Волонтери й оборонні гроші: що не так із новими "плівками Міндіча", де фігурує Берлінська

Так звані "плівки Міндіча" знову опинилися в центрі уваги після нових публікацій експрокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслава Броневицького. У нових розшифровках, які він оприлюднив, нібито фігурують розмови про ймовірні виплати громадській діячці та волонтерці Марії Берлінській, а також питання закупівель для ЗСУ. Історія вкотре підсвітила масштаб неформального впливу навколо оборонних рішень і державних контрактів.

Берлінська у "плівках Міндіча"

Колишній прокурор САП Станіслав Броневицький заявив про нові епізоди так званих "плівок Міндіча" — телефонних розмов, які пов'язують із бізнесменом Тимуром Міндічем, фігурантом резонансної антикорупційної справи НАБУ та САП, відомої як операція "Мідас". За словами Броневицького, матеріали були отримані від джерел у правоохоронних органах, а самі записи нібито датуються липнем 2025 року.

У нових фрагментах, оприлюднених у публічному просторі, йдеться про нібито діалоги людини з голосом, схожим на голос Міндіча, з тодішнім міністром оборони Рустемом Умєровим та головою Агенції оборонних закупівель Арсеном Жумаділовим. У центрі розмов — питання фінансування Марії Берлінської та впливу на закупівлі бронежилетів для української армії.

Згідно з розшифровками, у розмові звучить фраза про те, чи "платиться зарплата" Берлінській, а також згадується сума "20", яку частина коментаторів трактує як можливі 20 тисяч доларів. Також у записах нібито обговорюється необхідність працевлаштування ще однієї людини та питання, пов'язані з постачанням бронежилетів для Сил оборони. Саме ці епізоди стали підставою для нової хвилі політичних дискусій навколо оборонних закупівель.

Сама Марія Берлінська відреагувала на публікації й заявила, що йдеться про чергову інформаційну атаку. У соцмережах вона назвала історію "комічною", наголосивши, що раніше публічно вимагала відставки Умєрова з посади міністра оборони, а тому версія про особисті виплати виглядає для неї абсурдною.

Нагадаємо, "плівки Міндіча" об'єднують записи телефонних розмов, які фігурують у великій справі НАБУ та САП про корупційні схеми у сфері енергетики та оборонних закупівель. За даними слідства, йдеться про систему "відкатів", яка могла діяти через так званий "бек-офіс" та чорну бухгалтерію під назвою "Комплекс". У листопаді 2025 року НАБУ прямо пов'язало з цією справою бізнесмена Тимура Міндіча, якого слідство вважає одним із ключових організаторів впливу на державні рішення.

У попередніх епізодах "плівок" фігурували обговорення кадрових призначень у Кабміні, питання зміни посла України у США, а також вплив на менеджмент державних компаній. Саме тому історія давно вийшла за межі лише економічного злочину й перетворилася на політичний скандал, який зачіпає уряд, оборонний сектор та найближче оточення влади.

Нові записи лише посилюють запит суспільства на повне оприлюднення матеріалів справи. Адже що більше фрагментів з'являється у публічному просторі, то очевиднішим стає питання: йдеться про окремі епізоди чи про цілу систему неформального управління державними ресурсами.

Між волонтерством і впливом: чому "плівки Міндіча" викликали нові питання до Берлінської

Ветеран війни, громадський активіст і юрист Олег Симороз говорить, що поява прізвища Марії Берлінської у контексті так званого "Міндічгейта" не стала для нього несподіванкою. За його словами, вона давно демонструє лояльність до Офісу президента, зокрема до Олега Татарова, а також має очевидно близькі зв'язки з представниками влади.

"Для мене це не стало великою несподіванкою. Якщо згадати її зустрічі в Офісі президента, її публічні заяви, інтерв'ю, то видно, що вона доволі лояльна до Банкової. Тому ілюзій щодо того, що вона просто волонтерка, у мене давно немає. Це далеко не проста волонтерка, а людина, яка має дружні стосунки як із представниками офіційної влади, так і з тіньової", — каже Фокусу Симороз.

На його думку, сама логіка фінансування благодійних фондів з боку Міністерства оборони викликає серйозні питання. Він наголошує: благодійність за своєю суттю не повинна перетворюватися на систему непрозорого фінансування через державні ресурси.

"Ключове слово тут — благодійність. Міністерство оборони створене для того, щоб напряму контрактувати, закуповувати й забезпечувати армію всім необхідним. Якщо воно передає кошти благодійникам, виникає логічне питання: навіщо? На сьогодні не існує жодної номенклатури, яку Міноборони не могло б закупити самостійно. Це виглядає абсолютно нелогічно. Уявити, щоб Пентагон працював через благодійників, — просто неможливо", — пояснює він.

Симороз вважає, що відповідь на це питання може критися саме у політичних і неформальних зв'язках. За його словами, коли джерела фінансування не є публічними, а замість відкритої підтримки суспільства з'являються "дуже цікаві персонажі", це вже не про класичне волонтерство.

"Я думаю, корінь цієї історії — у зв'язках пані Берлінської з Офісом президента, Єрмаком і Міндічем. Дуже цікаво виходить: непублічні кошти для благодійниці, яка позиціонує себе як лідер громадської думки. Не пожертви людей, не відкриті звіти, а якісь незрозумілі джерела. Це створює нерівні умови й викликає великі питання до прозорості", — каже активіст.

Окремо він підкреслює, що в Україні часто намагаються виправдати подібні історії аргументом "але ж людина допомагала фронту". На його думку, це небезпечна маніпуляція, яка дає змогу легалізувати людей із сумнівною репутацією.

"Ми постійно чуємо: "але ж вона допомагала". Але для мене є принципова різниця. Я служив, отримав важке поранення, проходив протезування — і без участі корупціонерів чи олігархічних грошей. Якщо люди, які крали на армії, потім намагаються відбілитися благодійністю — це не змінює суті", — наголошує він.

На думку Симороза, українське суспільство має жорстко реагувати на такі історії, адже в іншому випадку країна знову і знову повертатиметься до одних і тих самих корупційних схем.

"Пані Берлінська такою діяльністю фактично легалізовує цих людей. Це її вибір. Але суспільство має давати цьому жорстку оцінку, бо інакше ми будемо постійно ходити по колу. А в результаті страждає український піхотинець, який не отримує необхідного, бо хтось розкрадає бюджет. Дуже не подобається, коли фронтом просто прикриваються", — підсумовує він.

Світова практика: чи може Міноборони фінансувати благодійні фонди

Олег Симороз у розмові з Фокусом поставив під сумнів саму логіку можливого фінансування благодійних фондів з боку Міністерства оборони.

Фокус вирішив перевірити, як така модель працює в інших країнах.

У більшості країн світу така модель вважається нетиповою. Зазвичай система працює навпаки: саме благодійні фонди збирають кошти для армії, ветеранів або оборонних проєктів, а не отримують пряме фінансування з бюджету оборонного відомства.

Наприклад, у Великій Британії діє Army Benevolent Fund — один із головних благодійних фондів британської армії, який допомагає військовим, ветеранам та їхнім родинам. Він існує з 1944 року, однак фінансується за кошт пожертв, корпоративних партнерів і грантів, а не напряму з бюджету Міністерства оборони.

Схожа модель працює і в Канаді. Фонд True Patriot Love Foundation підтримує військових і ветеранів через програми реабілітації, психологічної допомоги та підтримки сімей. Водночас його діяльність забезпечується завдяки приватним донорам, бізнесу та партнерським програмам, а не прямими переказами від Міноборони.

У США теж працює саме така модель: великі військові благодійні фонди допомагають армії, ветеранам і родинам військових, але не фінансуються напряму з бюджету Пентагону як "утриманці" Міністерства оборони. Зазвичай це приватні донори, корпоративні партнери, гранти та пожертви громадян.

Один із найвідоміших прикладів — Fisher House Foundation. Фонд будує будинки поруч із військовими госпіталями та медичними центрами, щоб родини військових і ветеранів могли безкоштовно жити поруч під час лікування.

В Україні також офіційно працює саме така схема. Міністерство оборони має власні рахунки для благодійних пожертв на потреби ЗСУ, а великі волонтерські фонди — зокрема фонд Сергія Притули чи фонд "Спільнота Стерненка" — співпрацюють із державою у форматі координації та спільних проєктів, а не через пряме бюджетне утримання.

Саме тому будь-які розмови про можливі виплати окремим волонтерам чи благодійним структурам з боку Міноборони виглядають особливо чутливими. Якщо оборонне відомство має всі інструменти для прямих закупівель і контрактів, то поява посередників у вигляді благодійних фондів одразу породжує питання про прозорість, політичний вплив і можливі неформальні домовленості.

Раніше Фокус розповідав, що НАБУ ініціює екстрадицію бізнесмена Тимура Міндіча в Україну як одного з головних підозрюваних у справі про корупційну схему в "Енергоатомі".

Після цього стало відомо, що Офіс генерального прокурора відправив запит до Мін'юсту Ізраїлю щодо екстрадиції Тимура Міндіча.