Лівий берег без світла та води: чому Київ не може передати енергію і до чого тут мости
Лівобережна Україна ризикує залишитися без світла: Росія завдає ударів по лініях електропередач, а пошкодження столичних мостів ще більше ускладнює ситуацію. Необхідні обсяги електроенергії вже неможливо передати на лівий берег Києва, а також у Полтавську, Чернігівську та Сумську області. Чому за роки війни енергетику так і не вдалося надійно захистити, чи врятують підземні лінії електропередач і чим нові атаки загрожують українцям взимку — з’ясовував Фокус.
Атаки на українську енергетику тривають. Днями частково залишилися без електропостачання частина Дніпра та Кам’янське, також було відключено електропостачання у Запоріжжі. Удари по українській енергетиці триватимуть, про що попереджають експерти й навіть президент. При цьому, як з’ясувала тимчасова слідча комісія ВР, жоден із 26 об’єктів захисту енергетичної інфраструктури Київської області не добудовано, незважаючи на виділені 1,8 млрд грн та виплачені підрядникам 750 млн грн авансів. Терміни будівництва переносилися тричі, а тепер підрядник вимагає ще 400 млн грн. При цьому частина проєктів, за оцінкою Генштабу, не враховує загрозу ударів безпілотників.
Тобто фактично за п’ять років військових дій за умови реальної загрози ударів по енергетиці нічого суттєвого для її захисту зроблено не було. Точніше, гроші виділялися, але їх дуже швидко "освоювали", а на папері, у звітах і доповідях, малювали оптимістичні показники, що не відповідали реальності. Але й росіяни наносять удари не лише по підстанціях, а й по лініях електропередач. І як ніколи актуальним є питання захисту — наприклад, не тільки побудувати навколо підстанцій надійні укріплення, а й опустити під землю трансформатори та інше дороге обладнання, як пропонували експерти кілька років тому. І чому це досі не було зроблено? Та й, власне, чи є можливість добудувати наземний захист?
Як розповідає Фокусу енергетичний експерт Геннадій Рябцев, щодо захисту нашої енергетики зроблено вкрай мало, а це питання є комплексним, і лише огорожами енергооб’єктів тут не обійтися. До цього питання потрібно підходити масштабно, і ще не пізно все виправити.
Як пояснює експерт, інженери вже давно розробили кілька рівнів наземного захисту найдорожчого енергетичного обладнання — насамперед автотрансформаторів. Найвищий, третій рівень передбачає будівництво масивних залізобетонних укриттів, здатних витримати навіть удар балістичної ракети. Другий рівень — більш тонкі залізобетонні конструкції, які захищають від вибухової хвилі ракет та розльоту уламків дронів.
Перший рівень захисту передбачає часткове заглиблення обладнання та його огородження габіонами або бігбегами — великими мішками з міцного полімерного матеріалу, наповненими піском або будівельним сміттям. Такі конструкції не захищають від прямих ударів зверху, але можуть уберегти обладнання від уламків дронів та суббоєприпасів. За словами Рябцева, на українських підстанціях здебільшого застосовують саме цей, найпростіший рівень захисту. Але тут є нюанс.
"До трансформатора потрібно підвести та відвести дроти, тому укриття не може бути повністю закритим: з двох боків у ньому залишають спеціальні отвори. Їх намагаються захистити сітками або зварними металевими конструкціями. Але тут є серйозна проблема: дроти знаходяться під напругою 750 кіловольт, і наближатися до них без спеціального обладнання смертельно небезпечно. Тому потрібно знайти спосіб захистити не тільки сам трансформатор, а й відкриті ділянки, через які до нього підводиться й відводиться електрика, адже це найвразливіше місце", — пояснює експерт Фокусу.
За словами Рябцева, захистити енергооб’єкти від звичайних пропелерних дронів відносно просто: достатньо натягнути над обладнанням спеціальну сітку. Дрон не зможе пробити її, зачепиться за неї й вибухне, а пошкодження, найімовірніше, будуть незначними, і їх вдасться швидко усунути. Однак проти реактивних безпілотників, які летять до цілі зі швидкістю до 500 км/год, такий захист безсилий. Не врятують і металеві конструкції з арматури. Тому навіть трансформатори залишаються вразливими з тих боків, де немає масивних залізобетонних укриттів.
Закопувати дроти в землю — не варіант: це дорого й небезпечно
"Звісно, теоретично можна все заховати під землю, як у великих містах, де більшість кабелів пролягає під землею. У Києві, наприклад. Основні кабелі — вони під землею, у спеціальних коробах, але там низька напруга. А ось закопати лінії електропередач під високою напругою нереально", — вважає експерт.
Якщо мова йде про передачу електричної енергії, то, по-перше, підкреслює співрозмовник, вона передається на тисячі кілометрів. По-друге, там дуже висока напруга, і це потрібно для того, щоб зменшити втрати. Тобто ми можемо передавати електричну енергію меншої напруги, але тоді близько чверті генерованої енергії під час транспортування буде втрачено.
"Чверть енергії втрачається у навколишнє середовище. А тепер уявіть: ми знижуємо напругу і все це закопуємо під землю. Які будуть втрати? А по-друге, якщо щось трапиться з цими проводами, як шукати обрив? Ось вийшло з ладу щось, щось замкнуло, а у вас тисячокілометрова ділянка. І як ви будете перевіряти, де саме сталося замикання? Так, якщо на ЛЕП щось порвалося, можна на вертольоті чи за допомогою дрона облетіти ділянку й знайти місце розриву. Під землею знайти це не так уже й просто. До того ж, як уберегти дроти від впливу різних природних явищ — зсувів, ґрунтових вод, просто звичайної води після дощу. Це ж не бетонні конструкції чи асфальт, як у містах. Це ґрунт", — підкреслює експерт.
Тому все це потрібно ізолювати, потрібно передбачити можливість ремонту, тобто різні засоби автоматизації. І це коштує таких грошей, що ніхто у світі цим не займається і не займатиметься, бо ефект не окупається навіть з точки зору безпеки. Тому лінії електропередач не просто так назвали повітряними лініями електропередач, і вони не просто так простягаються вже півтори сотні років. У всіх країнах. Якби була можливість усе це закопати, то давно б цим скористалися й в Ізраїлі, й в інших гарячих точках, але навіть там такого немає.
На сьогодні, за словами експерта, не все залежить від захисту енергооб’єктів на землі. Зараз головна проблема — відсутність засобів ураження реактивних дронів. І навіть якщо розставили габіони, або бігбеги, або навіть звели якусь бетонну огорожу, то не факт, що це допомогло. Бо жодна бетонна стіна від реактивних дронів не врятує, якщо це перший або навіть другий рівень. Потрібен ще й активний захист.
"А активного захисту немає, бо немає засобів перехоплення реактивних дронів. Їх нам обіцяють через кілька місяців, але обіцяли через кілька місяців ще три місяці тому. А зараз уже минуло три місяці — і нічого немає. А самі енергетики не можуть відбивати дрони чи ракети. Тому сьогодні наша енергетика така вразлива", — констатує Рябцев.
Лівобережжя можуть відключити від електропостачання, завдавши ударів по мостах
Крім того, за словами експерта, існує ще низка проблем, які поки що не вдалося вирішити. Перша проблема — це залежність Києва від зовнішнього енергопостачання. Тобто ми залежимо від поставок електроенергії ззовні, оскільки власної генерації з січня немає. Тому дуже важливим є підтримання в належному стані саме тих ліній, які з’єднують наші західні електростанції. І росіяни це знають і завдають ударів саме по цих лініях. І ворог почав завдавати ударів по столичних мостах не випадково, а щоб відрізати від енергетики лівий берег, тому що по столичних мостах проходить високовольтна лінія.
"Це призвело до того, що на лівому березі склалися дуже складні графіки відключень. Потрібну кількість енергії фізично неможливо передати на лівий берег і далі звідти — до Полтави, Чернігова, Сум тощо", — розповідає співрозмовник.
Друга проблема — автономне електропостачання критичної інфраструктури, насамперед водоканалів. Щоб автономні джерела працювали, їх перед введенням в експлуатацію слід перевірити: чи зможуть вони запустити систему у разі відключення централізованого електропостачання. Для запуску потрібно значно більше енергії, ніж номінальна потужність обладнання: існують пускові струми, потрібно подолати інерцію, розкрутити ротори насосів. Для цього потрібна потужність приблизно в півтора рази вища за робочу.
"А що зробили у нас? Сказали: "Водоканал споживає 50 або 70 мегават — стільки й поставимо". Встановили, живлення зникло, увімкнули — не працює. А чому? Якщо потужність 50, то для запуску потрібно щонайменше 75. І маленькі генератори не допоможуть — потрібен один великий, бо десяток маленьких цю потужність не витримає", — пояснює експерт.
Звідси й виникають проблеми з водопостачанням та водовідведенням: люди, які все це замовляють і встановлюють, — не енергетики, у них навіть інженерної освіти немає, вони не знають, що це таке. А якщо запитати — втратиш авторитет. Ці дві проблеми поки що вирішити не вдається, сподіваюся, вдасться в майбутньому, але поки що з ними живемо.
При цьому, як підкреслює Геннадій Рябцев, якби ці проблеми було вирішено, то зима минула б значно краще, ніж минулорічна. А так вона, плюс-мінус, буде такою самою, як і минулорічна. Ну, насамперед завдяки тому, що температура повітря, за всіма прогнозами, буде значно вищою, ніж рік тому.
Як повідомляв Фокус, у столиці вже підготовлено резервні автобуси, запаси палива та альтернативні маршрути на випадок зупинки трамваїв і тролейбусів, а в метрополітені є резервні схеми електропостачання. Водночас повне відключення електроенергії може призвести до тимчасового зупинення руху поїздів, а станції метро продовжуватимуть працювати як укриття. Свої плани на випадок тривалого відключення електроенергії розробляють також в Одесі та Харкові.
А після російської атаки на Дніпро в місті сталися масштабні відключення електроенергії; у ДТЕК попереджають, що повторні атаки росіян можуть уповільнити роботи з відновлення постачання електроенергії.