Тисячі коханок Енцо Феррарі: факти про знаменитого магната автоспорту, про які ви не знали

Енцо Феррарі був магнатом автоспорту, чиє життя кохання було таким же пікантним, як і його суперкари. Коли в кінотеатрах виходить новий фільм про Феррарі, роль якого виконав Адама Драйвер, варто згадати про цікаві факти з життя людини, яка створила, мабуть, найбажаніший автомобіль у світі. Про це пише Daily Mail.

Ferrari вже давно має репутацію виробника найшвидших, найвитонченіших і часто найдорожчих автомобілів у світі. Навіть Папа Римський у 1988 році не встояв перед магією цього суперкара.

Папа Іван Павло II відвідав завод Ferrari на півночі Італії влітку 1988 року і звернувся з незвичайним проханням.

Після свого візиту він мав проїхатися містом Маранелло і привітати вірян на своєму культовому Папамобілі. Замість цього він вказав на один зі знаменитих вогненно-червоних спортивних автомобілів компанії і запитав, чи можна замість нього покататися на ньому.

Хоча натовп, що очікує, мабуть, був вражений, побачивши, як понтифік махає рукою з автомобіля, який зазвичай асоціюється з голлівудськими зірками і плейбоями, ніхто не міг звинуватити його в бажанні опинитися на сидіннях знаменитого суперкара.

Однак Його Святість, можливо, відмовився б від цієї ідеї, якби йому розповіли про особисте життя засновника компанії, легендарного автомобільного магната Енцо Феррарі.

Скоро на екрани виходить байопік Майкла Манна "Феррарі", в якому головну роль виконав Адам Драйвер. Роль його дружини Лаури виконала Пенелопа Круз.

Світова прем'єра фільму відбулася 31 серпня 2023 року на 80-му Венеційському кінофестивалі.

В основі сюжету фільму лягла біографія Енцо Феррарі. Дія розгортається 1957 року, коли він вирішує сімейні проблеми та готується до перегонів Mille Miglia.

Феррарі, як багато магнатів і багатіїв, славився своїми дивацтвами. Так, він ніколи не літав на літаку, не їздив на ліфті і не їздив до Риму, практично ніколи не залишаючи Модену і Маранелло.

Хоч він і був одружений один раз, але про його любовні пригоди ходили легенди. Він спав із робітницями зі своєї фабрики і зраджував дружині з двома давніми коханками. Одна з них — Ліна Ларді (у фільмі її грає Шейлін Вудлі), народила йому сина П'єро. П'єро зараз володіє 10% компанії Ferrari. Син Енцо від Лаури, Альфредо, помер у юному віці від м'язової дистрофії.

Ще однією коханкою Енцо була дівчина одного з його водіїв, який загинув під час випробування нових суперкарів. Цих водіїв біограф Енцо, Річард Вільямс, описував, як "молодих людей, що падають, як осіннє листя".

Коли Енцо було за 80, він влаштував невеличкий святковий обід у ресторані неподалік від своєї фабрики і за десертом кинув виклик старому колезі, який уявляв себе Казановою і стверджував, що спав щонайменше з 3 000 жінками. "Усього три тисячі?!" — усміхнувся Феррарі.

"Жінки були для нього просто об'єктами. Він насправді не дбав про них. Це були символи, які потрібно було забрати в ліжко — зарубки на поясі, ось і все", — згадувала одна з колег Енцо.

Феррарі згадують, як дуже впевненого в собі чоловіка. Впевненість забезпечила йому не тільки успіх на любовному терені, а й зробила його успішним бізнесменом.

Завод у Маранелло розташовувався всього за кілька миль від міста Модени, де він народився 1898 року в сім'ї слюсаря Альфредо, який заробляв на життя виготовленням деталей для італійських залізниць, і його дружини Адальжизи.

Йому було десять років, коли батько взяв його на перегони і Енцо вирішив, що сам обов'язково сяде за кермо. Його батько і старший брат померли під час епідемії грипу в 1916 році. А сам Енцо говорив, що "потрібно продовжувати безперервно працювати. Інакше людина думає про смерть".

Після того, як він керував вантажівкою Fiat, що перевозила припаси для італійської армії під час Першої світової війни, він влаштувався на роботу в цю компанію, а потім у молоду перегонову команду Alfa Romeo як водій.

У 1923 році він виграв свої перші перегони, здобувши перемогу над командою з 15 осіб на дистанції 225 миль. Після цього його познайомили з батьками італійського льотчика-винищувача Франческо Бараккі, який служив у тій самій ескадрильї, що і його брат Діно, і на щастя намалював на своєму літаку зображення коня, який скакав.

Збивши загалом 34 ворожі літаки, він розбився незадовго до кінця війни, і на його честь його сім'я попросила Феррарі розмістити цей символ на його Alfa Romeo. Додавши до нього жовте тло прапора Модени, він створив знаменитий логотип, який в кінцевому підсумку можна було побачити на його власних автомобілях.

У 1923 році він одружився з 23-річною Лаурою Гарелло, яка працювала танцівницею на тусовках, популярних серед автогонщиків. У них було багато сварок у їхній маленькій квартирі в Модені — багато з них, імовірно, через те, що він зрадив їхні шлюбні клятви через кілька місяців після їхнього весілля.

Після придбання франшизи продажів Alfa Romeo в цьому регіоні він часто виїжджав у відрядження, особливо після 1929 року, коли він заснував свою власну гоночну команду Scuderia Ferrari, спочатку для участі в перегонах на Alfa Romeo.

"Його розпуста досягла шаленого рівня. Його перемоги були переважно серед жінок легкої поведінки, які були присутні на перегонах. Але в міру того, як зростала його популярність, зростав і його смак до жінок", — писав його біограф Брок Єйтс.

Феррарі одного разу висловив думку, що "чоловік завжди повинен мати дві дружини", і 1929 року в нього зав'язався роман на все життя з Ліною Ларді.

Цей роман тривав навіть після народження первістка Альфредо (Діно) Енцо від його законної дружини. Юнак страждав від м'язової дистрофії і помер до 20 років.

Незважаючи на хворобу сина, Феррарі сподівався, що одного разу він успадкує його бізнес.

Його плани виробляти "не просто гоночний автомобіль, а щось із відтінком розкоші" було відкладено, коли його завод у Маранелло було переключено на виробництво авіаційних двигунів для Муссоліні під час Другої світової війни. Лише 1947 року у виробництво було запущено перший автомобіль — блискучу червону модель із сигарним корпусом, яка називалася 125 S і незабаром виграла свої перші перегони.

Хоча Феррарі був занадто зосереджений на роботі, щоб вести розпусний спосіб життя плейбоя, він продовжував зраджувати дружину.

"Приблизно тричі на тиждень він гуляв з однією з дівчат з оздоблювальної майстерні на фабриці", — заявив Дуг Най, який опублікував фотобіографію Феррарі 2018 року.

До 1950 року автомобілі Феррарі виграли три чемпіонати світу, і, щоб субсидувати витрати на їх виробництво, він продавав дорожні версії багатим і знаменитим. У 1954 році він відкрив виставковий зал на Мангеттені в Нью-Йорку. Незабаром їхній чарівності піддалися голлівудські зірки, зокрема Джеймс Коберн, Стів МакКвін і Клінт Іствуд.

Режисер Роберто Росселліні замовив унікальне авто для своєї дружини Інгрід Бергман, а Роджер Вадим залицявся до Бріджит Бардо і Джейн Фонда на своєму Ferrari з відкритим верхом.

Однак для їхнього творця все, що справді мало значення, — це перегони. "Це велика манія, заради якої потрібно пожертвувати усім, без замовчування і вагань", — казав він.

Після смерті сина 1956 року, Енцо з головою занурився в роботу, налаштовуючи своїх гонщиків один проти одного, сподіваючись, що це призведе до поліпшення результатів.

"Він узагалі був не дуже приємним. Насправді це було абсурдно. У підсумку це спрацювало, але призвело до безлічі смертей", — згадувала акторка Фіамма Брескі, подруга Луїджі Муссо, який приєднався до Ferrari як гонщик у 1955 році.

У період із 1955 до 1965 року шість із 20 водіїв Ferrari загинули в аваріях, а його машини п'ять разів врізалися в натовпи глядачів, унаслідок чого загинуло 50 перехожих.

Найстрашніший інцидент стався 1957 року: через шину, що лопнула, маркіз Альфонсо де Портаго, іспанський дворянин, втратив контроль над своїм Ferrari під час перегонів на витривалість Mille Miglia в Італії і зрештою загинув сам, загинув його штурман і дев'ять глядачів.

Феррарі звинуватили в тому, що він оснастив свої автомобілі шинами, непридатними для руху зі швидкістю до 170 миль на годину. Його було виправдано.

Наступного року загинув 33-річний Луїджі Муссо, який полетів у канаву під час погоні за англійським гонщиком Майком Готорном, своїм товаришем по команді та суперником, під час Гран-прі Франції.

Поки подруга Муссо Фіамма Брескі все ще оплакувала його, Феррарі написав їй, нібито з проханням допомогти зробити його автомобілі більш привабливими для жінок. Вона сказала йому, що одна модель, 275 GTB, була занадто короткою і некрасивою: "Їй потрібен був довший ніс, більше витонченості. Щоб продати цю машину, вона має бути схожа на красиву жінку: багато вогню всередині та ідеальні вигини зовні", — згадувала Брескі.

Хоча Феррарі серйозно ставився до її дизайнерських ідей, він також почав залицятися до неї, написавши їй сотні любовних листів фіолетовим чорнилом.

У підсумку Енцо став закидати її любовними листами і вони стали коханцями.

Тільки після смерті Лаури Феррарі 1978 року, Енцо відкрито визнав зв'язок із Ліною, визнав свого сина П'єро і дав йому своє прізвище. Сьогодні він, як і раніше, є віцеголовою компанії.

Саме П'єро влаштував Папі Римському екскурсію по заводу Ferrari того літа 1988 року, оскільки його батько був занадто хворий, щоб зробити це. Енцо помер лише через два місяці, залишивши синові значну спадщину. Енцо неохоче приймав такі інновації, як дискові гальма, заднє розташування двигунів і системи впорскування палива.

Його мертва хватка у світі перегонів почала слабшати, але, тим не менш, до моменту його смерті автомобілі Ferrari виграли понад 4 000 перегонів.

Нагадаємо, легендарний шведський нападник Златан Ібрагімович, відсвяткувавши своє 40-річчя, зробив собі подарунок — автомобіль Ferrari Sf90 Stradale золотого кольору. Це перший в історії гібридно-електричний автомобіль, здатний розвивати швидкість до 340 кілометрів на годину.