові парламентської фракції "Батьківщина" Юлії Тимошенко в межах масштабного розслідування щодо спроб підкупу народних депутатів.

За даними слідства, в матеріалах кримінальної справи містяться аудіозаписи, на яких голос, схожий на Тимошенко, нібито обговорює з депутатами механізм голосувань у Верховній Раді в обмін на неправомірну вигоду. На відміну від поодиноких епізодів, йдеться про системний механізм, який начебто був розрахований на тривалий період.

Правоохоронці наголошують, що формальна підозра стосується частини 4 статті 369 Кримінального кодексу України — пропозиція або надання неправомірної вигоди посадовій особі, що може тягнути за собою серйозні юридичні наслідки.

У своїй публікації в соцмережах сама Тимошенко підтвердила, що слідчі дії відбулися, але назвала їх політично мотивованими та безпідставними.

Вона стверджує, що обшуки тривали цілу ніч у партійному офісі, але жодних доказів провини не знайдено, цитує декларацію та документи, які, на її думку, все підтверджують. Також Тимошенко зазначає, що серед вилученого — робочі телефони, парламентські документи та особисті заощадження, які, за її словами, повністю відображені в офіційній декларації. Обшуки проводили, на її думку, без пред’явлення документів і під прикриттям озброєних силовиків, що вона пов'язує з наближенням виборчого циклу. Всі звинувачення проти неї є спробою тиску і не мають під собою реальних доказів.

"Плівки Тимошенко": політичний тиск чи реальна корупція

Політолог Олег Постернак закликає не поспішати з вердиктами у справі, де фігурує Юлія Тимошенко. Він наголошує: НАБУ і САП зазвичай працюють доволі ретельно, тому зводити їхні дії до "вмикання у потрібний політичний момент" було б спрощенням.

Водночас експерт звертає увагу на політичний контекст, який виглядає щонайменше неоднозначно. Зокрема, "Батьківщина" напередодні розвитку цієї історії голосувала в унісон із владою у питанні відставки Василя Малюка. Постернак підкреслює: доказів прямого зв'язку він не має, але сам збіг змушує насторожитися.

Далі він описує ще один важливий фон: у парламенті останнім часом відчутний процес певної політичної "консолідації" навколо Тимошенко. Частина депутатів розглядає "Батьківщину" як силу зі стабільним рейтингом і здатністю зберігати вплив. У такій конфігурації, припускає Постернак, для окремих гравців у владі посилення "Батьківщини" могло бути небажаним — і тоді "силові сюжети" стають інструментом стримування.

"Тому і виникають певні силові сюжети як інструмент політичного стримування. Його не відкидаємо, але пам'ятаємо", — каже Фокусу політолог.

Окремо він коментує тему "плівок" і можливих "законопроєктів". На думку Постернака, найчастіше в подібних історіях ідеться про лобізм — зв'язки з бізнесом, галузевими групами або оточенням, що потенційно могло відображатися у законодавчих ініціативах (умовно — медична сфера тощо). Але він сумнівається, що це автоматично означає саме корупцію з боку Тимошенко: радше це могло бути частиною її політичного позиціювання і роботи на інформаційну присутність.

Ключовий аргумент: фракція "Батьківщина" невелика, і без голосів "Слуги народу" та підтримки депутатських груп шансів протягнути власні законопроєкти майже немає. Тому, каже політолог, ініціативи Тимошенко часто працюють як інфопривід, а не як реальний механізм ухвалення рішень: "заявили — обговорили — розійшлося по телеграм-каналах", і на цьому все. Звідси й скепсис: шукати в цих законопроєктах "корупційні моделі" не надто логічно, бо перспектив ухвалення небагато.

Фінальний акцент політолога — на юридичному боці. Він застерігає: медійно ефектні "плівки" — це лише картинка.

"Важливо, чи є склад злочину (об'єкт/суб'єкт, об'єктивна й суб'єктивна сторони), чи доведений мотив, і чи був сам факт хабара. Якщо так — нехай розбирається суд. Якщо ні, і справа "розвалиться" через брак доказів або недоведеність складу, тоді це буде інша історія — про спробу "вмазати" політика на стадії звинувачення й повернути старий образ "вічної корупціонерки", — зазначає політолог.

Утім, додає Постернак, Тимошенко вже переживала різні гучні справи — і не факт, що це зменшить її підтримку. Найімовірніше, якщо його версія правильна, це може бути "попереджувальний маневр" на тлі її посилення як одного з центрів впливу в парламенті.

Справа проти Тимошенко: чому депутати роблять одні й ті самі помилки

Політолог Ігор Рейтерович не погоджується з тезою, що справа — це "репресії Зеленського". Він пояснює: НАБУ складно назвати підконтрольним комусь органом, і аргумент про політичний тиск виглядає слабко ще й тому, що бюро раніше вручало підозри депутатам із "Слуги народу". Тож, на його думку, намагання подати це як "політичні переслідування" звучить непереконливо.

Рейтерович вважає: логіка цієї історії радше про інше — про людей, які роками робили щось подібне і вважали це нормою, допоки не "попалися". Усі факти, звісно, ще мають бути доведені в суді, але він очікує стандартної лінії захисту: заперечення й заяви про вигадку. Тут він звертає увагу на деталь із публічних пояснень Тимошенко щодо вилучених під час обшуків грошей: мовляв, усе задекларовано. Політолог ставить просте побутове запитання — наскільки нормально тримати в офісі великі суми готівки для людини, яка не є бізнесменом.

"А багато людей взагалі на роботі в офісі тримають пачки доларів…? Це трошки дивно", — каже Фокусу Рейтерович.

Далі він відкидає аргумент, що справа "зірве роботу Верховної Ради". На його думку, навіть десятки підозрюваних не роблять парламент недієздатним: Рада здатна працювати за наявності необхідної кількості голосів, і нині йдеться не про масове вибування депутатів. Тож Рейтерович трактує ситуацію прагматично: НАБУ веде кілька справ паралельно і просто рухається по них, а те, що цього разу фігурує Тимошенко, означає або її підвищену активність у конкретній схемі, або те, що хтось з учасників приніс інформацію в бюро.

Ще одна гіпотеза Рейтеровича — про мотив: записи можуть вказувати або на спробу переформатувати коаліцію, або на бажання зібрати "золоту акцію" і потім торгувати впливом. У будь-якому разі, додає він, якщо все так і було, це виглядає недалекоглядно для політика з досвідом Тимошенко. Рейтерович пояснює можливу причину ризику: останні роки її електоральна підтримка знижується, у соцопитуваннях вона балансує на рівні кількох відсотків, і це робить ситуацію для неї критичною — потрібно втриматися в політиці, а в таких умовах деякі політики йдуть на ризиковані кроки.

Політолог прогнозує: справа буде тягнутися довго, Тимошенко публічно говоритиме про переслідування, а її союзники можуть додавати ідеологічні пояснення на кшталт "помсти" або "зовнішнього впливу". Водночас він не виключає і прагматичного мотиву для НАБУ — "для балансу" показати, що питання є не лише до "Слуги народу", а й до інших фракцій: мовляв, антикорупційна логіка працює ширше.

Нагадаємо, 13 січня у НАБУ заявили про розслідування щодо керівника однієї з фракцій Верховної Ради, що пропонував хабарі депутатам за голосування "за" або "проти" конкретних законопроєктів. Нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що хтось з парламентарів записав "перемовини" Юлії Тимошенко і передав матеріали бюро.

Інформацію про те, що розслідування стосується саме керівниці "Батьківщини", підтвердили й джерела "Схем". Журналісти уточнили, що неправомірну вигоду пропонували депутатам інших фракцій.